Справа № 761/14829/25
Провадження №1-кп/761/3182/2025
іменем України
27 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого:
судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
номер кримінального провадження 120 251 000 000 000 08 внесеного 07.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області Чемеровецького району смт. Чемерівці, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого на посаді директора КНП «Центр ЕМД та МК», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,
Обвинувачений ОСОБА_3 обіймаючи посаду директора Департаменту контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України, будучи фахівцем у галузі медицини, усвідомлюючи відсутність у нього тяжких розладів здоров'я, які б стали підставою для отримання інвалідності ІІІ групи, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці вирішив неправомірно, шляхом обману, отримати виплати пенсійного забезпечення, у вигляді пенсії по інвалідності, за відсутності підстав зазначених у Законі України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон).
Статтею 1 Закону передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 23 Закону пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Згідно ст. 24 Закону залежно від ступеня втрати здоров'я інваліди поділяються на три групи. Причини і групи інвалідності, а також час настання інвалідності встановлюються органами медико-соціальної експертизи, що діють на підставі Положення про них, затверджуваного Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 29 Закону у випадку встановлення ІІІ групи інвалідності, пенсія призначається в розмірі 40 відсотків заробітку, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Окрім того, процедуру проведення медико-соціальної експертизи визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 (далі- Положення).
Відповідно до п. 3 Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Розуміючи норми Закону та Положення, з метою незаконного отримання виплати пенсійного забезпечення, обвинувачений ОСОБА_3 , знаючи про відсутність у себе функціональних порушень, які б відповідали критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, вирішив у протиправний спосіб отримати інвалідність ІІІ групи без наявних на це законних та обґрунтованих підстав, шляхом організації прийняття незаконного рішення членами Дніпровського міжрайонного МСЕК про визнання його інвалідом відповідної групи.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне отримання виплати пенсійного забезпечення шляхом оформлення безпідставної інвалідності ІІІ групи, обвинувачений ОСОБА_3 , працюючи директором Департаменту контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я України, маючи вплив на службових осіб лікувальних закладів міста Києва, звернувся до невстановлених службових осіб Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 1» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр № 2 Дарницького району м. Києва» з проханням формування необхідної медичної документації для подальшого направлення до медико-соціальної експертної комісії для оформлення інвалідності.
Зокрема, 03.02.2023 обвинувачений ОСОБА_3 звернувся до медичного закладу Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 1» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), за медичною допомогою із нібито скаргами на біль в попереку, іррадіючий в ліву ногу до стопи, отерплість лівої стопи, загальну слабкість, обмеження активних рухів в попереку, затруднення при ході, поворотах тулуба, нахилах, підвищення АТ.
Лікарем Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 1» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 10.02.2023 складено виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2415, відповідно до якої у обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено діагноз - Ускладнений остеохондрроз хребта з килами міжхребцевих дисків L3-L4, L4-L5, L5-S1, формінальним стенозом L4-L5. Мієлорадикулопатія L5-S1 ліворуч з помірно вираженим парезом лівої ступні, переважно за рахунок порушення функцій м'язів тильних згиначів лівої ступні, з м'язово-тонічним синдромом, чутливими та трофічними порушеннями, порушеннями функцій тривалого стояння та ходи.
У подальшому, з вищевказаним діагнозом та аналогічними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 , у період з 15.02.2023 до 23.02.2023 нібито проходив лікування в Комунальному некомерційному підприємстві «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва», де йому встановлено діагноз: Ускладнений остеохондрроз хребта з килами міжхребцевих дисків L3-L4, L4-L5, L5-S1, формінальним стенозом L4-L5. Мієлорадикулопатія L5-S1 ліворуч з помірно вираженим парезом лівої стопи з чутливими та трофічними порушеннями, порушеннями функцій тривалого стояння та ходи.
По завершенню лікування 28.02.2023, за невстановлених обставин, обвинувачений ОСОБА_3 , у невстановлені місці, спосіб та час, реалізуючи свій злочинний умисел, маючи вплив на невстановлених службових осіб Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва», користуючись своїм посадовим становищем, схилив вказаних невстановлених службових осіб до складання та скерування до Дніпровської міжрайонної МСЕК необґрунтованого направлення на медико-соціально-експертну комісію у зв'язку із наявністю у нього нібито ознак інвалідності.
У свою чергу, працівниками Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва», на прохання обвинуваченого ОСОБА_3 , 28.02.2023 складено направлення на МСЕК без номеру, відповідно до якого у обвинуваченого ОСОБА_3 нібито наявні ознаки інвалідності та спрямовано разом із медичною документацією для розгляду до Дніпровської міжрайонної МСЕК.
У подальшому, обвинувачений ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне отримання виплати пенсійного забезпечення шляхом оформлення безпідставної інвалідності ІІІ групи, знаючи про відсутність у себе функціональних порушень, які б відповідали критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, користуючись своїм посадовим становищем, у невстановлені місці, дату та час вказав невстановленим посадовим особам Дніпровської міжрайонної МСЕК на необхідність встановлення йому ІІІ групи інвалідності за результатами розгляду направлення Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва» із доданою медичною документацією.
Надалі, службові особи Дніпровської міжрайонної МСЕК, 13.03.2023, діючи на прохання обвинуваченого ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що діагностовані у нього хвороби, ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності внаслідок наявних захворювань не відповідають критеріям встановлення груп інвалідності, у тому числі ІІІ групи, в порушення вимог Положення та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), за результатами розгляду медичних документів обвинуваченого ОСОБА_3 , безпідставно прийняли рішення про встановлення йому ІІІ групи інвалідності, строком на один рік, до 01.03.2024, про що складено акт №422-Б огляду медико-соціальною експертною комісією та виписку з акту Серії 12 ААВ №766695, які видано обвинуваченому ОСОБА_3 .
Після цього, обвинувачений ОСОБА_3 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, отримавши в Дніпровській міжрайонній МСЕК акт № 422-Б огляду медико-соціальною експертною комісією та виписку з акту Серії 12 ААВ №766695, достовірно знаючи що вказані документи видані безпідставно та в порушення діючого законодавства України, 14.07.2023, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, у невстановлений час, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, із заявою про призначення пенсії по інвалідності, як інваліду ІІІ групи на загальних підставах, до якої долучив окрім інших документів виписку з акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ №766695, яка видана безпідставно в порушення вимог Положення та Інструкції, чим ввів в оману працівників Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які за результатами розгляду заяви із доданими документами призначили обвинуваченому ОСОБА_3 виплату пенсії по інвалідності, як інваліду ІІІ групи.
На підставі здійснених розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року на рахунок обвинуваченого ОСОБА_3 здійснено виплату пенсії по інвалідності, як інваліду ІІІ групи, на суму 47 329, 15 гривень (сорок сім тисяч триста двадцять дев'ять гривень п'ятнадцять копійок).
Своїми діями, обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, знаючи що групу інвалідності йому надано безпідставно, за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року, шляхом обману, заволодів грошовими коштами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 47 329, 15 гривень (сорок сім тисяч триста двадцять дев'ять гривень п'ятнадцять копійок).
Таким чином, ОСОБА_3 заволодів чужим майном шляхом обману, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 розуміючи що відповідно до акту № 422-Б огляду медико-соціальною експертною комісією та виписки з акту Серії 12 ААВ №766695 йому встановлено інвалідність на один рік, до 01.03.2024, усвідомлюючи необхідність проведення чергового переогляду для підтвердження та продовження групи інвалідності, знаючи про відсутність у себе функціональних порушень, які б відповідали критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, вирішив повторно неправомірно, шляхом обману, отримати виплати пенсійного забезпечення, у вигляді пенсії по інвалідності, за відсутності підстав зазначених у Законі.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , реалізовуючи свій умисел, діючи повторно, користуючись своїм посадовим становищем, з метою незаконного продовження групи інвалідності, 29.11.2023 звернувся до медичного закладу Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва», де він нібито перебував на денному стаціонарі до 08.12.2023.
По завершенню лікування, за невстановлених обставин, обвинувачений ОСОБА_3 , у невстановлені місці, спосіб, дату та час, реалізуючи свій злочинний умисел, маючи вплив на невстановлених службових осіб Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва», користуючись своїм посадовим становищем, схилив вказаних невстановлених службових осіб до складання та скерування до Дніпровської міжрайонної МСЕК необґрунтованого направлення на медико-соціально-експертну комісію у зв'язку із продовженням наявності у нього ознак інвалідності.
У свою чергу, працівниками Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва» на прохання обвинуваченого ОСОБА_3 , 19.03.2024 складено направлення на МСЕК без номеру, відповідно до якого у обвинуваченого ОСОБА_3 продовжують існувати ознаки інвалідності та його спрямовано разом із медичною документацією для розгляду до Дніпровської міжрайонної МСЕК.
У подальшому, обвинувачений ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на незаконне отримання виплати пенсійного забезпечення шляхом продовження безпідставної інвалідності ІІІ групи, знаючи про відсутність у себе функціональних порушень, які б відповідали критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, користуючись своїм посадовим становищем, у невстановлені місці, дату та час, діючи повторно, вказав невстановленим посадовим особам Дніпровської міжрайонної МСЕК на необхідність продовження йому ІІІ групи інвалідності за результатами розгляду направлення Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр №2 Дарницького району м. Києва» із доданою медичною документацією.
Надалі, службові особи Дніпровської міжрайонної МСЕК, 27.03.2024, діючи на прохання обвинуваченого ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що діагностовані у нього хвороби, ступені функціональних порушень та обмеження життєдіяльності внаслідок наявних захворювань не відповідають критеріям продовження групи інвалідності, у тому числі ІІІ групи, в порушення вимог Положення та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), за результатами розгляду медичних документів ОСОБА_3 , безпідставно прийняли рішення про продовження йому ІІІ групи інвалідності, строком на два роки, до 01.03.2026, про що складено акт № 513-Б огляду медико-соціальною експертною комісією.
У подальшому, відомості щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 групи інвалідності внесено до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, що стало підставою для безпідставного поновлення пенсійних виплат по інвалідності, як інваліду ІІІ групи, чим введено в оману працівників Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві
На підставі здійснених розрахунків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за період з березня 2024 року по березень 2025 року на рахунок обвинуваченого ОСОБА_3 здійснено виплату пенсії по інвалідності, як інваліду ІІІ групи, на суму 82677,7 гривень (вісімдесят дві тисячі шістот сімдесят сім гривень сімдесят копійок).
Своїми діями, обвинувачений ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, достовірно знаючи що акт № 513-Б огляду медико-соціальною експертною комісією видано в порушення діючого законодавства України, знаючи що групу інвалідності йому продовжено безпідставно, за період з березня 2024 року по березень 2025 року, шляхом обману, заволодів грошовими коштами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 82677,7 гривень (вісімдесят дві тисячі шістот сімдесят сім гривень сімдесят копійок).
Таким чином, ОСОБА_3 повторно заволодів чужим майном шляхом обману, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.
У даному кримінальному проваджені укладена угода про визнання винуватості між прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 120 251 000 000 000 08 від 07.01.2025.
Відповідно до умов вищезазначеної угоди, прокурор та підозрюваний за ініціативою сторони захисту та обопільною згодою відповідно до ст.ст. 468, 469, 472 КПК України уклали дану угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1, 2 ст. 190 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального провадження:
- беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального првопорушення, дати показання в судовому засіданні щодо обставин вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення;
- сприяти суду у дослідженні обставин вчинення даного кримінального порушення, виявленні та припиненні інших відомих йому подібних кримінальних правопорушень;
- добровільно відшкодував потерпілій стороні в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суму завданих кримінальним правопорушенням збитків, а саме 130 006, 85 грн (сто тридцять тисяч шість гривень, вісімдесят п'ять копійок).
Сторони також узгодили покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.1 ст.190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. (п'ятдесят одну тисячу гривень); за ч.2 ст.190 КК України з урахуванням вимог ч.2 ст.53 КК України у вигляді штрафу в розмірі 7700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 130 900 грн. (сто тридцять тисяч дев'ятсот гривень). На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання за ч.2 ст.190 КК України з урахуванням вимог ч.2 ст.53 КК України у вигляді штрафу в розмірі 7700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 130 900 грн. (сто тридцять тисяч дев'ятсот гривень).
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Прокурор, захисники та обвинувачений просили суд затвердити угоду про визнання винуватості на умовах викладених в угоді, вказуючи на дані, що підтверджують наявність суспільного інтересу.
Заслухавши думку прокурора, який вважає наявними підстави для затвердження угоди на визначених в ній умовах, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти затвердження угоди на умовах, визначених в ній, дослідивши угоду про визнання винуватості та перевіривши її на відповідність вимогам КПК України та закону, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.190 КК України, які є не тяжкими злочинами у відповідності до ст.12 КК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Отже умови угоди відповідають інтересам суспільства.
Вказана угода не порушує права та інтереси інших осіб.
Щодо покарання, то стороною обвинувачення наведені підстави для застосування ст.75 КК України, які заслуговують на увагу.
Поведінка обвинуваченого під час судового розгляду вказує на щире каяття, усвідомлення тяжкості вчинених ним злочинів та добровільне відшкодування шкоди потерпілому, свідчить про бажання усунути негативні наслідки, від злочинних дій.
У справі існують пом'якшуючи обставини, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Отже такі обставини можуть слугувати реальними чинниками, які відповідають меті покарання, визначеній ст.50 КК України, яке має ціллю не лише покарати засуджену особу, а й слугуватиме його виправленню, запобігання вчиненню злочину ним та іншими особами.
Окрім того, ст.65 КК України визначено, що суд у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини призначає покарання узгоджене сторонами.
Враховуючи особу обвинуваченого, його поведінку після вчиненого свідчить про усвідомлення протиправності своїх дій, вказує на щире каяття, відсутність тяжких наслідків, дані про особу та наявність декількох пом'якшуючих обставин, підтверджують, що при таких обставинах узгоджене сторонами покарання може бути призначене в інтересах суспільства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості прокурором та обвинуваченим.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376, 475 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості від 11.04.2025, що укладена у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 120 251 000 000 000 08 від 07.01.2025 між прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст.190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн (п'ятдесят одну тисячу гривень);
- за ч.2 ст.190 КК України з урахуванням вимог ч.2 ст.53 КК України у вигляді штрафу в
розмірі 7700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 130 900 грн
(сто тридцять тисяч дев'ятсот гривень).
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання за ч.2 ст.190 КК України з урахуванням вимог ч.2 ст.53 КК України у вигляді штрафу в розмірі 7700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 130 900 грн (сто тридцять тисяч дев'ятсот гривень).
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: