вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. Справа № 918/381/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/381/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення коштів.
За участю представників сторін:
від позивача: Кобеляцький Дмитро Миколайович;
від відповідача: Костючик Ксенія Олександрівна.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.06.2025 позов задоволено частково, ухвалено стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" 19 070,34 грн. - 1% річних, 274 640,00 грн. - інфляційних втрат та 3 524,43 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.
До господарського суду 16.06.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення відповідно до якої просить суд стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 685,52 грн., відповідно до умов укладеного Договору про надання правничої допомоги від 17.01.2025 №15/2025 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.06.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 27.06.2025.
Від представника відповідача 23.06.2025 надійшла заява, в якій просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 2 000,00 грн. Представник відповідача вважає, що зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в загальній сумі 39 685,52 грн. є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи.
Представник Відповідача у судовому засіданні 27.06.2025 заперечив щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 685,52 грн. та просив зменшити дані витрати до 2 000,00 грн.
Представник Позивача в судовому засіданні 27.06.2025 підтримав позицію викладену в заяві про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третя статті 2 ГПК України).
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи: витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги - 39 686,58 грн. та судовий збір.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Договору про надання правової допомоги від 17.01.2025 №15/2025 укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" та Адвокатським об'єднанням "Легал Партнерс Юкрейн"; акта про надання правової допомоги від 13.06.2025 б/н на суму 39 685,52 грн. згідно з договором про надання правової допомоги від від 17.01.2025 №15/2025; листа Адвокатського об'єднання "Легал Партнерс Юкрейн" без дати та номера, в якому зазначено про отримання останнім винагороди за правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.; ордеру на надання правової допомоги від 29.04.2025 на ім'я адвоката Кобеляцького Дмитра Миколайовича, виданим Адвокатським об'єднанням "Легал Партнерс Юкрейн"; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.04.2019 № 4250 Кобеляцького Дмитра Миколайовича; посвідчення адвоката України Кобеляцького Д.М. від 22.04.2019 № 1973 .
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Легал Партнерс Юкрейн" (Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правничої допомоги від 17.01.2025 (далі - Договір).
У даній справі інтереси позивача представляв адвокат Кобеляцький Дмитро Миколайович.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, протягом 2025 року, а Клієнт - прийняти та оплатити таку правову допомогу та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором.
Згідно з пунктом. 2.3.7 Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання: оплатити правову допомогу відповідно до умов розділу 4 даного договору, а також додаткові (фактичні витрати), необхідні для виконання доручень, у тому числі: з оплати роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом; друкарських, копіювальних та інших технічних робіт; перекладу та нотаріального посвідчення документів; поштові, канцелярські, кур'єрські, транспортні витрати, витрати на відрядження (проїзд, оренду житла, харчування) тощо.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.
Відповідно до пункту 4.2 Договору правничу допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнт оплачує в гривнях на підставі рахунку за вартістю, вказаною в Прайс-листі Адвокатського об'єднання.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським об'єднанням електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу Клієнта Адвокатське об'єднання може надавати акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.
Відповідно до пункту 4.6 Договору сума, вказана в рахунках на оплату, є гонораром Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає.
Згідно з пунктом 4.7 Договору в акті, зазначеному в пункті 4.3 Договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати, та/чи вартість правової допомоги. У цьому випадку сторони керуються умовами акта.
До договору сторони підписали Додаток № 1 "Прайс-лист (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару)", в якому сторони погодили вартість (тарифи) на відповідні види правової допомоги.
Так, в розділі 6 Прайс-листа визначено тарифи на відповідні види правової допомоги, наданої по справам, що розглядуються в порядку ГПК України.
Пунктами 6.2, 6.10 Прайс-листа передбачено, що: вартість підготовки позовної заяви (до 5 годин) становить 10 000,00 грн.; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) - 5 % від задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 6.8 Прайс-листа вартість участі у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3х необхідних процесуальних документів, участь у 1 підготовчому засіданні, і 1 засіданні по суті) 25 000,00 грн. + 5% ціни позову.
Відповідно до Акта про надання правової допомоги від 13.06.2025, який підписано та скріплено печатками сторін, Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв наступну правову допомогу: 1) участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви, підготовка до 3-х необхідних процесуальних документів, у часть у 1 підготовчому засіданні, 1 засідання по суті) про стягнення з АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" штрафних санкцій у справі №918/381/25 (відповідно до пункту 6.8 додатку №1 до Договору про надання правової допомоги) - 25 000, 00 грн.; 2) гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі по справі №918/381/25 (відповідно до пункту 6.10 додатку №1 до Договору про надання правової допомоги) 14 685,52 грн.
У пункті 4 Акта сторони погодили, що сума гонорару за прийняття позитивного рішення на користь Клієнта буде сплачена адвокатському об'єднанню протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Як вбачається з Договору, сторони узгодили права та обов'язки, термін дії договору та плату за надання правової допомоги.
Договір та Акт підписано адвокатом та клієнтом без зауважень та заперечень.
Згідно з частинами першою-третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .
Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату ?гонорару успіху?, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають ?гонорар успіху?, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі ?Пакдемірлі проти Туреччини? (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала ?гонорар успіху? у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72); (пункти 5.34, 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
З урахуванням наведеного слід дійти висновку про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату ?гонорару успіху?, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також враховує пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частиною п'ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі самі критерії застосовуються Європейським судом з прав людини, при вирішенні питання щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Відповідно до пункту 3 частини першої, частин другої-четвертої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши детальний опис наданих послуг зазначений в акті про надання правової допомоги від 13.06.2025, суд не знаходить підстав для повного покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас з матеріалів справи №918/381/24 вбачається, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 1% річних та інфляційних втрат, а основну суму заборгованості, яку вже було стягнуто у межах окремих судових рішень Господарського суду Рівненської області від 11.12.2024 у справі № 918/1001/24, від 20.01.2025 у справі № 918/945/24 та від 04.02.2025 у справі № 918/1122/24. Тобто доведення наявності основної заборгованості здійснювалось у інших справах, що, у свою чаргу, покладало на адвоката збирання та вивчення необхідної кількості документів та доказів для підтвердження існування такої заборгованості, а у даній справі адвокатом здійснювався лише розрахуок інфляційних втрат та річних на встановлених у судових рішеннях заборгованість.
Таким чином, у даній справі відсутня велика кількість документів для опрацювання адвокатом, тобто певні складності в даній справі відсутні.
Крім того суд враховує, що засідання у даній справі проводилися за участі представників позивача та відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тобто без прибуття безпосередньо до приміщення суду, що спростило роботу представників та зекономило час.
Суд також звертає увагу на те, що у даному випадку відсутні складні арифметичні розрахунки під час підготування відповідних заяв, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, по своїй суті не є складною.
Оскільки предмет спору не є складним ані за правовою природою, ані за обсягом доказування, суд вважає за доцільне не покладати на відповідча витрати на професійну правничу допомогу у розмірі заявленому позивачем, з урахуванням фактичної складності спору та обсягу наданих адвокатом послуг.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на такі обставини, суд вважає за можливе застосувати положення частини п'ятої статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг б витратити адвокат, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 10 000,00 грн. компенсації позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з визначеннями частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на зазначене, враховуючи, що судом при ухвалені рішення від 12.06.2025 не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді справи № 918/381/25, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. .
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська,3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" (вул. Львівське Шосе, буд. 14/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29016, ЄДРПОУ 44956347) - 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" про ухвалення додаткового рішення відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТТЕХТОРГ" (вул. Львівське Шосе, буд. 14/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29016, ЄДРПОУ 44956347).
Відповідач (боржник): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено і підписано "27" червня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон