Номер провадження: 2-а/537/34/2025
Справа № 537/3377/25
27.06.2025 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді Мартишевої Т. О., за участю секретаря Антохіної Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вказуючи, що 14 травня 2025 року приблизно о 14:40 год. він керував транспортним засобом марки LINCOLN МКС, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по вулиці Ігоря Сердюка. З метою здійснення маневру парковки останній заїхав на відведене місце для паркування. Однак, після часткового заїзду на вказану ділянку, позивач з'ясував, що розміри паркувального місця є недостатніми для безпечного та повного розміщення автомобіля без порушення ПДР та створення перешкод для інших учасників дорожнього руху, у зв?язку з чим увімкнув аварійну світлову сигналізацію, залишивши двигун увімкненим, та почав маневр виїзду з цієї зони з метою знайти інше належне місце для зупинки або стоянки.
У той момент, коли позивач розпочав маневр виїзду з паркувального місця, приблизно о 14:45 год., до його транспортного засобу з боку скверу імені О. Бабаєва під'їхали працівники патрульної поліції, які пересувалися на велосипедах. Один із поліцейських подав жестом руки сигнал із вимогою зупинитися, що відповідало статті 18 Закону України «Про Національну поліцію». З метою безумовного виконання законних вимог працівників поліції ОСОБА_1 зупинив транспортний засіб. Після цього інспектори жестами подали нову команду - під'їхати трохи вперед, що також відповідало їхнім повноваженням у межах чинного законодавства..
У повному обсязі виконавши ці вимоги, позивач повільно зманеврував та під?їхав до інспекторів, не вчиняючи жодних дій з порушенням ПДР або з наміром залишити авто без нагляду.
Під час спілкування з працівниками поліції поліцейською 2-го взводу 2-ї роти УПП БПП у місті Кременчук Полтавської області Єрохіною С.Я. о 15:12 год. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 4730270.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 14.05.2025 о 14:46 год. у м. Кременчук по вул. І.Сердюка (Жовтнева), 31/16, керуючи транспортним засобом, перетнув розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію), чим порушив п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України - порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки. У зв'язку з цим його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 340 грн.
Однак відповідно до скріншотів, зроблених з боді-камери працівника патрульної поліції, станом на 14:53 год. та 15:02 год. факт перетину суцільної лінії відсутній. Позивач вважає, що постанову винесено незаконно, і вона підлягає скасуванню, оскільки при її ухваленні не було надано жодних доказів, які б підтверджували вчинення ним порушення Правил дорожнього руху України. Крім того, складання протоколу за порушення п. 8.5.1 ПДР України не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на таке.
Із відеозапису, отриманого з боді-камер працівників патрульної поліції, чітко вбачається, що транспортний засіб не перетинав суцільну лінію горизонтальної розмітки. Встановлено, що автомобіль наїхав заднім правим колесом на лінію розмітки, однак ця дія була здійснена відповідно до вказівки працівника патрульної поліції. Важливо наголосити, що поняття «перетнути лінію горизонтальної розмітки» та «наїхати на лінію горизонтальної розмітки» не є тотожними за змістом і мають різне правове значення в контексті Правил дорожнього руху України.
«Наїхати на лінію» - означає, що колесо (колеса) транспортного засобу частково заїхало на розмітку, але не перетнуло її повністю, тому така дія не створює небезпеки для руху, що також видно на відеодоказах.
Тоді як «перетнути лінію» - означає, що транспортний засіб повністю переїхав через лінію горизонтальної розмітки. Саме тоді це може бути кваліфіковано як порушення п. 8.5.1 ПДР, якщо лінія є неперервною.
Аналізуючи вищенаведене, вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб?єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов?язки для особи, щодо якої він винесений й таке рішення суб?єкта владних повноважень має бути обгрунтованим на момент його прийняття.
Відповідно до відеозапису з реєстратора, який встановлений в автомобілі, та відповідно до отриманих відео з боді-камер працівників патрульної поліції наявні порушення в діях поліцейських, які розцінюються як доказ незаконності оскаржуваної постанови і відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги викладене, позивач просить скасувати постанову серії ЕНА №4730270 від 14.05.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену поліцейською 2 взводу 2 роти УПП батальйону поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області капралом поліції Єрохіною Софією Ярославівною, відповідно до якого його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.
Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачам подати до суду відзив на адміністративний позов та письмові докази.
Від відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що відповідно до п.п. «б» п. 2.3 ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі.
14.05.2025 року поліцейським роти №2 БПП в м. Кременчук управління патрульної поліції в полтавській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Єрохіною С.Я. винесено постанову серії ЕНА №4730270 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що водій останній цього дня, близько 14 год. 48 хв., керуючи транспортним засобом LINCOLN MKC, номерний знак НОМЕР_2 в м. Кременчуці, по вул. Ігоря Сердюка, 31/16, перетнув розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), чим порушив п.п. 8.5.1 ПІДР України.
Відповідно до п.п. 8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. За допомогою ліній горизонтальної розмітки можуть бути введені окремі обмеження в русі (заборона обгону, зупинки, стоянки тощо), надана додаткова інформація водіям про умови та напрямок руху транспортних засобів.
Горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 ПДР України поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в?їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів; майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Перетинати лінію 1.1 забороняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожних знакив та розмітки проїзної частини доріг - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідач вказав, що в своєму позові останній не заперечує, що в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, він здійснював рух на, вказаному вище транспортному засобі та був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому про порушення Правил дорожного руху.
Жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів в підтвердження доводів, викладених в адміністративному позові, до позовної заяви, в порядку ч. 4 ст. 161 КАС України, позивачем не додано.
Пояснення ОСОБА_1 , викладені в адміністративному позові, є необгрунтованими, факту вчиненого правопорушення не спростовують, не є підставою для звільнення водія від адміністративної відповідальності. Зокрема, не заслуговують на увагу доводи позивача, що «поняття «перетнути лінію горизонтальної розмітки» та «наїхати на лінію горизонтальної розмітки» - не є тотожними в контексті Правил дорожнього руху», оскільки ПДР України таке поняття як «наїхати» на лінію горизонтальної розмітки взагалі не визначено. Отже, пояснення позивача слід сприймати критично, як єдиний спосіб уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
За допомого портативного нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано, як 14.05.2025 року під час патрулювання в м. Кременчуці працівниками поліції було виявлено транспортний засіб LINCOLN MKC, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням позивача, який під час руху перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 ПДР України.
Відомості про технічні засоби, в порядку ст. 283 КУпАП, внесено до постанови. На місці зупинки Т3 позивача інспектор поліції повідомила водію про порушення вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузької суцільної лінії) ПДР України. Під час з?ясування фактичних обставин справи водій в усних поясненнях факту здійснення маневру під час руху та перетину при цьому дорожньої розмітки 1.1 Правил не заперечував.
Натомість, доводи та поведінка водія були направлені на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, свідчили про неусвідомлення ним протиправності своїх дій в сфері безпеки дорожнього руху під час керування Т3, нехтування нормами чинного законодавства, що в свою чергу, створює підвищену суспільну небезпеку таких дій як для самого себе, так і інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, пояснення водія, факту вчиненого правопорушення не спростовували, а зокрема свідчили про те, що в порушення п.п. 2.3 «б» ПДР України він не був уважним під час руху на транспортному засобі, не слідкував за дорожньою обстановкою та, відповідно, не відреагував на її зміну.
Водієві було повідомлено про розгляд справи, роз?яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, про що свідчить особистий підпис водія в п. 8 постанови.
Письмових пояснень водій на місці розгляду справи не надавав, клопотань не заявляв. Будь-яких доказів на дотримання правил дорожнього руху, в порядку ст. 268 КУпАП, на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення водієм надано не було.
Поліцейським було прийнято до уваги порушення водієм ПДР України, усні пояснення водія, які відповідно до ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, з?ясовано всі фактичні обставини, дотримано порядок розгляду справи та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, постанова хвалена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем не надано.
У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач не погоджується із запереченнями відповідача по суті позовних вимог. Останній зазначив, що у наданому відзиві відповідач стверджує, нібито ухвалу про відкриття провадження отримано ним 09.06.2025. Однак такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у відповідача зареєстровано електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», а отже, ухвалу разом із позовною заявою було вручено йому саме 28.05.2025. Із цього моменту й розпочинається перебіг строку для подання відзиву відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Таким чином, останнім днем для подання відзиву є 02.06.2025 включно. Однак, відзив до суду було подано лише 16.06.2025. Водночас у самому відзиві відповідач не порушує питання про поновлення строку на його подання та не обґрунтовує поважність причин його пропуску. У зв'язку з цим зазначений документ не може бути долучений до матеріалів справи, оскільки поданий з порушенням установленого законом строку, що суперечить положенням КАС України. З урахуванням викладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, керуючись принципами змагальності сторін, офіційності та об'єктивності з'ясування всіх обставин у справі, а також з метою забезпечення права відповідача на участь у справі та на захист, ураховує поданий відзив та додані матеріали.
Такий підхід відповідає завданню адміністративного судочинства - своєчасного, повного та неупередженого розгляду справ з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб (стаття 2 КАС України), а також сприяє прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд справи, із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на адресу суду не зверталися, від відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українидо суду надійшов відзив, а також подано відповідь на відзив стороною позивача, суд вважає за можливе провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У пункті 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 8.5 ПДР України дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
Відповідно до п. п. 8.5.1. п. 8.5 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Згідно п. 34 ПДР, горизонтальна розмітка має таке значення:
1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15;
Лінії 1.1 перетинати забороняється.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно ст. 213 КУпАП справа про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
З наведеного вбачається, що у випадку вчинення повнолітніми особами адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається та уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
З матеріалів справи встановлено, що 14.05.2025 року інспектором взводу №2 роти № 2 УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Єрохіною С.Я. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4730270, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній 14.05.2025 о 14:46:08 год. в м. Кременчук, вул. Ігоря Сердюка (Жовтнева), 31/16 керуючи транспортним засобом перетнув розмітку 1.1. (вузька суцільна лінія), чим порушив п. 8.5.1 ПДР України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що не здійснював перетин лінії горизонтальної дорожньої розмітки, оскільки при виїзді з зони, в якій заборонено зупинку і стоянку транспортних засобів лише наїхав на вказану розмітку, однак повного її перетину не здійснював.
Із долучених до позовної заяви відеозаписів та відеозаписів, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, досліджених судом, вбачається, що 14.05.2025 о 14:45 год. ОСОБА_2 рухається заднім ходом на транспортному засобі марки LINCOLN MKC, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . У відповідь на жест працівника поліції водій зупиняє транспортний засіб, після чого, на його вимогу, під'їжджає ближче до тротуара та зупиняється. Водія було попереджено про здійснення відеофіксації та запропоновано надати посвідчення водія. У ході спілкування йому було повідомлено, що транспортний засіб був припаркований з порушенням Правил дорожнього руху України, а саме - на відстані менш ніж 10 метрів від пішохідного переходу, а також при паркування останнім було перетнуто лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (суцільну лінію). ОСОБА_1 заперечив, що під час заїзду на місце паркування перетнув суцільну лінію, та попросив працівників поліції надати докази, на яких чітко видно зазначене порушення. На відеозаписах вбачається, що транспортний засіб частково стоїть колесом на лінії розмітки, однак явного перетину останньої зафіксовано не було. Також на відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції здійснили вимірювання відстані від транспортного засобу до пішохідного переходу, що виявилась меншою за 10 метрів. Водієві повідомили, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності саме за перетин суцільної лінії, оскільки, на думку інспектора, це більш доцільно з огляду на наявні докази. На вимогу ОСОБА_1 беззаперечних доказів саме перетину лінії надано не було. Він не заперечував, що колесо автомобіля знаходилось на лінії, однак зазначив, що фактичного її перетину не здійснював. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши наявні матеріали, інспектор поліції виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, з одночасним роз'ясненням порядку її оскарження.
Крім того, із досліджених судом скріншотів, виготовлених на підставі відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що транспортний засіб LINCOLN MKC, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ,здійснив наїзд заднім правим колесом на горизонтальну дорожню розмітку 1.1, яка є суцільною лінією. При цьому зображення не дають однозначного підтвердження факту перетину межі розмітки у повному обсязі, а лише свідчать про частковий наїзд на її край.
Разом з тим, наїзд на лінію дорожньої розмітки слід розуміти як часткове розміщення колеса (або іншої частини транспортного засобу) безпосередньо на самій лінії, без перетинання її меж - тобто коли колеса транспортного засобу або його проекція залишаються з одного боку від лінії, але торкаються чи накладаються на неї. Така ситуація не є тотожною перетину в контексті правил дорожнього руху. Натомість перетин суцільної лінії розмітки має місце тоді, коли транспортний засіб здійснює повний або частковий проїзд поверх лінії в такий спосіб, що його колеса або кузов (у разі зміни смуги, розвороту, виїзду тощо) опиняються по обидва боки лінії, тобто лінія розмітки фактично розділяє колеса або частини транспортного засобу.
З наданого відеозапису з відеореєстратора, встановленого в автомобілі позивача, неможливо достеменно встановити факт перетинання транспортним засобом 14.05.2025 о 14:46:08 год. дорожньої розмітки 1.1, оскільки на відео зафіксовано, як транспортний засіб рухається заднім ходом, після чого зупиняється та, на вимогу працівника поліції, наближається до тротуара.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищезазначені долучені до матеріалів справи докази, відображають виключно процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення без фіксації безпосереднього моменту ймовірного вчинення порушення 14.05.2025 о 14:46:08 год., а саме перетинання транспортним засобом лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (суцільної лінії).
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем ПДР України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, на підставі яких у порядку, визначеному законодавством, можна було б встановити наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, його вину у вчиненні такого правопорушення, а також інші істотні обставини, необхідні для всебічного, повного й об'єктивного вирішення справи.
У зв'язку з цим суд вважає, що постанова, яка оскаржується, прийнята з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення - без повного врахування всіх обставин справи, які мають істотне значення для її вирішення, що є підставою для скасування такої постанови.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем ОСОБА_2 заперечується, втім, доказів в обґрунтування прийнятої постанови відповідачем до суду не надано, що унеможливлює підтвердити факт вчинення інкримінованого правопорушення позивачем.
В контексті наведеного, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином, буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013, заява F 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява F 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Також, у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем покладений на нього обов'язок не виконано - не надано суду належних доказів, які б підтверджували правомірність прийнятого рішення.
В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення та виправити недоліки оскаржуваної постанови.
Відтак, невідповідність спірної постанови, як акта індивідуальної дії, вимогам закону, в даному випадку вимогам ст. 283 КУпАП, а також неможливість виправлення судом вищевказаного недоліку, свідчить про її протиправність.
Приймаючи до уваги все вищевикладене, враховуючи, що доводи позову ОСОБА_1 відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України шляхом надання належних та допустимих доказів не спростовані, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4730270 від 14 травня 2025 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КупАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відстуністю складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати у виді судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 19, 72-77, 139, 211, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок, 3, ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4730270 від 14.05.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складений 27 червня 2025 року.
Суддя : Т.О. Мартишева