Справа № 534/2633/24 Номер провадження 33/814/378/25Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Костенко В. Г.
26 червня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, працюючий охоронцем ФГ «Віват 2011»,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення - штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 14 жовтня 2024 року близько 12 години за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Дніпрова, буд.2, будучи самозайнятим перевізником, керував автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснював перевезення пасажирів в режимі «Таксі», не маючи ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, чим порушив ст.9, ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.24 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази використання автомобіля для здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів та отримання прибутку.
Наголошує про відсутність свідків на місці події.
Звертає увагу, що поліцейські не встановили особу пасажира, який знаходився у транспортному засобі під його керуваннямта не відібрали у нього письмових пояснень.
Вказує, що висновок суду про здійснення ним господарської діяльності без дозвільних документів ґрунтується на припущеннях.
Стверджує про відсутність доказів того, що він не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа підприємець та не отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем.
Вважає, що необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, а разове вчинення дій щодо перевезення пасажирів з метою отримання доходу не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України.
Зазначає, що матеріали справи не містять даних щодо належності автомобіля, яким він керував, а тому використання розпізнавального знаку «Таксі» не може безумовно свідчити, що він систематично надає послуги таксі за плату, без ліцензії та реєстрації суб'єкта господарювання.
ОСОБА_1 своєчасно повідомлений про місце і час розгляду справи та направив до апеляційного суду заяву, в якій прохав проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та докази, приходжу до такого.
Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за наведених у постанові обставин ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах.
Фактичні обставини, за яких ОСОБА_1 14 жовтня 2024 року близько 12 години у м. Горішні Плавні Полтавської області керував автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та здійснював перевезення пасажирів в режимі «Таксі», не маючи ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності, повністю узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №218252 від 14 жовтня 2024 року і підтверджуються відеозаписом події, який долучений до цього протоколу.
Диспозиція ч.1 ст.164 КпАП України передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Приписами ст.42 ГК України встановлено, що підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Пунктом 24 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що діяльність з перевезення пасажирів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню.
Частиною третьою ст.9 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, в тому числі, на надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.
Згідно з ч.1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для автомобільного самозайнятого перевізника: ліцензія, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.
Відповідно до приписів ст.256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Всупереч доводам апеляційної скарги, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні відомості щодо конкретних обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, вказівку щодо виду господарської діяльності, ліцензії, яка мала бути у порушника, та перелік статей Законів України «Про автомобільний транспорт» та «Про ліцензування видів господарської діяльності», які порушив ОСОБА_1 .
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376, протокол про адміністративне правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення може бути підписано також цими особами.
Враховуючи, що поліцейським застосовано технічні засоби відеозапису, а сам відеозапис події долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, відсутність свідків не є підставою для визнання цього доказу недопустимим.
Як видно з відеозапису події, поліцейські на місці зупинки транспортного засобу перевірили особу пасажира, що перебувала на задньому пасажирському сидінні автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та надала свій паспорт, а також зафіксували її пояснення щодо обставин замовлення у водія ОСОБА_1 оплатних послуг таксі для поїздки. За таких обставин суд мав можливість перевірити ці пояснення пасажира і без їх викладення у письмовому вигляді.
Місцевий суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Суд навів переконливі аргументи на обґрунтування своїх висновків про систематичність здійснення порушником господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, належним чином врахувавши, що автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний розпізнавальним знаком «Таксі», наведені пояснення пасажира на місці події, а також ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції, який хоча і заперечував надання послуги з перевезення, але підтвердив, що розпізнавальні знаки «Таксі» на його автомобілі знаходяться з весни 2024 року, коли він надавав такі послуги.
Порушник в апеляційній скарзі стверджує про відсутність доказів того, що він не внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа підприємець та не отримував ліцензію на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів легковим автомобілем.
Водночас, апеляційна скарга не містить доводів про наявність у порушника відповідних дозвільних документів для здійснення такої господарської діяльності. Також ОСОБА_1 не повідомляє суд про неможливість скористатися сукупністю процесуальних засобів задля представлення та доказування своїх правових позицій.
Оскільки порушник для надання послуг з перевезення пасажирів використовує автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаний розпізнавальним знаком «Таксі», не зазначення у мотивувальній частині постанови даних про належність цього транспортного засобу не ставить під сумнів твердження суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, з огляду на дотримання приписів закону працівниками поліції при складанні протоколу та суддею під час розгляду справи, вважаю обґрунтованим висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст.164 КпАП України.
Стягнення накладене у відповідності з приписами ст.33, ст.38 КпАП України, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам ст.283 КпАП України. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді, не встановлено.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського апеляційного суду Костенко В.Г.