Справа № 545/1907/25 Номер провадження 33/814/676/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.
26 червня 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В.,
за участі:
прокурора - Корсун А.О.,
захисника - адвоката Нескородя В.М.,
особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 27 травня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнана винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605, 60 грн. в дохід держави.
Суддею місцевого суду встановлено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста сектору обробки заяв відділу з питань обробки та призначення державних соціальних допомоги Управління соціального захисту населення Щастинської РДА Луганської області, тобто, у відповідності до пп.«в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» являючись суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, будучи зобов'язаною подати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021-2022 роки, у строк до 31.01.2024 року, надала їх лише 16.02.2024 року.
Таким чином, ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинила адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, передбачені ч.1 ст.172-6 КпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі на підставі ст.22 КпАП України закрити в зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Заперечила, що суддею не взято до уваги, що ОСОБА_1 провину у вчинених правопорушення визнала повністю, наміру ухилятися від обов'язку щодо подання декларацій чи уникати фінансового моніторингу доходів, не мала.
Несвоєчасність подання декларацій була викликана збігом життєвих обставин та сильним душевним хвилюванням, що було спричинене вимушеним переміщенням до іншої місцевості внаслідок бойових дій. Після владнання всіх проблем, декларації відразу були подані.
Крім того, вчинені правопорушення не становлять суспільної небезпеки, ними не завдано шкоди суспільним та державним інтересам, правам та свободам громадян.
На вказану апеляційну скаргу прокурор вніс свої письмові заперечення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Вислухавши захисника Нескородя В.М. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та вважав постанову судді законною та обгрунтованою, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Суддя місцевого суду у відповідності до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи в їх сукупності.
Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КпАП України, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, є правильним та ніким не оспорюється.
Доводи ОСОБА_1 про її звільнення від адміністративної відповідальності в зв'язку із малозначністю правопорушень є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Положеннями ст.22 цього ж кодексу визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Однак, передбачені статтею 172-6 КпАП України правопорушення відносяться до категорії адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, санкція частини першої яких передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що ставить під сумнів його малозначність. Крім того, ОСОБА_1 за один період часу вчинила два тотожних адміністративних правопорушення, передбачених ч.1 ст.172-6 КпАП України
Тому, застосування положень ст.22 КпАП України при вчиненні вказаних правопорушень, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення та мету адміністративного стягнення визначену положеннями ст.23 Кодексу.
Важливість протидії корупційним проявам і створення атмосфери суспільного неприйняття корупційних вчинків є нагальною проблемою сьогодення і принциповість під час призначення стягнення за вказаною категорією порушень є запобіганням вчиненню кримінальних правопорушень у цій сфері.
Таким чином, вважаю, що застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн., в межах санкції ч.1 ст.172-6 КпАП України, з урахуванням обставин, передбачених ст.33 КпАП України, є необхідним та достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самою правопорушницею, так і іншими особами.
Враховуючи вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Полтавського районного суду Полтавської області від 27 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л.В. Нізельковська