26 червня 2025 року м.Суми
Справа №585/2081/24
Номер провадження 22-ц/816/933/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Андріяшівська сільська рада Роменського району Сумської області,
третя особа - приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Сова Сергій Миколайович,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року, у складі судді Цвєлодуб Г.О., ухвалене у м. Ромни, повний текст якого складено 01 листопада 2024 року,
02 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Сова С.М., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Свої вимоги мотивував тим, що не зміг своєчасно прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки не знав, що за життя вона розпорядилася належним їй майном, склавши на його ім'я заповіт, посвідчений 04 грудня 2007 року секретарем виконавчого комітету Кам'яної селищної ради Вільнянського району Запорізької області за реєстровим № 69. Тільки 15 березня 2024 року заповіт разом з конвертом позивачу передав ОСОБА_3 , який при наведенні порядку в будинку після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в її особистих речах знайшов адресований на її ім'я рекомендований лист №7005000013797 від ОСОБА_2 , у якому і знаходився зазначений заповіт. Він звернувся до приватного нотаріуса Роменського районного нотаріального округу Сови С.М. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , однак, приватним нотаріусом було роз'яснено, що позивач в установлений законодавством України термін спадщину не прийняв, а тому нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на зазначене майно.
Вважаючи поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини необізнаність про наявність заповіту на його ім'я, просив надати йому додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Сова С.М., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Доводить, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Вказує, що між позивачем і спадкодавцем ОСОБА_2 відсутні будь-які родинні відносини. Про складення ОСОБА_2 , заповіту на його ім'я, посвідченого 04 грудня 2007 року секретарем виконавчого комітету Кам'яної селищної ради Вільнянського району Запорізької області за реєстровим № 69, йому не було відомо до 15 березня 2024 року. Конверт із заповітом передав йому ОСОБА_3 , який знайшов його у будинку своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 особисто підтвердив суду, що дійсно в березні 2024 року, коли розбирав особисті речі матері, яка дружила із ОСОБА_2 , знайшов заповіт складений на ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої доводи посилається на принцип свободи заповіту.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищевказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Судом правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Кам'яне Вільнянського району Запорізької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 16 вересня 2023 року (а.с. 6).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй домоволодіння, 1950 року забудови, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області №334 від 08.12.2023 року та земельну ділянку загальною площею 0,34 га, в т.ч. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,09 га, за адресою: АДРЕСА_1 , передану їй у приватну власність рішенням виконавчого комітету Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області №37 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» від 18.08.1993 року, про передачу земельних ділянок у приватну власність гр. ОСОБА_2 зроблено запис у книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передані земельні ділянки у приватну власність за №675 (а.с. 7, 8).
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 04 грудня 2007 року секретарем виконавчого комітету Кам'яної селищної ради Вільнянського району Запорізької області за реєстровим №69, яким на випадок своєї смерті належний їй будинок АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).
За доводами позивача, заповіт разом з конвертом йому передав 15 березня 2024 року ОСОБА_3 , який при наведенні порядку в будинку після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в її особистих речах знайшов адресований на її ім'я конверт рекомендованого листа №7005000013797 від ОСОБА_2 , в якому і знаходився зазначений заповіт.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду пояснив, що у березні 2024 р. він шукав документи відносно заміни лічильника та у паперах матері знайшов конверт від ОСОБА_2 , остання була подругою матері, у якому був заповіт. Йому відомо, що ОСОБА_2 десь за два роки до смерті в 2016 році забрав до себе син. Чому ОСОБА_2 переслала заповіт поштою його матері, а не безпосередньо ОСОБА_1 , а також чого протягом тривалого часу його не віддала позивачу - йому не відомо. У розмовах матері він чув, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує якась домовленість щодо нерухомого майна (її будинку), однак чого конкретно вона стосувалась - більш детально пояснити не може.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог ст.ст. 13, 81 ЦПК України позивачем, який звернувся у 2024 році із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не доведено наявності підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Проте, такий висновок суду не відповідає встановленим у справі обставинам і вимогам закону.
Відповідно до змісту ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У пункті 24 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, на підставі ст. 1272 ЦК України звернувся до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 мотивовані тим, що на день смерті вона проживала в Запорізькій області, він не був обізнаний про її смерть та про складення на його ім'я заповіту, тому не зміг вчасно подати заяву про прийняття спадщини, а після передачі йому заповіту у 2024 році одразу звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Колегія суддів вважає, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки пов'язані з об'єктивними, непереборними та значущими перешкодами (необізнаність спадкоємця про складання заповіту) для вчинення цих дій.
Інформація про наявність інших спадкоємців, крім позивача, та їх звернення до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, відсутня.
Вказані встановлені судом обставини унеможливили своєчасне, протягом шести місяців після смерті спадкодавця, звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і підтверджують поважність причин пропуску строку такого звернення до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 .
Також суд враховує ту обставину, що пройшов незначний часовий проміжок між передачею позивачу заповіту та подачею зави про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Посилання суду першої інстанції на обізнаність позивача про смерть спадкодавця так як у нього наявне свідоцтво про її смерть не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки до позову дійсно додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , але виданого повторно, і за відсутності родинних зв'язків із померлою позивач не міг передбачити виникнення у нього права на спадкування до отримання заповіту.
Висновок суду про існування між позивачем та померлою ОСОБА_2 домовленості щодо її нерухомого майна не підтверджено ніяким доказами.
На думку колегії суддів, подання ОСОБА_1 позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину на національному рівні у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов'язані практично забезпечувати відповідно до ст. 1 цієї Конвенції та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, з огляду на однозначні положення ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст. 1223 ЦК України про виникнення у спадкоємців права на спадщину з моменту смерті спадкодавця, у ОСОБА_1 , з урахуванням наведених ним переконливих мотивів у позові, виникло «законне сподівання» в успадкуванні прав на нерухоме майно від померлої ОСОБА_2 через визначення в судовому порядку додаткового строку на прийняття спадщини. Таке «законне сподівання» входить до поняття «майно», вільне володіння яким захищається ст. 1 Першого протоколу Конвенції (про ознаки «законного сподівання» зазначено у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, які застосовуються у даній справі).
Позивачем доведено існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а обставини, на які він посилався як на підставу для визначення йому додаткового строку для подання зави про прийняття спадщини є поважними причинами пропуску вказаного строку, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно реалізувати право на подання заяви про прийняття спадщини.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінюючи доводи заявника про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, колегія суддів вважає, що наявні достатні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , строком два місяці після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Андріяшівської сільської ради Роменського району Сумської області, третя особа - приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області Сова Сергій Миколайович, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком два місяці після набрання рішенням суду законної сили.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
О. І. Собина