Провадження № 2/537/1519/2025
Справа № 537/4057/25
27.06.2025 року суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневич В.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Державного нотаріуса Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М. про визнання заповіту недійним,
встановив:
Позивач звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовною заявою, згідно якої просить суд ухвалити рішення, яким визнати заповіт ОСОБА_3 , що посвідчений державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М. за реєстровим №5-51 від 02.02.2009 року - недійсним.
Перевіривши матеріали позовної заяви суддею встановлено наступне.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).
Відповідно до п.п.6 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Кваліфікація об'єктів як нерухомого майна здійснюється відповідно до статей 181, 190 та 191 ЦК. При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна, договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.
Право на спадкування є не абстрактним, а цілком конкретним і невіддільне від предмету спадкування (спадкового майна). Таким же конкретним є і питання визнання заповіту недійсним, оскільки, його кінцевими метою і результатом є реалізація (захист) права спадкоємців за законом на спадкування певного майна (частки в ньому), тобто, набуття в порядку спадкування у власність майна чи унеможливлення такого.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно вимог позовної позивач прохає визнати недійсним заповіт Гудима Бориса Лукича посвідченого державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М. за реєстровим №5-51 від 02.02.2009 року, яким спадкодавець заповідав все своє майно ОСОБА_2 .
З матеріалів позовної заяви вбачається, що за вказаним заповітом який оспорюється, відповідачем, ОСОБА_2 було успадковано нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості про інше спадкове майно спадкодавця відсутні.
З викладеного вбачається, що спадкове нерухоме майно розташоване у Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області, що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, тож спір не підсудний Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області.
Відповідно до ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч.1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Враховуючи, що дана справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, тож її необхідно передати на розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Керуючись ст. 27, 28, 30,31, 187 ЦПК України, суддя -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Державного нотаріуса Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Роженко Л.М. про визнання заповіту недійним - передати на розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області (адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська 29/5) - за підсудністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.І. Хіневич