Справа №: 398/2915/25
провадження №: 3/398/977/25
Іменем України
"27" червня 2025 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Авраменко О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який працює директором ПСП «АГРО-ТРЕЙДІНГ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 163-1 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №984 від 22.04.2025 року, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ПСП «АГРО-ТРЕЙДІНГ» вчинив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит внаслідок документального оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ПП «ВІТАЛІС», ТОВ «РАВЕН АГРО ХІМ-ПІВДЕНЬ», ТОВ «ОНРЕЗ», ТОВ «ХІЛЛ КІНГС» та ТОВ «ТЕРНОПТ СИНТЕЗ» в листопаді 2018 року, березні та жовтні 2019 року та грудні 2020 року, реальність постачання яких саме від вищевказаних постачальників перевіркою не підтверджено, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього у 1 035 599,00 грн, в.т.ч за жовтень 2019 року на 271 578,00 грн, листопад 2019 року на 177 316,00 грн, листопад 2020 року на 305 934,00 грн, серпень 2021 року на 19 066,00 грн.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
11 червня 2025 року захисником ОСОБА_1 - адвокатом Любченко В.М. до суду були подані письмові пояснення, в яких адвокат просить закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, оскільки, платник податків не зобов'язаний під час придбання товару встановлювати у контрагента його походження, а тому і не має нести за це відповідальність. Фактично висновки виїзної перевірки ґрунтуються на припущенні про неможливість контрагента ПСП «АГРО-ТРЕЙДІНГ» на здійснення господарських операцій постачання товарів/послуг. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій та про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Всі перелічені ГУ ДПС у Кіровоградській області в Акті перевірки договори купівлі-продажу (поставки), які були укладені між ПСП «АГРО-ТРЕЙДІНГ» та переліченими ГУ ДПС контрагентами виконані в повному обсязі, зауважень з приводу їх виконання у сторін договору не виникало, жодних претензій щодо кількості чи якості товару не було. Посилання контролюючого органу в Акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних, як на доказ вчинення ПСП «АГРО-ТРЕЙДІНГ» порушень податкового законодавства, є безпідставними оскільки товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг перевезення вантажу, а не сам факт придбання товару. Також паспорти якості, сертифікати відповідності, тощо не є документами, які підтверджують факт постачання товарів, не містять відомостей про господарську операцію та не відповідають вимогам первинних документів, а є документами, які підтверджують саме якість товару. Правочини які були укладені між ПСП «АГРО-ТРЕЙДІНГ» та його контрагентами недійсними в судовому порядку не визнавались та є реальними, що посвідчується відповідними первинними документами, які є достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару. З протоколу про адміністративне правопорушення неможливо зробити висновок про об'єктивну сторону правопорушення, тобто яке саме порушення порядку ведення податкового обліку було порушено ОСОБА_1 , в результаті чого завищено суму від'ємного значення по ПДВ на суму 1 035 599,00 грн, чим порушено ст. 198 ПК України. Крім того зазначив, що винесене повідомлення-рішення №00053980707 від 12.05.2025 року, яке було ухвалено за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, ними оскаржене до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в підтвердження чого надав ухвалу про відкриття провадження від 09.06.2025 року у справі №340/3354/25.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Любченко В.М. в судове засідання не з'явились. Захисник подав до суду заяву, в якій просив розгляд проводити без його та ОСОБА_1 участі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі не подання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
За приписами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки,відеозапису,у тому числі тими,що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності,або свідками,а також працюючими в автоматичному режимі,чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності,або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 , у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, надано протокол про адміністративне правопорушення та копію акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, зафіксовані в акті № 4758/11-28-07-07/32737736 від 22.04.2025 року.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 року (далі - Інструкція).
Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено.
Також до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.
Між тим, протокол про адміністративне правопорушення №984 від 22.04.2025 року не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення фактично продубльовані висновки, до яких дійшла уповноважена особа під час здійснення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства та яка відображена в акті за результатами такої перевірки.
Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків. Тобто, при зазначенні в протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов'язків, встановивши, коли і ким такі службові обов'язки для неї були визначені.
Однак, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається та не встановлено при розгляді справи в суді, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останнім, та в чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, не зазначивши обставини вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення, суть самого правопорушення (дії або бездіяльність та в чому полягають).
При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Відповідно до абзацу другого підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно з п. 86.1. ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
За таких обставин, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Суд констатує той факт, що у протоколі відсутні посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення.
За приписами п. п. 56.1. та 56.18 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В ході судового розгляду справи встановлено, що підприємство ПСП «АГРО-ТРЕЙДІНГ», оскаржує винесене податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 року №00053980707, яке прийняте на підставі акту перевірки від 22.04.2025 року №4758/11-28-07-07/32737736 у Кіровоградському окружному адміністративному суді, що ухвалою суду про відкриття провадження від 09.06.2025 року по справі №340/3354/25.
Відтак, як на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і на момент розгляду справи відсутнє узгоджене податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акту перевірки від 22.04.2025 року №4758/11-28-07-07/32737736.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, який складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП та копія акту перевірки не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 в порушенні вимог Податкового кодексу України та інших нормативних актів, а інші докази у справі відсутні.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 р.) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Суддя О.В.Авраменко