26 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/3054/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025
у справі № 922/3054/24
за позовом військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариств "Харківобленерго",
про визнання протиправними дій та повернення сплачених коштів,
Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - ВЧ НОМЕР_1 ДПС України) 07.06.2025 (підтверджується відміткою на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 922/3054/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 касаційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 ДПС України у справі № 922/3054/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Власов Ю.Л.
У зв'язку з відпусткою судді Власова Ю.Л., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025 для розгляду справи № 922/3054/24 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Булгакова І.В., Бенедисюк І.М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо строку на касаційне оскарження.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу (частина третя статті 288 ГПК України).
Постанова Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/3054/24 ухвалена 26.03.2025, повний текст постанови складено 07.04.2025, отже строк на її оскарження закінчився 28.04.2025 з урахуванням частини четвертої статті 116 ГПК України.
Із касаційною скаргою скаржник звернувся до Касаційного господарського суду 07.06.2025, тобто із пропуском зазначеного процесуального строку, встановленого статтею 288 ГПК України.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 922/3054/24. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що у зв'язку з військовою агресією проти України введено в Україні воєнний стан, який у подальшому продовжений встановленим порядком; персонал заявника приведено у вищу ступінь бойової готовності; військовослужбовці забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, підрозділи, відділи, служби зосереджені по різним місцям тимчасових дислокацій; зокрема 4 прикордонний загін дислокується в Харківській області, де ведуться бойові дії щодо захисту державного суверенітету та територіальної цілісності; просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
Розглянувши наведені підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Суд вважає їх неповажними з огляду на таке.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Саме на заявника покладається обов'язок у визначений законом строк подати касаційну скаргу, а у разі пропуску строку, скаржник має довести наявність поважних причин пропуску процесуального строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Приписами частини шостої статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд зазначає про те, що копію оскаржуваної постанови від 26.03.2025 (повний текст постанови складено 07.04.2025) доставлено в електронний кабінет скаржника 09.04.2025 18:29, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, а тому оскаржувана постанова у цій справі вважається врученою скаржнику 10.04.2025, отже двадцятиденний строк для подання касаційної скарги, дотримання якого є беззаперечною підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження відповідно до частини другої статті 288 ГПК України, закінчився 30.04.2025 (включно).
Доводи скаржника щодо неможливості вчасно звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою у зв'язку з воєнним станом та тим, що місцезнаходженням є Харківська область судом до уваги не приймаються, оскільки саме по собі посилання заявника на воєнний стан та місцезнаходження, без наведення конкретних обставин та доказів причинно-наслідкового зв'язку із неможливістю своєчасного виконання процесуальної дії не є тими непереборними обставинами, що об'єктивно перешкоджали йому здійснити усі необхідні процесуальні дії.
Колегія суддів зазначає, що наразі заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів об'єктивної неможливості складання і подання касаційної скарги у строки, установлені процесуальним законом.
Отже, у цьому випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі приписів статті 288 ГПК України.
Частиною третьою статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку; якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на скаржника.
У касаційній скарзі зазначено про порушення апеляційним господарським судом норм права, однак взагалі не зазначено і належним чином не обґрунтовано жодної підстави касаційного оскарження судових рішень передбаченої абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави (підстав).
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Щодо сплати судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Приписами частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2024 позов задоволено; визнано протиправними дії товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаенерго Постач" (далі - ТОВ "Мегаенерго Постач") в частині нарахування за непоставлену електроенергію в 2022 році ВЧ НОМЕР_1 ДПС України та зайво сплачені ТОВ "Мегаенерго Постач" кошти за послуги з постачання електричної енергії в загальній сумі 64 112,04 грн; зобов'язано ТОВ "Мегаенерго Постач" повернути на реквізити ВЧ НОМЕР_1 ДПС України сплачені кошти за послуги з постачання електричної енергії у сумі 64 112,04 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 922/3054/24, зокрема рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2024 у справі № 922/3054/24 скасовано; ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 922/3054/24, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Отже, ураховуючи положення Закону України "Про судовий збір", за подання касаційної скарги, з огляду на майновий і немайновий характер спору, судовий збір має бути сплачений в сумі 12 112,00 грн ((3028,00 +3028,00) х 200 %). Суд застосовує при обрахунку мінімальну ставку судового збору (3028,00 грн) за подання позовної заяви майнового характеру у 2024 році, оскільки (64 112,00 грн х 1,5 % = 961,68 грн) менша 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік.
До касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України.
Для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати десятиденний строк для:
1) подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням підстав для його поновлення з відповідними доказами;
2) приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме: обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення, шляхом звернення із заявою про усунення недоліків;
3) надання суду документа, що підтверджує сплату судового збору у сумі 12 112,00 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- код банку отримувача (МФО): 899998
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд зауважує, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що неусунення названих недоліків протягом встановленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги або відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі № 922/3054/24 залишити без руху.
2. Надати військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
3. Документи про усунення недоліків направляти поштою на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз'яснити військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова