Справа №461/5141/25
26 червня 2025 року м. Львів.
Галицький районний суд м. Львова
у складі:
головуючого судді Юрківа О. Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Маковської Д.О.,
представника заявника Пащука А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -
Заявник звернувся до Галицького районного суду м. Львова з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території.
ОСОБА_1 заяву мотивує тим, що його мати ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Скворцово, Сімферопольського району, Автономної Республіки Крим, України. Заявник зазначає, що отримати свідоцтво про смерть у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий Відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Заявник зазначає, що встановлення факту смерті необхідне для отримання свідоцтва про смерть. Тому просить заяву задовольнити.
Представник заявника, адвокат Пащук А. І., в судовому засіданні вимоги заяви підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах заяви та просить заяву задовольнити.
Представник заінтересованої особи до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не суд не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд встановив, що відповідно до повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Личаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначено: мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_3 /а. с. 16/.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько заявника ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.04.2003 року посвідченого Літвіновою В. А. завідувачем Другої артемівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №1118, спадкова справа №165/2003, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 -, яка складалась з жилого будинку з спорудами та побудовами, що находиться у АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці /а. с. 20/.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у російській федерації, Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Скворцове.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого Сімферопольським районним відділом записів актів цивільного стану Міністерства запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим. Свідоцтво про смерть видане Сімферопольським районним відділом запису актів громадянського стану Департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Республіки Крим.
Дане свідоцтво видане окупаційною владою на тимчасово окупованій території України.
Разом з тим, заявник не може отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України, яка не є окупованою, і в цьому випадку підставою для реєстрації смерті особи є встановлення в судовому порядку факту її смерті.
Після смерті ОСОБА_2 заявник, як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_2 не може скористатись своїм правом на прийняття спадщини, оскільки свідоцтво видане окупаційною владою є недійсним.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення вказано, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
За змістом статті 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду.
Згідно ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами як джерело права, необхідно враховувати висновки суду у справах проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001), Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), де наголошено, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою). Цей висновок в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку, який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватись недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованих територіях, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цих територій при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать. При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Станом на 20.02.2014 року всю територію Автономної Республіки Крим було включено до переліку тимчасово окупованих територій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається заявник у своїй заяві знайшли підтвердження в судовому засіданні, доповнюються об'єктивними та достовірними документами про обставини справи, що в сукупності знаходяться в об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, а тому заяву про встановлення факту слід задовольнити повністю.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, а тому необхідно допустити негайне виконання рішення у зазначеній справі.
Керуючись ст. ст.247, 259, 263-265, 293, 315, 317, 351-355, 430 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту на тимчасово окупованій території - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Красний Пахар, Артемівського району, Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Скворцове, Сімферопольського району, Автономної Республіки Крим, Україна.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення складено 26.06.2025 року.
Суддя О.Р. Юрків.