м. Вінниця
27 червня 2025 р. Справа № 120/3227/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2023 адміністративний позов задоволено, та окрім іншого, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 13.09.2022 по 21.11.2022 включно грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
18.06.2025 позивач звернувся в суд з заявою в якій просив ухвалити додаткове судове рішення, а саме:
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 з 13 вересня 2022 року по 21 листопада 2022 року, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом па 01 січня 2020 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року.
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши додані до заяви докази та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Порядок ухвалення додаткового рішення визначений у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно змісту вказаної статті суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Наведений перелік підстав, за яких може бути ухвалене додаткове рішення, є вичерпним.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2019 у справі №240/6150/18 зазначив, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Окрім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просив суд:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 з 13 вересня 2022 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 з 13.09.2022 по 21.11.2022, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, па відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.
В свою чергу, рішенням суду, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2024, ухвалено:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 13.09.2022 по 21.11.2022, грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020.
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 13.09.2022 по 21.11.2022 включно грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням та інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 та на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, рішенням суду у даній справі були вирішені усі позовні вимоги, які були заявлені позивачем.
Відтак, в межах цієї справи відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення, оскільки судом були вирішені усі вимоги позову.
З огляду на це, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.
Одночасно суд вважає за потрібне зазначити, що дії відповідача після виконання судового рішення, з якими не погоджується позивач, можуть свідчити про наявність нового спору між сторонами і позивач не позбавлений права звернутись до суду за захистом таких своїх прав та інтересів з окремим адміністративним позовом щодо визнання протиправними дій відповідача.
Керуючись ст.ст. 248, 252, 256, 294 КАС України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №120/3227/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: