27 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1546/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати пункт 20 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 42/в від 22 листопада 2024 року, про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII;
2) зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв'язку інвалідністю, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі Закон).
Частиною першою статті 16 даного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на п отримання.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Частиною шостою статті 16-3 Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до частин 8, 9 статті 16-3 Закону якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Частиною першою статті 16-4 Закону встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Як вказано в довідці № 218/64А від 20.05.2022 виданої військовою частиною НОМЕР_1 02.04.2022 я отримав вибухову травму під час виконання обов'язків військової служби, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, під час артилерійського обстрілу, яке відбулося поблизу населеного пункту Червоне. Травма не пов'язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення. Перебував в засобах захисту. В стані алкогольного , наркотичного, токсичного сп'яніння не перебував.
Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних, з огляду на наведене.
Заперечуючи проти позову зазначив, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язаний з днем встановлення інвалідності вперше.
Наголошував на тому, що 25.05.1990 позивачеві первинно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Під час повторного огляду, відповідно до довідки МСЕК серії 12ААГ №873079 від 26.03.2024, позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Відтак, у зв'язку зі зміною групи інвалідності та причинного зв'язку, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі - 250-кратного прожиткового мінімуму.
З огляду на наведене відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №873079 від 26.03.2024 позивачеві встановлено інвалідність другої групи, довічно, причина інвалідності, травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Зроблено висновок про умови та характер праці: протипоказана робота з психоемоційним навантаженням.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 20.05.2022 №218/64 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 02.04.2022 отримав вибухову травму під час виконання ним обов'язків військової служби, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, під час артилерійського обстрілу яке відбулося поблизу населеного пункту Червоне. Травма не пов'язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення. Перебував в засобах захисту. В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння не перебував.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.11.2024 №42/в, старшому лейтенанту в запасі ОСОБА_1 , якого 08.04.2024 звільнено з військової служби та 25.05.1990 під час первинного огляду органами МСКК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія BT3-23 №023126 від 25.05.1990), а 15.01.2024 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Заявнику вперше інвалідність встановлено 25.05.1990, проте на цю дату прожитковий мінімум для працездатних осіб законодавством не встановлювався. Враховуючи відсутність законодавчої о акту який визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 25.05.1990 та необхідний для обчислення розмір одноразової грошової допомоги, призначити допомоги неможливо.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст .41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За правилами ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ст.16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи ( пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).
Згідно ч.ч.4, 9 ст.16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п.2 ст.16-2 та п.9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: (окрім іншого) у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 25.05.1990 позивачеві встановлено другу групу інвалідності, у зв'язку із отриманою травмою, яка пов'язана із проходженням військової служби.
Разом з тим, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №873079 від 26.03.2024 року позивачеві встановлено інвалідність другої групи, довічно, причина інвалідності, травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. Зроблено висновок про умови та характер праці: протипоказана робота з психоемоційним навантаженням.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 20.05.2022 №218/64 встановлено, що старший лейтенант ОСОБА_1 02.04.2022 отримав вибухову травму під час виконання ним обов'язків військової служби, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії рф проти України, під час артилерійського обстрілу яке відбулося поблизу населеного пункту Червоне. Травма не пов'язана з вчиненням кримінального та адміністративного правопорушення. Перебував в засобах захисту. В стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння не перебував.
З огляду на викладене вище, очевидним є те, що встановлення позивачу 2-ї групи інвалідності, причина: травма, ТАК, пов'язана із проходженням військової служби» - 25.05.1990 та 2-ї групи інвалідності 26.03.2024, причина: «травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини» відбулося з різних підстав та внаслідок різних травм (поранень).
При цьому суд зазначає, що як свідчать матеріали справи, третю групу інвалідності позивач отримав в результаті нової травми (поранення), яка в свою чергу, є окремою самостійною підставою для отримання другої групи інвалідності, адже вона пов'язана із втратою нижньої кінцівки, під час захисту Батьківщини, та жодним чином не пов'язана із інвалідністю третьої групи. Тобто очевидно, що другу групу інвалідності останній отримав, не в зв'язку із погіршенням стану здоров'я (діагнозу), який був йому встановлений під час надання другої групи інвалідності, а в результаті окремої нової травми (поранення), яка є окремою підставою для встановлення третьої групи інвалідності.
Суд наголошує, що позивач отримав нову травму, внаслідок якої і було встановлено третю групу інвалідності. На переконання суду, відповідач помилково вважає, що позивачеві встановлена інша група інвалідності, оскільки третя група була встановлена не внаслідок переогляду та погіршення його стану після встановлення другої групи, а саме внаслідок отримання абсолютно нової травми.
Проаналізувавши наведе вище, суд дійшов висновку, про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини.
При цьому варто зауважити, що пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Таким чином, оскільки вперше інвалідність ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини позивачу встановлено довідкою МСЕК №873079 від 26.03.2024 для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Висновуючи те, що встановлення ІІІ групи інвалідності відбулось вперше, з інших причин, не пов'язаних із попереднім оглядом МСЕК, що підтверджується матеріалами справи, суд враховує, що у довідці до акта МСЕК у графі 8 зазначено огляд інваліда - зміна категорії. Поряд із цим, варто зважати на те, що пунктом 8 Порядку №975 визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що норми статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 зазначив, що визначена у частині 4 статті 16-3 Закону №2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
Як підтверджено матеріалами справи та не є спірним, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ним поранення та внаслідок чого йому з 15.01.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану із захистом Батьківщини.
Таким чином, суд дійшов висновку, що отримані позивачем поранення як за часом, так і за обставинами їх отримання відбулося з різних підстав та внаслідок різних поранень. Тобто, отримання другого поранення є самостійною підставою для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024.
З огляду на викладене, відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення, яким визначено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (1990).
З урахуванням наведеного вище в контексті встановлених обставин в справі суд дійшов висновку, що оскільки позивач отримав нове поранення, внаслідок якого йому згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії встановлено IІI групу інвалідності з 15.01.2024, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, тому для обрахунку одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 01.01.2024.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІ передбачено, що виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Відтак, положення даної норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи.
Стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 пункту 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого закономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 8 Порядку №975 передбачено, зокрема, якщо під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
Наведена правова позиція щодо права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, яка виплачується з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги узгоджується з висновками, сформульованими Верховним Судом у постанові від 08.04.2024 у справі №240/512/22 та від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21
Тому, позовні вимоги є обґрунтованими в частині правомірності виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
Керуючись ст.245 КАС України, з метою ефективного захисту права позивача, суд вважає за необхідне визначити належний спосіб захисту, ніж той який обрав позивач як спосіб поновлення порушеного права, що не впливатиме на зміст позовних вимог та обсяг їх задоволення.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю, шляхом визнання протиправним рішення та зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 15.01.2024 ІII групи інвалідності, що настала у зв'язку із захистом Батьківщини.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 20 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 42/в від 22 листопада 2024 року, про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІII групи інвалідності, що настала у зв'язку із захистом Батьківщини у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 09809631).
Суддя Ф.А. Волдінер