20 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2120/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області щодо виплати з 01.01.2025 р. ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до закону України №2262-ХП з обмеженням максимального її розміру та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01.01.2025р. перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 85% грошового забезпечення, без обмеження максимального її розміру та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням (збереженням) раніше проведених виплат.
Також ОСОБА_1 допустити згідно з пункту 1 статті 371 КАС України до негайного виконання рішення суду в межах стягнення пенсійного платежу у розмірі за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером по лінії СБУ та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що з 01.01.2025 відповідачем було проведено перерахунок його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», після якого розмір його пенсії з урахуванням максимального розміру склав 27119,00 грн. Також позивач зазначає, що звернувся до пенсійного органу із заявою щодо протиправності обмеження виплати пенсії максимальним розміром, на яку отримав відповідь про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії та виплату у повному розмірі, оскільки розмір пенсії визначений на виконання постанови КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з врахуванням ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4059-ІХ і тому пенсія виплачена із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів у меншому розмірі. Свої дії головне управління пояснює виконанням вимог Постанови КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Позивач такі дії відповідача вважає протиправними та з цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відкрито провадження у даній справі, розгляд вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в яких зазначив, що відповідний перерахунок з 01.01.2025 пенсії позивача здійснено на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" та постанови №1 після якого розмір пенсійної виплати склав 27119,00 грн. Стверджує, що наведені вище законодавчі акти є діючими, тож обов'язкові до застосування. Додатково відповідач зазначив, що Постанова № 1 передбачає, що коефіцієнти застосовуються лише до тієї частини пенсії, яка не є забезпеченою внесками. Так, коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, обчисленої зі страхових внесків (розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), навіть якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму. Тобто положення пункту 1 постанови № 1 поширюється на розміри пенсій, які становлять від 23610 грн і не покриті страховими внесками до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також відповідач вказав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги" з квітня 2021 року фінансування виплат пенсій здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а ГУ ПФУ в Кіровоградській області не має таких функцій.
Позивач подав суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що доводи наведені у відзиві не спростовують його аргументів викладених в позовній заяві, а також його права на належний розмір пенсії.
На виконання вимог ухвали суду від 09.06.2025 відповідач повідомив суд, що скільки на момент набрання законної сили рішенням суду від 24.04.2024 по справі № 340/850/24 та в період з якого судовим рішенням визначено здійснити перерахунок пенсії, діючою є норма статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому при здійсненні перерахунку пенсії, застосуванню підлягає зазначена норма статті 13 цього Закону. Саме тому перерахунок пенсії з 01.02.2023 гр. ОСОБА_1 на виконання рішення суду було проведено з урахуванням 70% грошового забезпечення.
Ухвалою від 09.06.2025 суд відмовив у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерства соціальної політики України та зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду по справі №320/2229/25.
У період 11.04.2025 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з перебуванням на навчанні у Національній школі суддів України, 30.04.2025 - перебуванням у відпустці, 08.05.2025, 23.05.2025 та 26.05.2025 - у зв'язку з навчанням у Національній школі суддів України, у період з 28.05.2025 та 30.05.2025 - перебуванням у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і отримує пенсію за вислугу років по лінії Служби безпеки України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), яку призначено у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення.
З 01.01.2025 проведено перерахунок пенсії позивача згідно з постановою КМУ від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі - Постанова №1), після якого розмір його пенсії з урахуванням максимального розміру склав 27119,00 грн (а.с.16).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області із заявою від 10.03.2025, у якій просив скасувати понижуючі коефіцієнти, що передбачені Постановою №1 та виплачувати пенсію з 01.01.2025 у попередньому розмірі без застосування цих коефіцієнтів та без будь-яких обмежень пенсії максимальним розміром (а.с.17-19).
Листом від 17.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача, що з 01.01.2025 виплата пенсії проводиться з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) та Постанови №1 і складає 27119,00 грн (а.с.20-21).
Позивач не погодився із такими діями відповідача у проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2025 на підставі положень статті 46 Закону №4059-IX та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, тому звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на соціальний захист. Це право охоплює забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від особи, а також у разі настання старості та в інших випадках, передбачених законом. Держава гарантує реалізацію цього права через систему загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка фінансується за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також з державного бюджету та інших джерел соціального забезпечення. Крім того, держава сприяє розвитку мережі закладів різних форм власності для догляду за непрацездатними особами.
Частина друга статті 64 Конституції України передбачає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть запроваджуватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина з обов'язковим визначенням строку їх дії. Водночас окремі конституційні права, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 та 63 Конституції України, не підлягають обмеженню за жодних умов.
На підставі статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який був затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану допускається тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян, визначених статтями 30- 34, 38, 39, 41- 44, 53 Конституції України. Також можливе введення тимчасових обмежень прав та законних інтересів юридичних осіб у межах і обсязі, необхідному для реалізації заходів правового режиму воєнного стану, що передбачено частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, положення статті 46 Конституції України, яка гарантує право громадян на соціальний захист, під час дії воєнного стану, запровадженого Указом №64/2022, не підлягають обмеженню, і це право продовжує діяти в повному обсязі.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон 2262-XII).
Згідно з частинами 1, 3 статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19.11.2024 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX (далі - Закон №4059-IX).
У статті 46 Закону №4059-IX зазначено установити у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Отже, як Закон №4059-IX, так і Постанова №1 передбачають правове регулювання, яке вводить додаткові обмеження щодо розміру пенсій, призначених за Законом №2262-XII, шляхом застосування знижувальних коефіцієнтів.
Водночас такі обмеження суперечать вимогам частини третьої статті 1-1 зазначеного Закону №2262-XII, яка прямо забороняє зміну умов пенсійного забезпечення цим категоріям осіб іншим способом, ніж через внесення змін до самого Закону.
Як встановлено судом вище, з 01.01.2025 розмір пенсії позивача визначений саме з урахуванням коефіцієнтів, визначених Постановою №1.
У рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 зроблено правовий висновок про те, що закон про Державний бюджет України не може бути засобом внесення змін до інших законів, тимчасового зупинення їх дії чи скасування, оскільки це призводить до правової невизначеності та суперечностей у правовому полі. За наявності необхідності у зміні, зупиненні дії або визнанні нечинними норм інших законів має застосовуватися окрема законодавча процедура прийняття відповідного закону.
Також у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 акцентовано, що втручання законом про Державний бюджет України в обсяг прав, гарантій або законодавчого регулювання, закріпленого у спеціальних законах, не відповідає положенням статті 6, частини другої статті 19 та статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України, норми Конституції є нормами прямої дії. Отже, у разі суперечності між нормами Закону України "Про Державний бюджет України" та нормами спеціальних законів, які регулюють ті самі правовідносини, перевага надається нормам спеціальних законів.
Таким чином, оскільки ні Закон №2262-XII, ні Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) не містять положень про обмеження розміру пенсій, що перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, положення статті 46 Закону №4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, а відтак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував чіткий правовий висновок щодо співвідношення норм Закону №2262-XII та повноважень Кабінету Міністрів України.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз відповідних правових норм дає підстави стверджувати: перерахунок раніше призначених пенсій передбачений статтею 63 Закону №2262-XII, а Кабінет Міністрів України уповноважений виключно на визначення умов, порядку та розміру цього перерахунку.
Обчислення пенсії регламентується статтею 43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер і встановлює вихідні дані для визначення розміру грошового забезпечення - як при первинному призначенні пенсії, так і при її перерахунку. Ці правовідносини є однорідними за своєю природою.
При цьому під «умовами» Кабінет Міністрів визначає обставини, за яких можливий перерахунок пенсій; під «порядком» охоплює послідовність, черговість, методику і механізм проведення такого перерахунку; під «розміром» перерахунку стосується конкретних величин грошового забезпечення, які може змінювати Кабінет Міністрів у межах уже визначеної законом структури цього забезпечення.
Водночас Кабінет Міністрів України не має повноважень змінювати перелік складових грошового забезпечення, встановлений статтею 43 Закону №2262-XII. Внесення змін до структури грошового забезпечення можливе виключно шляхом внесення змін до самого Закону №2262-XII та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзац третій статті 1-1 Закону №2262-XII прямо передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можлива лише шляхом внесення змін до відповідного закону, а не підзаконними актами.
У цьому ж контексті Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 наголосив: виключно Верховна Рада України має право шляхом прийняття законів визначати види грошового забезпечення, які використовуються для обчислення та перерахунку пенсій. Кабінет Міністрів, у свою чергу, зобов'язаний діяти в межах Конституції і законів України.
Отже, будь-яке підзаконне нормативне регулювання, яким змінюються законодавчо визначені умови або норми пенсійного забезпечення, є порушенням вимог чинного законодавства. А відтак, і застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, є протиправним.
Щодо можливості обмеження пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у своїй ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 вкотре підтвердив раніше сформовану правову позицію, відповідно до якої будь-яке обмеження пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, максимальним розміром є неправомірним.
Зокрема, у низці постанов, у тому числі, але не виключно, від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших, Верховний Суд дійшов висновку, що норми Закону №2262-XII мають застосовуватись з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, яке має обов'язкову юридичну силу.
Згідно з цим рішенням, встановлення обмежень максимального розміру пенсій або призупинення їх виплати для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється відповідно до Закону №2262-XII, є таким, що порушує конституційні гарантії.
Конституційний Суд України наголосив: відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, особи, які захищали суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, мають право на безумовне соціальне забезпечення, і обмеження у вигляді встановлення граничних розмірів пенсій суперечить цим гарантіям.
Отож, будь-яке підзаконне або інше нормативне обмеження максимального розміру пенсій для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється згідно із Законом №2262-XII, є протиправним і неконституційним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2025 перерахунок і виплату пенсії позивачу, виходячи з 85% від суми грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
У статтю 13 Закону № 2262-XII неодноразово вносились зміни, зокрема Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 01 травня 2014 року до 70%.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону № 2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року. Так, Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відтак, аналіз наведених вище норм Закону №2262-XII, Постанови №45 та рішення Верховного Суду у рішенні від 04.02.2019 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, дозволяє зробити висновок, що при призначенні пенсії за вислугу років її відсотковий розмір визначається чинною на момент прийняття відповідного рішення редакцією частини другої статті 13 Закону №2262-XII.
Пенсія позивачу призначена відповідно до Закону №2262-XII з урахуванням 85% від суми його грошового забезпечення.
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 по справі № 340/850/24, яке набрало законної сили 24.09.2024, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 08.01.2024 № 61/17/28. Однак такий перерахунок було здійснено виходячи із 70% від суми грошового забезпечення.
Відповідачем надано письмові пояснення, зазначивши, що в зобов'язальній частині судового рішення було відсутнє зобов'язання щодо перерахунку пенсії позивача в розмірі 85% грошового забезпечення. Разом з тим, відповідачем додано, що оскільки на момент набрання законної сили рішенням суду та в період з якого судовим рішенням визначено здійснити перерахунок пенсії, діючою є норма статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не може перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, тому при здійсненні перерахунку пенсії, застосуванню підлягає зазначена норма статті 13 цього Закону. У зв'язку з цим, перерахунок пенсії з 01.02.2023 позивачу на виконання рішення суду від 24.04.2024 по справі № 340/850/24 було проведено з урахуванням 70% грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що стаття 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії) визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону №2262-XII, а іншими нормами права, а саме: статтею 63 Закону №2262-XII, Порядком №45.
Отже, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.
Враховуючи, що норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії позивача (на виконання рішення суду від 24.04.2024 по справі № 340/850/24) є помилковим; тому таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом.
Оскільки при перерахунку пенсії позивачу відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 785%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення (у розмірі, визначеному Законом №2262-XII).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України.
На розвиток цих засад, частина друга статті 2 КАС України встановлює критерії правомірності дій суб'єктів владних повноважень, зокрема законність, обґрунтованість, добросовісність та розсудливість.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В межах розгляду справи встановлено, що відповідач, обмежуючи розмір пенсійних виплат позивачу, діяв з порушенням вказаних частиною другою статті 2 КАС України критеріїв та не довів суду правомірність своїх дій.
Відтак, на підставі аналізу матеріалів справи, положень Конституції України, Закону №2262-XII та КАС України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", якою визначено механізм фінансування пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України, та зазначає, що вказане питання не є предметом спору у цій справі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.
З приводу клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання даного рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум пенсії та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць відсутні. Рішення суду в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Кіровоградській області виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії не може бути допущено до негайного виконання, оскільки це зобов'язання відповідача є похідним від виконання ним рішення суду про здійснення перерахунку пенсії та подальшого визначення різниці між сумою перерахованої та раніше виплаченої пенсії.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.24).
Таким чином, враховуючи положення статті 139 КАС України та задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача
Керуючись статями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з 01.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії виходячи з 85% від суми грошового забезпечення, без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром пенсії та з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК