26 червня 2025 рокусправа № 380/9805/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163 про відмову в переведенні на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про державну службу» відповідно до заяви від 24.04.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 “Про державну службу» на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу», п.п. 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889 “Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 22.04.2025 № 83/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 82/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 84/7.4-22/51, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 13-70-05/38- 14, про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 22.04.2025 № 13-70-05/38-13 з моменту подання заяви до відповідача ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області, а саме з 24.04.2025.
Ухвалою від 21.05.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 24.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу». Головне управління Пенсійного фонду у Полтавській області рішенням від 01.05.2025 № 9134550022163 відмовило позивачу у переведені на пенсію за віком згідно з Законом України “Про державну службу» у зв'язку з відсутністю підстав та умов для призначення такого виду пенсії.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив на позовну заяву від 11.06.2025 (вх. № 10437ел), у якому зазначає, що однією із вимог призначення пенсій згідно Закону України «Про державну службу» є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Робота на посадах в органах державної митної служби України, зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальні звання. Відтак, періоди роботи посадових осіб митних органів на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно п. 17 ст. 3 Закону № 899, дія цього закону не поширюється на осіб, яким присвоєно спеціальне звання. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, подав відзив на позовну заяву від 08.05.2025 (вх. № 38323), у якому робота на посадах в органах державної митної служби України, зараховується до стажу державної служби особам, яким не присвоювалися спеціальні звання. Відтак, періоди роботи посадових осіб митних органів на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно п. 17 ст. 3 Закону № 899, дія цього закону не поширюється на осіб, яким присвоєно спеціальне звання. Аналіз наданої ОСОБА_1 заяви від 24.04.2025 щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 - IV (далі - Закон 1058) на пенсію за віком згідно Закону № 889, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців становить 5 років 2 місяці 23 дні. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подав відповідь на відзив від 11.06.2025 (вх. № 48208).
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
ОСОБА_1 24.04.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою щодо переведення на пенсію за Законом України “Про державну службу».
За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163 відмовлено у переведенні з пенсії за віком.
У рішенні вказано, що аналіз наданої гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заяви від 24.04.2025, щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 - IV (далі - Закон 1058) на пенсію за віком згідно із Законом № 889, свідчить про відсутність права на перерахунок пенсії, оскільки стаж роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців становить 5 років 2 місяці 23 дні.
Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 83/7.4-22/51 (додаток 4), № 84/7.4-22/51 (додаток 5), № 82/7.4-22/51 (додаток 6) від 22.04.2025, видані Львівською митницею Державної митної служби, № 13-7005/38-13, № 13-7005/38-14 (додатки 5) від 22.04.2025, видані Львівською митницею ДФС не відповідають Порядку № 622, оскільки заявник не перебував на посадах віднесених до категорій посад державних службовців. Враховуючи зазначене, прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом 1058 на пенсію за віком згідно із Законом № 889, згідно із заявою від 24.04.2025, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Закон України “Про державну службу» регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Згідно зі статтею 37 Закону України “Про Державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
01.05.2016 набув чинності Закон України “Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), згідно із пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України Про державну службу №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення).
Пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок № 622, дата набрання чинності 23.09.2016, застосовується з 01.05.2016).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII “Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу»:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VIII “Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема: чоловіки, які досягли віку 62 роки.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Аналіз змісту наведених правових норм дає підстави вважати, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень України Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи:
1) які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, та
2) мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач у період з
05.08.1980 по 07.09.1983 проходив службу на різних посадах в митних органах Державного митного комітету України та у період з 12.02.1992 по 01.03.2024 в митних органах Державної митної служби України:
- 12.02.1992 призначений на посаду інспектора Львівської регіональної митниці ДМКУ;
- 26.03.1993 призначений на посаду старшого інспектора Львівської митниці;
- 16.12.1993 призначений на посаду головного інспектора Львівської митниці;
- 28.10.1996 переведений на посаду старшого інспектора митниці;
- 01.04.1997 призначений на посаду інспектора Західної регіональної митниці;
- 03.11.1997 переведений на посаду старшого інспектора митниці;
- 19.10.2004 призначений на посаду головного інспектора вантажо-пасажирського сектору Ягодинської митниці;
- 01.05.2005 переведений на посаду головного інспектора відділу організаційно контрольної роботи;
- 06.10.2005 переведений на посаду головного інспектора відділу організаційної роботи;
- 15.11.2005 переведений на посаду старшого інспектора вантажо-пасажирського відділу «Пулемець»;
- 17.02.2006 призначений на посаду старшого інспектора Львівської митниці;
- 01.01.2007 призначений на посаду провідного інспектора Західної регіональної митниці;
- 01.05.2008 призначений на посаду головного інспектора Львівської митниці;
- 27.10.2008 переведений на посаду інспектора, старшого інспектора, головного інспектора Львівської митниці;
- 16.04.2013 переведений на посаду заступника начальника відділу Львівської митниці;
- 01.06.2013 переведений на посаду заступника начальника відділу Львівської митниці Міндоходів;
- 02.08.2013 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці митного поста «Мостиська» Львівської митниці;
- 02.08.2013 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці;
- 18.02.2014 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці митного поста «Смільниця» Львівської митниці;
- 18.02.2014 переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Грушів» Львівської митниці;
- 24.12.2014 переведений на посаду начальника відділу Львівської митниці ДФС;
- 27.11.2017 переведений на посаду начальника відділу митного поста «Львів- аеропорт» Львівської митниці;
- 23.01.2018 переведений на посаду начальника митного поста - начальника відділу митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці;
- 24.02.2019 переведений на посаду начальника відділу митного поста «Грушів» Львівської митниці;
- 15.04.2020 звільнений з митних органів відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу», п.1 ч.1 ст.40 КЗпУ України (у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС);
- 25.02.2021 поновлений на посаді начальника відділу митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС;
- 31.12.2021 призначений на посаду головного державного інспектора митного поста «Яворів» Львівської митниці;
- 03.03.2023 переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Мостиська» Львівської митниці шляхом укладення контракту про проходження державної служби;
01.03.2024 припинено державну службу у зв'язку з завершенням строку контракту про проходження державної служби.
За час проходження публічної служби ОСОБА_1 присвоєно персональні та спеціальні звання:
- 09.10.1996 персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;
- 08.06.1995 прийняв присягу державного службовця;
- 29.10.1998 персональне звання «Радник митної служби 3 рангу»;
- 01.04.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби 2 рангу»;
- 29.12.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»;
- 29.06.2005 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 3 рангу»;
- 05.06.2013 присвоєний 12 ранг державного службовця;
- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 3 рангу»;
- 18.09.2015 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи 2 рангу»;
- 17.02.2022 присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 2 рангу».
Щодо посилань відповідача в оскарженому рішенні на те, що займані позивачем посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, був Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Частиною першою статті 569 МК України передбачено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Відповідно до частини першої статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Аналогічні положення щодо віднесення посадових осіб органів доходів і зборів до державних службовців та пенсійного забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", передбачені і Митними кодексами України від 12.12.1991 та від 11.07.2002.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних органах зараховується до стажу державної служби, який дає право на набуття пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 (зразкова справа № 822/524/18) та постанові Верховного Суду від 10.07.2018 справа № 591/6970/16-а.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач займав посади в митних органах, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком згідно із Законом № 889, прийняте без урахуванням вищевказаних обставин, тому є таким, що прийняте всупереч нормам чинного законодавства, отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд встановив, що на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у позивача наявний необхідний вік, стаж державної служби та страховий стаж (підтверджується записами трудової книжки позивача).
Досягнення позивачем пенсійного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу відповідач не заперечує.
Отже, на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у нього були наявні умови, які необхідні для переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про держану службу» на підставі п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 № “Про державну службу».
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Полтавській області.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком згідно із Законом № 889 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ в Полтавській області.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закон № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Оскільки заява позивача про переведення пенсії подана ним 24.04.2025, тому суд вважає за можливим покласти на відповідача обов'язок щодо переведення позивача на пенсію за віком державного службовця з 24.04.2025.
При цьому, довідки від 22.04.2025 № 83/7.4-22/51, від 22.04.2025 № 82/7.4-22/51, від 22.04.2025 № 84/7.4-22/51, від 22.04.2025 № 13-70-05/38- 14, від 22.04.2025 № 13-70-05/38-13, є документами, які підтверджують нарахований заробіток позивача під час роботи у Львівській митниці, а тому підлягають врахуванню відповідачем для визначення розміру пенсії позивача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн суд враховує таке.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд встановив, що 14.05.2025 між адвокатом Бориславським А.Л. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладений договір про надання правничої допомоги № 19/25 (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту в його інтересах та за його рахунок в належному обсязі необхідну правничу допомогу щодо захисту прав, свобод, інтересів та здійснювати представництво клієнта у справі про оскарження рішення ГУ Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163.
Відповідно до з додаткової угоди до від 14.05.2025 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2025 № 19/25 сторони домовились, що клієнт сплатить на рахунок адвоката гонорар за правничу допомогу адвоката за представництво в судах та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовка позовної заяви, відзиву на позовну заяву тощо в сумі 800 грн за 1 годину роботи адвоката. Авансовий платіж за правничу допомогу становить 5000 (п'ять тисяч) грн.
Факт оплати зазначеної правової допомоги на загальну суму 5 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією від 14.05.2025 № 2.132092579.1.
Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Представник відповідача у відзиві вказує, що надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення представником позивача суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 статті 134 КАСУ слід зазначити, що справа, що розглядається, відноситься до категорії незначної складності, її розгляд проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; у справах з аналогічних правовідносин сформовано усталену судову практику; предмет спору не вимагає витрачання значних зусиль та часу з боку адвоката для підготовки, складення та подачі до суду апеляційної скарги та необхідних для її розгляду додатків.
Суд виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості учасників та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, дійшов висновку про те, що розмір вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому, вимоги про відшкодування 5 000,00 грн як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.
Також, суд зазначає, що адміністративна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 1000,00 грн.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (вул. Гоголя,34, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,- задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 01.05.2025 № 134550022163 про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 24.04.2025 переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та здійснити нарахування пенсії з врахуванням довідки від 22.04.2025 № 83/7.4-22/51 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідки від 22.04.2025 № 82/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, довідки від 22.04.2025 № 84/7.4-22/51 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), довідки від 22.04.2025 № 13-70-05/38-14 та від 22.04.2025 № 13-70-05/38-13 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд).
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 968,96 грн судових витрат.
6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (Одна тисяча) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 26.06.2025.
Суддя Кедик М.В.