Справа № 354/68/25
Провадження № 33/4808/399/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.
Суддя-доповідач Васильєв
23 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Боднарчука С.Я.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень,
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом за наявності ознак алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за наступних обставин.
Яремчанським міським судом встановлено, що 30.12.2024 року о 01 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с.Поляниця, квартал Вишня, 309, Надвірнянський район, Івано-Франківської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Алкотест 7510 OIML ARLM 0288, повірка дійсна до 09.07.2025 відмовився, також від проходження такого огляду в медичному закладі відмовився.
Не погодившись із висновками суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а також не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.
Стверджує, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та докази його вини в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні. На відеозаписах доданих до матеріалів справи відсутній момент зупинки транспортного засобу, а сам запис починається з моменту, де транспортний засіб стоїть на узбіччі з вимкненим двигуном та не рухається, а він разом із товаришем стоять біля транспортного засобу. Тому вважає, що серед матеріалів справи відсутні такі, які б вказували, що саме він виконував функції водія транспортного засобу та був зупинений працівниками поліції.
Також, у матеріалах справи відсутній факт його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він погодився пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, намагався пройти тест, однак прилад вибив помилку. Крім того, йому не було надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, що свідчило б про справність даного приладу. Після цього, на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
На думку апелянта, судом першої інстанції було неповністю досліджено обставини справи. Суд не взяв до уваги той факт, що до матеріалів справи не долучено сертифікат відповідності засобу вимірювальної техніки алкотестера. У протоколі про адміністративне правопорушення, у графі «до протоколу додаються:» не зазначено протоколу про адміністративне затримання АЗ №074318, розписки, відеозаписів, однак вони були долучені до матеріалів справи. Крім того, протокол про адміністративне затримання АЗ №074318 складався без його присутності.
Звертає увагу, що як слідує з відеозапису, пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення він написав, так як сказали йому працівники поліції.
Вважає, що працівником поліції було порушено Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, оскільки деякі файли із долучених до матеріалів справи є неналежними доказами, оскільки вони не вказані в протоколі. Крім того, відео зйомка не велася безперервно.
Зазначає, що судом першої інстанції було неоднаково застосовані норми матеріального права у подібних відносинах, оскільки Яремчанським міським судом було прийнято рішення, де провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП було закрито у зв'язку із відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення, так як відсутній відеозапис із моменту зупинки водія та виконання функцій водія особами щодо яких складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Боднарчук С.Я. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Боднарчук С.Я. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне у повному обсязі перевірити вищевказані доводи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №208388 від 30.12.2024 року, ОСОБА_1 30.12.2024 року о 01 год. 20 хв., в с. Поляниця, квартал Вишня, 309 керував ТЗ Рено Меган д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням технічного приладу газоаналізатора алкотест 7510 OIML ARLM повірка дійсна до 09.07.2025 та огляд в медичному закладі Надвірнянська ЦПЛ відмовився фіксація велася на нагрудні бодікамери 471492 та 471447, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).
Протокол складений уповноваженою особою - поліцейським 1 взводу 3 роти 3 БУПП в Івано-Франківській області рядовим поліції Дяківом Т.І., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Виклад обставин в протоколі цілком відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395.
ОСОБА_1 був присутній при складанні вказаного протоколу, був ознайомлений з його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлений про те, що розгляд справи відбудеться в Яремчанському міському суді, про що свідчить відеозапис із нагрудної камери працівників поліції.
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, зазначено, що вони надані на окремому аркуші.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»):
Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив заперечення щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та не надав змістовних пояснень стосовно обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та які вимагали від нього надати певні пояснення.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 254 КУпАП, у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
При цьому, даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутим звинуваченням, з правами та обов'язками, які передбачені законом, повідомив про можливість надати пояснення щодо висунутого обвинувачення та ознайомитись з матеріалами справи.
До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення додано направлення ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в КНП «Яремчанська ЦРЛ», складене 30.12.2024 року о 02 год. 20 хв. (а.с. 4), у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від огляду у КНП «Яремчанська ЦРЛ» ОСОБА_1 відмовився.
До матеріалів справи долучено пояснення ОСОБА_1 (а.с. 6), згідно яких вбачається, що він керував транспортним засобом Рено Меган д.н.з. НОМЕР_1 , у нього не спрацював драгер, проте він дихав скільки міг.
В матеріалах справи наявний рапорт поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП у Львівській обл. ДПП рядового поліції Дяківа Т. (а.с. 3), з якого відомо, що під час патрулювання в склад екіпажу Ясень 211 разом із сержантом поліції ОСОБА_2 за порушення комендантської години було зупинено ТЗ Рено Меган д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, щ не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Після чого йому було повідомлено про ознаки алкогольного сп'яніння, на що наступний почав метушитися, на зауваження не реагував, та після чого почав втікати із місця події. Наздогнавши даного водія було затримано із застосуванням фізичної сили та за для власної безпеки та безпеки водія, а також припинення правопорушення було застосовано згідно ст.. 45 ЗУ «Про національну поліцію» спецзасіб кайданки. також під час затримання даного водія було виявлено як із його кишені куртки випав поліетиленовий зіп-пакет із речовиною зеленого кольору, ззовні схожою на наркотичну речовину. На місці події було викликано СОГ для встановлення всіх обставин. Відносно водія було складено протокол ЕПР1 208388 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол про адміністративне затримання АЗ074318, а також взято пояснення та складено відповідні матеріали. Дана подія відбулася 30.12.2024 о 01 год. 20 хв. та фіксувалася на боді камери 471492 та 471447.
До матеріалів справи долучено рапорт поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 3 УПП у Львівській обл. ДПП рядового поліції Дяківа Т. (а.с. 7), з якого відомо, що під час патрулювання в склад екіпажу Ясень 211 разом із сержантом поліції Лайщуком О.О. за порушення комендантської години було зупинено ТЗ Рено Меган д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, щ не відповідає обстановці, порушення мови, порушення координації рухів. Після чого йому було повідомлено про ознаки алкогольного сп'яніння, на що наступний почав метушитися, на зауваження не реагував, та після чого почав втікати із місця події. Наздогнавши даного водія було затримано із застосуванням фізичної сили та за для власної безпеки та безпеки водія, а також припинення правопорушення було застосовано згідно ст.. 45 ЗУ «Про національну поліцію» спецзасіб кайданки. Також під час затримання даного водія було виявлено як із його кишені куртки випав поліетиленовий зіп-пакет із речовиною зеленого кольору, ззовні схожою на наркотичну речовину. На місці події було викликано СОГ для встановлення всіх обставин. Також даному водієві було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. А також пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер на водій відмовився, на місці події під час використання алкотестеру водія старався уникнути продування, шляхом затримання дихання. На даного водія було складено протокол ЕПР1 №208388 за ч.1 ст. 130 КУпАП, також у водія було взято пояснення та складено відповідні матеріали. Дана подія відбулася 30.12.2024 року о 01 год. 20 хв. та фіксувалася на нагрудні бодікамери 471492, 471447.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані рапорти працівників поліції за своїм правовим змістом є службовими документами, якими поліцейські інформують керівництво про законність своїх дій.
Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення.
До матеріалів справи також долучено: протокол про адмінінстартивне затримання АЗ №074318 (а.с. 2), розписка ОСОБА_3 (а.с. 5), інформація щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 8).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. (а.с. 9).
Зокрема, відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції знаходиться біля транспортного засобу Рено Меган, а інший працівник поліції просить ОСОБА_1 підійти до транспортного засобу і залишатися там, інакше працівники поліції евакуюють транспортний засіб. Після чого, відбуваються спілкування працівників поліції між собою про те, що у них відсутній драгер. Згодом відеозаписом охоплюється спілкування працівника поліції із ОСОБА_1 , де останньому неодноразово роз'яснюють необхідність виконання водієм вимог, щодо проходження огляду на стан сп'яніння відповідно встановленого порядку, оскільки в нього наявні ознаки сп'яніння. Водій заперечує необхідність такого огляду та вказує, що він тільки пив пиво і не перебуває у стані сп'яніння, стверджує, що він поспішає на роботу та просить, щоб працівники поліції поспілкувались з його керівництвом по телефону. Працівники поліції пояснюють, що водій повинен знайти тверезого водія, для того щоб забрав транспортний засіб, оскільки в іншому випадку автомобіль буде доставлено на арешт майданчик. Водій шукає тверезого водія та спілкується по телефону. Інший наряд поліції тим часом поїхали по Драгер, оскільки у ОСОБА_1 вбачаються ознаки алкогольного сп'яніння, а саме поведінка, що не відповідає обстановці. Водій повідомив, що він нічого не порушував, на що йому відповіли, що він порушив комендантську годину. Після того, як інший наряд поліції приїхав та привіз засіб Драгер, ОСОБА_1 намагався втекти з місця події, однак його було затримано працівником поліції, а згодом роз'яснено права та застосовано спецзасіб кайданки. Під час затримання із кишені ОСОБА_1 випав пакет із невідомою речовиною. Далі відеозаписом зафіксовано розмову працівників поліції із ОСОБА_1 стосовно виявленої речовини. Після цього на місце події прийшов інший чоловік, який повідомив, що є колегою затриманого ОСОБА_1 , згодом вони направилися до поліцейської машини. Біля поліцейської машини ОСОБА_1 пояснював, що він не мав наміру тікати від працівників поліції, що його документи уже були у них, він просто хотів відійти у туалет. Стосовно ОСОБА_1 на місце події викликана слідчо-оперативна група. Далі ОСОБА_1 повідомили, що у нього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, а тому йому пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Драгера. Водію показують герметичності упакування мундштука, вставляють його у прилад. ОСОБА_1 намагається кілька разів пройти тест, однак перериває дихання або втягує повітря. Працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що його дії щодо уникнення проходження огляду на стан сп'яніння будуть розцінені як відмову від проходження огляду на стан спьяніння. Після неодноразових невдалих спроб, працівник поліції приходить до висновку, що ОСОБА_1 ухиляється від проходження огляду, а тому його дії свідчать про те, що він відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння та порушує вимоги п. 2.5 ПДР. У зв'язку із цим водія повідомили, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції складають адміністративні матеріали, звільняють ОСОБА_1 від кайданок та продовжують чекати на СОГ. Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції ознайомлюють ОСОБА_1 із його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, зі змістом протоколу складеного відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП та повідомляють, що розгляд справи відбудеться в Яремчанському міському суді за викликом. Своїм підписом ОСОБА_1 засвідчив, що ознайомлений протоколом та отримав його копію. Відеозаписом зафіксовано, як ОСОБА_1 надають бланк для письмових пояснень, працівник поліції повідомляє, що потрібно вказати: «я, прізвище ім'я по-батькові, керував транспортним засобом, а далі пишіть, що ви вважаєте за потрібне або що хочете то й пишіть». Далі на місце поліції прибула СОГ і вона почали складати матеріали відносно знайдених пакетиків із невстановленою речовиною.
Відеозаписи отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а відтак є належним та допустимим доказом факту відмови водія ОСОБА_1 , пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , маючи явні ознаки сп'яніння, вчиняв дії, які свідчать про його явне небажання виконувати вимоги п.2.5 ПДР України та відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки намагався втекти з місця події, не виконував рекомендації працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння та ігнорував їх, намагався ускладнити виконання працівниками поліції своїх службових обов'язків та уникнути огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, зі змісту відеозапису вбачається, що обставини за яких було складно протокол про адміністративне правопорушення,повністю підтверджують правильність висновків суду про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та як водій повинен був пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а виконати вимоги поліцейського, які спрямовані на забезпечення проведення огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, а і своєю поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Так, факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відмова виконувати вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП та полягає у відмові виконувати вимоги п.2.5 ПДР України.
За таких обставин, доводи про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності була позбавлена права отримати відповідну правову допомогу від адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом мав можливість надати таку правову допомогу є неспроможними, оскільки відмовляючись виконувати вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння водій транспортного засобу не може не розуміти, що порушує вимоги п.2.5 ПДР України та своїми діями вчиняє відповідне правопорушення.
Водій транспортного засобу повинен виконати вимоги п.2.5 ПДР України, а свідоме невиконання вищевказаних вимог утворює склад правопорушення.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і покладено останньому у вину.
Доводи апелянта з приводу того, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, яким суд дав належну оцінку у відповідності до вимог ст. 252 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції не порушували права та свободи ОСОБА_1 , а наявні у справі докази, отримані у встановленому законом порядку і не здобуті завдяки інформації, яку було отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно, на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Разом з тим, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відтак вимога працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв