Справа № 352/3142/24
Провадження № 2/352/249/25
24 червня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого- судді Струтинського Р. Р.
з участю секретаря Гребінника В. М.
представника позивача- адвоката Манченко О. В.
представника відповідача Верешко М. І.
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Манченко Олена Віталіївна до Івано-Франківської обласної прокуратури, третя особа: Тисменицька державна нотаріальна контора, про скасування арешту майна,
Адвокат Манченко О. В. звернулася в інтересах позивача ОСОБА_1 в суд з позовом до відповідача про скасування арешту майна.
Заявлений позов обґрунтовано тим, що в березні 2024 року ОСОБА_1 звертався до нотаріуса з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно і довідався про наявність заборон відчуження нерухомого майна. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав від 18.03.2024, в актуальній інформації про державну реєстрацію обтяжень містяться відомості про накладення арешту постановою слідчого прокуратури Тисменицького району, юриста 1 класу б/н від 26.09.2011; об?єкт обтяження: земельна ділянка розміром 0,2165 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625886801000000000. Обтяження (арешт) зареєстровано 27.09.2011 р. Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження: 11653059. Під час досудового розслідування кримінального провадження у справі № 327009 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, постановою слідчого прокуратури Тисменицького району, юриста 1 класу Мельника В.Я. б/н від 26.09.2011 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,2165 га, кадастровий номер 2625886801000000000, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 02.02.1995 належала ОСОБА_1 . Арешт на вищезазначене майно накладався постановою слідчого прокуратури з метою забезпечення цивільного позову (виконання вироку в частині відшкодування збитків, завданих інтересам держави). В подальшому, постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.12.2011 у справі №1-п-53/11, кримінальну справу № 327009 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України закрито, звільнено останнього від кримінальної відповідальності в зв?язку із закінченням строків давності. Отже, після закриття кримінальної справи правові підстави забезпечення цивільного позову у цій справі відсутні, проте вищевказаний арешт залишається накладеним станом по сьогоднішній день, що порушує майнові права позивача.
25.06.2024 ОСОБА_1 звертався до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з клопотанням про скасування арешту на земельну ділянку площею 0,2165 га кадастровий номер 2625886801000000000, який було накладено постановою слідчого прокуратури Тисменицького району юристом 1 класу Мельником В. Я. у кримінальній справі №327009 року 26.09.2011. Вказане клопотання перебувало на розгляді судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д. В., справа №352/1796/24, провадження №1-в/352/1796/24. Прокурор проти задоволення клопотання у вказаній справі заперечив, вказав, що постановою Тисменицького районного суду від 15.05.2012 був скасований арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2625886801000000000. Відтак, вважає, що арешт скасований, а тому клопотання задоволенню не підлягає. Згідно постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28.06.2024 у справі №352/1796/24, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту в кримінальній справі №327009. При цьому, судом роз?яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою суду від 20.12.2024 відкрито провадженняу справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник позивача- адвокат Манченко О. В. подала суду письмову заяву про заміну належного відповідача, а саме залучити Івано-Франківську обласну прокуратуру в якості належного відповідача, оскільки Івано-Франківська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи.
Ухвалою суду від 21.01.2025 суд замінив первісного відповідача у справі - Івано-Франківську окружну прокуратура належним відповідачем, яким є Івано-Франківська обласна прокуратура, роз?яснив відповідачу право на подання відзиву, відклав підготовче засідання.
Ухвалою суду від 24.02.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Представник позивача позов підтримала та просила задоволити вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, cкасувати арешт, накладений постановою від 26.09.2011 про накладення арешту на майно слідчим прокуратури Тисменицького району Мельником В. Я. на земельну ділянку площею 0,2165 га, кадастровий номер 2625886801000000000 та припинити обтяження, зареєстроване 27.09.2011 Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 11653059, на стягненні з відповідача судових витрат позивача не наполягала.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні вимог, зазначив, що заперечує щодо подання позову саме до Івано-Франківської обласної прокуратури, вважає, що такий арешт має бути знятий державним реєстратором.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, письмові пояснення не подавала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Установлено, що 26.09.2011 постановою слідчого прокуратури Тисменицького району юристом 1 класу Мельником В. Я. у кримінальній справі №327009 накладено арешт на земельну ділянку площею 0,2165 га кадастровий номер 2625886801000000000, яка належить ОСОБА_1 . Обтяження (арешт) зареєстровано 27.09.2011 Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження: 11653059. Постановою Тисменицького районного суду від 06.12.201 у справі №1-п-53/11 провадження у кримінальній справі №327009 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст. ч.1 364, ч.1 ст. 366 КК України закрите та звільнено його від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав від 18.03.2024 в розділі інформація про державну реєстрацію обтяжень містяться відомості про накладення арешту на земельну ділянка розміром 0,2165 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2625886801000000000 на підставі постанови слідчого прокуратури Тисменицького району, юриста 1 класу б/н від 26.09.2011 року.
Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Після закриття кримінальної справи відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції головному обов'язку держави, якавідповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.
Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття після припинення кримінальної справи обов'язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, у виниклих правовідносинах кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Так, відповідно до пункту дев'ятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Ця норма узгоджується з вимогами частини першоїстатті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цьогоКодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.
Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі.
Шляхів виправлення помилки, допущеної у зв'язку з неприйняттям обов'язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи, КПК України 1960 року не встановлював. Оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону вирішення питання про зняття арешту з майна можливе лише в межах кримінального провадження, розгляд відповідного клопотання за правилами кримінального судочинства вимагав би повторного порушення кримінальної справи стосовно нього. Проте початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв'язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки особи і таким чином призведе до погіршення її правового становища. Означений спосіб розв'язання порушеного питання є недопустимим з точки зору досягнення мети захисту прав та законних інтересів цієї особи.
Аналогічного висновку дійшов ВС у справі 363/2043/20, постанова від 17.03.2023.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження№ 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, суд, установивши факт закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за правилами КПК України 1960 року та наявність арешту, накладеного за правилами КПК 1960 року, дійшов висновку, що вирішення питання про його скасування слід здійснювати за правилами цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 363/2043/20, провадження № 61-8835св22 зазначено наступний висновок: встановивши факт закриття кримінального провадження стосовно особи за правилами КПК України 1960 року та наявність записів у реєстрах про арешт, накладений за правилами КПК 1960 року, який не скасований, всього майна, належного позивачу, суди обґрунтовано констатували факт порушенням права позивача на мирне володіння своїм майном.
За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, яка зазнає негативних наслідків від перешкод в отриманні реальної можливості виправити помилку, та перебуває у стані невизначеності тривалий час.
Після припинення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном. Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).
Стосовно подання позову саме до Івано-Франківської обласної прокуратури, судом установлено, що 31.12.2024 Івано-Франківська окружна прокуратура надіслала заяву, в якій зазначає, що не зареєстрована як юридична особа, а тому не має необхідного обсягу цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності і не може бути відповідачем у справі. При цьому зазначено, що Івано-Франківська окружна прокуратура підпорядкована Івано-Франківській обласній прокуратурі, яка є юридичною особою, в зв'язку з чим, позивачем подано заяву про заміну первісного відповідача - Івано-Франківську окружну прокуратуру на належного відповідача - Івано-Франківську обласну прокуратуру. Згідно з Положенням «Про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури», затвердженого Наказом Генерального прокурора № 82 від 06 квітня 2021 року, органи прокуратури утворюються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» і можуть функціонувати як юридичні особи або не мати такого статусу. Юридичними особами в системі органів прокуратури є Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури та спеціалізовані прокуратури (на правах обласних). Згідно до ч. 2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. За змістом ст.46, 47 ЦПК України сторони мають бути наділені цивільними правоздатністю та дієздатністю. За таких обставин, суд приходить до висновку, що Івано-Франківська обласна прокуратура є належним відповідачем.
Наявність арешту нерухомого майна порушує права власника, створює перешкоди у здійсненні права володіти користуватися та розпоряджатися майном до теперішнього часу.
Гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Пунктом 2.1. Положення про Єдиний реєстр заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 31/5 від 9 червня 1999 року, передбачено зняття заборони на підставі рішення суду.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 182, 321, 391 ЦК України, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Манченко Олена Віталіївна до Івано-Франківської обласної прокуратури про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати арешт, накладений постановою від 26 вересня 2011 року про накладення арешту на майно слідчим прокуратури Тисменицького району Мельника В. Я. на земельну ділянку площею 0,2165 га, кадастровий номер 2625886801000000000 та припинити обтяження, зареєстроване 27.09.2011 Тисменицькою районною державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження: 11653059.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
представник позивача Манченко Олена Віталіївна, вул. Незалежності, 11, офіс 3, м. Івано-Франківськ.
Відповідач: Івано-Франківська обласна прокуратура, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604, ЄДРПОУ 03530483
Третя особа: Тисменицька державна нотаріальна контора, вул. Галицька, 22, м. Тисмениця, Івано-Франківський р-н., Івано-Франківська обл, ЄДРПОУ 02891670.
Повне судове рішення складено 27.06.2025.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ