Іменем України
16.06.25 справа № 133/2055/25
провадження № 1-кс/133/377/25
Слідчий суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
скаржник ОСОБА_4 ,
розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 30.04.2025 про закриття кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
Скаржник звернувся до суду із зазначеною скаргою на постанову старшого дізнавача від 30.04.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025230000064 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що в старшим дізнавачем СД ВП № 2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_5 прийнято постанову від 30.04.2025 про закриття кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025. Підставою для закриття кримінального провадження стало те, що дізнавач по факту прийшов до висновку про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. З даною постановою скаржник не погоджується та вважає, що вона є передчасною, а тому її слід скасувати з наступних підстав:
- дізнавач не опитала свідка ОСОБА_6 , яка безпосередньо втрутилася у бійку і зупинила його подальше побиття, так як не вдалося з нею зв'язатися. Однак про таку обставину, як і загалом про хід розслідування, не повідомляла потерпілого, який міг допомогти у налагодженні контакту.
- в основу постанови про закриття кримінального провадження покладено покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є близькими друзями підозрюваного, що могло вплинути на об'єктивність показань, водночас, дізнавач не перевірила можливу упередженість свідків, що є порушенням ст. 9 КПК України. Також вказані свідчення являються поверхневими та не містять важливих деталей, а саме те, що ОСОБА_9 розпочав бійку нанісши йому удар рукою.
- на момент дачі показів, він, як потерпілий, не міг дати інформації про інших свідків, так як вони йому не знайомі, вважав що показів ОСОБА_6 буде достатньо. На момент скоєння даного правопорушення, на місці події знаходилось більше 10 осіб, що могли стати свідками та надати більше інформації про подію. Водночас, повторно для дачі показів його не викликалось, що порушує ч.1 ст.56 КПК України.
- згідно висновку експерта, зазначено його пошкодження від травматичних дій (ударів) у ході конфлікту, згідно якого відсутні жодні пошкодження, що могли свідчити про завдавання ударів саме ним, а така інформація суперечить показам свідків, стосовно бійки із взаємним нанесенням ударів.
- на місці події за кілька метрів від магазину "Гламур" присутня камера відеоспостереження, про що повідомлено дізнавача, але відеозапис не було вилучено для аналізу.
Вважає, що вказана постанова винесена передчасно, без проведення усіх дій та встановлення всіх обставин, що мають значення для правильності захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий відповідальності в міру своєї вини.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
В судовому засіданні прокурор щодо вимог, викладених у скарзі, зазначив, що органом досудового розслідування повно та всебічно з'ясовано обставини справи, який дійшов висновку про відсутність складу злочину, а тому скарга є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Старший дізнавач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги.
Крім того, на виконання ухвали слідчого судді, СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надано матеріали кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
Вивчивши матеріали справи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України, на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.
Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчий суддя при розгляді скарги на відповідну постанову, перевіряє не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження, а й підстави його закриття.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст.110 КПК України).
У свою чергу, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження. Серед даного переліку є рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
В статті 284 КПК України наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження підлягає закриттю, серед яких - встановлення відсутності події кримінального правопорушення.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що у провадженні СД ВП №2 Хмільницького РВП перебувало кримінальне провадження №12025025230000064 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України; відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено за зверненням ОСОБА_4 , що 21.04.2025 близько 01:00 в смт.Глухівці, неподалік кафе "Гламур", невідома особа на ґрунті особистих неприязних відносин, спричинила останньому тілесні ушкодження.
30.04.2025 дізнавач СД ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області виніс постанову про закриття кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025 у зв'язку з відсутністю сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, котрі дали б можливість поза розумним сумнівом стверджувати про вчинення відносно ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого с.1 ст.125 КК України.
Згідно положень ст. 91 ч. 1 п. 4 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 93 ч. 2 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;
7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу;
9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
У випадках відмови прокурора у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який після вивчення клопотання за необхідності ініціює розгляд питань, порушених у ньому, перед прокурором вищого рівня, який протягом трьох днів погоджує відповідне клопотання або відмовляє у його погодженні.
Слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Отже, Закон наділяє слідчого комплексом повноважень, реалізуючи які він має можливість проводити розслідування повно, всебічно, об'єктивно, ефективно. При цьому слідчий є самостійним суб'єктом, який самостійно визначає обсяг дій, які мають бути вчинені на з'ясування обставин правопорушення, оцінює сукупність зібраних доказів на предмет їх достатності для висновку щодо, зокрема того, чи дійсно було скоєно кримінальне правопорушення. Дії слідчого щодо розслідування злочину, як це визначено законом, мають бути проведені у такому обсязі, та отримано такий об'єм інформації щодо обставин кримінального правопорушення, які безсумнівно підтверджують висновок щодо його вчинення або відсутності його події та складу.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У п.42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
У судовому засіданні скаржник наголошував на тому, що дізнавачем не встановлено всіх обставин справи, зокрема, не встановлено всіх свідків та не здійснено їх опитування по суті події, в тому числі свідка ОСОБА_6 ..
Слідчим суддею встановлено, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження не відповідає нормам КПК України, в ній відсутня оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Зокрема, з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що були спрямовані дії щодо встановлення всіх обставин події.
З оскаржуваної постанови слідує, що вона не містить достатніх відомостей, які б свідчили про те, що вимоги КПК України було виконано належним чином та надано необхідну правову оцінку усім обставинам в сукупності, що свідчить про те, що встановлена на даний час органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року /ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України/).
При винесенні оскаржуваної постанови, слідчим в порушення вимог ч.2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не вчинено достатнього комплексу слідчих дій на з'ясування обставин, та передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за відсутності в діянні кримінального правопорушення, яке не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах, за відсутності повного та всебічного його розслідування. Так, мали місце лише такі слідчі дії, як відібрання пояснень у двох свідків, що є недостатнім для прийняття рішення про відсутність складу кримінального правопорушення та прийняття постанови про закриття кримінального провадження.
Отже, досудове розслідування кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України проведено однобічно та поверхово, зокрема, слідчим не вжито всіх заходів для встановлення істини по даному кримінальному провадженню; слідчий не вжив усіх заходів для встановлення істини у імовірно вчиненому кримінальному правопорушенні, а обмежився лише показами деяких поодиноких свідків.
Враховуючи необґрунтованість та неналежну вмотивованість постанови старшого дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 від 30.04.2025 про закриття кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, відсутність повного і всебічного дослідження обставин кримінального провадження, що є суттєвим порушенням слідчим вимог закону, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість даної скарги та наявність правових підстав для задоволення скарги.
Отже постанова старшого дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, капітана поліції ОСОБА_5 від 30.04.2025 про закриття кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження слід направити до відділу поліції для подальшого продовження досудового розслідування.
При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені скаржником обставини, виконати необхідні дії і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному кримінальному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом викладених доводів, у тому числі в заяві про вчинення кримінального правопорушення, клопотаннях осіб, які приймають участь у даному кримінальному провадженні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача СД ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 30.04.2025 про закриття кримінального провадження №12025025230000064 від 21.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.
Матеріали кримінального провадження направити для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 16.06.2025 о 16:45 год.
Слідчий суддя ОСОБА_10
Дата документу 16.06.25