27 червня 2025 року справа №640/10112/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тактичні системи" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (далі - позивач, ТОВ «Тактичні системи») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.07.2018 №0035761406.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом проведено перевірку позивача та прийнято податкове повідомлення-рішення з порушенням порядку щодо отримання документів та підтвердження їх автентичності. Відповідачем не було досліджено усі первинні документи для встановлення правильності визначення позивачем митної вартості товару, тому складене на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2020 відкрито провадження у справі.
Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог та зазначив, що отримана від митних органів Сполучених Штатів Америки інформація не підтверджує відомості, заявлені декларантом щодо числових значень фактурної вартості оцінюваного товару, ГУ ДПС у м. Києві з урахуванням фактичних відомостей зроблено висновки, вкладені в акті перевірки щодо заниження митної вартості та прийнято обґрунтоване рішення про правильність визначення митної вартості.
Представником позивача подано письмові пояснення, в яких виклав свої аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 15.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Сторони прибули у судове засідання.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, на підставі наказу від 27.04.2018 №7737, в період з 15.05.2018 по 29.05.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Тактичні системи» законодавства України з питань державної митної справи за митними деклараціями від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 №125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 №312512005/2015/320635, за результатом якої складено акт від 12.06.2018 №768/26-15-14-06-06/34430475.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Тактичні системи»:
вимог частини 1 статті 257, пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 811 144,38 грн;
вимог Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 №73-VIII, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті додаткового імпортного збору на суму 359 062,95 грн;
вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у результаті чого товариством занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 1 944 647,05 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.07.2018 №0035761406, яким збільшено суму грошового зобов'язання за ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на загальну суму 1 013 930,48 грн, з яких за податковими зобов'язаннями - 811 144,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 202 786,10 грн.
Позивач, користуючись своїм правом, передбаченим статті 56 Податкового кодексу України, подав до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 № 0035761406.
Рішенням Державної податкової служби України від 13.09.2018 № 29719/6/99-99-11-03-25 скаргу ТОВ «Тактичні системи» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.07.2018 №0035761406 - без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Частиною другою статті 271 Митного кодексу України встановлено, що в Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.
За приписами статті 272 Митного кодексу України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до статті 276 Митного кодексу України платниками мита є:
1) особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом;
2) особа, на адресу якої надходять товари, що переміщуються (пересилаються) у міжнародних поштових або експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі, вантажних відправленнях;
3) особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог;
4) особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу);
5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження товари, що були випущені у вільний обіг на митній території України із звільненням від оподаткування митними платежами, до закінчення строку, визначеного законом;
6) особа, яка реалізує товари, транспортні засоби відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 277 Митного кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування митом є: 1) товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами; 2) товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України; 3) товари, транспортні засоби, що реалізуються відповідно до статті 243 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що платники податків, визначені статтею 272 Митного кодексу України, при ввезені відповідного товару (який є об'єктом оподаткування відповідно до статі 277 Митного кодексу України) на митну територію України зобов'язані сплачувати ввізне мито.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 статті 264 МК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 276 Митного кодексу України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Поряд з цим, за змістом норм статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз змісту вищенаведених норм Кодексів свідчить про те, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування, зокрема, митними платежами. При цьому, на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, митний орган приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2015 і 2016 роках ТОВ «Тактичні системи» задекларувало відповідно до митних декларацій від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 №125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 №312512005/2015/320635 ввезення на митну територію партій товарів від контрагента-постачальника - компанії «Desert Tech LLC» (резидент Сполучених Штатів Америки).
Так, між ТОВ «Тактичні системи» (Покупець) та компанією «Desert Tech LLC» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №6/15 від 17.03.2015, за умовами п.1 якого, продавець поставляє покупцю товар за погодженими інвойсами, що є невід'ємною частиною чинного контракту, на умовах СІР-Київ, згідно із правилами Incoterms 2010. Зокрема, п. 2 цього Контракту передбачалося, що ціна товару проводиться у інвойсах до чинного Контракту при кожній поставці.
На виконання умов контракту від 17.03.2015 №6/15 ТОВ «Тактичні системи» отримало від Продавця наступні інвойси на сплату вартості партій товарів: від 12.08.2015 №10777 на суму 119 153,34 дол.США, від 12.08.2015 №10779 на суму 24 123 дол.США, від 12.08.2015 №10780 на суму 145 181,31 дол.США.
Інвойси за №10777 та №10779 оплачені ТОВ «Тактичні системи» у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 21.08.2015 №8 на загальну суму 143 276,34 дол.США з відміткою ПАТ «Банк Січ».
Інвойс №10780 на суму 145 181,31 дол.США позивачем також оплачено повністю, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 09.09.2015 №10 з відповідною відміткою банку.
Крім того, між ТОВ «Тактичні системи» (Покупець) та компанією «Desert Tech LLC» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №12 від 03.12.2015, на виконання умов якого, за умовами п. 1 якого, продавець поставляє покупцю товар згідно інвойсів, що є невід'ємною частиною чинного контракту, та на умовах вказаних в таких інвойсах. Зокрема, п.2 цього Контракту передбачалося, що ціна товару проводиться у інвойсах до чинного Контракту при кожній поставці.
Згідно умов контракту від 03.12.2015 №12 ТОВ «Тактичні системи» отримало від Продавця інвойс від 08.12.2015 №10864 на суму 145 788,63 дол.США., з умовами поставки - EXW US Western Valley City (згідно із правилами Incoterms 2010). Оплату за даним інвойсом проведено двома платежами на загальну суму інвойсу, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 06.09.2015 №5 на суму 51 000 дол.США та від 30.12.2015 №16 на суму 94 788,63 дол.США.
На виконання умов зазначених контрактів постачальник - компанія «Desert Tech LLC» (США) поставив замовнику - TOB «Тактичні Системи» партії товарів. Загальна контрактна вартість таких товарів за даними інвойсів від 12.08.2015 №10777, №10779, №10780 та від 08.12.2015 №10864, що знаходяться у позивача та вказані ним у митних деклараціях, становила 434 246,28 дол.США.
Ввезення на митну територію України партій товарів підтверджується митними деклараціями від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, 04.02.2016 № 125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 № 125120105/2015/320635. Вказані митні декларації містили, серед іншого, відомості про розмір визначеної самостійно Товариством митної вартості товарів за першим (основним) методом, тобто за ціною контракту.
Для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем разом з митними деклараціями були подані документи з переліку, визначеного ст.53 Митного кодексу України, зокрема: інвойси постачальника (Desert Tech LLC) від 12.08.2015 №10777, №10779, №10780 та від 08.12.2015 №10864.
Зокрема, з копій інвойсів від 12.08.2015 №10777, №10779, №10780, залучених позивачем до матеріалів справи, вбачається, що вартість партій товарів включала в себе у кожному випадку вартості експортної ліцензії та фрахту.
За результатами проведеного 20.09.2015, 02.10.2015 та 04.02.2016 Київською митницею ДФС митного контролю поданих товариством для митного оформлення імпортних товарів митних декларацій та підтверджуючих документів, заявлена позивачем у митних деклараціях митна вартість за ціною контракту була визнана такою, що визначена правильно. Рішення про коригування заявленої ТОВ «Тактичні системи» у митних деклараціях від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, 04.02.2016 № 125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 №125120105/2015/320635 митної вартості не приймалися.
За змістом гр.47 «Нарахування платежів (В Подробиці розрахунків)» митних декларацій від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, 04.02.2016 №125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 № 125120105/2015/320635 та згідно довідки Головного управління ДФС у м. Києві від 19.07.2017 №509/26-15-14-04-01/34430475 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (код за ЄДРПОУ 34430475) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2017 року суд встановив, що за результатами здійснення митного оформлення ввезення партій імпортних товарів ТОВ «Тактичні системи» сплатило до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірах 706599,76 грн, 832348,13 грн і 706344,91 грн відповідно.
В подальшому, у травні 2018 року ГУ ДФС у м. Києві з посиланням на обставину отримання інформації, що ставить під сумнів правильність визначення ТОВ «Тактичні системи», зокрема, бази оподаткування митних платежів, у тому числі, ввізного мита, під час митного оформлення товарів згідно митних декларацій від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 №125120105/2016/302323, від 02.10.2015 № 125120105/2015/320635 здійснило документальну невиїзну перевірку, за результати якої ГУ ДФС у м. Києві перерахувало позивачу базу оподаткування митними платежами (розміри митної вартості товарів) та нарахувало товариству до сплати грошові зобов'язання, зокрема, зі сплати ввізного мита на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання.
Згідно з частиною 7 статті 336 Митного кодексу України митний контроль також здійснюється однією у формі проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Статтею 345 Митного кодексу України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (ч. 1 ст. 351 Митного кодексу України).
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України).
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів (ч. 3 ст. 351 Митного кодексу України).
Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (ч. 3 ст. 351 Митного кодексу України).
При цьому, статтею 352 Митного кодексу України визначено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкові органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право проводити документальні перевірки після завершення процедури митного оформлення та випуску товарів. При цьому, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та грошові зобов'язання платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та проведення документальної невиїзної перевірки позивача стали документи, отримані Головним слідчим управлінням Служби безпеки України від Міграційної та митної правоохоронної служби (U.S. Immigration and Customs Enforcement), копії інвойсів від 12.08.2015 за №№ 10777, 10779, 10780 та від 08.12.2015 №10864, що містили відомості про інший розмір та/або склад контрактної вартості партій товарів.
Зокрема, на адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшов лист Київської митниці ДФС від 19.03.2018 вих. №1982/2/10-70-19-40 про вжиття заходів щодо проведення перевірки ТОВ «Тактичні системи» з питання дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи після випуску товарів у вільний обіг. До цього листа Київської митниці ДФС додана копія листа Головного слідчого управління Служби безпеки України від 12.03.2018 №6/1970 з додатками - копіями інвойсів компанії «Desert Tech LLC» за №№ 10777, 10779, 10780 і №10864.
Згодом Головне слідче управління Служби безпеки України надіслало на адресу ГУ ДФС у м. Києві копію супровідного листа Міграційної та митної правоохоронної служби від 10.10.2017 до копій інвойсів разом з неофіційним перекладом такого листа.
Дослідивши та проаналізувавши зміст листів Головного слідчого управління Служби безпеки України з додатками до них судом встановлено наступне.
Міграційна та митна правоохоронна служба Міністерства внутрішньої безпеки США, в особі заступника аташе Річарда А. Сабатіні, 10.10.2017 у відповідь на запит Служби безпеки України від 17.07.2017 №14/МК-140 повідомила про здійснення відповідних перевірок Desert Tech LLC, яке постачало на територію України на замовлення ТОВ «Тактичні системи» вогнепальну зброю. А саме, у ході перевірок було встановлено, що контракти №6/15, датований 17.03.2015 та №12, датований 12.03.2015, між американською компанією «Desert Tech LLC» та ТОВ «Тактичні системи» дійсно були укладені та підписані. Крім того, встановлено, що експорт вказаної вогнепальної зброї та пов'язаних із нею товарів було здійснено відповідно до дозволів на експорт, виданих Державним департаментом та/чи Міністерством торгівлі. Жодної компрометуючої інформації щодо цієї комерційної діяльності не було отримано.
Також в тексті листа від 10.10.2017 зазначалось про надання в якості додатків до цього листа звичайних копій документів, пов'язаних із зазначеними контрактами (дозволів, інвойсів, ін.).
Окрім того, Міграційна та митна правоохоронна служба акцентувала увагу на тому, що інформація надана виключно для оперативного використання у випадку наявності кримінального провадження та з метою продовження спільних правоохоронних дій. Така інформація може бути використана під час процесуальних дій в якості доказів лише через офіційний запит на надання такої інформації від Міністерства закордонних справ.
Тобто, безпосередньо зі змісту листа від 10.10.2017 вбачається, що останній надавався у відповідь на неофіційний запит державного правоохоронного органу України (СБ України) та, що додані до цього листа копії документів (в даному випадку інвойси) не ідентифікувались як такі, що є оригіналами (засвідченими оригіналу копіями) та/або можуть бути використанні як докази для вчинення процесуальних дій.
Дослідивши копії комерційних інвойсів №№ 10777, 10779, 10780 і №10864, які, як стверджує відповідач, були надані Міграційною та митною правоохоронною службою Міністерства внутрішньої безпеки США разом з листом від 10.10.2017, суд зауважує, що вони за своїм змістом та зовнішнім оформленням дійсно відрізняються від тих інвойсів, що були подані ТОВ «Тактичні системи» для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митними деклараціями (зокрема, містили інші склад та розміри вартості партій товарів, інший порядок опису переліку товарів, не містили печаток постачальника та підпису його посадової особи).
При цьому, надані разом з листом від 10.10.2017 копії інвойсів не були посвідчені як такі, що відповідають оригіналам відповідних документів.
У контексті з наведеними обставинами суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 і 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В силу приписів статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За змістом частини першої статті 567 Митного кодексу України взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону.
З 13 грудня 2016 року в Україні набрала чинності угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про взаємну допомогу між їх митними адміністраціями (дата підписання 23.05.2016), яка визначає порядок надання договірними державами через свої митні адміністрації міжнародної допомоги з метою попередження, виявлення і розслідування будь-яких митних порушень.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Угоди митна адміністрація (яка в розумінні ч. 1 ст. 1 Угоди означає для України - Державну фіскальну службу України, для Сполучених Штатів Америки - Митну та прикордонну охорону США та Міграційну та митну правоохоронну службу США, які обидві є складовими Департаменту внутрішньої безпеки США) надає на запит допомогу у формі інформації для забезпечення застосування митного законодавства та правильного нарахування митними адміністраціями мита та інших податків.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 5 Угоди сторони можуть здійснювати запити та обмінюватися інформацією засобами електронного зв'язку. На запит митні адміністрації надають інформацію щодо перевезення та відвантаження товарів із зазначенням вартості, пункту призначення, розташування таких товарів, та, у разі можливості, здійснення оплати за товар.
Запитуюча адміністрація може запитувати оригінали справ, документів та інших матеріалів лише у випадках, коли копій недостатньо. На запит запитувана адміністрація надає належним чином засвідчені копії таких справ, документів та інших матеріалів.
Такі запити відповідно до цієї Угоди здійснюються у письмовій формі безпосередньо між посадовими особами, уповноваженими відповідними керівниками митних адміністрацій (ч. 1 ст. 7 Угоди).
Таким чином, починаючи з кінця 2016 року та по день складання акта перевірки чинним міжнародним договором про співробітництво митних органів України та США був визначений певний порядок отримання інформації та документів (в т.ч. безпосередньо документів митних справ) з метою виявлення порушень митних правил.
Проте, як свідчать наявні у справі матеріали справи, відповідачем не надано належних і допустимих доказів звернення його у встановленому порядку до відповідних митних органів США із запитами про надання матеріалів митних справ або окремих документів з них, заведених під митне оформлення Desert Tech LLC експорту товарів до України на адресу покупця ТОВ «Тактичні системи».
Натомість, під час перевірки у травні 2018 року ГУ ДФС у м. Києві без попереднього з'ясування достовірності та відповідності оригіналам копій документів (інвойсів), отриманих Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за неофіційним запитом від Міграційної та митної правоохоронної служби США використала такі для обчислення бази оподаткування митними платежами та нарахування ТОВ «Тактичні системи» додатково сум податкових зобов'язань, зокрема, додаткового імпортного збору.
Такі дії контролюючого органу суд оцінює критично, оскільки відповідно до встановленого порядку міжнародного співробітництва в розділі IX Кримінального процесуального кодексу України та Договором між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах від 22.07.1988 (що ратифіковано в Україні 10.02.2000, а набув чинності з 27.02.2001) органами (Центральним органом), уповноваженим в договірних державах на надання та виконання запитів на правову допомогу, є: в Україні - Міністерство юстиції та Генеральна прокуратура, а у Сполучених Штатах Америки - Міністр юстиції.
Також статтею 9 цього Міжнародного договору визначено, що запитувана Держава забезпечує Запитуючу Державу копіями загальнодоступних документів, включаючи документи або інформацію у будь-якій формі, що знаходяться у розпорядженні державних відомств та органів у Запитуваній Державі.
Запитувана Держава може надавати копії будь-яких записів, включаючи документи або інформацію в будь-якій формі, які знаходяться у розпорядженні державних відомств або органів у цій Державі, але які не є загальнодоступними, в тому ж обсязі і на таких же умовах, на яких ці копії могли б надаватись її власним правоохоронним чи судовим органам. Запитувана Держава може на власний розсуд повністю або частково відмовитися від виконання запиту щодо документів, які не є загальнодоступними.
Якщо це зазначено в запиті, доказ, одержаний у Запитуваній Державі згідно з цією статтею, посвідчується у відповідній Формі, що додається до запиту. Офіційна документація, достовірність якої посвідчена у відповідній Формі, або Формі, яка засвідчує відсутність чи неіснування такої документації, є допустимою в Запитуючій Державі як доказ її змісту.
Крім того, частиною 1 статті 548, частиною 1 статті 550 КПК України передбачено, що запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами цього Кодексу та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з цим Кодексом.
Документи, які направляються у зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено міжнародним договором України.
В ході розгляду справи відповідач не надав суду оригінал або засвідчену у встановленому законом порядку копію письмового запиту №14/МК-140 від 17.07.2017, адресованого Міграційній та митній правоохоронній службі Міністерства внутрішньої безпеки США з питання імпорту Desert Tech LLC на територію України на адресу ТОВ «Тактичні системи» зброї.
Водночас, відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що при оформленні такого запиту дотримано встановлений порядок отримання інформації (документів) за запитом на міжнародне співробітництво.
Також, судом відхиляються посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2020 у справі №761/4820/20, зі змісту якої вбачається, що судом звільнено ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора ТОВ «Тактичні системи» від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 ст.212 КК України, оскільки з її змісту не вбачається, що судом встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину та стосовно цієї особи винесено обвинувальний вирок.
Крім того, варто зазначити, що, окрім оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0035761406 від 06.07.2018, на підставі акта перевірки від 12.06.2018 №768/26-15-14-06-06/34430475 відповідачем було прийнято також податкові повідомлення-рішення №0035751406 та №№0035711406 від 06.07.2018, які були предметами спорів в адміністративних справах №640/10115/20 та №640/10118/20.
В межах вказаних адміністративних справ надавалась правова оцінка обставинам, які стали підставою для проведення вказаної перевірки дотримання ТОВ «Тактичні системи» законодавства України з питань державної митної справи за митними деклараціями від 20.09.2015 №125120105/2015/319467, від 04.02.2016 №125120105/2016/302323 та від 02.10.2015 №312512005/2015/320635 та прийняття, за її результатами, податкових повідомлень-рішень.
Щодо доводів відповідача про те, що даний позов подано з пропуском строку звернення до суду, визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, суд не бере до уваги, оскільки Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2022 року у справі №640/10118/20 надавав оцінку з даного питання та дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, беручи до уваги встановлені вище обставини справи та чинні, на час спірних правовідносин, норми законодавства, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави для перерахунку бази оподаткування (розмірів митної вартості), що вказана у митних деклараціях ТОВ «Тактичні системи», у зв'язку з чим суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість висновків акта документальної невиїзної перевірки в частині порушення частини 1 статті 257, пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 811 144,38 грн.
Отже, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 06.07.2018 №0035761406 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 15208,97 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд.42, код ЄДРПОУ 34430475) до Головного управління ДПС у м. Києві відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) форми «Р» від 06.07.2018р. №0035761406.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тактичні системи» (01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд.42, код ЄДРПОУ 34430475) сплачений судовий збір у розмірі 15 208,97 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті вісім гривень, дев'яносто сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.