Справа №127/12192/25
Провадження №1-кп/127/427/25
23 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
обвинувачених ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеконференцзв'язку в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255-1, частиною п'ятою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 255-1 Кримінального кодексу України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2022 за № 12022221210000855,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255-1, частиною п'ятою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (далі - КК), ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 255-1 КК, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 КК, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,, ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190 КК, ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 КК.
Прокурор вважала, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, тому його слід призначити до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Також заявила клопотання про продовження застосованих до обвинувачених ОСОБА_19 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 запобіжних заходів, до обвинувачених ОСОБА_28 та ОСОБА_32 - обов'язків. Клопотання мотивовані тим, що обставини, які існували на час застосування до обвинувачених запобіжних заходів, не усунуті. Крім того, заявила клопотання про зміну застосованого до ОСОБА_26 запобіжного заходу із застави на утримання під вартою зі зверненням застави в дохід держави. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_26 порушив встановлені щодо нього обмеження, допустив позапроцесуальне спілкування зі свідком у кримінальному провадженні.
Потерпілі в судове засідання не з'явились, однак прокурор надала їхні заяви, зі змісту яких випливає, що потерпілі просили провести судове засідання за їхньої відсутності.
Разом з тим, до суду надійшло клопотання потерпілого ОСОБА_38 , відповідно до якого останній просив це кримінальне провадження об'єднати в одне провадження з іншим кримінальним провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 03.12.2022 за № 12022226040000017. Клопотання мотивоване тим, що у цьому кримінальному провадженні, а також у кримінальному провадженні, направленому до суду, проходять одні і ті ж особи - ОСОБА_39 та ОСОБА_23 . Також потерпілий зауважив, що просить зобов'язати прокуратуру об'єднати ці кримінальні провадження і провести додаткове розслідування з подальшим направленням справи до суду.
Обвинувачений ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_39 , ОСОБА_31 , ОСОБА_40 та їхні захисники проти призначення кримінального провадження до судового розгляду суддею одноособово не заперечували.
Обвинувачені ОСОБА_19 , ОСОБА_29 та їхні захисники проти призначення кримінального провадження до судового розгляду суддею одноособово не заперечували, однак заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_23 та їхні захисники проти призначення кримінального провадження до судового розгляду суддею одноособово не заперечували, однак заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачені ОСОБА_28 та ОСОБА_41 проти призначення кримінального провадження до розгляду суддею одноособово не заперечували, не заперечували і проти задоволення клопотання про продовження покладених на обвинувачених обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_26 та його захисник проти призначення судового розгляду суддею одноособово кримінального провадження не заперечували. Разом з тим, вважали, що правові підстави для задоволення клопотання прокурора про зміну застосованого до ОСОБА_26 запобіжного заходу у вигляді застави на взяття під варту відсутні.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Правові підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини третьої статті 314 КПК, за результатами підготовчого судового засідання судом не встановлені.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктом 4 частини третьої статті 314 КПК, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно з частиною першою статті 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.
З обвинувального акта випливає, що інкриміновані обвинуваченим діяння були вчинені, зокрема, на території м. Вінниці. Тому суд вважає, що правові підстави для прийняття рішення передбаченого пунктом 4 частини третьої статті 314 КПК також відсутні.
Вирішуючи клопотання потерпілого ОСОБА_38 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Зі змісту частини першої статті 334 КПК випливає, що матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
У поданому потерпілим клопотанні відсутнє посилання на те, що матеріали кримінальних проваджень перебувають у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області. Тому правові підстави для прийняття відповідного процесуального рішення про об'єднання кримінальних проваджень у одне провадження відсутні. Також, на переконання суду, відсутні правові підстави для направлення кримінального провадження на додаткове розслідування, оскільки такі повноваження суду главою 28 КПК, якою регламентований судовий розгляд судом першої інстанції, не передбачені. А тому у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_38 слід відмовити.
Враховуючи приписи пункту 5 частини третьої статті 314 КПК кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.
Згідно з пунктом 1 абзацу першого частини другої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого, зокрема щодо злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років.
Зважаючи на ту обставину, що обвинуваченими клопотання про здійснення судового розгляду колегіально заявлене не було, натомість обвинувачені вважали за доцільне здійснювати судовий розгляд саме суддею одноособово, суд вважає, що розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких клопотала прокурор.
Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.
Вирішуючи питання щодо поданих прокурором клопотань щодо застосованих до обвинувачених запобіжних заходів, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Представник сторони обвинувачення вищезазначених вимог кримінально-процесуального закону щодо форми, порядку звернення з відповідними клопотаннями дотрималась. Крім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті й надати доводам сторін кримінального провадження відповідну правову оцінку.
Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час судове слідство не завершене, а тому вирішення зазначеного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
З поданих прокурором клопотань випливає, що ОСОБА_19 та ОСОБА_29 обвинувачуються у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів. На цей час судовий розгляд кримінального провадження не розпочатий. Відомості, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою, зокрема за станом їхнього здоров'я, суду не надані. Отже, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, суд вважає твердження прокурора про неможливість виконання обвинувачених покладених на нього процесуальних обов'язків за умови застосування до нього менш суворого запобіжного заходу слушними. З огляду на викладене, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_19 та ОСОБА_29 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Конструкція наведеної правової норми уповноважує, а не зобов'язує суд не приймати рішення про визначення застави. Однак з наданих прокурором матеріалів не випливає, що застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не здатне забезпечити виконання вимог частини першої статті 177 КПК. Саме тому, суд вважає за доцільне визначити обвинуваченим ОСОБА_19 та ОСОБА_29 під час продовження строку застосованого до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і заставу.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, яку слід визначити обвинуваченим ОСОБА_19 та ОСОБА_29 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно з пунктом 3 абзацу першого частини п'ятої статті 182 КПК розмір застави визначається у таких межах, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому абзацом другим частини п'ятої статті 182 КПК визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
За результатами підготовчого судового засідання застереження, визначені абзацом другим частини п'ятої статті 182 КПК, судом встановлені не були. Тому суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_19 та ОСОБА_29 слід визначити заставу в межах, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 182 КПК, а саме в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує Закон України «Про державний бюджет на 2025 рік», яким, зокрема, встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року дорівнює 3028 гривень. Отже, суд вважає, що розмір альтернативного запобіжного заходу, застосованого до обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_29 , у вигляді застави становить 454200 грн.
У разі внесення застави ОСОБА_19 та ОСОБА_29 відповідно мають бути звільнені з-під варти з покладенням на них обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зміни застосованого до ОСОБА_26 запобіжного заходу, суд вважає за доцільне зауважити таке.
З наданих прокурором матеріалів випливає, що до ОСОБА_26 20.06.2024 Печерським районним судом м. Києва був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становило 151400 грн. Цим судовим рішенням у разі звільнення ОСОБА_26 з-під варти у зв'язку з внесенням застави на останнього покладений, зокрема обов'язок утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні. Також з наданих суду матеріалів випливає, що ОСОБА_42 подала до Вінницької обласної прокуратури заяву про чинення ОСОБА_26 на неї тиску в кримінальному провадженні № 127/12192/25, у якому вона є свідком. ОСОБА_42 у судовому засіданні обставини, викладені у повідомленні, адресованому до Вінницької обласної прокуратури, підтримала. Також суд враховує, що ОСОБА_26 в судовому засіданні не заперечував факту позапроцесуального спілкування з ОСОБА_42 , заперечуючи факт чинення на неї тиску. Саме тому суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт порушення ОСОБА_26 покладених на нього обов'язків застосованим запобіжним заходом.
Відповідно до частини восьмої статті 182 КПК у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
При цьому частиною десятою статті 182 КПК регламентовано, що у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Отже, в судовому засіданні суд встановив, що ОСОБА_26 порушив покладені на нього процесуальні обов'язки, а саме заборону спілкування зі свідками у кримінальному провадженні. З огляду на викладене, суд вважає за доцільне відповідно до приписів частини восьмої статті 182 КПК звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України заставу, яка була внесена за обвинуваченого, та згідно з частиною десятою статті 182 КПК вирішити клопотання прокурора щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заперечуючи проти застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачений та його захисник здійснили посилання на необґрунтованість поданого прокурором клопотання. Однак такі доводи були предметом судового дослідження і суд визнав посилання прокурора на порушення ОСОБА_26 покладених на нього процесуальних обов'язків обґрунтованими. Інші обставини, які б свідчили про неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, зокрема, за станом його здоров'я, суду не повідомлені. З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні було доведено, що більш м'який запобіжний захід аніж тримання під вартою не здатен запобігти виконанню вимог частини першої статті 177 КПК. Саме тому суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_26 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Суд враховує приписи частини третьої статті 183 КПК, відповідно до яких слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Вище суд вже навів свої мотиви, на підставі яких дійшов до висновку про доцільність звернення застави у дохід держави у зв'язку з порушенням ОСОБА_26 , покладених на нього обов'язків. Саме тому суд не вбачає правових підстав для визначення ОСОБА_26 розміру застави.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження застосованого до обвинувачених ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає за доцільне зауважити таке.
З обвинувального акта випливає, що ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_23 обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, зокрема, особливо тяжких. При цьому доводи обвинуваченого ОСОБА_23 про неможливість застосування до нього цілодобового домашнього арешту за сімейними обставинами відповідними доказами доведені не були. Інші відомості, які б свідчили про неможливість застосування до зазначених обвинувачених запобіжного заходу відповідно до клопотання прокурора, суду не надані. З огляду на викладене, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, а також для виконання вимог, встановлених статтею 177 КПК, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченим ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, поклавши на останніх обов'язки, визначені пунктами 1-4, 8 частини п'ятої статті 194 КПК.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження покладених на обвинувачених ОСОБА_28 та ОСОБА_43 обов'язків, суд враховує, що останні та їхні захисники проти задоволення клопотання прокурора в цій частині не заперечували. При цьому клопотання прокурора подане з дотриманням вимог частини сьомої статті 194 та 199 КПК. Саме тому суд вважає, що клопотання прокурора в цій частині слід задовольнити.
Крім того, потерпілою ОСОБА_44 до суду був поданий цивільний позов до ОСОБА_18 , ОСОБА_20 та ОСОБА_24 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо поданого цивільного позову, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Частиною п'ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Суд вважає за доцільне зауважити, що вимоги до позовної заяви містяться у частині третій статті 175 ЦПК. Зазначеним вимогам поданий позов не відповідає.
Зокрема, відповідно до пунктів 6 та 10 частини третьої статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, а також підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зазначені відомості у поданих до суду позовних заявах не наведені. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні заяви не відповідають вимогам чинного ЦПК.
Відповідно до положень частини першої статті 185 ЦПК судді, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 185 ЦПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Разом з тим, як вже суд зазначив вище, частина п'ята статті 128 КПК містить застереження, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими саме КПК, і лише у разі коли, процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Зважаючи на завдання кримінального судочинства, визначені у статті 2 КПК, суд вважає за доцільне позовну заяву прийняти до розгляду, надавши обвинуваченим та їхнім захисникам, згідно з приписами статті 178 ЦПК, строк для подання відзиву на подані позовні заяви.
Керуючись статтями 314-316, 371 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255-1, частиною п'ятою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 255-1 Кримінального кодексу України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 та ОСОБА_37 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною четвертою статті 190, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.11.2022 за № 12022221210000855, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 30 червня 2025 року о 10:30 годині.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілих, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Позовну заяву потерпілої ОСОБА_45 прийняти до розгляду. Надати обвинуваченим та їхнім захисникам строк до 30.06.2025 для подання відзиву на позовну заяву.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 23.06.2025 до 23:59 год. 21.08.2025.
Визначити ОСОБА_19 та ОСОБА_29 заставу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Обвинувачені (заставодававці) мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_19 та ОСОБА_29 з-під варти та покласти на них такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_19 та ОСОБА_29 не виконають покладені на них обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останніх буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 22:00 години по 07:00 години наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 , на 60 днів, тобто з 23.06.2025 до 23:59 год. 22.08.2025.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 23:00 години до 07:00 години наступної доби за адресою: АДРЕСА_2 на 60 днів, тобто з 23.06.2025 до 23:59 год. 22.08.2025.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою: АДРЕСА_3 , на 60 днів, тобто з 23.06.2025 до 23:59 год. 22.08.2025.
Відповідно до пунктів 1-4, 8 частини п'ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_23 такі зобов'язання: прибувати на виклики до суду за першою ж вимогою на визначений час, не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії покладених на них обов'язків, а саме прибувати на виклики Вінницького міського суду Вінницької області за першою вимогою, не відлучатись з населеного пункту, де вони проживають, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, утриматись від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження, здати на зберігання свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, на 60 днів, тобто з 23.06.2025 до 23:59 год. 22.08.2025.
Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.
Строк дії ухвали в частині застосованого до ОСОБА_26 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 60 днів, тобто до 23:59 год. 21.08.2025.
Заставу в розмірі 151400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень, внесену за ОСОБА_26 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.06.2024, звернути в дохід держави.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: