Справа № 404/7875/24
Номер провадження 2/404/2174/24
25 червня 2025 року м. Кропивницький
Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:
головуючого судді - Варакіної Н.Б.
за участі секретаря - Щербини А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради (вул. В.Перспективна 41 м. Кропивницький,25022) про визначення місця проживання дитини, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 13 вересня 1997 року позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб ут Злинській сільській раді Маловисківського району Кіровоградської області. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Згодом сімейні відносини погіршились. Відповідачка почала висловлювати претензії які привели до взаємного непорозуміння, сімейні відносини стали формальними. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2017 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Відповідачка залишила позивачу сина, який проживає з ним. Відповідачка періодично виїздить за межі України і позивач займається вихованням та утриманням сина. Позивач вважає таке ставлення відповідачки до виховання сина надає йому право звернутись до суду з питання визначення місця проживання мого малолітнього сина.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2024 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання та витребувано від Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради - висновок про доцільність чи недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 березня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
05 червня 2025 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування від 14.05.2025 року № 3492/19 та рішення Виконавчого комітету Кропивницької міської ради «Про затвердження висновку» від 27.05.2025 року № 557.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач в судовому засіданні вимоги не визнала, суду пояснила, що син проживає з нею. Шлюб між нею та позивачем розірваний, з метою заробити кошти для виплати кредиту на квартиру, виїжджала за кордон на заробітки, син, за домовленістю з позивачем залишався з ним на цей період. При тому, що у сторін є ще старший повнолітній син, з яким молодший син проводив більше часу ніж з батьком. ОСОБА_4 не бажає проживати з батьком. Позивач пояснив їй, що із зазначеним позовом звернувся з метою уникнути мобілізації.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, до суду надав висновок.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 вересня 1997 року позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали шлюб у Злинській сільській раді Маловисківського району Кіровоградської області.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2017 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Відповідачка пояснила в судовому засіданні, що виїжджала за кордон з метою заробити кошти на утримання сина, тому на цей період залишала сина у батька, про що була з останнім домовленість. Син не збирався проживати з батьком, більше часу проводив зі старшим повнолітнім братом.
Згідно Висновку органу опіки та піклування від 14.05.2025 року № 3492/19 та рішення Виконавчого комітету Кропивницької міської ради «Про затвердження висновку» від 27.05.2025 року № 557.
За місцем проживання батьків створені умови для виховання та розвитку дитини, складні життєві обставини у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні, що підтверджується відповідними актами, складеними управлінням з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, Кропивницьким міським центром соціальних служб.
ОСОБА_1 надав необхідні документи для визначення місця проживання сина ОСОБА_4 з ним. Пояснив, що мати дитини періодично виїжджає на заробітки за межі України, залишає сина з ним, він здійснює виховання та утримання ОСОБА_4 .
Як пояснила ОСОБА_2 , вона перебувала на заробітках в іншій країні, за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 сина залишала з ним за адресою: АДРЕСА_3 , постійно забезпечувала дитину всім необхідним. Однак ОСОБА_1 покинув ОСОБА_4 зі старшим сином і проживав за іншою адресою.
Після повернення ОСОБА_2 в ОСОБА_5 постійно проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_4 . Мати здійснює утримання і виховання дитини, заперечує проти визначення місця проживання ОСОБА_4 з батьком.
ОСОБА_3 повідомив, що бажає проживати з матір'ю.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи рішення Комісії, керуючись найкращими інтересами дитини, орган опіки та піклування Кропивницької міської ради вважає за недоцільне визначати місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .
Згідно із ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Частинами 2, 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
У рішенні Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
У зв'язку із зазначеним, при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
Відповідно до ст. 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її.
Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду.
Дитина ОСОБА_3 вказав, що хоче проживати разом з матір'ю.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (Постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини закріплено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Суд зазначає, що судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.
Також, суд зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема і суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.
У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) Верховний Суд зазначив, що при вирішення питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Крім того, нормами ст. 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20) визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту. При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги обставини справи, дійсне бажання дитини, яка бажає проживати разом з матір'ю, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд не вбачає підстав визначити місце проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити як позивачу, так і відповідачу, що статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд залишає судові витати за позивачем.
Керуючись ст. 2, 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 267-268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради (вул. В.Перспективна 41 м. Кропивницький,25022) про визначення місця проживання дитини- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду складено та проголошено 27 .06.2025.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Б. Варакіна