04 червня 2025 року
м. Київ
справа № 466/4455/20
провадження № 61-11442св24
Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
треті особи: ОСОБА_7 , Інспекція державного архітектурно- будівельного контролю у м. Львові, Львівська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_7 , Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, Львівська міська рада, про скасування державної реєстрації права власності та визнання недійсним договору дарування
за касаційною скаргою адвоката Данильчука Віталія Михайловича як представника ОСОБА_1 і касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика А. Я., Шандри М. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,8 кв. м, за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 30122366 (дата, час державної реєстрації: 31 січня 2019 року 09:07:19); скасувати державну реєстрацію права власності, з відкриттям розділу, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,8 кв. м, за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 30122332 (дата, час державної реєстрації: 31 січня 2019 року, 09:07:19); визнати недійсним договір дарування цієї квартири від 13 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 як дарувальниками та ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в ОСОБА_4 , як обдарованими.
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що державна реєстрація права власності за відповідачами на квартиру АДРЕСА_1 узаконила самочинну реконструкцію (прибудову та надбудову) цієї квартири, внаслідок якої незаконно збільшилась загальна площа з 44,0 кв.м до 106,8 кв. м. Реконструкція квартири відбулась без документів про прийняття її в експлуатацію загальною площею 106,8 кв. м. Самовільно збудовані приміщення розташовані на земельній ділянці, що відповідала контуру будинку до реконструкції і шляхам самовільного захоплення прибудинкової території. Позивач та третя особа - ОСОБА_7 не давали згоду відповідачам на проведення будівельних робіт, на прибудови та надбудови квартири.
Договір дарування квартири від 13 березня 2019 року є фіктивним і вчинений лише з метою подальшого узаконення самочинної реконструкції, що суперечить закону. Самочинно реконструйоване нерухоме майно не є об'єктом цивільних правовідносин і не може бути предметом договорів. Самочинне будівництво - реконструкція квартири загрожує надійності експлуатації будинку в цілому, що створює загрозу життю і здоров'ю невизначеного кола людей, і позивача зокрема, порушує його права на спільне володіння та користування спільним майном будинку (прибудинковою територією, стіною, горищем і дахом будинку).
На думку позивача, у випадку задоволення позовних вимог прибудова і надбудова до квартири АДРЕСА_2 знову набудуть статусу самочинного будівництва, що дасть можливість позивачу ставити питання про їх перебудову або знесення.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Львова рішенням від 12 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю доказів порушення прав позивача внаслідок укладення оспорюваного договору дарування.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не є власниками квартири АДРЕСА_1 , відповідно, не можливо скасувати державну реєстрацію їх права власності.
Шевченківський районний суд м. Львова додатковим рішенням від 06 жовтня 2023 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю підстав для ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 02 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Данильчука В. М. задовольнив частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Скасував державну реєстрацію права власності з відкриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,8 кв. м, за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 30122366 (дата державної реєстрації: 31 січня 2019 року). В іншій частині позову відмовив. Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 06 жовтня 2023 року скасував.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з моменту самочинної реконструкції квартири до дати незаконної реєстрації права власності на самочинно реконструйовану квартиру не вчиняли жодних законних дій з уведення квартири в експлуатацію, а тому не набули права власності на реконструйовану квартиру зі збільшеною загальною площею 106,8 кв. м, у зв'язку з чим державна реєстрація права власності підлягає скасуванню.
Задоволення інших позовних вимог не призведе до ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзивів, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Данильчук В. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити; в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2 частини першої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно обтяжень», частин другої, третьої статті 331,частини другої статті 378, частин першої, другої статті 234, частини першої статті 203, частини першої статті 215 та частини першої статті 718 ЦК України.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Часткове задоволення позовних вимог у цій справі не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.
Самочинна реконструкція квартири порушує права позивача на спільне розпорядження фасадом, несучою стіною будинку та прибудинковою територією, а також на безпечні умови проживання.
У разі задоволення позовних вимог прибудови і надбудови набудуть статусу самочинних, що дозволить державним органам вжити заходи щодо усунення порушень зумовлених самочинним будівництвом.
Договір дарування є фіктивним, оскільки після його укладення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 продовжили проживати у відчуженій ними квартирі, а обдаровані є їх дочками.
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,8 кв. м та залишити у відповідній частині рішення суду першої інстанції в силі; в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 904/3368/18, від 21 січня 2021 року у справі № 925/1222/19.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Будівельні роботи були проведені з метою розширення квартири та покращення санітарно-гігієнічних умов проживання. Відповідачі завершили будівництво і отримали висновок про технічну можливість експлуатації розширеної квартири до того, як позивач набув право власності на квартиру у спільному будинку. На час виникнення спірних правовідносин у 2020 році виконані будівельні роботи входили до переліку робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.
Позивач не надав доказів на підтвердження порушення його прав, а обраний спосіб захисту не є ефективним.
У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Данильчука В. М. як представника ОСОБА_9 , мотивований безпідставністю касаційної скарги ОСОБА_3 . Скасування державної реєстрації і визнання недійсним договору дарування - передбачені законодавством способи захисту порушених прав. Відповідачі протягом розгляду справи не заперечували проти позовних вимог з підстав неефективності, а відмова у задоволенні позову з цих підстав порушить право позивача на справедливий суд. ОСОБА_3 оскаржує постанову апеляційного суду в частині позовної вимоги, яка стосується лише ОСОБА_2 , який не оскаржує постанову суду.
У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 мотивований безпідставністю касаційної скарги ОСОБА_1 . Позивач не надав доказів порушення його прав. Будівельні роботи проведено відповідно до документації. ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не є власниками квартири АДРЕСА_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Данильчука В. М. як представника ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3
10 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 грудня 2003 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. Дата державної реєстрації в Державному реєстрації речових прав - 13 січня 2004 року.
На день укладення договору дарування квартира мала загальну площу 44,0 кв. м, житлову площу 30,5 кв. м, квартира не відповідала вимогам державних будівельних норм і правил до планування квартир та їх газифікації, зокрема: кухня, обладнана газовою плитою, була прохідною, відсутній санвузол, будинок, в тому числі квартира АДРЕСА_2 , перебували у стані зношення будівельних конструкцій більше 60 %, що підтверджується актом огляду будинку, складеним управлінням житлового господарства від 1983 року.
У 2004 році з метою покращення житлових умов ОСОБА_3 замовила Робочий проект з розширення житлової площі за рахунок добудови, який був виготовлений за замовленням від 13 січня 2004 року № 1/553 Державною ліцензованою установою ЛОДБТІ та ЕО і передбачав розширення квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на 1 поверсі, за рахунок добудови та надбудови в об'ємі 7,00 м на 7,50 м, не виходячи за геометричні межі фасаду будинку, без використання земельної ділянки, відповідно до техніко-економічних показників Робочого проекту.
Відповідно до замовлення від 05 червня 2004 року № 2/151 ОСОБА_3 отримала у ліцензійній організації' ЛОД БТІ та ЕО проект на відповідність будівельним нормам та правилам добудови квартири АДРЕСА_2 .
Рішенням Міжвідомчої комісії Шевченківського району (витяг з протоколу № 23, розділ 9, від 19 жовтня 2004 року) визнано технічну можливість подальшої експлуатації квартири АДРЕСА_2 з проведеною добудовою. Це розширення мало локальний характер і не зайняло площі спільного користування у багатоквартирному будинку (згідно з експлікацій поверхових планів у будинку ями немає площі спільного користування, як от: коридори, комірки, колясочні тощо). Унаслідок розширення загальна площа квартири збільшилася до 106,8 кв. м, що підтверджується даними технічного паспорта. Квартира відповідачів після розширення повністю відповідає проекту на відповідність будівельним нормам та правилам і Робочому проекту з розширення житлової площі за рахунок добудови.
Згідно з даними реєстраційної справи на квартиру реєстрація права власності на реконструйовану квартиру збільшеної загальної площі квартири з 44,0 кв. м до 106,8 кв. м відбулась на підставі довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 04 жовтня 2018 року № 2/3298, виданої ОСОБА_2 про те, що площа квартири змінилась в результаті переобмірів.
В акті позапланової перевірки Інспекції державного архітектурного будівельного контролю м. Львів від 01 липня 2019 року № 319-пп зазначено про відсутність порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .
13 березня 2019 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подарували ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанціїв межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга адвоката Данильчука В. М. як представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
По суті заявлених вимог
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 з підстав здійснення до цієї квартири самочинних прибудов і надбудов, унаслідок чого загальна площа квартири збільшилась з 44 кв. м до 106,8 кв. м, а також визнати недійсним договір дарування цієї квартири.
З обставин цієї справи відомо, що квартира АДРЕСА_1 розташована у багатоквартирному будинку, в якому також розташована квартира позивача.
У пункті 1 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Будь-які переобладнання або перепланування приміщень загального користування (допоміжних приміщень) у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою всіх співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
В разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану.
При цьому, власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння.
За таких обставин скасування права власності на квартиру за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також визнання недійсним договору дарування квартири за встановлених у цій справі обставин не є ефективним способом захисту, адже задоволення такого позову не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Крім того, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності, водночас суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині, однак помилився в мотивах такої відмови.
Відмовляючи у задоволення вимог про визнання недійсним договору дарування спірної квартири, апеляційний суд правильно виходив із того, що такий спосіб захисту є неефективним.
Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Данильчука Віталія Михайловича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року в частині позову ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Львові в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов