Справа № 204/3235/21
Провадження № 2/204/1257/25 р.
26 червня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
за участю відповідача 1, представника відповідача 2 Краснораменського А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву про відвід судді у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕПАРДА-10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам і платежам співвласників об'єднання,-
В провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕПАРДА-10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам і платежам співвласників об'єднання.
23 червня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді. В обґрунтування заяви вказує, що суддя Самсонова В.В. є упередженою до розгляду справи 204/3235/21. Оскільки, суддя Самсонова В.В., яка з об'єктивних причин не може розглядати господарську справу, та маскує її під цивільну справу, чим вводить в оману суспільство з 2021 року по цей день 22.06.2025 року, і намагається ввести в оману відповідачів в корисливих інтересах замовника такого правосуддя - ОСББ «Шепарда-10» і відповідно до свого права на справедливий суд.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
В судовому засіданні відповідач 1, представник відповідача 2 Краснораменський А.І., просив задовольнити заяву та пояснив, що він посилається на порушення суддею п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
Вислухавши відповідача 1, представника відповідача 2 Краснораменського А.І., вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 36 ЦПК України чітко визначений перелік підстав для відводу судді, відповідно до яких, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).
Таким чином, діючим ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для відводу судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Суд вважає, що доводи відповідача у заяві про відвід судді зводяться лише до його незгоди з процесуальним рішенням головуючого судді, прийнятими суддею під час розгляду даної справи, що не може свідчити про упередженість судді.
Незалежність і недоторканність суддів гарантують ст. ст. 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначені умови виконання професійних обов'язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.
Статтею 6 цього Закону встановлено заборону втручання в здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання й поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.
В ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом.
Наявність безсторонності, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.
Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду (рішення Європейського Суду з прав людини «Білуха проти України»).
Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, №11/1987/134/188).
У рішенні по справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) від 10.12.2009 року (пункти 66-70) Європейський суд з прав людини зазначає, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими і у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Крім цього, сумніви мають бути застосовані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.
Разом з тим, посилання заявника на наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів при розгляді даної справи ґрунтуються на припущеннях.
Будь-яких інших посилань на наявність суб'єктивного критерію, тобто, вчинення суддею дій, які б свідчили про прояви упередженості чи небезсторонності при розгляді даної справи, заявником не зазначено.
Крім того, доводи, на які посилається заявник в заяві про відвід судді, не є підставою для відводу судді, а зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями головуючого судді, що в свою чергу може бути предметом дослідження при апеляційному оскарженні рішення суду.
Таким чином, дослідивши підстави для відводу судді, заявлені ОСОБА_1 суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження.
З огляду на викладене та враховуючи викладені підстави відводу у поданій заяві, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді Самсонової В.В. є необґрунтованою та безпідставною, оскільки не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 33, 36, 40, 44, 247, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ШЕПАРДА-10» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по внескам і платежам співвласників об'єднання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.В. Самсонова