Справа № 757/17986/25-к
Провадження № 1-кп/761/3326/2025
10 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №62021000000000862 від 07.10.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Торез Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч.3 ст.27, ст. 219; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.209 КК України,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на даний час перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст.27, ст.219; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на даний час перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255; ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212; ч. 5 ст. 27, ст.219; ч.3 ст.209 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Донецьк, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , на даний час перебуває під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255; ч. 3 ст. 212; ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 212; ч. 5 ст. 27, ст.219; ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Покровськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255; ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ст. 219 КК України,
13.05.2025 у відповідності до ухвали Київського апеляційного суду від 05.05.2025 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч.3 ст.27, ст. 219; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст.27, ст.219; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255; ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212; ч. 5 ст. 27, ст.219; ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255; ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ст. 219 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Також, звернувся до суду із клопотаннями: про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 без визначення розміру застави; про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 із визначенням застави в 8000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб; про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 із визначенням застави в 8600 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб; про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 із визначенням застави в 4500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для зміни запобіжних заходів.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду. Зазначив, що кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за ст. 219 КК України підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки відсутні заяви кредиторів ДП «ВК «Краснолиманська» про вчинення кримінального правопорушення та/або визнання їх потерпілими та за формулюванням стороною обвинувачення викладу фактичних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України, протиправні дії призвели до нанесення шкоди кредиторам ДП «ВК «Краснолиманська», а не державі, а відтак з урахуванням, в тому числі положень ч. 4 ст. 26 КПК України, кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю.
Крім того, захисник звернувся до суду в порядкуч.3 ст.309 КПК України із запереченнями на ухвали слідчих суддів Львівського апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД, оскільки вони були постановлені з істотним порушенням вимог КПК України, а саме: порушено правила підсудності; сімнадцять ухвал є шаблонними, що викликає обґрунтовані сумніви у фактичному здійсненні індивідуального судового розгляду, а також ухвали містять прочерки, заповнені від руки, що може свідчити про те, що зазначені ували не були створені як завершений електронний документ у порядку, визначеному Положенням про АСДС.
Крім цього, адвокат звернувся в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також зазначив, що обвинувальний акт складений з порушенням норм КПК України, а тому має бути повернутий прокурору у зв'язку із його невідповідністю закону.
Також захисник ОСОБА_13 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , обґрунтовуючи свої доводи тим, що наразі воно є передчасним, відсутній повний текст ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу, а також вважав можливим вирішити клопотання прокурора пізніше.
Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду, мотивуючи свою позицію тим, що обвинувальний акт складений з порушенням норм КПК України, не конкретно викладено обвинувачення, містяться розбіжності та протиріччя у викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень, а тому просив повернути обвинувальний акт прокурору у зв'язку із його невідповідністю закону.
Крім того, в порядку ч.3 ст.309 КПК України звернувся до суду із запереченнями на ухвалу слідчого судді Львівського апеляційного суду від 22.05.2025 про надання дозволу на проведення НСРД, мотивуючи свої доводи тим, що в ухвалі невірно зазначена дата народження обвинуваченого ОСОБА_10 , останній ніколи не проживав за адресою, зазначеної в ухвалі, а також не користувався вказаним в ухвалі номером телефону, що в сукупності свідчить про те, що ухвала слідчого судді була постановлена з істотним порушенням вимог КПК України.
Також, в порядку визначеному ч. 2 ст. 303 КПК України, адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді зі скаргами на постанови від 17.05.2024, 22.05.2024, 30.05.2024 про визнання речових доказів у кримінальному провадженні, обґрунтовуючи їх тим, що вони були винесені слідчим з порушенням вимог ст.ст. 98, 110 КПК України, зокрема не наведені мотиви та обставини, на підставі яких слідчий дійшов висновку, що майно, зазначене у постановах, отримане внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, а відтак постанови слідчого підлягають скасуванню.
Крім того, захисник ОСОБА_4 просив цивільний позов ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» у кримінальному провадженні залишити без руху, обґрунтовуючи свої доводи тим, що він суперечить формі та змісту позовної заяви, визначених ст. 175 ЦПК України, зокрема відсутній виклад обставин, якими цивільний повивач обґрунтовує свої вимоги до кожного з цивільних відповідачів, не зазначено, які дії та/або бездіяльність здійснили обвинувачені, відсутні відомості про ціну позову, а також до цивільного позову не долучено жодного додатку.
Крім цього, адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотань прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та звернувся до суду із клопотаннями про зміну запобіжних заходів на інший, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема домашній арешт, або зменшення розміру застави. Мотивуючи свої клопотання, захисник зазначив, що обвинувачені вже понад рік перебувають під вартою, ризики, наведені прокурором, суттєво зменшилися, прокурором не доведено неможливості застосування до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 більш м'яких запобіжних заходів. Також зазначив, що обвинуваченим інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень у сфері економічної та господарської діяльності, тобто не пов'язаних і насильством, чи загрозою, шкодою національній безпеці. Крім того, зазначив, що ОСОБА_10 має на утриманні двох дітей, один із яких є неповнолітнім, одружений, має визначене місце проживання у м. Києві, а обвинувачена ОСОБА_11 має ряд хронічних захворювань, які прогресують. Крім цього, зазначив, що визначені слідчим суддею розміри застави, з урахуванням способу та доходів життя обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , є непомірними, у них відсутня можливість внесення такої суми застави та жодним чином не корелюється із їх статками.
Захисник ОСОБА_7 підтримала доводи адвокатів щодо не можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду, просила його повернути прокурору, мотивуючи свою позицію тим, що він складений з порушенням норм КПК України, неконкретно викладено обвинувачення, містяться розбіжності та протиріччя у викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень.
Крім того, в порядку ч.3 ст.309 КПК України звернулася до суду із запереченнями на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2024, 13.12.2024 та Личаківського районного суду м. Львова про надання дозволу на проведення обшуку, мотивуючи свої доводи тим, що вони були постановлені з порушеннями норм законодавства, а саме були відсутні жодні обґрунтовані припущення про існування реальної загрози знищення майна, а відтак надання дозволу на проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КК України свідчить про формальний підхід, неналежний розгляд клопотання органу досудового розслідування щодо проведеного обшуку, без проведення аналізу його суті та фактичних обставин справи, та слідчими суддями Личаківського районного суду Львова при постановленні ухвал було порушено правила підсудності.
Крім цього, адвокат ОСОБА_7 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та звернулася до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, або зменшення розміру застави. Мотивуючи своє клопотання, захисник зазначила, що із тривалим часом перебування ОСОБА_9 під вартою, наведені прокурором ризики, зменшилися. Також зазначила, що обвинувачена до затримання проживала у м. Києві з мамою похилого віку, яка потребує догляду, обвинувачена ОСОБА_9 раніше не судима, не вчиняла дії щодо перетину кордону та лінії розмежування з тимчасовими окупованими територіями України. Крім цього, зазначила, що визначений слідчим суддею розмір застави, з урахуванням способу життя обвинуваченої ОСОБА_9 , є непомірним, а тому нівелюється гіпотетична можливість внесення визначеної застави.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що відсутні підстави для призначення обвинувального акта до судового розгляду. Так, вказав, що були обмежені строки для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. При цьому, з боку сторони захисту не було вчинено жодних дій на зволікання з ознайомленням. Таким чином, просив повернути обвинувальний акт прокурору з метою належного, повного та достатнього ознайомленням сторони захисту з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України.
Крім того, в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України звернувся із запереченнями на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2025, якою стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтримали доводи своїх захисників, а також після роз'яснення судом права на колегіальний розгляд кримінального провадження у складі трьох суддів, повідомили про відсутність таких клопотань.
Також, 26.05.2025 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_14 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.06.2024 /справа № 757/25112/24-к/.
В той же час, враховуючи, що ОСОБА_14 та/або його представник в судове засідання не прибув, не звертався на адресу суду із заявами про вирішення клопотання про скасування арешту майна у його відсутність, суд вважає за необхідне відкласти розгляд вказаного клопотання ОСОБА_14 для забезпечення участі зазначених осіб в судовому засіданні.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, додатково надані сторонами документи, суд дійшов наступного висновку.
Кримінальне провадження відповідно до ст.ст.32,33,615 КПК України, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 05.05.2025 підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, суттєвих порушень вимог КПК України при його складанні, які б перешкоджали призначенню даного обвинувального акту до судового розгляду, судом не виявлено, підстав для прийняття рішень, передбачених п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021.
Кримінальне провадження з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.
В судове засідання необхідно викликати наступних осіб: прокурора, представника потерпілого, захисників, обвинувачених.
Доводи сторони захисту щодо необхідності повернення обвинувального акта прокурору, суд вважає неспроможними, оскільки недоліки обвинувального акта, на які вказали адвокати, не є підставою для повернення обвинувального акта в розумінні положень ст.ст.291, 314 КПК України, та під час підготовчого судового засідання, суд не вправі здійснювати перевірку повноти формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
Вказане узгоджується із правовим висновком, зазначеним Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанови від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, від 10.09.2020 у справі №504/3802/15-к).
Крім того, не заслуговують на увагу і доводи адвоката ОСОБА_5 щодо необхідності повернення обвинувального акта прокурору з метою належного, повного та достатнього ознайомленням сторони захисту з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, оскільки в контексті положень ст.ст. 291, 314 КПК України такої підстави не передбачено.
Разом з тим, суд роз'яснює, що у відповідності до положень ст. 317 КПК України, після надання в тому числі стороною обвинувачення матеріалів досудового розслідування та інших документів, які мають значення для кримінального провадження, буде забезпечена можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, в разі надходження відповідних клопотань.
Крім того, суд вважає за необхідне: заперечення адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2025 /справа №757/8636/25-к/, заперечення адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Львівського апеляційного суду від 22.05.2023, скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на постанови про визнання речових доказів від 17.05.2025, 22.05.2025, 30.05.2025, заперечення адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2024, від 13.12.2024 /справа № 757/58569/24-к/, та на ухвали слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова, заперечення адвоката ОСОБА_6 на ухвали слідчих суддів Львівського апеляційного суду, - долучити до матеріалів кримінального провадження для розгляду під час судового провадження та перевірки доводів скарг та заперечень на ухвали слідчих суддів за наслідками дослідження всієї сукупності доказів, наявних у кримінальному провадженні.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що подана захисником ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 скарга на повідомлення про підозру, з урахуванням положень ч. 1 ст. 303 КПК України, підлягає розгляду лише під час досудового розслідування, а тому не може бути предметом розгляду судом в підготовчому судовому засіданні, у зв'язку чим підлягає поверненню.
Крім цього, не підлягає задоволенню клопотання адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, з огляду на те, що кримінальне провадження у такому разі закривається лише якщо потерпілий, або його представник у випадках, передбачених КПК України відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, однак такі заяви від представника потерпілого ДП «ВК «Краснолиманська» на адресу суду не надходили. В той же час, доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що шкоду було спричинено кредиторам ДП «ВК Краснолиманська», а не державі, підлягають перевірці за наслідками дослідження всієї сукупності доказів, наявних у кримінальному провадженні.
Цивільний позов ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» підлягає долученню до матеріалів обвинувального акта для розгляду під час судового провадження.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_4 про залишення без руху зазначеного цивільного позову, оскільки обставини, на які послався адвокат у заяві, підлягають з'ясуванню в ході судового розгляду у кримінальному проваджені.
Під час вирішення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , судом враховується, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2024 до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, суд приходить до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_8 , тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винуватим, а також конкретні обставини кримінального провадження, свідчать про можливість невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, наведені обставини дають підстави вважати про наявність ризиків, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, наявність у обвинуваченого ОСОБА_8 місця проживання, з урахуванням наведених вище факторів не зменшують існування зазначених ризиків.
Крім того, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_8 за станом здоров'я.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обраний обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд на даний час не визначає розмір застави для обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого зокрема ч. 1 ст. 255 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховується, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2024 до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має місце проживання, також, враховується тяжкість покарання в разі визнання останньою винуватою, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зазначені прокурором ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, їм неможливо запобігти в умовах застосування до обвинуваченої будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченої, не можуть їм запобігти.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики переховування від суду, впливу на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час жоден інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на даній стадії судового розгляду не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, і не забезпечить належної поведінки і виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_9 за станом здоров'я.
При цьому, наявність у обвинуваченої ОСОБА_9 місця проживання у м. Києві, хворої матері на утриманні, з урахуванням наведених вище факторів не може в повній мірі бути стримуючими факторами в запобіганні вищевказаним ризикам.
Враховуючи наведене, на переконання суду, менш суворий запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неспроможними.
В той же час, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_9 ступінь її участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, її майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинувачену, її спосіб життя, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_9 заставу в розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховується, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2024 до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має місце проживання, сім'ю, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, також враховується тяжкість покарання в разі визнання останнього винуватим, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зазначені прокурором ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, їм неможливо запобігти в умовах застосування до обвинуваченого будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого, не можуть їм запобігти.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики переховування від суду, впливу на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час жоден інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на даній стадії судового розгляду не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, і не забезпечить належної поведінки і виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_10 за станом здоров'я.
При цьому, наявність у обвинуваченого ОСОБА_10 місця проживання у м. Києві, соціальних зв'язків з урахуванням наведених вище факторів не може в повній мірі бути стримуючими факторами в запобіганні вищевказаним ризикам.
Враховуючи наведене, на переконання суду, менш суворий запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неспроможними.
В той же час, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_10 , ступінь його участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, його майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинуваченого, його спосіб життя, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_10 заставу в розмірі 5000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховується, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2024 до ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має місце проживання, також, враховується тяжкість покарання в разі визнання останньою винуватою, відсутність належних гарантій та підтверджених соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики її ухилення від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зазначені прокурором ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, їм неможливо запобігти в умовах застосування до обвинуваченої будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченої, не можуть їм запобігти.
Так, враховуючи встановлені в судовому засіданні ризики переховування від суду, впливу на свідків, потерпілого, інших обвинувачених у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час жоден інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, на даній стадії судового розгляду не зможе запобігти вказаним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, і не забезпечить належної поведінки і виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, з наданих стороною захисту медичної документації, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої ОСОБА_11 за станом здоров'я під вартою.
При цьому, наявність у обвинуваченої ОСОБА_16 місця проживання у м. Києві, з урахуванням наведених вище факторів не може в повній мірі бути стримуючими факторами в запобіганні вищевказаним ризикам.
Враховуючи наведене, на переконання суду, менш суворий запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неспроможними.
В той же час, враховуючи вищенаведені дані про особу ОСОБА_16 ступінь її участі у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, її майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують обвинувачену, її спосіб життя, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_16 заставу в розмірі 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків, та саме такий розмір, на переконання суду, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 314-316, 334, 372 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 62021000000000862 від 07.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч.3 ст.27, ст. 219; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст.27, ст.219; ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.255; ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ч.3 ст.212; ч. 5 ст. 27, ст.219; ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255; ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212; ч.5 ст. 27, ст. 219 КК України, який відбудеться в судовому засіданні о 12 год. 45 хв. 19 червня 2025 року у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Викликати в судове засідання: прокурора, представника потерпілого, обвинувачених, захисників.
Відмовити в задоволенні клопотань захисника - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Відмовити в задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 .
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 08 серпня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 до 08 серпня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_9 заставу в 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15 140 000 гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м.Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за ОСОБА_9 згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 у справі № 757/17986/25-к внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_9 у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.
- не відлучатися за межі населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати до зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_9 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ в місті Києві, повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», яка негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченої з-під варти і повідомити усно та письмово суд.
В разі, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 до 08 серпня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_10 заставу в 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15 140 000 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м.Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за ОСОБА_10 згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 у справі № 757/17986/25-к внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.
- не відлучатися за межі населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати до зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ в місті Києві, повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», яка негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти і повідомити усно та письмово суд.
В разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 до 08 серпня 2025 року, включно.
Визначити ОСОБА_11 заставу в 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що 6 056 000 гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м.Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за ОСОБА_11 згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10.06.2025 у справі № 757/17986/25-к внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Документ, що підтверджує внесення застави, надається суду, а також адміністрації СІЗО.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_11 у разі внесення застави, такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин заздалегідь про це повідомити суд;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та засобів зв'язку.
- не відлучатися за межі населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування у поза процесуальний спосіб зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;
- здати до зберігання прокурору свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_11 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок ТУДСАУ в місті Києві, повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі Державної Установи «Київський слідчий ізолятор», яка негайно повинна здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченої з-під варти і повідомити усно та письмово суд.
В разі, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження №62021000000000862 від 07.01.2021 в частині обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 КК України, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України.
Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ст. 219, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, - повернути.
Заперечення адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2025 /справа №757/8636/25-к/, заперечення адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Львівського апеляційного суду від 22.05.2023, скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на постанови про визнання речових доказів від 17.05.2025, 22.05.2025, 30.05.2025, заперечення адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на ухвали слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 20.05.2024, від 13.12.2024 /справа № 757/58569/24-к/, та на ухвали слідчих суддів Личаківського районного суду м. Львова про надання дозволу на проведення обшуку, заперечення адвоката ОСОБА_6 на ухвали слідчих суддів Львівського апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД- долучити до матеріалів судового провадження для перевірки доводів під час судового розгляду у кримінальному провадженні.
Долучити цивільний позов ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» до матеріалів судового провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя