Справа № 214/2791/25
2/214/2885/25
Іменем України
27 червня 2025 року року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Розстальної К. В.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, на утримання дитини на період навчання,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 від заробітку відповідача до закінчення сином навчання, посилаючись на відсутність добровільної допомоги зі сторони відповідача та передбачений сімейним законодавством обов'язок по утриманню їх спільної дитини. В обґрунтування вимог зазначено, що їх спільний із відповідачем син досягл повноліття, однак продовжує навчання у Технікумі інформаційних технологій «Косинус Плюс» у Варшаві, республіка Польща. Тому у зв'язку з необхідністю матеріальної допомоги від колишнього чоловіка, просить задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином у порядку, передбаченому ст. 128 ЦК України.
У судове засідання учасники процесу не з'явились, до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності: позивач на вимогах наполягає, відповідач вимоги визнає.
Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 досяг повноліття та продовжує навчання у Технікумі інформаційних технологій «Косинус Плюс» у Варшаві, республіка Польща, що підтверджується відповідною довідкою навчального закладу № 7/Tech/2025 від 06.03.2025.
Згідно до частини другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2018 р., у справі № 622/373/16-ц, в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.
При визначенні розміру аліментів суд враховує положення статті 182 СК України, а також ураховує положення Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 752/20152/16-ц (провадження № 61-19405сво21) та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 459/2988/19 (провадження № 61-7539св22) де зроблено висновок про те, що аналіз змісту частини другої статті 199 СК України дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв'язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК України виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК України, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.
Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та:
1) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або
2) безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю,
незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).
Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 753/20347/20 (провадження № 61-9584св21).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Оскільки відповідач є працездатною особою, має стабільний заробіток, що ним не спростовано та не доведено неможливість сплати аліментів на утримання дочки, законом встановлено його обов'язок надавати матеріальну підтримку дочці, яка продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, суд вважає, що з відповідача на користь позивача на утримання дочки на період її навчання, слід стягнути аліменти у розмірі 1/6 частки доходу (заробітку), що буде відповідати інтересам сторін та повнолітньої дитини.
Відповідно до статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Датою подачі позову є 02 квітня 2025 року.
Крім того, оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в дохід держави.
Керуючись статями 182, 191, 199, 200 СК України, статями 10, 12,13, 81,141, 263, 265, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
задовольнити позов ОСОБА_1 - повністю.
Стягувати із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), аліменти у розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на користь ОСОБА_1 та утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щомісячно, починаючи стягнення з 02 квітня 2025 року, на період її навчання, але не більше, ніж до досягнення повнолітньою дитиною 23-х років.
Стягнутиіз ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Сіденко