Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" червня 2025 р. Справа № 922/1604/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК" (адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Пушкіна, буд. 16; код ЄДРПОУ: 42565200)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Брент-Ойл-95» (адреса: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120; код ЄДРПОУ: 42623890)
про стягнення 495500,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Сурков А.В. (ордер);
відповідача - Савинський О.Г. (ордер);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брент-Ойл-95» (далі - відповідач) 499500,00 грн суми передоплати за непоставлений товар за договором купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024, а також 5994,00 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024 щодо повної поставки попередньо оплаченого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визнано дану справу незначної складності - малозначною та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач звернувся до суду з заявою (вх. № 13009 від 30.05.2025), в якій просив суд здійснювати розгляд справи № 922/1604/25 у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2025 призначено судове засідання з розгляду справи на 18.06.2025 о 15:20 год.
В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 14426/25 від 18.06.2025) в якому просить суд для всебічного, повного та законного розгляду справи витребувати матеріали справи № 922/4268/24.
Однак, присутній в судовому засіданні 18.06.2025 представник відповідача, з огляду на залучення до матеріалів справи копії наданого ним рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 по справі № 922/4268/24, просив суд залишити вказане вище клопотання (вх. № 14426/25 від 18.06.2025) без розгляду.
На судове засіданні 18.06.2025 прибули представники позивача та відповідача.
Представник позивача наполягає на задоволенні заявленого позову.
Представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на наявність рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 по справі № 922/4268/24, яке, як вважає представник, стосується того ж предмету позову та заявленого позивачем позову з тих же підстав.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 04.04.2024 між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024 року (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати талони на паливно-мастильні матеріали - дизельне пальне (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та повністю сплатити його ціну.
Згідно з п.1.2. Договору, якість Товару, який передається Покупцю у власність за талонами, повинна відповідати вимогам Державних стандартів (ДСТУ), або Технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника, та/або сертифікатом відповідності.
Відповідно до п. 2.1. Договору, передача Товару проводиться шляхом заправки автотранспорту Покупця на АЗС Продавця за талонами, виданими Продавцем.
Пунктом 2.2. встановлено, що відпуск палива Покупцеві здійснюється тільки після пред'явлення талонів.
Відповідно до п. 2.3. Договору, у разі розкрадання, знищення втрати бланків-дозволів (талонів) Покупцем, талони не відновлюються, а вартість Товару, що підлягає видачі за такими бланками-дозволами (талонами, відшкодуванню не підлягає.
В пункті 2.4. Договору сторони погодили, що приймання (відпуск) товару за кількістю і якістю здійснюється на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.5. Договору, передача Товару здійснюється на умовах EXW - АЗС (відповідно до “Інкотермс -2010). Право власності на пальне вважається переданим Покупцеві у момент його фактичного відпуску з АЗС Продавця, або у момент його оплати, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Зобов'язання Продавця передати пальне вважається виконаним в момент фактичного відпуску пального за талонами на АЗС Продавця.
Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна вартість (ціна) цього Договору не обмежується та складається із загальної вартості (ціни) придбаного за талонами Товару.
Згідно з п. 3.3. договору, відпуск товару за цим Договором здійснюється на умовах 100 % попередньої (авансової) передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, згідно оформленого рахунку.
Оплата Товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський поточний рахунок Продавця. Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару згідно рахунку протягом 3-х днів з дня його виставлення. ( п.3.4 Договору)
Відповідно до п. 3.5. Договору, якщо Покупець здійснив повну оплату за рахунком, який був йому виставлений Продавцем, він таким чином підтверджує повну згоду з усіма суттєвими умовами Договору, які були наведені у відповідному рахунку (здійснення платежу за рахунком Сторони визнають акцептом оферти). Датою оплати (отримання грошових коштів Продавцем) вважається дата надходження грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця.
За п.3.6. Договору, Продавець, в посвідчення свого зобов'язання, витікаючого з цього Договору, видає Покупцю талони на усю кількість сплаченого Товару.
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що з моменту надходження оплати і до моменту відвантаження Товару Покупцеві Продавець зобов'язується забезпечувати збереження палива, що є власністю Покупця. Вартість зберігання палива включена у вартість палива і додатковій оплаті не підлягає.
Відповідно до п. 3.8. Договору, у випадку закінчення терміну дії чи розірвання цього Договору, Сторони зобов'язані зробити остаточні взаєморозрахунки протягом 5 (п'яти) банківських днів та підписати відповідний Акт звірки.
Згідно з п. 4.1. Договору, Продавець має право - відмовитись від передачі у власність партії товару у випадку нездійснення Покупцем оплати ціни (вартості) цієї партії Товару, або у випадку виникнення між Сторонами неврегульованих чи переданих на розгляд суду спорів (претензій). - тимчасово, в односторонньому порядку припинити виконання своїх зобов'язань щодо передачі Товару у власність Покупця за цим Договором на строк реконструкції нафтобази, планових та поточних ремонтів, технічних перерв, та інших причин, які впливають на роботу нафтобази.
В п. 4.2. Договору визначено, що Продавець зобов'язаний:
- відпускати Товар по талонам;
- відпускати нафтопродукти на всю кількість зазначених в талонах, що будуть пред'явлені, відпуск нафтопродуктів.
Пунктом 4.3 Договору передбачено право Покупця:
- отримувати Товар від Продавця в порядку та на умовах, визначених цим Договором;
- вимагати від Продавця проведення звірки взаєморозрахунків за цим Договором.
Пункт 4.4. Договору зобов'язує Покупця вчасно й у повному обсязі, згідно умов даного Договору Здійснювати оплату за Товар.
Відповідно до п. 5.1. Договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього Договору відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2025 року.
Будь-яка з Сторін має право ініціювати розірвання цього Договору, повідомивши про це іншу Сторону за 30 календарних днів.
Відповідно до п. 6.3. Договору, закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від повного та належного виконання усіх своїх зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п. 8.1. Договору, всі спори між Сторонами, що виникають з цього Договору, та по яких не було досягнуто згоди шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку згідно з чинним законодавством України.
Як свідчать матеріали справи, в рамках цього Договору, починаючи з 04.04.2024 року, Позивач, протягом квітня-травня 2024 року (до 14.05.2024), придбавав у відповідача талони на скраплений газ, відповідно до проведених 100 % передоплат, на підставі відповідних рахунків Продавця, та після проведення оплат, отримував талони на підставі актів приймання-передачі бланків-дозволів (талонів), та пальне, на підставі відповідних видаткових накладних.
Системна робота в період з 04.04.2024 р. до 15.05.2024 р. , на думу позивача, підтверджується відповідними первинними документами, які додаються до позовної заяви.
Так, Позивач здійснював оплату та отримував товар:
- 04.04.2024 (оплата за паливо згідно рах № 68 вiд 04.04.2024 р.) на суму 200 100.00 грн.;
- 10.04.2024 (оплата за паливо згідно рах № 109 вiд 10.04.2024 р) на суму 200 100.00 грн.;
- 16.04.2024 (оплата за паливо згідно рах № 164 від 16.04.2024 р) на суму 200 100.00 грн.;
- 30.04.2024 (оплата за паливо згідно рах № 335 від 30.04.2024 р) на суму 300 150.00 грн.;
- 07.05.2024 ( оплата за паливо згідно рах № 365 від 07.05.2024 р) на суму 200 100.00 грн. Дані операції, як зазначає позивач, підтверджуються відповідними рахунками-фактурами, платіжними інструкціями, актами та видатковими накладними, доданими до даної позовної заяви.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив Позивачу рахунок № 419 від 14.05.2024 на дизельне пальне марки ДП-Євро5-ВО загальною кількістю 11 000,00 літрів на загальну суму 499 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83250,00 грн.).
Позивач 14.05.2024 здійснив повну оплату даного рахунку, згідно платіжного доручення ЛОГ00000387 на суму 499500,00 грн., як це передбачено умовами Договору.
Водночас позивач наголошує, що відповідач, протягом тривалого періоду часу, так і не здійснив передачу йому талонів на придбане пальне, не передав у власність вищевказану кількість товару за видатковою накладною, жодної інформації про наявність підстав для невиконання умов Договору Позивачу не надавав, жодних листів не направляв.
Таким чином, протягом дії Договору позивач оплатив відповідачу товар на загальну суму 1 600 050,00 грн., а отримав від Відповідача товару на загальну суму 1 100 550,00 грн. Тобто, сума передплаченого, але не отриманого товару складає 499500,00 грн.
Обставини щодо наявності попередньо оплаченого проте не поставленого відповідачем товару за договором на суму 499500,00 грн. визнані представником відповідача в судовому засіданні 18.06.2025.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, з огляду на порушення відповідачем умов договору позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд:
- розірвати Договір купівлі - продажу № 35 від 04.04.2024, який укладено між позивачем та відповідачем;
- стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за непоставлений товар за договором купівлі - продажу №35 від 04.04.2024 у розмірі 499 500,00 грн.
Однак, рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 по справі № 922/4268/25 в задоволенні зазначеного позову було відмовлено.
Зазначене рішення в передбаченому Законом порядку набрало законної сили. Суд при його винесенні, зокрема, виходив з того, що договором купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024 строк передачі відповідачем позивачу талонів не визначений, тоді як матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 530 ЦК України вимоги передачі талонів позивачу. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем на час розгляду справи, враховуючи, що договір купівлі-продажу діє до 31.12.2025, не порушено строків щодо передачі талонів позивачу, а тому твердження позивача про порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024 щодо передачі талонів є передчасним.
Як свідчать матеріали справи, після винесення наведеного рішення, та врахувавши викладені в ньому висновки, позивач направив відповідачу лист-вимогу № 21/03-2025 від 18 квітня 2025 (накладна Укрпошти на відправлення цінного листа з описом вкладення № 0407325433798 від 18.04.2025), з вимогою негайно, протягом 7 днів з моменту отримання даного листа-вимоги, але не пізніше 29 квітня 2025, виконати обов'язки по договору в натурі, та передати талони на повну кількість оплаченого дизельного пального, а саме - 11000,00 літрів, на загальну суму оплаченого товару 499 500,00 грн. До цієї вимоги позивач додав Акт звірки взаємних розрахунків за договором № 35 від 04.04.2024 за період з період з 01.04.2024 по 18.04.2025 року.
За даними трекінгу з сайту Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) , поштове відправлення № 0407325433798 з листом-вимогою та актом звірки Відповідач отримав 30.04.2025.
Однак, станом на дату звернення позивача до суду акт звірки з даними бухгалтерії відповідача, з прийняттям, або можливими запереченнями проти наявного боргу останній позивачу не направляв, відповіді на лист-вимогу Позивача від 18.04.2025 не надав, талони на суму оплаченого дизельного пального позивачу не передав, товар не поставив.
З огляду на викладене, позивач на підставі ст. 670, 693 ЦК України наполягає на поверненні відповідачем сплаченої позивачем попередньої оплати 499 500,00 грн.
Обставини щодо стягнення вказаної попередньої оплати в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
В свою чергу представник відповідача, не визнаючи заявленого позову, в судовому засіданні зазначив, що оскільки укладений між сторонами договір купівлі-продажу діє до 31.12.2025, відповідно відповідач має право виконати його умови щодо поставки товару позивачу протягом всього строку дії договору, тобто до 31.12.2025. При цьому, оскільки станом на даний час такий строк ще не сплинув, відповідач вважає вимоги позивача передчасними.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В даному випадку, з аналізу умов договору № 35 купівлі-продажу від 04.04.2024 вбачається, що сторонами визначено лише обов'язок продавця передати покупцю талони (п. 3.6 Договору), при цьому не визначено строк здійснення такої передачі.
З огляду на викладене, при визначенні строку виконання відповідачем зобов'язання слід враховувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.
В даному випадку, як вже зазначалося, після внесення попередньої оплати в сумі 499 500,00 грн. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 21/03-2025 від 18.04.2025 року, в якій просив негайно виконати свій обов'язок по Договору в натурі та передати позивачу талони на повністю оплачене дизельне пальне в кількості 11 000,00 літрів із оформленням видаткової накладної на передачу товару на загальну суму 499 500,00 грн., протягом 7 днів з моменту отримання даного листа-вимоги але не пізніше 29 квітня 2025 року.
Враховуючи, що Відповідач отримав даний лист-вимогу 30.04.2025 року, то, навіть обраховуючи терміни 7 днів з моменту отримання такої вимоги, безспірний строк виконання Відповідачем обов'язків по поставці товару сплив 07.05.2025 року, тобто в терміни, які відповідають приписам ст. 530 ЦК України.
Оскільки відповідач не виконав наведених вимог позивача, зазначене безумовно свідчить про порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024 щодо передачі талонів на вказану кількість товару та самого товару.
Посилання відповідача на те, що він нібито має право виконати умови договору протягом всього строку його дії, тобто до 31.12.2025, є такими, що побудовані на вільному тлумаченні окремих положень договору та Закону, та спростовуються вищевикладеним.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (даний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Згідно з ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Зазначена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
В даному випадку, з огляду на невиконання відповідачем вимог позивача про передачу талонів та дизельного пального, які були попередньо оплачені, вимоги позивача про стягнення попередньої оплати є такими, що гуртуються на положеннях ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України.
За таких обставин заявлений позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 499500,00 грн суми передоплати за непоставлений товар за договором купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що в межах справи № 922/4268/25 позивач вже заявляв вимоги про той же предмет спору та з тих же підстав, однак рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 по зазначеній справі в задоволенні зазначеного позову було відмовлено.
З цього приводу суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Як свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 по справі № 922/4268/25, в ньому, на відміну від позову в межах даної справи, позивачем заявлялися вимоги про розірвання договору та стягнення передоплати. Суд при винесенні наведеного рішення зробив висновок про передчасність вимог про повернення передоплати, оскільки договором купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024 строк передачі відповідачем позивачу талонів не визначений, тоді як матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 530 ЦК України вимоги передачі талонів позивачу, а строк дії договору до 31.12.2025.
При поданні ж позову в межах даної справи, на відміну від позову по справі № 922/4268/25 позивач, як на підставу позову, посилається на лист-вимогу № 21/03-2025 від 18.04.2025 про виконання зобов'язань з передачі товару, яка не була виконана відповідачем.
Зазначене в свою чергу свідчить що підстави позову по даній справі та по справі № 922/4268/25 є різними, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 231 ГПК України відсутні.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає про наступне.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з п. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В даному випадку, як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням прав та інтересів позивача з боку відповідача, та зумовленої в зв'язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач звернувся до адвоката з підстав надання ним професійної правничої допомоги.
Зокрема, між Позивачем, як Клієнтом, та адвокатом Сурковим А.В. укладено договір про надання правової допомоги № 10/09 від 10.09.2024 року відповідно до умов якого (п. 1) Адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту у будь-яких господарських, кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних справах, де Клієнт приймає чи може приймати, або буде приймати участь у відповідному процесуальному статусі: потерпілого, заявника, позивача, відповідача, третьої особи, а також в іншому процесуальному статусі, використовувати передбачені у Господарському процесуальному, Кримінальному процесуальному, Цивільному процесуальному, Кодексі адміністративного судочинства України та в інших законодавчих актах, з метою здійснення захисту, представництва, або надання інших видів правової допомоги Клієнту.
Згідно з п. 2 договору, відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Сторони погодили, що гонорар адвоката, умови його сплати, визначаються окремо у Додатку до цього Договору. Обсяг наданих послуг та кількість витраченого часу адвоката відображаються в акті здачі-приймання послуг (далі - акт), що складається адвокатом за результатом наданих послуг та підписується Клієнтом, е повним та беззастережним акцептом наданої правової допомоги.
В зв'язку з наданням адвокатом послуг професійної правничої допомоги в межах даної справи, між сторонами наведеного договору складено Акт № 4 від 07.05.2025 про прийняття-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 10/09, відповідно до якого адвокатом надано клієнту певний перелік послуг на загальну суму 6000 грн.
З посиланням на зазначені документи, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в наведеному розмірі.
Суд констатує, що відповідач ні факт надання послуг ні обґрунтованість вартості цих послуг не спростовує, клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу суду не заявляв.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Дослідивши надані суду договір про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг, суд констатує, що розмір понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката є співрозмірним щодо критеріїв визначених в ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено повністю, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 6000 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5994,00 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 238-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брент-Ойл-95» (адреса: 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120; код ЄДРПОУ: 42623890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика-ТДК" (адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Пушкіна, буд. 16; код ЄДРПОУ: 42565200)
499500,00 грн. суми передоплати за непоставлений товар за Договором купівлі-продажу № 35 від 04.04.2024;
5994,00 грн. судового збору;
6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "27" червня 2025 р.
Суддя О.І. Байбак