20 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2486/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач), через свого представника - адвоката Кривоноса Андрія Ілліча, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при проведенні її перерахунку з 01 квітня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок з 01 квітня 2025 року та виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої Управлінням Служби безпеки України в Кіровоградській області 03.06.2024 р. №61/17/47 за аналогічною посадою, у розмірі 80% сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є пенсіонером Служби безпеки України та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Відповідач після проведеного перерахунку протиправно з 01.04.2025 виплачує позивачу пенсію з обмеженням її розміру максимальним розміром 23610 грн та виходячи із 70% відповідних суд грошового забезпечення, у той час, коли позивачу призначено пенсію виходячи з розміру 80% відповідних сум. Позивач вважає, що оскільки Конституційний Суд України визнав обмеження розміру виплати пенсії неконституційним, відповідач порушує закон та його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій. Вказаною ухвалою суддя встановила відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У період у період 30.04.2025 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку перебуванням у відпустці, 08.05.2025, 23.05.2025 та 26.05.2025 - у зв'язку з навчанням у Національній школі суддів України, у період з 28.05.2025 та 30.05.2025 - перебуванням у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і отримує пенсію за вислугу років по лінії Служби безпеки України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), яку призначено у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач, отримавши пенсію у меншому розмірі, 14.03.2025 звернуся до відповідача із письмовим запитом про надання відповідної інформації щодо підстав зменшення його пенсії разом з відповідним протоколом перерахунку пенсії (а.с.17).
Листом від 19.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило, що у зв'язку з тим позивач не належить до осіб, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, тому висновки викладені в Рішенні Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 до нього не застосовуються, а розмір його пенсії складає 23610 грн (з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії). Також у вказаному листі пенсійний орган послався на частину третю статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено таке обмеження розміру пенсії (а.с.18).
Позивач вважає, що порушуються його права на отримання належного розміру пенсії, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Приймаючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Таким чином, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 31 березня 2021 року у справі № 815/3000/17 та від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19.
Суд також врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
З урахуванням зазначеного, покликання представника відповідача, що відповідно до Рішення № 7-р(ІІ)/2022 та частини 1 ст. 2 Закону № 2262, виплаті без обмеження максимальним розміром підлягають пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до розрахунку пенсії позивача відповідач здійснив у березні 2025 здійснив нарахування пенсії позивача у загальному розмірі 25394,47 грн, однак обмежив виплату максимальним розміром 23610 грн. Обставини обмеження виплати пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з урахуванням проведених раніше виплат відповідач також підтверджує у листі від 19.03.2025 (а.с.19).
Із зазначеного суд висновує, що відповідач обмежив розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність саме з 01.03.2025.
З урахуванням вищевказаних висновків суду, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.04.2025 (як зазначено в позовних вимогах) з обмеженням максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, слід визнати протиправними.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2025, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Також згідно наданого протоколу перерахунку пенсії (а.с.19) суд убачає, що пенсію позичу обраховано виходячи із 70% від суми грошового забезпечення.
Суд убачає, що рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду неодноразово підтверджувалось, що пенсію позивачу призначено у розмірі 80% від суми грошового забезпечення (№340/6493/21, №340/955/25).
Так, зокрема, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/6493/21 від 04.07.2022 позивачу збільшено відсоткове значення грошового забезпечення до 80% та проведено перерахунок з 01.04.2019 року, також на виконання Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/955/25 від 26.03.2025 збільшено відсоткове значення грошового забезпечення до 80% та проведено перерахунок з 01.02.2023 року.
Натомість відповідач всупереч рішенням суду, які набрали законної сили, а також норм чинного законодавства вкотре зменшив позивачу відсотковий розмір пенсії до 70 %.
Суд звертає увагу відповідача, що у статтю 13 Закону №2262-XII неодноразово вносились зміни, зокрема Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 07 липня 2011 року № 3668-VI та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII, внаслідок яких максимальний розмір пенсії при її призначенні змінено з 90% до 80%, а з 01 травня 2014 року до 70%.
При прийнятті рішення суд враховує висновки щодо застосування статей 13, 63 Закону №2262-ХІІ при перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, висловлені Верховним Судом у рішенні від 04.02.2019 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року. Так, Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналіз наведених вище норм Закону №2262-XII, Постанови №45 та рішення Верховного Суду у рішенні від 04.02.2019 року за наслідками розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, дозволяє зробити висновок, що при призначенні пенсії за вислугу років її відсотковий розмір визначається чинною на момент прийняття відповідного рішення редакцією частини другої статті 13 Закону №2262-XII.
Позивачу призначено пенсію відповідно до Закону №2262-XII, при цьому основний розмір пенсії визначено в розмірі 80% від суми його грошового забезпечення.
Стаття 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії) визначає, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Водночас суд зауважує, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не статтею 13 Закону №2262-XII, а іншими нормами права, а саме: статтею 63 Закону №2262-XII, Порядком №45.
Отже, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.
Оскільки норма частини другої статті 13 Закону №2262-XII врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при черговому перерахунку пенсії позивача є помилковим; таке помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, суттєво меншому за визначений Законом.
Оскільки при перерахунку пенсії позивачу відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 80%), то суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення у розмірі, визначеному Законом №2262-XII.
Відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Частинами 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с.21).
Враховуючи положення статті 139 КАС України та задоволення позову повністю суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у повному розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 виходячи з 80% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК