27 червня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16020/25
Провадження № 33/820/472/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонер.
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з нього на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.
За постановою суду, 24 травня 2025 року о 21 год 12 хв на 173км автодороги Н-03»Житомир - Чернівці» (с.Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області), в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Peugeot", державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив змінити постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року, а провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Уважав, що суддею першої інстанції було допущено неповне з'ясування всіх важливих обставин справи та це судове рішення було винесено з грубим порушенням процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права.
Зазначав, що 24 травня 2025 року працівники поліції фактично зупинили його без правових на те підстав, встановлених законом, за таких дій зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення є недопустимими.
Звертав увагу, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію»).
Посилався на те, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та неодноразово намагався це зробити на місці зупинки транспортного засобу, але у зв'язку із станом здоров'я не зміг реалізувати своє бажання.
Після того, як працівники поліції доставили його в медичний заклад та повторно запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» він відмовився, натомість просив пройти медичний огляд шляхом здачі крові, на що працівники закладу охорони здоров'я йому відмовили.
Тому, на його думку, факт вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, не доведено, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити даний факт.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Указаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення дотримався.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах поданої апеляційної скарги.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність водіїв крім іншого, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015року № 1452/735 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, - визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
У процесі апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 не заперечував обставин керування транспортним засобом 24 травня 2025 року, його зупинки працівниками поліції, відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак викладав свою версію подій.
Винуватість ОСОБА_1 у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджена зібраними у справі та дослідженими доказами, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №340755 від 24 травня 2025 року, в якому зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я;
-актом огляду щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння: різка зміна шкірного покриву обличчя, різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, та висновку щодо результатів медичного огляду КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради № 437 від 24 травня 2025 року щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння;
- відеозаписом означеної події із нагрудних камер поліцейських, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, на яких зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі.
Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість притягнення його до встановленої законом відповідальності.
Жодних належних та допустимих доказів, які би викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, ОСОБА_1 не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення у суду відсутні.
Уважаю долучені до справи докази належними та допустимими, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Доказів, які би підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 , натомість, не навів обґрунтованих доводів, які би спростовували висновки судді. Доводи апеляційної скарги і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни, або скасування судового рішення.
Об'єктивних даних, які би вказували на відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , в матеріалах справи не встановлено.
Таким чином, місцевий суд дав належну правову оцінку цим доказам і дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У ході перегляду справи апеляційною інстанцією не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного вищевказаною інструкцією.
Доводи ОСОБА_1 про те що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння він не відмовлявся, повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими доказами, зокрема, відеозаписами, на яких видно, як ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі, проте він фактично відмовився, намагаючись зімітувати намір проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу "Драгер", при цьому не виконуючи вимоги інструкції (повітря у прилад належним чином не видихав), таким чином ухиляючись від огляду,після чого відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння і в медичному закладі.
Не змінює факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення та не випливає на кваліфікацію його дій твердження останнього про те, що він просив відібрати для аналізу біологічний матеріал (кров), оскільки з відеозаписів поліцейських видно, що ОСОБА_1 працівники неодноразово пропонували пройти пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу (приладу «Драгер»), що відповідає вимогам частини 3 розділу ІІ Інструкції, а в медичному закладі лікарем роз'яснено, що підстав для відібрання у нього біологічного матеріалу,зокрема крові, виходячи із положень 14 розділу ІІ Інструкції, немає.
Більше того, як видно з відеозаписів поведінка ОСОБА_1 очевидно свідчить про його ухилення та фактичну відмову від проходження на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, а відтак від виконання передбаченого п.2.5 Правил дорожнього руху обов'язку.
Доводи ОСОБА_1 , що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці так і в закладі охорони здоров'я, з урахуванням його фактичних дій та по суті ухилення від проходження такого огляду на вимогу поліцейського, а також невизнання вини, апеляційний суд вважає обрану тактику як намагання уникнути відповідальності за скоєне правопорушення, оскільки ці доводи повністю спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема, наданими суду відеозаписами.
На відеозаписі повністю відображена процедура виявлення поліцейськими в процесі спілкування з ОСОБА_1 явних ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), внаслідок чого поліцейськими неодноразово було запропоновано йому пройти огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров'я і подальша відмова ОСОБА_1 від проходження такого огляду .
При цьому, працівниками поліції ОСОБА_1 було роз'яснено, що водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, і якщо водій не пройде огляд на місці зупинки транспортного засобу, або у медичному закладі, це буде розцінено як відмова від проходження огляду на стан такого сп'яніння та буде складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.2.5. ПДР, однак, ОСОБА_1 не змінив свою позицію.
Даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації.
Отже, відеозапис події є належним та допустимим доказом. А тому суддя місцевого суду обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Не є підставою для скасування постанови місцевого суду, не впливають на кваліфікацію його дій та не звільняє його від встановленої законом відповідальності, посилання ОСОБА_1 на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці так і в медичному закладі, проте за станом здоров'я не зміг це зробити.
Посилання ОСОБА_1 на порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», як на підставу звільнення його від адміністративної відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться виключно до вільного та широкого тлумачення вказаного нормативного акту, який такому тлумаченню не підлягає.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 прямо заявляв свою відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, і це, крім того, зафіксовано на відеозаписі означеної події, тому працівники поліції відповідно до вимог законодавства склали протоком про адміністративне правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які би спростовували висновки суду і були би підставами для зміни або скасування судового рішення.
Ставлячи питання про скасування постанови, ОСОБА_1 конкретних фактів порушення прав та його законних інтересів органами поліції та суддею не навів, а виключно обмежився перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.
Істотних порушень вимог закону, які би ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.
Відтак, доводи про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
З огляду на викладене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, приходжу до висновку про обґрунтованість та законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.
Порушень вказаних вимог законодавства, які би ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не встановлено.
Переконливих доводів у апеляційній скарзі чи в судовому засіданні апеляційного суду, які би спростовували висновки суду першої інстанції, не надано.
Обставини, на які було звернуто увагу в апеляційній скарзі, не є визначальними і не впливають на доведення вини та спростовуються зібраними та дослідженими в суді першої інстанції доказами.
Огляд, відмова від проходження такого огляду, здійснювався працівниками поліції із застосуванням технічних засобів відеозапису.
Отже, працівниками поліції були дотримані вимоги ст.266 КУпАП.
Адміністративне стягнення накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зміни постанови місцевого суду та закриття провадження у справі не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 червня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційногоит суду М.С. Матущак