"17" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/73/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» (30002, Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Славута, вул. Привокзальна, буд. 1/2; код ЄДРПОУ 37646565)
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (68004, Одеська обл., Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4 А, офіс 1; код ЄДРПОУ 44702445)
про стягнення 733 694,40 грн;
представники сторін:
від позивача - Величко М.М. (в режимі відеоконференції),
від відповідача-1 - Чайка О.Ю.,
від відповідача-2 - не з'явився,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (відповідач-2) про солідарне стягнення 733 694,40 грн.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Договором поставки № 501 від 27.07.2018 (далі - Договір). Також зазначає про те, що відповідач-1 листом вих.№ 08-06/1 від 08.06.2023 повідомив, зокрема, про виконання зобов'язань за Договором іншою юридичною особою - ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» відповідно до укладеного Договору доручення, який позивач вважає по суті договором поруки. Крім того, зазначає про укладення між ТОВ «МІРАТЕР», ТОВ «СТРОЙ ОПТ» та ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» Додаткової угоди від 02.08.2023 до Договору поставки, якою передбачено покладення обов'язку щодо оплати поставленого товару на відповідача-2. Водночас покликається на те, що відповідач-2 несумлінно поставився до виконання зобов'язання з оплати товару.
Ухвалою від 15.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
21.01.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/73/25, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2025, запропоновано відповідачам скористатися процесуальним правом на подання відзивів на позовну заяву.
Цією ж ухвалою суд, задовольнивши клопотання позивача про витребування доказів, витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» належним чином засвідчену копію договору доручення, що укладений між останніми та зазначений у листі ТОВ «СТРОЙ ОПТ» за вих. № 08-06/1 від 08.06.2023 р. та у додатковій угоді від 02.08.2023р. до договору поставки № 501 від 27.07.2018 р.
18.02.2025 представник відповідача-2 подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 20.02.2025.
19.02.2025 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, покликаючись те, що ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» добросовісно дотримується умов договору, не порушило жодного пункту укладеного договору доручення, станом на поточну дату відсутні будь-які правові підстави для проведення оплати з боку ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» на користь ТОВ «МІРАТЕР», письмових заявок від ТОВ «СТРОЙ ОПТ» щодо оплати не надходило, між ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» та ТОВ «МІРАТЕР» не укладено жодного договору поставки, ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» не отримував від ТОВ «МІРАТЕР» товарно-матеріальних цінностей. Так, відповідач-2 вважає, що він не є належним відповідачем у справі № 916/73/25, оскільки між ним та ТОВ «МІРАТЕР» відсутні будь-які зобов'язання, відсутні будь-які поставки товару, до нього не переходили права та обов'язки, належні ТОВ "СТРОЙ ОПТ" за Договором поставки.
20.02.2025 до суду надійшла заява представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд того ж дня задовольнив, постановивши відповідну ухвалу.
24.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій він наголошує, що ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ», підписавши 02.08.2023 Додаткову угоду до Договору, фактично взяло на себе зобов'язання з погашення заборгованості ТОВ «СТРОЙ ОПТ» перед ТОВ «МІРАТЕР», утвореної внаслідок несвоєчасних та не в повному обсязі розрахунків за Договором. Проте, як стверджує представник позивача, всупереч положень підписаної Додаткової угоди ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» не сплатило жодних грошових коштів у рахунок погашення існуючої заборгованості, що утворилась за періоди червня-серпня 2020 р. та травня 2021 р. Представник позивача вважає, що внаслідок укладання Договору та Додаткової угоди між учасниками останнього склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки, а отже, з урахуванням несплати грошових коштів ТОВ «СТРОЙ ОПТ» та ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» на користь ТОВ «МІРАТЕР», суму заборгованості в розмірі 733 694,40 грн необхідно стягнути у солідарному порядку. Зазначає, що викладені у відзиві аргументи відповідача-2 не відповідають фактичним обставин даної справи, дійсній меті укладення Додаткової угоди до Договору, вимогам добросовісності дій учасників господарських правовідносин. На переконання представника позивача, системний аналіз листа ТОВ «СТРОЙ ОПТ» за вих. № 08-06/1 надає можливість стверджувати про те, що даний документ за своєю суттю є офертою (має всі її ознаки), а саме пропозицією укласти додаткову угоду, якою передбачено внесення змін до Договору в частині переведення обов'язків щодо проведення розрахунків із постачальником на нового учасника - платника. Також представник позивача вважає, що відповідачі, діючи умисно та «нав'язавши» позивачу необхідність внесення змін до первинних умов Договору, фактично вчинили дії з метою уникнення виконання зобов'язань як покупцем та як платником перед ТОВ «МІРАТЕР». Додатково представник позивача звертає увагу на наявність у діях відповідача-2 ознак суперечливої поведінки, а також на наявність у відзиві процесуальних недоліків.
Протокольною ухвалою від 26.02.2025 відкладено підготовче судове засідання на 19.03.2025.
Протокольною ухвалою від 19.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025.
16.04.2025, 30.04.2025 та 26.05.2025 від представника позивача до суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю в іншому судовому провадженні. Суд задовольняв вказані клопотання протокольними ухвалами, у зв'язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався.
19.05.2025 від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «СТРОЙ ОПТ» та ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ», які знаходяться на їхніх банківських рахунках у всіх банківських та фінансових установах України - в межах суми позову 733 694,40 грн.
Ухвалою від 20.05.2025 суд задовольнив заяву про забезпечення позову та наклав арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ», які знаходяться на їхніх банківських рахунках у всіх банківських та фінансових установах України - в межах суми позову 733 694,40 грн.
03.06.2025 до суду надійшла заява представника відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у задоволенні якої суд відмовив ухвалою від 05.06.2025.
У судовому засіданні, яке відбулось 17.06.2025, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 заперечувала проти задоволення позову.
Відповідач-2 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
17.06.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
27.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛІУС ТРЕЙДИНГ», назву якого в подальшому було змінено на «МІРАТЕР», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ», як покупцем, було укладено Договір поставки № 501 (далі - Договір; а.с. 44-46), згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язався на визначених цим Договором умовах передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар, найменування (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість якого узгоджуються сторонами окремо.
Відповідно до п. 3.1. Договору прийняття товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається Покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання товару від Постачальника. Оригінали супроводжувальних документів Постачальник передає Покупцю разом із товаром.
Згідно з п. 3.7. Договору у випадку, коли частина товару не була реалізована протягом 90 днів з моменту отримання товару, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з моменту пред'явлення Покупцем письмової вимоги, прийняти цей Товар та/або замінити його. Постачальник зобов'язаний прийняти такий Товар з одночасним оформленням відповідних товарно-супровідних документів.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що обов'язок Постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару Покупцю, який визначається датою накладної. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить до Покупця з моменту одержання товару, що підтверджується підписами на видатковій накладній.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.3. Договору ціна товару визначається згідно Специфікації (видаткової накладної) Постачальника. Покупець зобов'язується оплачувати реалізований ним товар щотижня.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 27.07.2019. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 днів до дати закінчення Договору (п. 11.5. Договору).
Згідно з п. 11.7. Договору всі зміни і додатки до даного Договору дійсні у тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками з обох сторін, і являються його невід'ємною частиною.
Пунктом 11.13. Договору сторони узгодили, що вони не мають права передавати свої права та обов'язки за даним Договором третім особам, без письмового погодження на це другої сторони.
В період з червня по серпень 2020 р., а також у травні 2021 р. ТОВ «МІРАТЕР» на виконання своїх договірних зобов'язань поставило ТОВ «СТРОЙ ОПТ», а останнє прийняло без зауважень товар на загальну суму 765 835,45 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, які підписані обома сторонами та містять печатки сторін, а саме: № 397 від 24.06.2020 на суму 135 388,00 грн; № 399 від 24.06.2020 на суму 20 304,10 грн; № 400 від 24.06.2020 на суму 2 677,50 грн; № 401 від 24.06.2020 на суму 7 956,75 грн; № 469 від 22.07.2020 на суму 66 075,00 грн; № 470 від 22.07.2020 на суму 9 093,10 грн; № 472 від 22.07.2020 на суму 30 471,00 грн; № 473 від 23.07.2020 на суму 27 332,00 грн; № 475 від 23.07.2020 на суму 8 435,00 грн; № 372 від 24.07.2020 на суму 18 350,00 грн; № 376 від 24.07.2020 на суму 34 142,00 грн; № 379 від 24.07.2020 на суму 34 255,00 грн; № 382 від 24.07.2020 на суму 34 132,00 грн; № 544 від 18.08.2020 на суму 5 250,00 грн; № 545 від 18.08.2020 на суму 2 200,00 грн; № 546 від 18.08.2020 на суму 1 405,00 грн; № 547 від 18.08.2020 на суму 4 345,00 грн; № 548 від 18.08.2020 на суму 18 924,00 грн; № 549 від 18.08.2020 на суму 26 921,00 грн; № 554 від 21.08.2020 на суму 17 390,00 грн; № 555 від 21.08.2020 на суму 16 515,00 грн; № 556 від 21.08.2020 на суму 19 336,00 грн; № 557 від 21.08.2020 на суму 15 560,00 грн; № 558 від 25.08.2020 на суму 5 705,00 грн; № 559 від 25.08.2020 на суму 45 946,00 грн; № 581 від 31.08.2020 на суму 153 197,00 грн; № 207 від 06.05.2021 на суму 4 530,00 грн (а.с. 26-39).
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач-1 оплатив поставлений йому товар лише частково, у зв'язку з чим сума заборгованості за Договором наразі становить 733 694,40 грн.
Вказані обставини позивач доводить вищевказаними видатковими накладними, листуванням з відповідачем-1, а також підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 26.07.2023 з кінцевим сальдо 733 694,40 грн, яке відображається по дебету позивача (а.с. 48).
Листом від 08.06.2023 № 08-06/1 відповідач-1 повідомив позивача про призупинення своєї господарської діяльності, при цьому зазначивши, що заборгованість по існуючим зобов'язанням буде виконувати третя сторона за Договором доручення. Цим же листом відповідач-1 запропонував позивачу підписати Додаткову угоду до Договору поставки (а.с. 42).
01.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» як довіритель та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» як повірений підписали Договір доручення (а.с. 113-114), згідно з п. 1.1. якого повірений зобов'язується від імені довірителя здійснити усі розрахунки за Договором поставки № 501 від 27.07.2018, укладеним між довірителем та ТОВ «МІРАТЕР», відповідно до наданої первинної документації та заявки довірителя, а довіритель зобов'язується компенсувати повіреному понесені ним витрати у строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.
Пунктом 1.2. Договору доручення передбачено, що цей договір не є договором поруки.
Згідно з п.п. 1.3., 1.4. Договору доручення до повіреного не переходять зобов'язання та права довірителя за Договором поставки від 27.07.2018, укладеним між довірителем та ТОВ «МІРАТЕР»; повірений не відповідає за зобов'язаннями довірителя, а довіритель не відповідає за зобов'язаннями повіреного.
За здійснення дій, що визначені у п. 1.1. Договору доручення, повіреному сплачується винагорода у розмірі 5% від сплачених грошових коштів (п. 2.1. Договору доручення).
Відповідно до п. 3.1. Договору доручення повірений зобов'язаний виконувати окремі доручення на сплату протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової заявки від довірителя про оплату грошових коштів ТОВ «МІРАТЕР» за Договором поставки № 501 від 27.07.2018.
Договір доручення згідно п. 6.1. набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023.
02.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» (постачальник), Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (платник) підписали Додаткову угоду до Договору поставки (далі - Додаткова угода), згідно з якою домовилися доповнити Договір наступним пунктом:
«Оплати за поставлений товар у розмірі та строки відповідно до умов Договору поставки від "27" липня 2018 року буде здійснювати третя особа - платник (ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ») на підставі Договору доручення, укладеного між покупцем та платником.
Сторони погодили, що постачальник приймає оплату від платника як належний платіж за Договором поставки від "27" липня 2018 року, та втрачає право вимагати від покупця здійснення оплати у частині (сумі), яка була сплачена платником відповідно до умов цього Договору.».
Підписанням Додаткової угоди сторони підтвердили свою згоду із викладеним у ній текстом, угода набирає чинності з моменту її підписання та є невід'ємною частиною Договору (п.п. 2, 3 Додаткової угоди).
Предметом позову є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 733 694,40 грн заборгованості за Договором поставки. Стягнення заборгованості у солідарному порядку з обох відповідачів позивач обґрунтовує підписанням з відповідачами трьохсторонньої Додаткової угоди до Договору, а також підписанням між відповідачами Договору доручення, який, на переконання позивача, за своєю правовою природою та суттю має ознаки договору поруки.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини, притаманні для договорів купівлі-продажу та поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями частини ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов'язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов'язок продавця (постачальника) у передачі товару.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.
Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.
Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і які згідно названого Закону (ст. 1, ч. ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Суд встановив, що з червня по серпень 2020 р., а також у травні 2021 р. позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 765 835,45 грн. Разом з тим, відповідач-1 здійснив лише часткову оплату поставленого товару, у зв'язку з чим має заборгованість за Договором на суму 733 694,40 грн, наявність якої відповідачем-1 не спростовано та доказів її оплати на користь позивача до матеріалів справи не надано.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги до відповідача-1 про стягнення спірної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості у солідарному порядку з обох відповідачів, суд зазначає наступне.
За ст. 196 ГК України у разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням. У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Частиною 1 ст. 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
За ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, а згідно з ч. 1 ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (така сама форма, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Частиною 1 ст. 540 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
При цьому, у розумінні ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч.ч. 1-4 ст. 543 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частинами 1, 2 ст. 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ч. 1 ст. 1001 ЦК України).
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ч. 1 ст. 1003 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
За змістом ч. 1 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору.
Стягнення заборгованості у солідарному порядку з обох відповідачів позивач обґрунтовує підписанням з відповідачами трьохсторонньої Додаткової угоди до Договору, а також підписанням між відповідачами Договору доручення, який, на переконання позивача, за своєю правовою природою та суттю має ознаки договору поруки.
Суд встановив, що листом від 08.06.2023 № 08-06/1 відповідач-1 повідомив позивача про призупинення своєї господарської діяльності, при цьому зазначивши, що заборгованість по існуючим зобов'язанням буде виконувати третя сторона за Договором доручення. Цим же листом відповідач-1 запропонував позивачу підписати Додаткову угоду до Договору поставки.
01.08.2023 відповідач-1 як довіритель та відповідач-2 як повірений підписали Договір доручення, згідно з п. 1.1. якого повірений зобов'язується від імені довірителя здійснити усі розрахунки за Договором поставки № 501 від 27.07.2018, укладеного між довірителем та ТОВ «МІРАТЕР», відповідно до наданої первинної документації та заявки довірителя, а довіритель зобов'язується компенсувати повіреному понесені ним витрати у строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.
При цьому, в п. 1.2. Договору доручення йдеться про те, що цей договір не є договором поруки.
Крім того, згідно з п.п. 1.3., 1.4. Договору доручення до повіреного не переходять зобов'язання та права довірителя за Договором поставки від 27.07.2018, укладеним між довірителем та ТОВ «МІРАТЕР»; повірений не відповідає за зобов'язаннями довірителя, а довіритель не відповідає за зобов'язаннями повіреного.
Відповідно до п. 3.1. Договору доручення повірений зобов'язаний виконувати окремі доручення на сплату протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової заявки від довірителя про оплату грошових коштів ТОВ «МІРАТЕР» за Договором поставки № 501 від 27.07.2018.
Суд встановив, що Договір доручення діяв до 31.12.2023 (п. 6.1. договору).
02.08.2023 позивач та відповідачі підписали трьохсторонню Додаткову угоду до Договору поставки, згідно з якою домовилися доповнити Договір наступним пунктом:
«Оплати за поставлений товар у розмірі та строки відповідно до умов Договору поставки від "27" липня 2018 року буде здійснювати третя особа - платник (ТОВ «ЧОРНОМОР-БУДОПТ») на підставі Договору доручення, укладеного між покупцем та платником.
Сторони погодили, що постачальник приймає оплату від платника як належний платіж за Договором поставки від "27" липня 2018 року, та втрачає право вимагати від покупця здійснення оплати у частині (сумі), яка була сплачена платником відповідно до умов цього Договору.».
Втім, суд не погоджується з доводами позивача стосовно того, що відповідач-2 є зобов'язаною стороною у спірних правовідносинах, які випливають з Договору поставки, оскільки в Додатковому договорі, на який посилається позивач, передбачено обов'язок останнього приймати оплати за Договором від третьої особи - відповідача-2. Водночас, положень щодо переходу до відповідача-2 обов'язків покупця за Договором Додаткова угода не містить.
Суд також враховує, що за приписами статей 1000 та 1007 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Тобто, однією з умов договору доручення є те, що одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити певні юридичні дії саме за рахунок другої сторони (довірителя), а не за власний рахунок. Наведена правова позиція висловлена також у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 924/1049/17 та від 09.10.2018 у справі № 924/1096/17.
Отже, з аналізу матеріалів справи, умов підписаних між сторонами договорів, а також вищевикладених положень законодавства суд виснує, що відповідач-2 не набув обов'язків поручителя та/або сторони (покупця) за Договором поставки № 501 від 27.07.2018, та, відповідно, не має солідарного обов'язку перед позивачем, як кредитором, за зобов'язаннями згідно вказаного договору.
Вітак, належним відповідачем у справі є саме ТОВ «СТРОЙ ОПТ», позовні вимоги щодо якого суд задовольняє, про що йдеться вище по тексту рішення.
За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц відповідно, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог, заявлених до відповідача-2, оскільки останній не є належним відповідачем у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 733 694,40 грн заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч.ч. 9, 10 цієї ж статті у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
З урахуванням відмови у задоволенні позову щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідача-2, суд вважає за необхідне частково скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 у справі № 916/73/25, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (код ЄДРПОУ 44702445).
Згідно ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача-1.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» (30002, Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Славута, вул. Привокзальна, буд. 1/2; код ЄДРПОУ 37646565) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (68004, Одеська обл., Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4 А, офіс 1; код ЄДРПОУ 44702445) про солідарне стягнення 733 694,40 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ ОПТ» (73009, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської Дивізії, буд. 24, офіс 19; код ЄДРПОУ 41481333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРАТЕР» (30002, Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Славута, вул. Привокзальна, буд. 1/2; код ЄДРПОУ 37646565) 733 694,40 грн заборгованості, 10 015,53 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Частково скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 у справі № 916/73/25, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОР-БУДОПТ» (код ЄДРПОУ 44702445).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17 червня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 26 червня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков