Справа № 761/12448/25
Провадження № 1-кс/761/8816/2025
13 червня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120 221 001 000 022 79 від 19.08.2023,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120 221 001 000 022 79 від 19.08.2023.
Звертаючись з клопотанням в порядку ст.174 КПК України, адвокат зазначає, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.05.2023 по справі № 761/14381/23, в межах кримінального провадження № 120 221 001 000 022 79 від 19.08.2023, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_5 .
На думку представника заявника арешт на майно накладено необґрунтовано, а відтак просить слідчого суддю його скасувати.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала доводи клопотання та просила дане клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим, про час та місце розгляду клопотання в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду даного клопотання за його відсутності.
Заслухавши доводи адвоката, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що слідчими Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022100100002279, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 серпня 2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури м. Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.05.2023 у справі № 761/14381/23 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.05.2023, метою накладення арешту на майно, є збереження речового доказу у кримінальному провадженні, оскільки воно має ознаки доказів, та відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, а також є об'єктом кримінально протиправних дій, що дає достатні підстави вважати, що слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно.
Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт вказаного майна, не втратив свою актуальність.
При цьому, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120 221 001 000 022 79, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2022 триває, на даний час у вказаному кримінальному провадженні здійснюються слідчі (розшукові) дії з метою виконання завдань, встановлених ст. 2 КПК України.
Таким чином, на переконання слідчого судді, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи те, що слідчим суддею не встановлено будь-яких нових обставин та доводів, яких не існувало на час накладення арешту на майно, за яких би на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження або ж було встановлено, що арешт накладено необґрунтовано, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 01.05.2023 у кримінальному провадженні № 120 221 001 000 022 79 від 19.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 132, 170-173, 174, 309, 310, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києві від 01.05.2023 у кримінальному провадженні № 120 221 001 000 022 79 від 19.08.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя