Справа № 438/1678/24
Провадження 2/438/56/2025
іменем України
27 червня 2025 року місто Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі: головуючого судді Пантелєєва Д.Г., секретаря Дівчур В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
12.09.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу у розмірі 9450 доларів США та 12 220 Євро, а також судові витрати, які складаються з сплаченої суми судового збору в розмірі 9432,85 грн., витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 19.05.2011 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 4250 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 2 місяців, що підтверджується розпискою. 25.04.2012 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 1820 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 1 місяця, що підтверджується розпискою. 26.06.2012 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 560 Євро та 550 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 60 днів, що підтверджується розпискою. 25.05.2013 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 1500 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 1 місяця, що підтверджується розпискою. 26.11.2013р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 1000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх до 01.01.2014р., що підтверджується розпискою. 12.12.2014р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 1000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх до 12.01.2015р., що підтверджується розпискою. 16.06.2015р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 1000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою, що підтверджується розпискою. 25.07.2015р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 2000 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою, що підтверджується розпискою. 21.12.2015р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 600 Євро та 400 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою, що підтверджується розпискою. 28.03.2016р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 2000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою, що підтверджується розпискою. 31.08.2016р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 2000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою, що підтверджується розпискою. 28.10.2016р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 2000 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою, що підтверджується розпискою.02.11.2017р. між ним та відповідачем був укладений договір позики, за яким він передав ОСОБА_2 в якості позики 1000 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх до 02.12.2017р., що підтверджується розпискою. Станом на день подання позову до суду відповідач не виконав домовленостей, жодних коштів йому не повернув, в зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду.
Від позивача 27.06.2025 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, також до заяви додав оригінали розписок на які він посилається в позові як на підставу задоволення заявлених вимог.
Представник позивача - адвокат Гирич О.В. надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання двічі не з'явився з невідомих суду підстав, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «Адресат відмовився».
У визначений строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст.83 ЦПК України суду не надав. Будь-яких клопотань та заяв від відповідача не надходило.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання не здійснювалося, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, з оригіналу розписок, наявних у матеріалах справи, вбачається, що:
19.05.2011 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 4250 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 2 місяців.
25.04.2012 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 1820 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 1 місяця.
26.06.2012 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 560 Євро та 550 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 60 днів.
25.05.2013 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 1500 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх протягом 1 місяця.
26.11.2013р. ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 в якості позики 1000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх до 01.01.2014р.
12.12.2014р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 1000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх до 12.01.2015р.
16.06.2015р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 1000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою.
25.07.2015р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 2000 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою.
21.12.2015р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 600 Євро та 400 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою.
28.03.2016р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 2000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою.
31.08.2016р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 2000 доларів США, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою.
28.10.2016р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 2000 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх за вимогою.
02.11.2017р. ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в якості позики 1000 Євро, відповідач прийняв вказані кошти та зобов'язався повернути їх до 02.12.2017р.
Суду також представлена вимога про повернення грошових коштів направлена ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 11.09.2024 року, що підтверджується накладною Укрпошти №8210000023969 від 11.09.2024р.
Станом на день ухвалення рішення відповідач ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 9450 доларів США та 12 220 ЄвроОСОБА_1 не повернув.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність (оперативне володіння) другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових кошт або таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Верховний Суд у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 18 травня 2020 року у справі № 177/1659/17, від 03 червня 2020 року у справі № 461/9270/18-ц виснував, що у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість пред'явленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 9450 доларів США та 12 220 Євро.
Вирішуючи позов в частині розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
При зверненні із даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 9432,85 гривень.
Отже, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у загальному розмірі 9432,85 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи те, що позивачем та його представником не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та підтвердження здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позову в цій частини.
Керуючись ст.ст.81,89,137,141,259,263-265,268,280-282,352,354 ЦПК України, ст.ст.625,1046,1047,1049 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргузадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Стецуна суму боргу в розмірі 9450 доларів США та 12 220 Євро, а також 9432,85 гривень судового збору.
В задоволенні решти частини позову відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 27.06.2025 року.
Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ