Справа № 761/23807/25
Провадження № 1-кс/761/15878/2025
16 червня 2025 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 28.05.2025,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 28.05.2025.
Як на підставу звернення до суду зі скаргою, адвокат посилається на положення ст.303 КПК України, та в обґрунтування скарги посилається на те, що 28.05.2025 ОСОБА_3 до ГУ НП у м. Києві засобами електронного зв'язку подано заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 384 КК України. При цьому, відомості про вчинення кримінальних правопорушень, на момент звернення до слідчого судді зі скаргою до ЄРДР не внесені, у зв'язку з чим адвокат ОСОБА_4 просить визнати протиправною бездіяльність слідчого ГУ НП у м. Києві, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення та зобов'язати уповноважену особу ГУ НП у м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 358, ст. 384 КК України за заявою від 28.05.2025.
Адвокат ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду, в судове засідання не прибула, у скарзі зазначала про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції. При цьому, на відеоконференцзв'язок не вийшла, також зазначила, що у разі неможливості зв'язатися з нею за допомогою відеоконференції, просила не вважати відсутність скаржника в судовому засіданні незацікавленою в результатах розгляду скарги.
Враховуючи зазначене, а також того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, тому з метою дотримання вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути скаргу у відсутність скаржника.
Уповноважена особа ГУ НП у м. Києві, бездіяльність якої оскаржується, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі.
При цьому, відсутність у судовому засіданні особи, бездіяльність якої оскаржується, у відповідності до положень ст.306 КПК України, не перешкоджає розгляду скарги.
Вивчивши матеріали скарги та долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_3 засобами електронного зв'язку звернулася до ГУ НП у м. Києві з заявою від 28.05.2025 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 384 КК України, яка відповідальною особою органу досудового розслідування була отримана того ж дня.
Статтею 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України передбаченого, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться, зокрема відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Згідно п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора №298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою для притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Статтею 11 КК України встановлено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення. Не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Таким чином, аналіз положень ст. 214 КПК України, ст.ст.2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення /час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення/. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року, у п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Крім того, у своїй постанові від 16 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) вказав: «...положеннями ст. 3 КПК України визначено, що кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.....».
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Крім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 08 лютого 2019 року № 100, особу, яка заявляє або повідомляє про кримінальне правопорушення, уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 КК України.
Дослідивши зміст долученої до скарги заяви ОСОБА_3 від 28.05.2025 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ст. 384 КК України, слідчий суддя дійшов висновку, що вона не містить конкретних обставин, які б могли свідчити, що було вчинено суспільно-небезпечне діяння, що у свою чергу було б підставою для внесення органом досудового розслідування відповідних відомостей до ЄРДР та потребувало б перевірки органом досудового розслідування лише за допомогою засобів кримінального процесу.
Так, наведені ОСОБА_3 у заяві від 28.05.2025 відомості, з урахуванням того, що між ТОВ «ФОКС ЛАЙФ» та ТК ТОВ фірма «Харків-Москва» існують цивільно-правові, господарські судові процеси, не відповідають об'єктивній стороні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України, з огляду на те, що об'єктом вказаного злочину є інтереси правосуддя у частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, як вбачається зі змісту скарги, СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019220350000574 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358 КК України, в тому числі, щодо фальсифікації судового процесу міжнародним комерційним арбітражним судом, а відтак відсутні підстави для повторного зобов'язання уповноваженої особи органу досудового розслідування виконати вимоги ч.1 ст.214 КПК України.
Таким чином, враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку бездіяльність уповноваженої особи ГУ НП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відсутня.
За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, слідчий суддя зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає доводи представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 необґрунтованими, а тому підстав для задоволення скарги не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 214, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Головного управління Національної поліції в м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 28.05.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя