05 червня 2025 року
м. Київ
справа № 677/1363/22
провадження № 61-8567св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Красилівської
міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення
Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2024 року
в складі судді Шовкуна В. О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від
08 травня 2024 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В., та ОСОБА_1 на постанову Хмельницького
апеляційного суду від 08 травня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просила усунути перешкоди у користуванні
квартирою
АДРЕСА_1 шляхом її вселення у цю
квартиру, а також визначити порядок користування спірною квартирою за
запропонованим нею варіантом.
На обґрунтування позову зазначала, що їй та ОСОБА_3 . Належить на праві
власності по частині спірної квартири, а ОСОБА_2 - частина зазначеної
нерухомості. З часу, коли в квартирі почала проживати її сестра, мати відповідача ОСОБА_3 , між нею та відповідачами почали виникати конфлікти.
Наслідком непорозумінь стало те, що відповідач ОСОБА_3 , стверджуючи, що
вона є єдиним власником всієї квартири, не допускає її в квартиру, чим
створює перешкоди у користуванні житлом.
Спірна квартира загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 42,6 кв. м,
складається з чотирьох житлових кімнат: площею 11,0 кв. м, 9.5 кв. м, 8,2 кв. м, 13,9 кв. м; кухні площею 9,4 кв. м; коридору площею 12,1 кв. м; кладової
площею 1,1 кв. м; туалету площею 1,2 кв. м; коридору площею 2,5 кв. м; лоджії
площею 2,7 кв.м.
Посилаючись на частину третю статті 358, статтю 369 ЦК України, просила
встановити порядок користування спірною квартирою наступним чином:
відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділити в спільне користування три
житлові кімнати площею 11,9 кв. м, 9,5 кв. м, 8,2 кв. м, лоджію площею 2,7 кв. м;
в її, ОСОБА_1 , разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , користування виділити житлову кімнату
площею 13,9 кв. м;
кухню площею 9,4 кв. м; коридор площею 12,1 кв. м; кладову площею 1,1 кв. м;
туалет площею 1,2 кв. м; ванну кімнату площею 2,5 кв. м залишити в спільному
користуванні.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 січня
2024 року позов задоволено.
Зобов'язано відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди
у користуванні ОСОБА_1 квартирою
АДРЕСА_1 шляхом її
вселення до цієї квартири.
Визначено такий порядок користування квартирою
АДРЕСА_1 :
відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділено в спільне користування
З (три) житлові кімнати площею 11,0 кв. м, 9, 5 кв. м, 8, 2 кв. м, лоджію площею
2, 7 кв. м;
позивачу ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , виділено у користування житлову кімнату
площею 13, 9 кв. м;
кухню площею 9,4 кв. м, коридор площею 12,1кв.м, кладову площею 1,1 кв. м,
туалет площею 1,2 кв. м, ванну кімнату площею 2, 5 кв. м залишено в спільному
користуванні.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що сторони є співвласниками квартири,
однак відповідачі чинять ОСОБА_1 перешкоди у володінні на
користуванні належним їй майном, тому наявні підстави для захисту
порушеного права в обраний позивачем спосіб шляхом вселення в квартиру.
При визначенні порядку користування спірним житлом суд врахував
планування квартири, її конфігурацію, а також неможливість передачі
власникам квартири в особисте користування житлових приміщень у точній
відповідності ідеальним часткам у праві спільної часткової власності.
Запропонований позивачем порядок користування квартирою є прийнятним,
майже відповідає належним на праві власності рівним часткам сторін.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 травня 2024 року рішення
Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2024 року
в частині задоволення вимог про встановлення порядку користування
квартирою скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування
квартирою відмовлено.
В решті рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої
інстанції в частині задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні
квартирою і вселення ухвалено відповідно до норм матеріального права,
з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування
в межах доводів апеляційної скарги немає.
Житлова площа спірної квартири складає 42,6 кв. м і ОСОБА_1 як
власнику частини квартири належить 10,65 кв. м житлової площі.
Виділення їй у користування кімнати площею 13,9 кв. м перевищує належну їй
частку жилої площі на 3,25 кв. м і відповідно зменшує на такий самий розмір
належну відповідачам частку жилої площі в квартирі, що є значним
відступленням від відповідності реальних часток ідеальним і свідчить про
недотримання внаслідок встановлення такого порядку користування балансу
інтересів співвласників.
З огляду на відсутність іншого варіанту встановлення порядку користування
квартирою, запропонованого позивачем, апеляційний суд дійшов висновку про
відмову у задоволенні позову в цій частині.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У червні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6
звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила
скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року
в частині відмовлених позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення
Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2024 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом
апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо
застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові
Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року в справі № 6-1500цс15 та
у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 363/928/16,
від 26 травня 2021 року в справі № 750/11539/18, від 12 серпня 2021 року
в справі № 644/5579/19, в:д 08 вересня 2021 року в справі № 761/44705/19, від
15 вересня 2021 року з справі № 719/637/20, від 06 лютого 2023 року в справі
№ 607/22941/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Рішення про визначення порядку користування квартирою не змінює розмір
часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх права
як власників, тому можливим є виділення їй для користування кімнати
більшого розміру.
Між сторонами як співвласниками квартири існує спір щодо користування нею,
домовленості про порядок користування житловими приміщеннями досягти
неможливе, тему апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог про
встановлення порядку користування квартирою, залишив конфлікт
невирішеним.
У червні 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення
Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 січня 2024 року та
постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року в частині
задоволених позовних вимог про усунення перешкод у користуванні
ОСОБА_7 спірно о квартирою шляхом її вселення та ухвалити в цій
частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норми права без урахування висновку щодо
застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 654/761/15-ц
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позивач ніколи не намагалась вселитися та проживати у спірній квартирі, не
зверталась до нього та ОСОБА_3 щодо отримання ключів від неї.
Неприязні стосунки між сторонами не стосуються її проживання у спірному
житлі, а причиною їх виникнення є обставини особистого характеру.
Позивач разом з чоловіком та дочкою проживає у квартиру АДРЕСА_2 , тому її права на проживання у спірній
квартирі не порушуються і не підлягають захисту шляхом її вселення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її
матеріали з Красилівського районного суду Хмельницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2
28 червня 2024 року справа № 677/1363/22 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що сторони є співвласниками квартини
АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 і ОСОБА_3 належить по її частині, а ОСОБА_2 - частина зазначеної квартири.
Відповідно до технічного паспорта чотирикімнатна квартира
АДРЕСА_1 має загальну площу 71,6 кв. м, житлову площу - 42,6 кв. м (житлові кімнати
площею 11 кв. м, 9,5 кв. м, 8,2 кв. м, 13,9 кв. м); допоміжні приміщення -
коридор площею 12,1 кв. м, кладова площею 1,1 кв. м, вбиральня площею
1,2 кв. м, ванна кімната площею 2,5 кв. м, кухня площею 9,4 кв. м, лоджія
площею 2,7 кв. м.
Між сторонами виник спір щодо користування квартирою. У ОСОБА_1
відсутні ключі від квартири, зазначену обставину відповідачі не заперечували.
Відтак вона позбавлена можливості користуватись спірним нерухомим
майном.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти,
користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї
інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається
в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно
позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та
гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і
природні якості землі.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава
створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло,
придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують
соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого
самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до
закону. Ніхто не мсже бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі
закону за рішенням суду.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право
звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового
права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать
права володіння,
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє,
користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи
обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право
вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та
розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави
для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права
користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати
усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за
захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод
у користуванні власністю.
Установивши, що частина квартири АДРЕСА_1 належить
позивачу на праві власності і вона, як співвласник майна, має право
користуватися та розпоряджатися цим майном, проте відповідачі чинять їй
перешкоди у користуванні ним, суди попередніх інстанцій дійшли правильного
висновку про задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні
власністю шляхом вселення ОСОБА_1 у спірне майно.
Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним
Судом у зазначеній в касаційній скарзі ОСОБА_2 постанові.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності
здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть
домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою
спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання
йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка
відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі
неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які
володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної
компенсації.
Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою
власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної
часткової власності.
Аналіз положень статті 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення
у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним
є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при
виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення
порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок
користування може встановити суд.
Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру
їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від
17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15.
Встановлено, що житлова площа спірної квартири складає 42,6 кв. м
і ОСОБА_1 відповідно до розміру частки в її праві власності належить
10,65 кв. м житлової площі.
Звертаючись до суду з вимогами про визначення порядку користування
спірною квартирою, ОСОБА_1 просила виділити у її користування разом
з неповнолітньою дочкою ОСОБА_5 житлову кімнату площею 13,9 кв. м, тобто
найбільшу серед усіх чотирьох кімнат. Інших варіантів встановлення порядку
користування квартирою ОСОБА_1 не запропонувала.
Апеляційний суд встановивши, що виділення позивачу у користування кімнати
площею 13,9 кв. м, яка за розміром перевищує належну їй частку жилої площі
на 3,25 кв. м і відповідно зменшує на такий самий розмір належну відповідачам
частку жилої площі в квартирі, є значним відступленням від відповідності
реальних часток ідеальним і свідчить про недотримання внаслідок
встановлення такого порядку користування балансу інтересів співвласників,
дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1
про визначення порядку користування квартирою у запропонований нею
спосіб.
Доводи касаційної скаоги ОСОБА_1 не дають підстав для скасування
оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності
переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза
межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої
інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову
апеляційного суду залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 05 січня
2024 року у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову
Хмельницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко