26 червня 2025 року місто Чернівці справа №725/596/20
провадження №22-ц/822/518/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б
секретар Бугай В.М.
учасники справи:
заявник - заступник начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юзефович Едуард Едуардович,
боржник - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юзефовича Едуарда Едуардовича на ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 10 квітня 2025 року по цивільній справі за поданням заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Юзефовича Едуарда Едуардовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, головуючий в суді першої інстанції суддя Іщенко І.В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У квітні 2025 року заступник начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юзефович Е.Е. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Посилався на те, що на виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСВП №73396181 з примусового виконання виконавчого листа №725/596/20 виданого 10 жовтня 2023 року Першотравневим районним судом міста Чернівці про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,7 м. кв., у тому числі житловою 61.7 м. кв., яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в порядку спадкування за заповітом спадкоємцю ОСОБА_1 у межах вартості частки успадкованого ним майна після смерті ОСОБА_4 .
29 листопада 2023 року заступником начальника Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73396181, про звернення стягнення на частку предмета іпотеки ОСОБА_1 у межах вартості успадкованого майна, на підставі виконавчого листа №725/596/20 від 10 жовтня 2023 року, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці, про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в порядку спадкування за заповітом спадкоємцю ОСОБА_1 у межах вартості частки успадкованого ним майна після смерті ОСОБА_4 .
Згідно інформаційної довідки №397229634 від 01 жовтня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, в порядку доступу державних виконавців, встановлено, що за ОСОБА_1 відсутнє нерухоме майно, зареєстроване належним чином, на яке можна було б звернути стягнення.
06 червня 2024 року заступником начальника Відділу винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: 1/3 чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 95,7 м. кв., в тому числі житловою 61,7 м. кв., яка не зареєстрована в установленому законом порядку на ОСОБА_1 .
Вважає, що ОСОБА_1 свідомо не реєструє право власності на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , проте відсутність запису про право власності за боржником на частку вказаної квартири у відповідному Державному реєстрі перешкоджає виконання рішенню суду, унеможливлює звернення стягнення на майно боржника шляхом реалізації його з прилюдних торгів, обмежує право стягувача на своєчасне виконання судового рішення в розумний строк, ефективне виконання рішення суду.
Оскільки приватним виконавцем вжито всіх заходів щодо виявлення іншого майна боржника на яке можна звернути стягнення, однак таке майно, окрім зазначеної вище частки, відсутнє, а тому просив:
- звернути стягнення на 1/3 чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95,7 м. кв., у тому числі житловою 61.7 м. кв., право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, що належить боржнику ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом, який посвідчено 23 березня 2015 року після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 10 квітня 2025 року подання заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Юзефович Едуарда про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - залишено без задоволення.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, заступник начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Юзефович Е.Е. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в поданні та свої доводи мотивує тим, що факт належності майна ОСОБА_1 встановлено постановою Чернівецького апеляційного суду по справі №725/596/20 від 21 лютого 2023 року, яка має преюдиційний характер, а тому даний факт не потребує повторного встановлення та доказування.
Вказав, що ОСОБА_1 з метою умисного уникнення відповідальності перед кредитором, не вчиняє дій щодо отримання свідоцтва про право на спадщину та не вчиняє дій щодо належної реєстрації такого майна.
Згідно відповіді нотаріуса встановлено, що свідоцтво про право на спадщину щодо спірного майна не видавалось.
Однак, належність боржнику ОСОБА_1 1/3 частини вказаної квартири, підтверджується: інформаційною довідкою за об'єктом, згідної якої 1/3 нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована за ОСОБА_4 та не перереєстровувалась за ОСОБА_1 ; копією заповіту, згідно якого ОСОБА_4 заповів все майно ОСОБА_1 , поданням в строк звернення із заявою про прийняття спадщини - заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини та відсутність поданої заяви про відмову від неї.
Окрім цього, судом першої інстанції не взято до уваги, що об'єкт нерухомого майна перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 липня 2000 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Стратюк О.М. зареєстрованого в реєстрі за №2598, та в порядку спадкування за заповітом спадкоємцю ОСОБА_1 у межах вартості частки успадкованого ним майна після смерті ОСОБА_4 .
Також постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року у справі №725/596/20 встановлено, що 14 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 і ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останні передали в іпотеку банку чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належала вказаним особам на праві приватної спільної часткової власності.
Окрім цього, державному виконавцю не потрібно додатково встановлювати чи недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, оскільки в рішенні суду, що підлягає виконанню чітко зазначено спосіб виконання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Також, отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов'язком, а тому зволікання з його отриманням спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину не може шкодити кредитору в задоволенні його вимог.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Щодо можливості розгляду справи за відсутності учасників справи
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Конверти з судовими повістками направлені боржникам, повернуті до Чернівецького апеляційного суду з довідкою Укрпошти «Причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою».
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4 частини шостої статті 272 ЦПК України).
Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.
Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що справу можливо розглянути за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання.
Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих до суду матеріалів не можливо встановити, що боржник умисно уникає звернення стягнення на 1/3 частку квартири, належну йому, не реєструючи право власності на майно за собою у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою, другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом частини десятої статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише тоді, коли виконавець вичерпав усі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-592/09 (провадження № 61-8383св18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/6400/15-ц (провадження № 61-19786св18), від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження №61-9215св20) та від 04 січня 2024 року у справі № 344/16496/17.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2023 року в справі № 2-2727/11 (провадження № 61-8007св23) вказано, що:
«відповідно до частини третьої та четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
За приписами статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Питання про звернення стягнення на майно боржника фізичної особи, що не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частини десятої статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційним судом встановлено, що 14 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №594975 з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 25000 доларів США зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 11,6 річних та з кінцевим терміном повернення кредиту у строк до 13 червня 2019 року (том 1 а.с.19-20).
Вказане вище зобов'язання було також забезпечене укладеним 14 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , договором іпотеки відповідно до умов якого останні передали в іпотеку банку чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (том 1 а.с.15-17).
У зв'язку з початком процедури виведення з ринку неплатоспроможного ПАТ "КБ "НАДРА", відбувся аукціон щодо продажу права вимоги за № 594975 від 14 червня 2007 року з забезпеченням: (квартира). Згідно протоколу електронного аукціону від 07 грудня 2018 року №UA-EA-2018-10-26-000164-b переможцем даного аукціону було визначено ОСОБА_5 (том 1 а.с.27).
28 грудня 2018 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір №594975 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом №UA-EA-2018-10-26-000164-b від 07 грудня 2018 року, складеного ТОВ «Закупки.пром.уа» банк передав у власність ОСОБА_5 право вимоги до позичальника за кредитним договором №594975 від 14 червня 2007 року з додатковими угодами, що значені у Додатку №1 до договору, а також спадкоємців позичальника, страховиків або інших осіб до яких перейшли обов'язки позичальника (том 1 а.с.21-22).
28 грудня 2018 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «Надра» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 14 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (том 1 а.с.12-14).
Рішенням Першотравневого районного суду м.Черніців від 06 грудня 2022 року первісний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №594975 від 14 червня 2007 року, договором купівлі - продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №594975 від 28 грудня 2018 року, яка складається із: суми боргу - 38 202,60 доларів США, заборгованості по відсоткам в сумі 3836,53 доларів США, штрафу за порушення п. 4.2 кредитного договору в сумі 1261,15 доларів США, пені за порушення умов кредитного договору в сумі 7728,42 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 95,7 м.кв., в тому числі житловою 61,7 м.кв., яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 липня 2000 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Стратюк О.М. зареєстрованого в реєстрі за №2598, та в порядку спадкування за заповітом спадкоємцю ОСОБА_1 у межах вартості частки успадкованого ним майна після смерті ОСОБА_4 .
Реалізацію предмета іпотеки провести шляхом проведення електронного аукціону за ціною, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на електронних торгах зупинити на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Стягнуто судові витрати.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів - відмовлено (том 3 а.с.27-46).
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (том 3 а.с.115-124).
29 листопада 2023 року заступником начальника Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73396181, про звернення стягнення на частку предмета іпотеки ОСОБА_1 у межах вартості успадкованого майна, на підставі виконавчого листа № 725/596/20 від 10 жовтня 2023 року, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці, про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в порядку спадкування за заповітом спадкоємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) у межах вартості частки успадкованого ним майна після смерті ОСОБА_4 (том 3 а.с.174).
Згідно інформаційної довідки №419743949 від 26 березня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, в порядку доступу державних виконавців, встановлено, що за ОСОБА_1 відсутнє нерухоме майно, зареєстроване належним чином, на яке можна було б звернути стягнення (том 3 а.с.175).
06 червня 2024 року заступником начальника Відділу винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: 1/3 частку чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 95,7 м.кв., в тому числі житловою 61.7 м.кв, яка не зареєстровано в установленому законом порядку на ОСОБА_1 (том 3 а.с.176-177).
Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Шкляр М.М., 10 січня 2025 року була надана відповідь №4/01-16 на вимогу державного виконавця, згідно якої приватним нотаріусом повідомлено, що 26 червня 2019 року було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою ОСОБА_1 . Також 09 жовтня 2019 року ОСОБА_2 , подала заяву про прийняття спадщини. На даний час спадкоємці не надали жодних правовстановлюючих документів, що б підтверджували у спадкодавця наявність нерухомого майна, яке входить до складу спадщини (том 3 а.с.178).
Згідно інформаційної довідки №4197470637 від 26 березня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 , вбачається, що квартира складається з чотирьох житлових кімнат, і належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частці - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 (том 3 а.с.183-184).
Згідно копії заповіту від 23 березня 2015 року, вбачається, що ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_1 (том 3 а.с.182).
Відомості щодо реєстрації за боржником ОСОБА_1 права власності на 1/3 частку предмету іпотеки, на який рішенням суду у вказаній справі звернуто стягнення, в Державному реєстрі речових прав відсутні.
Відхиляючи доводи державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих до суду матеріалів не можливо встановити, що боржник умисно уникає звернення стягнення на 1/3 частку квартири, належну йому, не реєструючи право власності на майно за собою у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлого ОСОБА_4 , проте не вчиняв дій для реєстрації за собою права власності на спадкове майно, при цьому відомості про належне виконання боржником судового рішення відсутні.
Державний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації за боржником ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно утруднює виконання судового рішення у виконавчому провадженні.
Частиною першої статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, яке набрало законної сили (див. постанови Верховного Суду, від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к, від 19 лютого 2020 року у справі №752/1334/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11).
Крім цього, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 лютого 2023 року встановлено, що: «між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, зобов'язання за яким були забезпечені договорами поруки та договором іпотеки, де, крім боржника, відповідальність за повернення кредитних коштів взяли на себе ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Крім іншого, ОСОБА_4 помер, а його спадкоємцем за заповітом став ОСОБА_1 , який подав заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника в зобов'язанні.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
За наведеного вбачається, що у ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 виник обов'язок перед кредитором в межах вартості успадкованого майна.
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц.
Отже, ОСОБА_1 відносно спірного майна за договором іпотеки набув прав та обов'язків іпотекодавця з відповідними обтяженнями прав щодо нього».
Отже, неотримання спадкоємцем ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину не може перешкоджати виконанню рішення суду.
Не може слугувати підставою для відмови у задоволенні подання державного виконавця те, що державним виконавцем не надано доказів, що боржник ОСОБА_1 умисно уникає звернення стягнення на 1/3 частку квартири, а також і те чи мав боржник можливість зареєструвати право власності на спадкове майно та отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно.
Також, відповідно до положень частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонував приватному виконавцю види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу.
Окрім цього, апеляційний суд погоджується з доводами державного виконавця, що виконавцю не потрібно додатково встановлювати достатність грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, оскільки в рішенні суду, що підлягає виконанню чітко зазначено спосіб виконання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції не повно з'ясовані фактичні обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, не оцінені надані докази, тому ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення подання державного виконавця.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 382 ЦПК України, апеляційний суд при винесенні постанови вирішує питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
За подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду державним виконавцем сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн. (том 3 а.с.233).
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з ОСОБА_1 на корись державної виконавчої служби підлягають стягненню судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3028 грн.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно п.1,3,4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 10 квітня 2025 року слід скасувати та постановити нове рішення про задоволення подання.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юзефовича Едуарда Едуардовича - задовольнити.
Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 10 квітня 2025 року - скасувати та постановити нове рішення.
Подання заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Юзефовича Едуарда Едуардовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - задовольнити.
Звернути стягнення на 1/3 частину чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 95,7 м. кв., у тому числі житловою 61.7 м. кв., право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, що належить боржнику ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом, який посвідчено ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3028 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено судом 26 червня 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк