Справа № 344/7964/25
Провадження № 2/344/3231/25
26 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Дорошенка В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Головатюк Іван Миколайович, звернулася з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 травня 2016 року було зареєстровано шлюб між позивачкою та відповідачем. За період шлюбних відносин у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спору щодо місця проживання дитини між сторонами немає, син проживає з матір'ю.
Спільне подружнє життя у позивачки із відповідачем надалі не склалось, причиною є різні погляди на життя, котрі призвели до відсутності взаєморозуміння та перетворили стосунки виключно на формальні. Враховуючи різні темпераменти характеру та беручи до уваги різні погляди на майбутнє спільне життя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, а саме їй завдаватимуться моральні страждання та підвищуватиметься негативне ставлення сторін один до одного через відсутність любові та взаєморозуміння. За вказаних підстав можливості подальшого спільного життя та збереження шлюбу між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4 відсутні.
Просить розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який було зареєстровано 27 травня 2016 року виконкомом Торговицької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.
Також, позивачка просить стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень щомісячно на дитину, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи стягнення від дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, покликаючись на те, що дитина проживає спільно разом із матір'ю, батько проживає окремо. Будь-яке піклування про дитину зі сторони відповідача відсутнє, він ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання спільного сина. Відносини сина із матір'ю будуються на доброзичливій основі, дитина завжди доглянута, соціально-побутові навички відповідають віку, стан здоров'я дитини задовільний, фізичний і психічний розвиток відповідає віку. Позивачка самостійно матеріально забезпечує сина, однак на даний момент цих коштів вкрай недостатньо для належного матеріального забезпечення дитини, враховуючи те, що дитина потребує відвідин додаткових гуртків та занять, покупок нового одягу, шкільного знаряддя, медичного догляду, ліків та продуктів, що є першочерговими потребами для розвитку та нормального життя дитини, це не враховуючи розваг та додаткових потреб дитини, на які в позивачки коштів також не вистачає.
Відтак позивачка вважає, що відповідач злісно ухиляється від обов'язку утримувати дитину, який законодавчо розподіляється в рівній мірі на обох батьків. Крім того, згідно економічних показників в Україні з 2021 року підвищився рівень цін на продукти харчування та комунальні послуги. З початку повномаспггабного вторгнення російської федерації на територію України рівень цін зріс ще на 35-40 % (інформація офіційного сайту Міністерства фінансів України).
Зазначено, що відповідач жодної матеріальної допомоги на утримання спільного сина не надає, не покриває жодних матеріальних потреб дитини та наміру надавати будь-які кошти для його утримання в майбутньому не має.
Оскільки добровільно про сплату аліментів позивачу та відповідачу домовитися не вдалося, позивачка, з метою забезпечення захисту прав та інтересів дитини, вирішила звернутися до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Сторона позивача просить взяти суд до уваги, що відповідач є здоровим працездатним чоловіком, інших утриманців не має, його майновий стан є більш ніж задовільний, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу, щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності немає, саме тому, зазначаємо, що у відповідача існує реальна можливість сплачувати аліменти.
У зв'язку із вищевказаним позивачка вважає, що з відповідача слід стягувати на утримання сина аліменти у розмірі 10 000 гривень, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що відповідач не заперечує щодо розірвання шлюбу, так як справді спільне сімейне життя з позивачкою не склалося, між ними постійно виникають непорозуміння та конфліктні ситуації на ґрунті розподілу сімейних обов'язків та у особистих відносинах. Відповідач визнає, що дитина має право на проживання з матір'ю, однак бажає брати активну участь у житті сина.
Стосовно сплати аліментів на утримання сина у відзиві зазначено, що відповідач вважає твердження позивачки такими, що не відповідають фактичним обставинам та категорично заперечує інформацію про те, що він неналежним чином опікується сином. Протягом усього часу спільного проживання відповідач завжди брав активну участь у вихованні та забезпеченні потреб дитини. Так, він регулярно проводив час з дитиною, цікавився її здоров'ям та всебічним розвитком, забезпечував дитину необхідним одягом, харчуванням, медичним обслуговуванням та іншими потребами відповідно до віку малолітнього сина та фінансових можливостей. Після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач завжди виявляв бажання брати активну участь у житті дитини та підтримувати з нею тісний зв'язок.
Позивачка без відома відповідача забрала малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з дошкільного навчального закладу та виїхала у Республіку Польща. З моменту, коли відповідачу стало відомо про даний факт, він 26.04.2025 звернувся до Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з заявою про те, що його дружина (позивачка) ОСОБА_2 без його відома 16.04.2025 забрала сина - ОСОБА_3 із дитячого садка та виїхала з ним за межі території України. Також відповідач звертався до Служби у справах дітей при Виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради, щодо даної ситуації, про що свідчить відповідь Служби у справах дітей від 16.05.2025 № 83/440 від 16.05.2025. Прийняття матір'ю рішення про виїзд з малолітнім сином без повідомлення відповідача свідчить про порушення позивачкою статей 150, 157, 180 СК України, так як питання виховання дитини вирішується батьками спільно, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відсутність дитини в Україні, обмежує право відповідача на побачення з нею, на участь в її житті та участь у вихованні. Також дані дії позивачки підтверджують факт грубого порушення батьківських прав відповідача та свідчать про нехтування його думкою, що можуть негативно вплинути на психологічний стан дитини та її зв'язок із батьком.
Заявляючи позовну вимогу про стягнення аліментів у розмірі 10 000,00 грн, позивачка мала б довести суду, що вона несе витрати на дитину у такому ж розмірі, а сума коштів 20 000,00 гривень є необхідною та достатньою для утримання та розвитку сина. Однак, у позовній заяві відсутня будь-яка інформація та докази про фактичну суму витрат у місяць, необхідних для забезпечення належного утримання дитини. Якщо ж вказані витрати є додатковими витратами на утримання дитини, то позивачка не позбавлена можливості звернутись до суду з відповідним позовом (позовною вимогою) про стягнення понесених додаткових витрат, зокрема якщо такі витрати пов'язані з особливими обставинами, між іншим і захворюванням дитини.
Відповідач усвідомлює необхідність в утриманні сина та не заперечує, про встановлення твердої грошової суми у розмірі 4 000 гривень.
Щодо зазначення позивачкою про те, що відповідач є здоровим та відсутні медичні протипоказання не відповідає дійсності, оскільки відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» у ОСОБА_1 виявлено: пігментний невус кон'юктиви правого ока.
Позивачка та її представник не прибули у судове засідання. 12.06.2025 представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника, позовні вимоги сторона позивача підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні частково визнали позовні вимоги. Просять прийняти рішення, з урахуванням обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
27 травня 2016 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, про що 27 травня 2016 року складено відповідний актовий запис № 4. Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Городенківського районного управління юстиції Івано-Франківської області
В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
Судом встановлено, що сторони не підтримують сімейних стосунків.
Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Суд вважає, що причини, що спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2)доведені стягувачемаліменти витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратнийрозмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Зважаючи на досліджені обставини, враховуючи, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, враховуючи інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи, що дитина знаходиться на утриманні матері та зважаючи, що двоє батьків зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, відповідач є особою працездатного віку, а також враховуючи позицію відповідача, що висловлена ним у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позов у частині про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає до часткового задоволення - у твердій грошовій сумі у розмірі - 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Суд вважає, що такий розмір аліментів на утримання дитини, з урахуванням встановлених обставин, які обов'язкові до врахування відповідно до ст. 182 СК України, не порушить принципу врахування найкращих інтересів дитини, забезпечить справедливий баланс між батьківським обов'язками сторін та не становитиме надмірний тягар для відповідача, що, в свою чергу, є однією з гарантій реальності виконання судового рішення.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. А тому стягнення аліментів слід проводити починаючи стягнення з дня подачі позову - з 06 травня 2025 року.
Зважаючи, що позивачка при пред'явлені позову була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини п'ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України Про охорону дитинства, п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", ст.ст. 141, 247, 259, 268, 354, 355 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27 травня 2016 року виконкомом Торговицької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 4.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі - 7 000 (сім тисяч) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 06 травня 2025 року, до досягнення дитиною повноліття.
В решті вимог позову - відмовити.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини, у межах сплати платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаєза адресою: АДРЕСА_2 ).
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2025 року.