Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/3264/25
Провадження №: 1-кс/332/230/25
26 червня 2025 р. м. Запоріжжя
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, неодруженого, який на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
До Заводського районного суду м. Запоріжжя звернувся слідчий за погодженням із прокурором із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 129 КК України
Клопотання слідчого обґрунтоване тим, що у провадженні СВ Відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 грудня 2024 року за № 12024087030000257, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 129 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.12.2024, приблизно о 08 годині 10 хвилин, ОСОБА_5 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою заздалегідь заготовленого та принесеного із собою предмета, зовні схожого на ніж, знаходячись біля будинку № 94 по вулиці Історичній в місті Запоріжжя, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_7 , перебуваючи в стоячому положенні навпроти потерпілого, який також перебував в стоячому положенні, тримаючи у правій руці предмет зовні схожий на ніж, наніс два удари вказаним вище предметом потерпілому ОСОБА_7 в область шиї праворуч та у праве плече, чим, відповідно до висновку експерта №344/к від 13.02.2025, спричинив останньому рану ділянки шиї праворуч, рану правого плеча, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та вивих 2 шийного хребця, який кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Крім того, встановлено, що 23.04.2025, приблизно о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись поблизу будинку № 74 по вулиці Мирослава Симчича в місті Запоріжжі, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, маючи при собі заздалегідь заготовлений та принесений із собою предмет зовні схожий на сокиру, тримаючи його в лівій руці, почав висловлювати погрози вбивством ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на погрозу вбивством ОСОБА_7 , маючи намір викликати у потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реальні побоювання, щодо висловленої погрози вбивством, підкріплюючи такі погрози вбивством активними діями, а саме підняттям до гори предмету зовні схожого на сокиру, таким чином демонструючи її, та рухаючись у бік останнього, продовжуючи супроводжувати свої активні дії висловлюваннями про погрозу вбивством, почав голосно викрикувати «іди сюди», «вб'ю» та «заріжу», не зупиняючись та продовжуючи рух у напрямку потерпілого. В свою чергу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повіривши в серйозність намірів ОСОБА_5 , маючи реальні підстави побоюватися здійснення висловлених ним погроз вбивством, бо ОСОБА_5 підтверджував їх реальними діями та створив всі необхідні умови, за яких ОСОБА_7 реально сприйняв такі погрози, та побоюючись за своє життя, для негайного припинення протиправних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 застосував пристрій травматичної дії «Форт 12», на який має дозвіл № НОМЕР_1 , виданий 23.01.2025, здійснивши один постріл із вказаного пристрою у гору, з метою припинення вказаних вище дій ОСОБА_5 , проте останній продовжив рух у напрямку потерпілого, тримаючи в лівій руці предмет зовні схожий на сокиру, у зв'язку з чим ОСОБА_7 , побоюючись за своє життя, вважаючи здійснення висловлених ОСОБА_5 погроз вбивством реальним, почав бігти в протилежному напрямку від останнього.
26.06.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 129 КК України.
Слідчий вважає, що у кримінальному провадженні встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_5 може здійснити спроби: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Посилаючись на наявність ризиків, слідчий звернувся із зазначеним клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, а також запобігання вищевказаним ризикам, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, пояснили, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зазначивши, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам. Крім того, стороною обвинувачення заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_8 на підтвердження фактичного перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що є психічно хворою людиною, яка потребує лікування. Щодо обґрунтованості підозри зазначив, що не пам'ятає усіх подій, що сталися 10 грудня 2024 року та 23 квітня 2025 року.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 також заперечувала проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник просила застосовувати до підозрюваного інший запобіжний захід, а саме, поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку. В обґрунтування клопотання захисник зазначила, що до матеріалів клопотання додана довідка медичного закладу, з якої випливає, що підозрюваний страждає на психічне захворювання, тому захисник вважала за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, передбачений ст. 508 КПК України.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшла такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024087030000257 внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 129 КК України.
26 червня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 129 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 129 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин. Тобто стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясувала про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.12.2024;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , який, зокрема, пояснив обставини завдання йому ОСОБА_5 ударів ножем в область шиї та плеча;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що 10.12.2024 року її чоловік ОСОБА_7 вийшов з квартири з їх сином ОСОБА_9 , для того, щоб відвести останнього до школи, вийшовши з квартири чоловік разом з сином пішли на паркову, яка знаходиться біля будинку. О 08:15 їй надійшов виклик від власника парковки ОСОБА_10 , який повідомив, що було скоєно напад на її чоловіка з застосуванням ножа, у результаті якого її чоловіку були нанесені колото-різані рани шиї та плеча. Самого нападника та події не бачила, але помітила ОСОБА_5 котрий покидав місце події, прямуючи в напрямку магазину «Асоль»;
-висновком експерта № 2138п від 12.12.2024 року;
-висновком експерта № 344/к від 13.02.2025 року;
-протоколом огляду предмета від 20.12.2024 року;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 31.03.2025 року за участю потерпілого ОСОБА_7 , у ході якого був встановлений механізм нанесення тілесних пошкоджень;
-висновком експерта № 659/к від03.04.2025 року;
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.04.2025;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка пояснила, що 23.04.2025 року, приблизно о 13:45 вона заїхала у двір на своєму авто, та побачила, що у авто чоловіка «AUDI» Q5 спущені два колеса. У цей же час вийшов її чоловік ОСОБА_7 , та розповів, що це зробив сусід ОСОБА_5 . Після чого ОСОБА_5 вийшов з сокирою та побіг на її чоловіка. Вона при цьому сіла у свій автомобіль, та побачила ще, як ОСОБА_5 наносить удари сокирою по автомобілю чоловіка, а саме по «AUDI» Q5;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
-протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 ;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;
-протоколом слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_13
-іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, спотворити або сховати речі, документи, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, а саме речі та предмети, що містять відомості про його злочинну діяльність, які зберігаються у місцях, які підлягають встановленню під час проведення досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушнення.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який віднесено до категорії нетяжких злочинів. Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років. Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, який кримінальним процесуальним законом віднесений до категорії кримінальних проступків. Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк. Таким чином, усвідомлення невідворотності кримінального покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення злочини може спонукати підозрюваного до його переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Очікуване покарання, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, існують ризики того, що ОСОБА_5 , перешкоджаючи проведенню швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також встановленню обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, може вжити заходів щодо незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
На підтвердження наявності вказаного ризику слугує той факт, що підозрюваний безпосередньо з потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні мешкає в одному будинку та районі міста Запоріжжя. Враховуючи, що останнього необхідно ознайомлювати з матеріалами кримінального провадження, йому стануть відомі точні анкетні дані і місця мешкання учасників кримінального провадження, тому суд вважає доведеною наявність ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків з метою уникнення покарання у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно зі ст. 91 КПК України підлягають доказуванню.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 після вчинення ним 10.12.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та відповідно завдавши потерпілому тілесні ушкодження, на досягнутому не зупинився та продовжив свою кримінально протиправну поведінку, яка виявилась у здійсненні погрози вбивством потерпілому ОСОБА_7 , створивши при цьому реальні умови та підстави, за яких потерпілий побоювався реалізації цієї погрози, використовуючи при цьому обидва рази заздалегідь заготовлені предмети, а саме предмет, зовні схожий на ніж, та предмет, зовні схожий на сокиру. При цьому ОСОБА_5 жодного разу самостійно не звернувся до правоохоронних органів, про вчинені кримінальні правопорушення не повідомив, з місця їх вчинення зник, потерпілому необхідну та першу медичну допомогу не надав, швидку не викликав, продовжив вчиняти кримінально-протиправні дії відносно потерпілого 23.04.2025.
Отже, слідчий суддя доходить висновку, що у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За приписами підпункту 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення свідок ОСОБА_8 пояснила, що є дружиною потерпілого ОСОБА_7 .. Вони разом виховують двох синів, молодший з яких є інвалідом через захворювання на аутизм. Підорюваний ОСОБА_5 проживає в одному з ними будинку, але у різних під'їздах. Свідок зазначила, що події 10 грудня 2024 року сталися на очах у їх молодшого сина. Після того, як він побачив напад на свого батька, у сина розпочалася істерика, яку довгий час не вдавалося вгамувати. Крім того, після цього лікар, у якого син перебуває на спостереженні внаслідок психічного розладу, констатував негативний вплив даної події на стан здоров'я дитини. Після подій, які сталися 10.12.2024, родина свідка у повному складі вимушена була переїхати в інше місце проживання, до матері свідка, оскільки кожного разу, коли молодший син бачив ОСОБА_5 , у нього відбувався напад істерики. Крім того, свідок пояснила, що 11.12.2024 до неї підійшов ОСОБА_5 і став в агресивному тоні розпитувати про обставини її спілкування з іншим сусідом. При цьому свідок відчула страх за своє життя і здоров'я, а також за життя і здоров'я своїх дітей. ОСОБА_8 вказала, що боїться у подальшому надати показання у кримінальному провадженні через дії, які неодноразово були вчинені ОСОБА_5 відносно її чоловіка ОСОБА_7 .
Ураховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає доведеним факт перешкоджання підозрюваного кримінальному провадженню, що виявилося у здійсненні впливу на свідків кримінального провадження, а також інших осіб.
Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу також враховує конкретні обставини вчинення злочину, сам характер його скоєння, соціальний рівень свідомості підозрюваного та його ставлення до скоєного, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Також п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, слідчий суддя доходить висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених слідчим суддею ризиків, доцільно обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, встановлюється розмір застави від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 .. У зв'язку з чим слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, а саме: прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися з м. Запоріжжя, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Слідчий суддя відхиляє доводи захисника підозрюваного про застосування до останнього запобіжного заходу, передбаченого ст. 508 КПК України у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
Так, ч. 1 ст. 508 КПК України встановлено, що до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом ; поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
При цьому, передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.
До матеріалів клопотання не додані документи на підтвердження встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, відповідно до листа КНП «Обласний клінічний заклад психоневорологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради від 19.12.20234 № 6371-дпв ОСОБА_5 під наглядом лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває. З 2015 року неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, востаннє з 14.02.2022 по 28.02.2022 із зазначенням діагнозів.
Тому запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, на даний час нее може бути застосований до підозрюваного ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193 - 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 24 серпня 2025 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Строк запобіжного заходу рахувати з моменту винесення даної ухвали.
Одночасно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити розмір застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок № UA378201720355249002000001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу обов'язково зазначати інформацію про ПІБ підозрюваного, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави строком на 2 (два) місяці покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з місця проживання (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 27 червня 2025 року о 12 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1