Справа 127/19676/25
Провадження 1-кс/127/8264/25
25 червня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020010000639 внесеного до ЄРДР 19.04.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, Вінницької області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджено із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020010000639 внесеного до ЄРДР 19.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 18 квітня 2025 року, близько 18 години 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Touran», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вулиці Привокзальна в місті Вінниці, в напрямку до проспекту Коцюбинського, в районі електроопори № 12, не будучи достатньо уважним, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу в момент об'єктивного виникнення небезпеки для руху, хоча повинен був і мав технічну можливість це зробити, у зв'язку із чим, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перетинав проїзну частину в невстановленому місці зліва-направо по напрямку руху автомобіля.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 628/629 від 17.06.2025, отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: «Відкрита проникаюча черепно-мозкова травма: забій головного мозку, субдуральні геморагічні нашарування над обома гемісферами головного мозку, субарахноїдальний крововилив, перелом кісток склепіння і основи черепа - перелом тім'яної, скроневої кісток ліворуч, крила клиновидної кістки зліва, клиновидної пазухи зліва, пірамідки скроневої кістки ліворуч, уламковий вдавлений перелом лівої скроневої кістки з входженням кістових уламків в порожнину черепа та паренхіми мозку; виличної кістки ліворуч; забій, осадження та поверхнева рана м'яких тканин тім'яної ділянки ліворуч. Закрита травма грудної клітки. Закрита травма живота. Забій м'яких тканин у ділянці тазу». Вказані ушкодження у ОСОБА_7 являлися небезпечними для життя в момент заподіяння, та належать до тяжких тілесних ушкоджень.
Також, відповідно до висновку комплексної судової інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/102-25/10631 від 03.06.2025, за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортих пригод»: - «У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Touran» (номерний знак НОМЕР_1 ) мав технічну можливість запобігти наїзд на пішохода ОСОБА_7 , виконавши вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху. При цьому у діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди».
Враховуючи вищевикладене, в діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку із виникненням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Таким чином, порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв'язку із наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми необережними діями ОСОБА_4 ,. вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 23 червня 2025 року, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Вінниця, громадянину України, із вищою освітою, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженому -15.05.2020 Вінницьким міським судом, за ч. 1 ст. 204 КК України, до покарання у виді штрафу розміром п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85000 грн), - повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 19.04.2025;
- висновком судово-медичної експертизи № 628/629 від 17.06.2025;
- висновком комплексної судової інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/102-25/10631 від 03.06.2025;
- показами підозрюваного ОСОБА_4 ;,
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Разом із цим, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема:
1) переховування від органу досудового розслідування та суду, так як останній знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а саме позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінального правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
2) незаконного впливу на потерпілого та свідків кримінального провадження, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрювану, обставини вчинення злочину;
2) особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останню до органу досудового розслідування та в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки підозрюваний в разі сплати застави зможе впливати на свідків, потерпілого чи переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
4) домашній арешт, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу, що не дасть можливість запобігти вказаним вище ризикам.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, репутацію підозрюваного, сімейний стан, те що в результаті його дій були спричинені тяжкі тілесні ушкодження потерпілому, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
В зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених процесуальних обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існують ризики, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому останньому необхідно обрати саме запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив слідого суддю застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 , заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що підозрюваний вину у вказаному кримінальному правопорушенні визнає у повному обсязі та щиро розкаюється, відшкодовує завдані збитки, разом з тим кримінальне правопорушення вчинено із необережності та ОСОБА_4 правил дорожнього руху порушено не було, окрім того зазначив, що ризики зазначені у клопотанні є недоведеними, ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, сприяє органу досудового розслідування у розкритті кримінального провадження, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню доньку то матір яка являється особою з інвалідністю, має хронічні захворювання та потребує нагляду лікаря, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі у вигляді особистого зобов'язання.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
В даному конкретному випадку слідчим в матеріалах клопотання, а прокурором в судовому засіданні, не доведено, що вказана ступінь втручання в права та свободи особи можуть виправдати потреби досудового розслідування, а також, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків визначених КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Під час вирішення питання про обрання підозрюваному міри запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останньої та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 одружений, має утриманців, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв'язками, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Посилання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є тяжким. Проте, сама лиш тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючими елементами при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не можуть бути достатніми підставами для законності тримання особи під вартою.
Доводи клопотання слідчого за погодженням із прокурором в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.
Незважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, останній не має негативних характеристик, має міцні соціальні зв'язки та не представляє собою будь - якої соціальної небезпеки.
З обставин, наведених в клопотанні органу досудового розслідування слідує, і зазначене встановлено в ході судового розгляду, що ризики не виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
З огляду на вищенаведене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, з урахуванням відсутності належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не доведеності належним чином наявності таких ризиків прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігти вказаним ризикам.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку не має, а тому необхідним та достатнім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання цілодобово. При цьому, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання слідчого ВРЗСТ СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020010000639 внесеного до ЄРДР 19.04.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 серпня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді визначити до 23 серпня 2025 року включно.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу слідчого судді для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого ВРЗСТ СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя