Справа № 530/2707/24
Номер провадження 1-кп/530/81/25
"27" червня 2025 р. Зіньківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області обвинувальний акт та додані до нього документи, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175490000271 від 11.12.2024 року по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смотрич, Дунаєвецького району, Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, раніше судимого:
-30.03.2000 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.17 ч.2, ст.81 ч.4 КК України до позбавлення волі на строк 5 років. Звільнений 06.10.2003 з Роменської виправної колонії Сумської області з невідбутим строком 1 рік 1 місяць 17 днів;
-17.03.2005 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.186 ч.1 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
-27.07.2005 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.185 ч.3, ст.69 КК України, засуджений до штрафу в розмірі 510 грн.;
-03.02.2006 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.71 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі по вироку Зіньківського районного суду від 17.03.2005 року. Кінцево засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
-08.06.2007 року Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.185 ч.3, ст.162 ч.1, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений 07.08.2009 з Комсомольської виправної колонії №136 умовно-достроково з невідбутим строком 10 місяців 8 днів;
-15.04.2016 року Зіньківським районним судом за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-20.04.2018 Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.185 ч.2, ст.71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці;
-26.07.2018 Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.70 ч.4 КК України частково приєднано вирок Зіньківського районного суду від 20.04.2018. Кінцево засуджений до 4 років 4 місяців позбавлення волі;
-31.05.2023 Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.249 ч.1 КК України до обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
-23.02.2024 Зіньківським районним судом Полтавської області за ст.185. ч.4, ст.71 ч.1, ст..72 КК України позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць, звільнений на підставі ухвали Харківського районного суду від 25.10.2024 на підставі ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,-
На початку листопада 2024 року (точна дата та час під час проведення дізнання не встановлені), громадянин ОСОБА_6 знаходився на території колишнього аеродрому в м. Зіньків, Полтавського району, Полтавської області, виявив декілька дикоростучих рослин коноплі, після чого маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, зірвав руками дані рослини, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб. В подальшому, ОСОБА_6 переніс його до свого фактичного місця проживання та шляхом подальшого висушування, незаконно виготовив готовий до вживання наркотичний засіб, який згідно з висновком експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/117-24/21981-НЗПРАП від 13.12.2024 є канабісом, обіг якого обмежено та який ОСОБА_6 в подальшому незаконно зберігав в будинку.
Так 11.12.2024 близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу господарства яке розташоване в м. Зіньків, вул. Сумська, 52, Полтавського району, Полтавської області, на законну вимогу працівників поліції видав один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходиться два паперових згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження, зеленого кольору зовні схожа на коноплю всередині якої згідно з висновком експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/117-24/21981-НЗПРАП від 13.12.2024, знаходиться речовини рослинного походження зеленого кольору є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить 0,527 г., 13,471 г.
Отже, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільні небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, порушив вимогу Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними».
Загальна маса вилучених в ОСОБА_6 особливо небезпечних наркотичних засобів становить 13,998 г., які ОСОБА_6 незаконно зберігав за місцем свого проживання, без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_6 , всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав, без мети збуту, наркотичний засіб - канабіс, що віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, які знаходяться у незаконному обігу, згідно таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одне з завдань це забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження, суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вимогами ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даного кримінального правопорушення, судом перш за все враховано вимоги ст.ст. 28,62 Конституції України, ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_6 свою вину в інкримінуємому йому злочині визнав частково.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим, його вина у пред'явленому йому обвинуваченні підтверджується наступною сукупністю доказів.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 11.12.2024 року, він перебував в м. Зіньків, по вулиці Воздвиженській та був запрошений працівниками поліції в якості понятого при вилученні речовини схожої на наркотичну, йому були роз'яснені права та обов'язки, на запитання працівника поліції чи має ОСОБА_6 наркотичну речовину, останній відповів, що має канабіс у задній правій кишені штанів та надав її працівнику поліції у двох газетних згортках та пояснив, що близько місяця тому виявив дикоростучу рослину коноплі в м. Зіньків біля аеродрому нарвав з неї гілок, висушив, подрібнив та час від часу вживав, зберігаючи при собі для власних потреб. Потім дізнавач помістив дані згортки в поліетиленовий пакет, опечатавши його, претензій з приводу огляду та опечатування даного канабісу ніхто з присутніх, в тому числі ОСОБА_6 , не мали, після чого він та інша понята поставили підпис у протоколі.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 11.12.2024 року вона перебувала в м. Зіньків поблизу ВП №4 та була запрошена працівниками поліції в якості понятої при вилученні в м. Зіньків по вулиці Сумській речовини схожої на коноплю, їй були роз'яснені права та обов'язки. ОСОБА_6 із задньої правої кишені штанів видав працівнику поліції у двох газетних згортках подрібнену речовину рослинного походження та пояснив, що близько місяця тому виявив дикоростучу рослину коноплі в м. Зіньків біля аеродрому, нарвав з неї гілок, висушив, подрібнив та час від часу вживав, зберігав при собі для власних потреб. Після цього дізнавач помістив дані згортки в поліетиленовий пакет, опечатавши його, претензій з приводу огляду та опечатування даної речовини ніхто з присутніх і сам ОСОБА_6 не мали, потім вона разом з іншим понятим поставили підпис у протоколі.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що він працює ВКП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, 11.12.2024 року спільно з начальником ЗС №2 ВКП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області здійснювали патрулювання в межах Зіньківського ТГ та поблизу господарства №52 по вулиці Сумській в м. Зіньків помітили ОСОБА_6 , який нещодавно звільнився з місць позбавлення волі, при перевірці документів запитали чи має він заборонені речі, останній повідомив, що має коноплю, яку знайшов поблизу аеродрому в м. Зіньків і погодився її видати, після цього начальник ЗС №2 зателефонував на лінію 102 та повідомив на даний факт, було залучено двох понятих для проведення огляду місця події, ОСОБА_6 на законну вимогу працівників поліції видав один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходилися два паперові згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження зовні схожа на коноплю, даний поліетиленовий пакунок з паперовими згортками оглянуто та поміщено до одного поліетиленового пакунку білого кольору та вилучено до ВП №4. Після цього дізнавач зачитав протокол огляду місця події всі учасники поставили підписи, претензій у ОСОБА_6 до працівників поліції не було.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він працює начальником ЗС №2 ВКП ПРУП ГУНП в Полтавській області, 11.12.2024 року спільно з старшим о/у ОСОБА_9 здійснювали патрулювання в межах Зіньківського ТГ, поблизу господарства №52 по вулиці Сумській в м. Зіньків помітили ОСОБА_6 , який нещодавно звільнився з місць позбавлення волі, при перевірці документів запитали чи має він заборонені речі, останній повідомив що має наркотичні речі, а саме коноплю, яку знайшов поблизу аеродрому в м. Зіньків і погодився її видати, після цього начальник ЗС №2 зателефонував на лінію 102 та повідомив на даний факт, потім було залучено двох понятих для проведення огляду місця події. ОСОБА_6 на законну вимогу працівників поліції видав один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходилися два паперові згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження зовні схожа на коноплю, даний поліетиленовий пакунок з паперовими згортками оглянуто та поміщено до одного поліетиленового пакунку білого кольору та вилучено до ВП №4. Після цього дізнавач зачитав протокол огляду місця події всі учасники поставили підписи, претензій у ОСОБА_6 до працівників поліції не було.
Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175490000271 від 11.12.2024 року, згідно якого вказано, що 11.12.2024 року до ВП №4 Полтавського РУП надійшов рапорт начальника ЗС №2 ВКП Полтавського РУП ОСОБА_10 про те, що в м. Зіньків в ході проведення перевірки документів ОСОБА_6 було виявлено поліетиленовий пакунок із паперовим згортком, всередині якого знаходиться речовина ззовні схожа на наркотичний засіб (а.с. 1).
Протоколом огляду місця події від 11.12.2024 року з фототаблицями до нього згідно якого місцем огляду являється вулиця Сумська поблизу господарства №52 в м. Зіньків, де на законну вимогу працівників поліції ОСОБА_6 надав поліетиленовий прозорий пакунок в якому міститься два паперових згортки в середині яких речовина рослинного походження ззовні схожа на коноплю, паперові згортки було оглянуто, опечатано та вилучено до ВП №4 ( а.с. 9-13).
Постановою дізнавача сектору дізнання ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 від 11.12.2024 року згідно якої вилучений 11.12.2024 року в ході огляду місця події території поблизу господарства №52 в м. Зіньків по вулиці Сумська Полтавського району Полтавської області, де ОСОБА_6 видав один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходиться два паперових згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження зеленого кольору зовні схожа на коноплю - визнано речовим доказом по кримінальному провадженню (а.с.14).
Медичним оглядом на встановлення факту вживання психотропної речовини та стану сп'яніння КНП “Зіньківська МЦЛ» № 49 від 12.12.2024 року згідно якого у ОСОБА_6 виявлено факт вживання коноплі (а.с.18).
Ухвалою слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 13.12.2024 року справа № 530/2657/24 згідно якої накладено арешт на вилучений 11.12.2024 в ході огляду місця події - території поблизу господарства №52 в м. Зіньків, вул. Сумська, Полтавського району, Полтавської області, один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходиться два паперових згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження, зеленого кольору зовні схожа на коноплю, помістивши його на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою: м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 28, Полтавського району, Полтавської області (а.с.23-24).
Згідно висновку судово-медичної експертизи №СЕ-19/117-24/21981-НЗПРАП від 13.12.2024 року вбачається, що надана на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору є канабісом. Канабіс - наркотичний засіб, обіг якого обмежено. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,527г,13,471 г (а.с. 31-35).
Постановою дізнавача сектору дізнання ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 від 17.12.2024 року, згідно якої вилучений 11.12.2024 року в ході огляду місця події території поблизу господарства №52 в м. зіньків по вулиці Сумська Полтавського району Полтавської області де ОСОБА_6 видав один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходиться два паперових згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження ,зеленого кольору зовні схожа на коноплю згідно висновку судово-медичної експертизи №СЕ-19/117-24/21981-НЗПРАП від 13.12.2024 року знаходиться канабіс, який в перерахунку на суху речовину становить 0,527г,13,471 г - визнано речовим доказом по кримінальному провадженню (а.с.36).
Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього від 19.12.2024 року з якого вбачається, що ОСОБА_6 показав на території аеродрому м. Зіньків де він знайшов рослину коноплі та факт незаконного зберігання наркотичних засобів в м. Зіньків по вулиці Сумська Полтавського району Полтавської області (а.с. 50,51).
Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україні: і також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Загальні критерії доведення поза розумним сумнівом у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини сформульовані ним у п. 54 Рішення від 06.12.2007 року у справі «Козинець проти України» та п. 43 Рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України», та зводяться до того, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №688/788/15-к, у постанові від 04.07.2018 року визначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Органами досудового слідства, дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6 достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним злочинів, суд обставин, що пом'якшують покарання не вбачає.
Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 - відсутні.
Статттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Оцінюючи всі докази надані стороною обвинувачення за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
Згідно вимог діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
Щире каяття це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину.
Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, того, що ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, який відноситься до кримінального проступку, обставин вчиненого кримінального проступку, конкретні обставини справи, суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, обставин справи та наслідків, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, його ставлення до скоєного,а також особу ОСОБА_6 суд вважає, що виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а тому доцільно обрати йому покарання, передбачене чинним законодавством.
Адже, Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Також суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, оскільки відсутні кілька обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Тому, з урахуванням зазначених обставин, а також відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, обвинуваченому необхідно для його виправлення і припинення нових кримінальних правопорушень, призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, що за переконанням суду буде відповідати тяжкості правопорушень і не становитиме «особистого надмірного тягаря для винного». Саме таке покарання суд вважає пропорційним, необхідним, достатнім і справедливим для виправлення винного та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і в даному випадку мета застосування кримінального покарання буде досягнута при призначенні обвинуваченому саме такого виду покарання.
Виходячи з викладеного, суд призначає ОСОБА_6 міру покарання в межах, встановленої в санкції статті, у виді апробаційного нагляду, як необхідне і достатнє для його виправлення і перевиховання та запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч.1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч.2 ст. 59-1КК України, такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з п.4 ч.3 ст.59-1 КК України суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов'язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Пробаційний нагляд призначається на строк від одного до п'яти років (ч.4 ст.59-1КК України).
Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч.1 ст.49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
Згідно медичних довідок ОСОБА_6 - практично здоровий.
Запобіжний захід ОСОБА_6 - не обирався.
Речові докази по справі: один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходиться два паперових згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження, зеленого кольору зовні схожа на коноплю. Даний поліетиленовий пакунок з паперовими згортками оглянуто та поміщено до одного поліетиленового пакунку білого кольору з написом Національна поліція України з інвентарним номером PSP1492886 з підписами понятих та вилучено до ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до обвинувального акта судові витрати по справі становлять 3183 грн. 06 копійок за проведення судової експертизи.
Процесуальні витрати на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368 - 371,373-376, 380 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.
Покласти відповідно до ч.2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_6 на час пробаційного нагляду такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази по справі: один поліетиленовий пакунок прозорого кольору в якому знаходиться два паперових згортки в середині яких міститься речовина рослинного походження, зеленого кольору зовні схожа на коноплю. Даний поліетиленовий пакунок з паперовими згортками оглянуто та поміщено до одного поліетиленового пакунку білого кольору з написом Національна поліція України з інвентарним номером PSP1492886 з підписами понятих та вилучено до ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області - знищити.
Стягнути із засудженого, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смотрич, Дунаєвецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь держави 3183 (три тисячі сто вісімдесят три ) гривні 06 копійок за проведення судової експертизи.
Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області ОСОБА_1