26 червня 2025 р.Справа №160зп-25/160
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Юр'ївської об'єднаної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Юр'ївської об'єднаної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якій заявниця просить суд:
- вжити заходів забезпечення майбутнього позову шляхом заборони відповідачам та іншим особам демонтувати тимчасову споруду, розташовану на земельній ділянці для будівництва та обслуговування будівель торгівлі КВЦПЗ 03.07, кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що ОСОБА_1 з 2002 року орендує земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:02:001:1037, на якій розташований її павільйон, та сумлінно виконувала договір оренди, сплачувала орендну плату, а після закінчення строку дії договору оренди у 2022 році неодноразово зверталася протягом 2022-2024р.р. до Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області з приводу продовження строку його дії, а також продовжувала сплачувати орендну плату, проте селищна рада зволікала з вирішенням цього питання, а в подальшому 13.08.2024 року провела торги (аукціон) з продажу права оренди на цю земельну ділянку строком на 15 років, участь в якому взяли фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За результатами торгів переможцем визнано ОСОБА_2 . 04.09.2024 року між Юр'ївською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки №25. ОСОБА_1 вважає, що саме вона має переважне право на укладення договору оренди,оскільки весь час сумлінно виконувала обов'язки по договору оренди, використовувала земельну ділянку за цільовим призначенням та претензій у відповідачів до неї не було. При цьому попередні рішення про надання дозволу на встановлення павільйону скасовані не були, а отже продовжують діяти. ОСОБА_1 наголошує, що вона повідомляла Юр'ївську селищну раду про те, що вона має намір продовжувати оренду землі, але на її неодноразові повідомлення відповіді надано не було, тож заявниця вважає такі діяння відповідачів протиправними та має намір звернутися з позовом до суду про визнання дій відповідачів незаконними з зобов'язанням вчинити певні дії. Водночас, заявниця вважає, що за час розгляду справи відповідачі або треті особи можуть пошкодити або демонтувати об'єкт, який перебуває на спірній земельній ділянці, тож просить суд вжити заходи забезпечення її майбутнього позову.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, в рамках якої її подано, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати та довести належними доказами причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як слідує з заяви про забезпечення позову, вимоги ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обґрунтовано припущеннями заявниці про ймовірність пошкодження або демонтування відповідачами або третіми особами об'єкта (павільйону), що перебуває на спірній земельній ділянці.
При цьому суду не надано жодних доказів відносно того, що такі дії дійсно можуть бути вчинені, наприклад, як-то доказів прийняття рішення про демонтаж цього об'єкта, або доказів безпосереднього намагання вчинити ці дії тощо.
Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову також не містить посилання на беззаперечні мотиви, за яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
Таким чином, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є доведеними та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України.
Отже, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
Крім цього, суд зазначає, що заявником у поданій заяві не було чітко вказано які саме конкретно дії чи бездіяльність відповідачів вона вважає за необхідне оскаржити до адміністративного суду, що, в свою чергу, з огляду на суб'єктний склад осіб, які можуть отримати статус учасника справи, та викладені в заяві обставини спірних правовідносин і перелік дій відповідачів, з якими ОСОБА_1 висловлює свою незгоду, не надає можливості чітко впевнитися в тому, що така позовна заява безпосередньо буде підсудною саме окружному адміністративному суду за правилами адміністративного судочинства, водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст.153 КАС України, якою визначено порядок подання заяви про забезпечення позову, встановлено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За наведених обставин у сукупності, подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Юр'ївської об'єднаної територіальної громади в особі Юр'ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова