Справа № 464/5152/23 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л.В.
Провадження № 22-ц/811/237/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
27 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб - Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою реалізації права на спадщину та отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року, -
04.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу, з вересня 2019 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заяву обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі населеного пункту Безіменне Миколаївської області під час артилерійського обстрілу загинув її чоловік - ОСОБА_5 , з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Після смерті чоловіка вона звернулась до Шостої львівської державної нотаріальної контори з заявою про розшук належного ОСОБА_5 майна та прийняття спадщини після смерті останнього. Однак, у квітні 2023 року вона отримала лист від нотаріуса, яким їй було повідомлено про необхідність надати документи, що засвідчують факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 . Аналогічну інформацію щодо необхідності надання доказів її перебування в шлюбі з померлим ОСОБА_5 вона отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначала, що ОСОБА_5 вважала своїм чоловіком, оскільки вони проживали як сім'я, були пов'язані спільним побутом та мали намір одружитися. У березні 2022 року ОСОБА_5 добровільно мобілізувався та до дня смерті перебував у зоні бойових дій. 18.03.2022 року він видав на її ім'я довіреність, згідно якої доручив зараховувати грошове забезпечення та інші належні йому виплати на її ( ОСОБА_1 ) банківський рахунок. Вона займалася похованням ОСОБА_5 , у зв'язку з чим саме їй було видано документ про поховання останнього. Враховуючи, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідне їй для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 та отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року, просила заяву задоволити.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначив, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання заявниці з ОСОБА_5 не підтверджено належними доказами. Так, суд вважав неналежним доказом у справі акт, складений ЛКП «Варшавське-407», згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільно проживали за адресою АДРЕСА_1 з 2020 року по 13.09.2022 року, оскільки ЛКП «Варшавське -407» є комунальним підприємством, яке надає послуги з управління багатоквартирними будинками та не наділене повноваженнями щодо засвідчення юридичних фактів про спільне проживання осіб шляхом складення відповідних актів. Однак, такий висновок суду є помилковим та суперечить Статуту «ЛКП-Варшавське-407» від 26.12.2016 року, затвердженому Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 799, в п. 2.1. якого зазначено, що підприємство створене з метою забезпечення експлуатації та збереження житлового фонду, що знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, а також для контролю за експлуатацією житлового фонду інших форм власності, забезпечення контролю за утриманням індивідуального житлового фонду та утримання в належному санітарному стані закріпленої за ним території. Також, до обов'язків підприємства входить розгляд запитів підприємств, установ, організацій та звернень громадян, ведення реєстрації громадян за місцем проживання в межах закріпленої території. Відтак, зазначений акт складено «ЛКП-Варшавське-407» у межах наданих підприємству повноважень та є належним та достатнім доказом на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 . Вважає, що матеріалами справи безспірно встановлено, що з 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом та дозвіллям. При цьому, вони мали спільний бюджет, що підтверджується виписками з банківських рахунків, з яких убачається поповнення банківської картки заявниці за рахунок коштів, переведених з рахунку ОСОБА_5 .При цьому, кошти, які ОСОБА_5 з 10.01.2020 року по 01.01.2021 року переказував на рахунок ОСОБА_1 , були коштами, які заявниця витрачали на оренду будинку, в якому вони разом проживали, купівлю продуктів харчування та інші спільні побутові витрати. Зазначені вище обставини підтверджуються показами свідків, що є достатніми та достовірними доказами у справі та підлягають обов'язковому врахуванню під час ухвалення рішення у даній категорії справ. Також, на підтвердження доводів заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 до дня його смерті ОСОБА_1 до матеріалів справи було долучено телефонне листування (фототаблиці з фотографіями, роздруківками знімків екрану з листуванням та спілкуванням), що підтверджують близькі сімейні стосунки між заявником та загиблим, їхнє постійне спілкування один з одним як подружжя. При цьому, подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Так, проходження ОСОБА_5 військової служби в зоні бойових дій є поважною причиною тимчасового непроживання чоловіка та дружини за однією адресою. Разом з тим, у РТЦК заявницю вважали дружиною ОСОБА_5 та надали їй копії усіх необхідних документів з особової справи померлого. Крім того,саме ОСОБА_1 , а не матері загиблого, було видано свідоцтво про поховання ОСОБА_5 на Полі Почесних поховань Личаківського кладовища по вул. Мечникова у м. Львові. Відтак вважає, що існують усі передбачені законом підстави для задоволення заяви та встановлення факту проживання завниці з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою реалізації ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової виплати у зв'язку зі смертю військовослужбовця та спадкування майна ОСОБА_5 .Оскільки інші спадкоємці з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не зверталися, зазначає про відсутність у даній справі спору про право та вважає подану ОСОБА_1 заяву в порядку окремого провадження обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задоволити, встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з вересня 2019 року по 13 вересня 2022 року.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта - ОСОБА_2 скаргу підтримав з підстав, наведених у ній, просив скаргу задоволити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Відповідно до положень ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Частинами 2, 4 ст. 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 цього Закону унормовано правила виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Умови та порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців врегульовані Наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023 року.
Відповідно до пункту 1.4. Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, який затверджено Наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023, особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
На підставі п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Так відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, зокрема, в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Згідно положень ст.ст. 1258 та 1264 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 близько 13.00 год. під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Безіменне Миколаївської обл. ОСОБА_5 отримав несумісне з життям поранення (загинув), що підтверджується сповіщенням про факт загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 матері загиблого ОСОБА_3 надіслано «сповіщення сім'ї» №72 про отримання сином ОСОБА_5 несумісного з життям порання під час артилерійського обстрілу близько 13.00 год. 13.09.2022 року в районі населеного пункту Безіменне Миколаївської обл.
Як вбачається з копії лікарського свідоцтва про смерть №3511 від 15.09.2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у населеному пункті Безіменне Миколаївської області.
20.09.2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про поховання ОСОБА_5 .
З довідки Сихівського відділу соціального захисту населення від 06.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був внутрішньою переміщеною особою, місцем фактичного проживання якого було АДРЕСА_2 .
Згідно довідки №2615-124 від 02.06.2017, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання/перебування якої зазначено АДРЕСА_3 .
Встановлено, що 18.03.2022 року ОСОБА_5 видав довіреність, згідно якої доручив зарахувати грошове забезпечення та інші належні йому виплати ОСОБА_1 , а остання, в свою чергу, погодилась та зобов'язувалась повернути такі кошти в повному обсязі.
З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з 14.03.2022 року по 24.09.2022 року на такий здійснювалися трансакції, в тому числі безготівкове зарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди на час дії воєнного стану, а також перекази та розрахунки, призначення яких не зазначено.
Крім того, як убачається з квитанцій АТ «Райфейзенг Банк» та зазначених у них деталей операцій, з 10.01.2020 року по 01.01.2021 року ОСОБА_5 здійснював переказ невеликих сум на карту отримувача № НОМЕР_2 , яка згідно довідки про наявність рахунку monobank від 23.02.2023 року видана на ім'я ОСОБА_1 , без зазначення призначень таких переказів.
Згідно акту ЛКП «Варшавське-407» від 29.03.2023 року, складеного зі слів та свідчень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_5 проживав за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації з 2020 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Разом з ним без реєстрації проживала його цивільна дружина ОСОБА_1 .
11.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шостої львівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається з листа Шостої львівської державної нотаріальної контори №305/02-14 від 13.04.2023 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що 11.04.2023 року за її заявою заведено спадкову справу №128/2023 після смерті ОСОБА_5 , а також надано роз'яснення щодо переліку необхідних документів для отримання свідоцтва про право на спадщину.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 №1580 від 24.04.2023 року, відповідно до особистих даних, наданих ВЧ НОМЕР_1 , у загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 є лише матір ОСОБА_4 , відомості про інших членів сім'ї, які мають право на соціальні виплати та допомоги, відсутні.
Відповідно до листа Сихівського відділу ДРАЦС у м. Львові ЗМУМЮ №217/32.32-01-08 від 12.05.2023 року, а також відповіді №1213/32.32-01-08 від 27.09.2023 року, актовий запис про шлюб відносно ОСОБА_5 відсутній.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 покликалася на те, що з вересня 2019 року спільно проживала з ОСОБА_5 спершу за адресою АДРЕСА_2 , а в подальшому, з 2020 року, у АДРЕСА_1 . При цьому, вони вели спільне господарство, мали спільні кошти, взаємні права та обов'язки, які притаманні подружжю, разом відпочивали, планували одруження. Зазначене, на думку заявниці, підтверджується спільними з ОСОБА_5 фотографіями, скріншотами надісланих один одному повідомлень, квитанціями про перерахунок ОСОБА_5 коштів на її банківський рахунок для оплати спільних побутових витрат, зокрема на оренду житла, купівлю продуктів харчування, організацію дозвілля тощо.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не довела належними доказами обставин, які б свідчили про їхнє спільне проживання, ведення спільного побуту та наявність між ними взаємних прав та обов'язків. Судом враховано відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження постійного перебування ОСОБА_1 у м. Львові, зареєстрованим місцем проживання якої згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є м. Івано-Франківськ, зокрема даних про її місце роботи, навчання дітей від першого шлюбу, які згідно доводів поданої ОСОБА_1 заяви проживали разом з заявницею та ОСОБА_5 , наявність сімейного лікаря, здійснення оплати комунальних послуг, оренди житла тощо. При цьому, суд вважав недостатнім доказом на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у будинку за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації з 2020 року складенийЛКП «Варшавське-407» акт за відсутності в такому інформації про власника такого будинку та статусу свідків, що підтвердили таку інформацію (сусіди, родичі, власники, співвласники, тощо), договір оренди житла в матеріалах справи відсутній. Проаналізувавши надані заявницею письмові докази, а саме довіреність, видану ОСОБА_5 на її ім'я, виписку з рахунку, скріншоти зарахування коштів на розрахунковий рахунок, квитанції, та покази свідків, районний суд також вважав недоведеними обставини, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільного бюджету та наявність у них взаємних прав та обов'язків щодо понесення ними спільних витрат. При цьому, суд враховував, що довіреність, згідно якої ОСОБА_5 доручив зарахувати грошове забезпечення та інші належні йому виплати ОСОБА_1 , видана ним з умовою повернення таких коштів в повному обсязі, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права на розпорядження отриманих ОСОБА_5 виплат під час його перебування на військові службі. При цьому, під час проходження ОСОБА_5 військової служби в його особову справу (за розпорядженням останнього) було внесено інформацію лише про його матір - ОСОБА_4 як єдину близьку особу військовослужбовця, на ім'я якої і було складено сповіщення про його смерть. Долучені до матеріалів справи фотографії зі спільного відпочинку, скріншоти переписки у мобільному застосунку не свідчать про вирішення ОСОБА_5 та ОСОБА_1 побутових питань, пов'язаних зі спільним проживанням, понесенням витратам на житло, комунальні послуги, придбання майна чи формування спільного бюджету. Крім того, ОСОБА_1 не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_5 дітей, братів, сестер, бабусів, дідусів, рідних тіток та дядьків, у зв'язку з чим неможливо перевірити, чи залучені заявником усі заінтересовані особи до участі у справі. Таким чином, суд вважав, що ОСОБА_1 не довела належними доказами факт проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не надала доказів про відсутність інших членів сім'ї останнього, в яких може виникнути право, пов'язане з його смертю, на отримання одноразової грошової допомоги чи спадкування, у зв'язку з чим підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою реалізації права на спадщину та отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року відсутні.
З такими висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю, виходячи з наступного.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (абзац 1 частини другої статті 3 СК України).
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 705/938/19 зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: 1) спільного проживання однією сім'єю; 2) спільний побут; 3) взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту слід враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання (таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 738/1054/20, провадження № 61-7302св21 в постанові від 20 квітня 2023 року (ЄДРСРУ № 110453000).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц).
Більше того, згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки не може свідчити, що сторони проживали в зазначений період однією сім'єю, оскільки необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності у сторін бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.
У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 Верховний Суд зазначив, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Аналізуючи надані заявницею на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати доведеним факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , ведення ними спільного побуту та наявність між ними взаємних прав та обов'язків.
Обставин, які б свідчили про реальність сімейних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , пов'язаність їх спільним побутом, наявність у них взаємних прав та обов'язків колегією судів не встановлено.
При цьому, колегія суддів враховує, що факт спільного проживання осіб за однією адресою без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що мали місце усталені відносини, притаманні сім'ї, та що заявник проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю.
Отримання свідоцтва про поховання, показання свідків, спільні фотографії та переписка у мобільному застосунку не можуть беззаперечно свідчити про спільне проживання заявниці з ОСОБА_5 та не можуть бути підставою для встановлення факту їх спільного проживання з вересня 2019 року до 13 вересня 2022 року.
Розглядаючи заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, районний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
РішенняСихівського районного суду міста Львова від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 червня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра