Житомирський апеляційний суд
Справа №285/891/25 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
23 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №285/891/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Літвин О.О.
У лютому 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №11.06.2024-100000176 від 11.06.2024 у розмірі 14 797,50 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 11 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11.06.2024-100000176, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн., строком на 98 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 750,00 грн., яка розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні та обліковується у день видачі кредиту. Неустойка 50,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми виконання/неналежного виконання зобов'язання.
Вказує, що відповідачем 11.06.2024 електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій картковий рахунок НОМЕР_1 кошти у розмірі 5 000,00 грн., а отже акцептовано умови договору. Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 16 вересня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 14 797,50 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5 000,00 грн., по процентам у розмірі 6 547,50 грн., комісії у сумі 750,00 грн., неустойки у розмірі 2 500,00 грн. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.06.2024-100000176 від 11.06.2024 в розмірі 12 297,50 грн. та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. В частині стягнення неустойки відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що під час розгляду справи, суд першої інстанції не дослідив належним чином докази по справі та не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи документів, які підтверджують факт укладення кредитного договору №11.06.2024-100000176 від 11.06.2024 між сторонами, отримання відповідачем кредитних коштів та розміру заборгованості. Стверджує, що жодного кредитного договору з позивачем не укладав, а долучені ТОВ «Споживчий центр» документи не містять підпису позивача на вказаному договорі. Таким чином вважає, що долучені до матеріалів справи докази як окремо, так і в своїй сукупності, не доводять беззаперечного факту порушення відповідачем прав позивача.
ТОВ «Споживчий центр» надіслало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.При цьому вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Зазначає, що сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Стверджує, що електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно банк-емітент картки. Вказує, що відповідач не заперечував, що номер телефону НОМЕР_2 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Наголошує, що доводи апеляційної скарги про відсутність доказів перерахування кредитних коштів є безпідставними, оскільки видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією 2474082304, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги». При цьому відповідач не надав до суду виписки по рахунках, в тому числі і по рахунку 5168-74XX-XXXX-2273, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу. Вказує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак вважає, що наданий до суду розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості. Зазначає, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Вказує, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) № 11.06.2024-100000176 в електронній формі.
У пункті 2.1 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) вказано, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
За змістом пункту 3.2 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника
Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача 5168-74XX-XXXX-2273.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.
На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 11.06.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 11.06.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 11.06.2024; сума кредиту 5 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 16.09.2024; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 750,00 грн.
До матеріалів справи приєднано квитанцію «Liqpay» №2474082304 від 11.06.2024 про електронний переказ коштів у сумі 5 000,00 грн., з призначенням платежу - видача по договору №11.06.2024-100000176, платник назва: швидкий кредит, сайт платника sgroshi.com.ua, отримувач картка/рахунок: НОМЕР_3 .
Зазначені вище електронні документи підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е434.
Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №11.06.2024-100000176, яка долучена до позовної заяви, заборгованість становить 14 797,50 грн., з яких: 5 000,00 грн - основний борг; 6 547,50 грн - проценти, 750,00 грн - комісії, 2 500,00 грн - неустойки.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач уклав кредитний договір №11.06.2024-100000176 з позивачем та отримав кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн., однак не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Такий висновок суду першої інстанції є вірним виходячи з наступного.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У справі, що переглядається встановлено, що 11 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферта) №11.06.2024-100000176 в електронній формі.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.
Крім того, за змістом заявки ОСОБА_1 від 11.06.2024, яка є невід'ємною частиною договору №11.06.2024-100000176 від 11.06.2024, останній ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти).
Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження ОСОБА_1 , що він однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №11.06.2024-100000176 від 11.06.2024, з яким попередньо уважно ознайомився.
Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказуються нижче.
Пунктами 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
На підставі пунктів 1-10 заявки ОСОБА_1 від 11.06.2024, пунктів 1-10 відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) від 11.06.2024 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання кредиту - 11.06.2024; сума кредиту 5 000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; дата повернення кредиту 11.09.2024; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов'язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 750,00 грн.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договорів недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Враховуючи наведене ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інше.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на недоведеність надання відповідачу кредитних коштів на виконання договору.
Так, згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача.
Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.
Заявка ОСОБА_1 №11.06.2024-100000176 від 11.06.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 5168-74ХХ-ХХХХ-2273.
До матеріалів справи приєднано квитанцію «Liqpay» №244082304 від 11.06.2024 про електронний переказ коштів у сумі 5 000,00 грн., з призначенням платежу - видача по договору №11.06.2024-100000176, платник назва: швидкий кредит, сайт платника sgroshi.com.ua, отримувач картка/рахунок: НОМЕР_3 .
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 5 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , зазначений відповідачем у договорі.
Натомість, відповідач не надав доказів того, що на його картковий рахунок не було перераховано грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.
Також відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Відповідно до копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №11.06.2024-100000176 від 11.06.2024, яка долучена до позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 становить: 5 000,00 грн - основний борг; 6 547,50 грн - проценти, 750,00 грн - комісії. Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов'язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту, відсотків та комісії на загальну суму 12 298,50 грн, яку обґрунтовано стягнув суд першої інстанції з відповідача на користь позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Однак колегія суддів не може погодитись з рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на суму 14 797,50 грн., сплативши за його подачу судовий збір в розмірі 2 420,40 грн. Районний суд задовольнив позовні вимоги частково на суду 12 297,50 грн., а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (83%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 2010,59 грн.
Отже, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині судових витрат, зменшивши розмір судового збору з 2 420,40 грн. до 2 010,59 грн, в решті рішення суду в частині задоволених позовних вимог необхідно залишити без змін.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Рішення в частині відмовлених позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судового збору змінити, зменшивши його розмір з 2 422,40 грн. до 2 010,59 грн.
В решті рішення суду в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 червня 2025 року.
Головуючий Судді