м. Вінниця
27 червня 2025 р. Справа № 120/9118/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в письмовому провадженні звіт територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 120/9118/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 09.01.2024 вказаний позов задоволено. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.
02.09.2024 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/9118/23.
05.05.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача - адвоката Бочевара М.П. про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення. Обґрунтовуючи подану заяву, представник вказує на те, що на даний час судове рішення залишається невиконаним, у зв'язку чим порушуються права позивача (стягувача). А тому задля належного виконання судового рішення, на думку представника позивача, слід встановити судовий контроль за його виконанням шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою від 21.05.2025 суд зобов'язав Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області подати у місячний строк з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у даній справі.
18.06.2025 на виконання вимог ухвали від 21.05.2025 від Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області до суду надійшов звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024.
У вказаному звіті зазначено, що з метою добровільного виконання рішення суду Територіальним управлінням проведено відповідний розрахунок, та листом від 08.02.2024 за № 33.07- 27/ССО на адресу Центрального органу управління Служби судової охорони направлено розрахунок потреби в додаткових кошторисних призначень, для виконання рішення суду у справі № 120/9118/23, та виплаті ОСОБА_1 , 375547,24 грн., з урахуванням податків та зборів. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 120/9118/23, взято на облік центральним органом управління Служби судової охорони.
У 2024 році Службу судової охорони включено до бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя», за якою здійснюються виконання судових рішень на користь співробітників Служби.
Зокрема, центральному органу управління Служби судової охорони затверджено кошторис на 2025 рік за КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» в сумі 500 грн. З метою справедливого підходу та впорядкування процесу розподілу асигнувань за бюджетною програмою КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя» у Службі запроваджено та ведеться єдиний облік потреби в коштах на виконання рішень судів (https://sso.court.gov.ua/sso/pres-centr/news/1757594). При цьому черговість виплат за рішеннями судів встановлюється за датою набуття законної сили рішення суду. Водночас порядковий номер (черговість) може змінюватися у зв'язку із тим, що до Служби надходять рішення судів, у яких дата набуття законної сили визначена раніше. Однак дотепер належного бюджетного фінансування в установленому порядку не виділено і на бюджетних рахунках територіального управління відсутні кошти для виконання вказаного рішення суду.
Як вказує відповідач, Територіальне управління вживає всі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення суду. При цьому виконання даного судового рішення потребує додаткового часу та виконання дій, які не залежать від Територіального управління, оскільки кошторисні призначення для його виконання, на даний час відсутні.
За таких обставин відповідач переконує суд в тому, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду ним виконується у відповідності до вимог чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку звіту про виконання судового рішення, суд зважає на таке.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.
Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).
Як унормовано частиною 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Так, розглядаючи даний звіт суд першочергово зважає на те, що згідно статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України.
Пунктом 7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, передбачено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього). Розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету.
Пунктами 3 і 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Проте, як встановлено судом, у затвердженому Службою судової охорони кошторисах Територіального управління на 2024, 2025 роки видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не передбачались та не затверджувались, існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату.
Отже, встановлені судом обставини та долучені до звіту докази вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду, що обумовлюється відсутністю у відповідача необхідного фінансового ресурсу та бюджетних коштів для виплати позивачу присудженого грошового забезпечення.
Згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо іншого не передбачено законом про Державний бюджет України.
Частинами 1 і 4 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 373/436/17, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17 та багатьох інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Як вже наголошувалось вище, згідно приписів частини 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. В протилежному випадку, якщо відповідачем такі обставини доведено і вони знайшли своє підтвердження під час судового розгляду - суд має право прийняти такий звіт.
Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого боржником звіту.
Суд зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов'язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету.
Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов'язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
В даному ж випадку, на переконання суду, представником відповідача наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення (такими обставинами є відсутність бюджетних призначень, що підтверджено належними доказами), а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття поданого представником відповідача звіту.
Разом із тим суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов'язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.
Відтак наведені вище обставини свідчать про наявність підстав для прийняття поданого звіту.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, -
Прийняти звіт територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 120/9118/23.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала складена та підписана суддею 27.06.25.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович