65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1744/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання О.В. Ващенко
за участю представників:
від позивача - Мельник А.С.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмаш Логістік» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 268911,61 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмаш Логістік» про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року у загальному розмірі 268911,61 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 97737,15 грн., інфляційні втрати у сумі 53928,28 грн., пеня у розмірі 117246,18 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
Як вказує позивач, 08.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будмаш Логістік» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс» було укладено договір транспортного експедирування № 080821/IS-1, відповідно до умов якого ТОВ “Інтермодальний Сервіс» надавало за плату і за рахунок клієнта послуги навантажувачами. При цьому позивач зазначає, що за результатами наданих послуг (надання послуг навантажувачами за листопад 2021 року) 30 листопада 2021 року ТОВ “Інтермодальний Сервіс» склало та надало рахунок на оплату № 4 та акт наданих послуг № 4 на суму 97737,15 грн., у тому числі ПДВ 16289,53 грн., а також зареєструвало податкову накладну № 2 від 30 листопада 2021 року.
В подальшому, як стверджує позивач, ТОВ “Інтермодальний Сервіс» неодноразово зверталося та передавало ТОВ “Будмаш Логістік» оригінали документів на підпис, проте контрагент не надіслав (передав) оригінали з печаткою та підписом, проте п. 4.7 договору передбачено, що при не підписанні з вмотивованих причин в узгоджений термін акту, послуги, зазначені в акті виконаних робіт/наданих послуг, вважаються прийнятими клієнтом без зауважень, акт є таким, що має юридичну силу, а вартість послуг, зазначена в такому акті - визнана клієнтом та підлягає сплаті експедитору на умовах цього договору.
Відтак, позивач зауважує, що доказом роботи за даним договором є оплати Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмаш Логістік» попередніх рахунків, виписки по рахункам, що додаються до позовної заяви.
Між тим заявник зауважує, що, виходячи з умов п. 1.1 договору, клієнт отримує послуги за свій рахунок. За умовами п.п. 2.2.2 договору, як вказує позивач, встановлено, що експедитор зобов'язаний складати акти наданих послуг з нарахуванням сум платежів згідно з умовами розділу 4 договору та надавати їх для узгодження клієнту.
Відповідно до п.п. 2.4.3 договору встановлено, що клієнт зобов'язаний перед початком навантаження отримати рахунки на оплату за навантаження, зберігання, сертифікацію та своєчасно сплачувати їх.
Також позивач посилається на п.п. 2.4.8 договору, яким встановлено, що клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги експедитора відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 4.6 договору датою надання послуг за цим договором є дата оформлення відповідного акту виконаних робіт/наданих послуг.
Таким чином, посилаючись на п.п. 4.7, 4.8, 5.1, 5.2, 6.1, 6.2 договору, позивач зазначає, що станом на 24 квітня 2025 року ТОВ “Будмаш Логістік» має заборгованість перед ТОВ “Інтермодальний Сервіс» за договором транспортного експедирування № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року у розмірі 268911,61 грн. (97737,15 грн. (сума боргу) + 53928,28 грн. (інфляційне збільшення) + 117246,18 грн. (штрафні санкції) = 268911,61 грн.).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1744/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03 червня 2025 р. об 11:30 год.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 року відкладено розгляд справи № 916/1744/25 на 24 червня 2025 р. о 10:30 год. з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача та відсутність відзиву на позовну заяву.
20.06.2025 р. від представника позивача - адвоката Мельник А.С. надійшла заява про розгляд справи без участі учасника судового процесу (вх. № 19695/25), в якій представник позивача просить суд здійснити розгляд справи без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (вх. № 19695/25).
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 502 (відповідь № 1344868 від 02.05.2025). Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі від 06.05.2025 р. та про відкладення розгляду справи від 03.06.2025 року повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою». Також вказані ухвали суду були надіслані на офіційну електронну адресу відповідача, яка зазначена у договорі транспортного експедирування № 080821/IS-1 від 08 серпня 2021 року та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь № 1344868 від 02.05.2025 р.): budmashlogistic@gmail.com, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа на електронну адресу за вих. № 916/1744/25/26093/25 від 06.05.2025 р. та за вих. № 916/1744/25/33570/25 від 03.06.2025 р.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 р. у справі № 915/1015/16.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті Cудової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будмаш Логістік» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 080821/IS-1, відповідно до п. 1.1 якого договір регулює взаємовідносини сторін, повязані з наданням експедитором за плату і за рахунок клієнта послуг з організації та документального супроводу перевезень залізничним та автомобільним транспортом сипучих вантажів (далі за текстом - вантаж) територією України, у тому числі надання послуг навантажувачами. Надання послуг за цим договором здійснюється на підставі заявок клієнта з зазначенням найменування, технічних характеристик вантажу, технічних можливостей у пунктах навантаження-розвантаження, кількості вантажу, строків перевезення, пункту відправлення та призначення із відповідними реквізитами (код станції, тощо), найменування відправника та одержувача з відповідними реквізитами (код вантажовідправника / вантажоодержувача на залізниці тощо), напрямку повернення зворотної тари, переліку документів, необхідних для здійснення державного фіто санітарного та іншого контролю, контактних даних особи, уповноваженої на оперативне вирішення питань, пов'язаних з перевезенням вантажу. Вартість послуг зазначається по кожній партії вантажу в залежності від об'єму, виду надаваних послуг у відповідній додатковій угоді.
За умовами п. 2.2 договору від 08.08.2021 року експедитор зобов'язаний, зокрема: організовувати перевезення вантажу клієнта відповідно до умов цього договору, в т.ч.: здійснювати замовлення придатних в технічному та комерційному відношенні транспортних засобів; забезпечити своєчасне (в узгоджені в заявці строки) надання тари (спеціалізованих контейнерів) для перевезення вантажу; забезпечити своєчасне (в узгоджені в заявці строки) надання навантажувачів для завантаженню/перевантаженню вантажу; своєчасно здійснювати замовлення та оплату перевезення та інших послуг сторонніх організацій та суб'єктів; забезпечити своєчасне та правильне оформлення перевізних та інших документів, необхідних для організації роботи з вантажем клієнта; своєчасно виконувати заявки (п.п. 2.2.1); складати акти наданих послуг з нарахуванням сум платежів згідно з умовами розділу 4 договору та надавати їх для узгодження клієнту (пп. 2.2.2).
Відповідно до п. 2.4 договору від 08.08.2021 року клієнт зобов'язаний, зокрема: не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до початку планованої дати навантаження надати експедитору письмову заявку із зазначенням відомостей, вказаних в п. 1.1 цього договору (п.п. 2.4.1); отримати доручення на відвантаження вантажу, складську квитанцію (п.п. 2.4.2); перед початком навантаження отримати рахунки на оплату за навантаження, зберігання, сертифікацію та своєчасно сплачувати їх (п.п. 2.4.3); оформити наказ на навантаження і посвідчення якості вантажу (п.п. 2.4.4); своєчасно отримати підтвердження одержувача на приймання та вивантаження вантажу (п.п. 2.4.5); своєчасно оплачувати послуги експедитора відповідно до умов цього договору (п.п. 2.4.8); додатково, окрім узгодженої плати експедитору, відшкодувати експедитору витрати, пов'язані із простоєм транспортних засобів (рухомого складу залізниць, автотранспорту) та спеціалізованих контейнерів, у разі виникнення таких витрат не з вини експедитора (п.п. 2.4.9).
Згідно з п. 3.1 договору від 08.08.2021 року заявка направляється клієнтом експедитору за 5 (п'ять) робочих дні до початку перевезення.
Положеннями п. 3.2 договору від 08.08.2021 року встановлено, що експедитор зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання заявки підтвердити можливість її виконання або відмовитися від виконання заявки.
В п. 3.3 договору від 08.08.2021 року передбачено, що заявка оформлюється у письмовому вигляді й повинна містити відомості, визначені в п. 1.1 цього договору.
Заявки, що передаються за допомогою факсимільного або електронного зв'язку, приймаються як такі, що мають юридичну силу до заміни їх на оригінали (п. 3.4 договору від 08.08.2021 року).
Пунктом 3.5 договору від 08.08.2021 року визначено, що у разі необхідності внесення змін до узгодженої заявки (у тому числі переадресування, зміна маршрутів курсування і тощо), клієнт надає експедитору змінену заявку для її подальшою розгляду не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дні до початку перевезення.
Вартість надаваних експедитором послуг погоджується сторонами у додаткових угодах до цього договору, що оформлюються окремо на кожну партію вантажу (п. 4.1 договору від 08.08.2021 року).
Відповідно до п. 4.2 договору від 08.08.2021 року вартість послуг включає в себе винагороду експедитора, витрати експедитора, пов'язані із перевезенням вантажу (без урахування простою транспортних засобів), встановлення запірно-пломбувальних пристроїв та станційні збори (в разі повного та належною виконання клієнтом своїх обов'язків за договором).
Приписами п. 4.3 договору від 08.08.2021 року встановлено, що інші витрати експедитора та компенсації за надані по заявкам послуги відшкодовуються клієнтом додатково на підставі наданих експедитором підтверджуючих документів.
Згідно з п. 4.4 договору від 08.08.2021 року підтвердженням прийняття заявки клієнта до виконання є укладання додаткової угоди.
Положеннями п. 4.5 договору від 08.08.2021 року визначено, що факт надання послуг експедитора і виконання ним своїх зобов'язань за договором підтверджується: залізничною накладною або іншим комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, або іншим комплектом документів, які відображають обсяг наданих послуг.
Датою надання послуг за цим договором є дата оформлення відповідного акту виконаних робіт/наданих послуг, яка не може бути раніше дати прибуття вантажу в пункт призначення (п. 4.6 договору від 08.08.2021 року).
В пункті 4.7 договору від 08.08.2021 року сторони погодили, що акт виконаних робіт/наданих послуг складається експедитором й підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Експедитор має право складати акт виконаних робіт/наданих послуг на дату повного виконання переліку послуг, або на останнє число місяця, у якому були надані послуги. Акт виконаних робіт/ наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання під експедитора повинен бути розглянутий та повернутий експедитору відписаним або не підписаним з мотивованими зауваженнями, та скріплений печаткою клієнта. У випадку не виконання клієнтом вищезазначеного обов'язку в узгоджений термін, послуги, зазначені в акті виконаних робіт/наданих послуг, вважаються прийнятими клієнтом без зауважень, акт є таким, що має юридичну силу, а вартість послуг, зазначена в такому акті - визнана клієнтом та підлягає сплаті експедитору на умовах цього договору.
Пунктом 4.8 договору від 08.08.2021 року передбачено, що на вимогу однієї із сторін сторони підписують акт звірки розрахунків і протягом 5-ти робочих днів з моменту його підписання здійснюють виплату сальдових сум. За бажанням клієнта або відсутності його вимоги про повернення сальдових сум, невикористаний залишок коштів може бути зараховано в рахунок оплати майбутніх перевезень. На невикористаний залишок коштів клієнта відсотки, пеня, штрафи, індекс інфляції тощо не нараховуються та не виплачуються.
За приписами п. 5.1 договору від 08.08.2021 року оплата послуг експедитора по погодженим заявкам здійснюється клієнтом на умовах 30% попередньої оплати в розмірі прийнятої заявки па підставі рахунків експедитора, протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення рахунку експедитором.
Умовами п. 5.2 договору від 08.08.2021 року визначено, що остаточний розрахунок здійснюється клієнтом на підставі рахунку експедитора, після оформлення акту виконаних робіт/наданих послуг відповідно до п. 4.7 цього договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку.
Валютою платежу та розрахунків за даним договором є національна валюта України - гривня (п. 5.4 договору від 08.08.2021 року).
Відповідно до п. 5.6 договору від 08.08.2021 року моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок експедитора. Експедитор починає виконувати свої зобов'язання за договором лише у разі зарахування усіх грошових коштів на рахунок експедитора та незалежно від строків вказаних у заявці.
Положеннями п. 5.7 договору від 08.08.2021 року передбачено, що у випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта, експедитор виставляє додатковий рахунок, що підлягає оплаті клієнтом протягом 2 (двох) банківських днів.
Відповідно до п. 6.1 договору від 08.08.2021 року у разі невиконання або неналежного виконання даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та/або чинним законодавством України.
Згідно з п. 6.2 договору від 08.08.2021 року за прострочення в оплаті рахунків експедитора на строк понад зазначений у п. 5.1 договору клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Штрафні санкції за невиконання грошових зобов'язань нараховуються протягом усього терміну прострочення платежу.
В п. 9.1 договору від 08.08.2021 року сторони погодили, що усі додаткові угоди, додатки, зміни і доповнення до даного договору вносяться уповноваженими особами сторін в письмовому вигляді, що засвідчується підписами і печатками, після чого стають невід'ємною частиною даного договору.
За умовами п. 9.2 договору від 08.08.2021 року у разі потреби, даний договір, заявки, додаткові угоди, додатки, зміни, доповнення та усі інші документи (інструкції, акти виконаних робіт/наданих послуг, рахунки на оплату послуг та ін.), що відносяться до даного договору, підписуються шляхом обміну факсами або у вигляді сканованої копії направленої електронною поштою з наступним обміном оригіналом відповідного документа. Документи, відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені. Адреса електронної пошти (e-mail) відповідальної особи експедитора для відправлення електронних повідомлень та копії документів: bcs.odessa@gmail.com. Адреса електронної пошти (e-mail) відповідальної особи клієнта для відправлення електронних повідомлень, копії документів та рахунків на оплату: budmashlogisiic@gmail.com.
Відповідно до п. 9.5 договору від 08.08.2021 року сторони підтверджують, що вони погодили усі істотні умови договору.
Пункт 9.11 договору від 08.08.2021 року встановлює, що у випадку зміни юридичної, фактичної поштової адрес, телефонів, факсів, банківських реквізитів, електронних адрес, які зазначені у даному договорі, сторони письмово повідомляють одна одну протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту настання відповідної зміни.
Положеннями п. 10.1 договору від 08.08.2021 року передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до моменту їх повного виконання.
Кожна зі сторін вправі відмовитися від договору, письмово попередивши про це іншу сторону не менш ніж за 30 календарних днів, або договір може були розірваний за взаємною згодою сторін. Сторони вважаються зобов'язаними за даним договором, поки не будуть виконані всі зобов'язання, що випливають з даного договору або пов'язані з його розірванням (припиненням), незалежно від терміну його дії (п. 10.2 договору від 08.08.2021 року).
Вказаний договір транспортного експедирування № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін договору.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору транспортного експедирування, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно з ч.ч. 1, 8-9 ст. 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічні положення вказаної статті Цивільного кодексу України закріплені в ст. 316 ГК України.
В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Стаття 4 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність? встановлює, що транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо; експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України; транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
За змістом статті 8 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність? встановлює експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування; експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.
Статтею 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність? встановлює урегульовані вимоги до договору транспортного експедирування. Зокрема, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу: договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі; істотними умовами договору транспортного експедирування є, з-поміж інших, розмір плати експедитору та порядок розрахунків. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність? експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Наразі суд зазначає, що укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору транспортного експедирування, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Разом з тим суд зауважує, що позивач на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором посилається, зокрема, на акт надання послуг № 4 від 30.11.2021 р., відповідно до якого зазначено, що на підставі договору № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року виконавцем - ТОВ “Інтермодальний Сервіс? надані замовнику - ТОВ “Будмаш Логістік? послуги навантажувачами за листопад 2021 року на суму 97737,15 грн. з ПДВ. Так, вказаний акт № 4 від 30.11.2021 року підписаний директором ТОВ “Інтермодальний Сервіс?, а також скріплений відтиском його печатки, натомість зі сторони відповідача - ТОВ “Будмаш Логістік? вказаний акт не підписаний.
Також із матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату № 4 від 30.11.2021 року за надання послуг навантажувачами за листопад 2021 року на суму 97737,15 грн. з ПДВ (а.с. 22).
При цьому господарський суд зазначає, що рахунок-фактура - це документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), умови постачання і відомості про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає виставлення певних сум до оплати покупцям за поставленні (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту звірки взаємних рахунків по стану за період 08.08.2021 - 17.03.2025 р. між ТОВ “Інтермодальний Сервіс? та ТОВ “Будмаш Логістік? за договором № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року кінцеве сальдо складає 97737,15 грн. При цьому у вказаному акті зазначено, що за даними ТОВ “Інтермодальний Сервіс? на 17.03.2025 р. заборгованість на користь ТОВ “Інтермодальний Сервіс? складає 97737,15 грн. Наразі судом встановлено, що даний акт також підписаний лише директором ТОВ “Інтермодальний Сервіс? та містить відтиск печатки позивача, при цьому доказів підписання вказаного акту зі сторони відповідача останній не містить.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що за фактом надання послуг за договором № 080821/IS-1 транспортного експедирування від 08.08.2021 року позивачем було виписано та зареєстровано податкову накладну від 30.11.2021 р. № 2 на суму 97737,15 грн. (ПДВ 16289,52 грн.).
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено на адресу ТОВ “Будмаш Логістік? претензію від 18.03.2025 року щодо сплати заборгованості за договором № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року, відповідно до якої позивач вимагав сплатити заборгованість у розмірі 97737,15 грн. в строк п'яти робочих днів на рахунок ТОВ “Інтермодальний Сервіс?. При цьому судом встановлено, що з даним листом направлено також рахунок на оплату № 4 від 30.11.2021 р., акт наданих послуг № 4 від 30.11.2021 р., податкова накладна № 2 з квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 2 від 30.11.2021 р., акт звірки взаємних рахунків по стану за період 08.08.2021-17.03.2025 р., що підтверджується накладною № 6502616535258, фіскальним чеком № 6502616535258 від 20.03.2025 р. та описом вкладення до поштового відправлення № 6502616535258.
Подалі позивачем повторно направлялася відповідачу претензія від 08.04.2025 р. щодо сплати заборгованості за договором № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року у розмірі 97737,15 грн., що підтверджується накладною №6502616540855, фіскальним чеком та описом вкладення до поштового відправлення № 6502616540855.
В п. 4.7 договору № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року визначено, що акт виконаних робіт/наданих послуг складається експедитором й підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Експедитор має право складати акт виконаних робіт/наданих послуг на дату повного виконання переліку послуг, або на останнє число місяця, у якому були надані послуги. Акт виконаних робіт/ наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання під експедитора повинен бути розглянутий та повернутий експедитору відписаним або не підписаним з мотивованими зауваженнями, та скріплений печаткою клієнта. У випадку не виконання клієнтом вищезазначеного обов'язку в узгоджений термін, послуги, зазначені в акті виконаних робіт/наданих послуг, вважаються прийнятими клієнтом без зауважень, акт є таким, що має юридичну силу, а вартість послуг, зазначена в такому акті - визнана клієнтом та підлягає сплаті експедитору на умовах цього договору.
Як вказує позивач, ТОВ “Інтермодальний Сервіс» неодноразово зверталося та передавало ТОВ “Будмаш Логістік» оригінали документів на підпис, проте контрагент не надіслав (передав) оригінали з печаткою та підписом, водночас п. 4.7 договору передбачено, що при не підписанні з вмотивованих причин в узгоджений термін акту, послуги, зазначені в акті виконаних робіт/наданих послуг, вважаються прийнятими клієнтом без зауважень, акт є таким, що має юридичну силу, а вартість послуг, зазначена в такому акті - визнана клієнтом та підлягає сплаті експедитору на умовах цього договору.
Разом з тим позивач, звернувшись до суду із заявленим позовом, вказує, що відповідачем не здійснена оплата за надані послуги в розмірі 97737,15 грн., у зв'язку з чим просить стягнути вказану суму боргу.
Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні “справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, “без якого змагальність як принцип не існує». Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, на підтвердження факту надання Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс? послуг за договором № 080821/IS-1 від 08.08.2021 року позивач посилається на виписки по рахункам за 21.01.2022 рік та за 01.11.2021 року, відповідно до яких вбачається наступне:
- 01.11.2021 року ТОВ “Будмаш Логістік? сплатило на рахунок ТОВ “Інтермодальний Сервіс? 225000,00 грн., при цьому в призначенні платежу зазначено: “Оплата за послуги навантажувача, зг.рах. № 2 від 29.10.2021 р. ПДВ 20% - 37500 грн?;
- 21.01.2022 року ТОВ “Будмаш Логістік? сплатило на рахунок ТОВ “Інтермодальний Сервіс? 104821,38 грн., при цьому в призначенні платежу зазначено: “Оплата за послуги навантажувача, зг.рах. № 6 від 31.12.2021 р. ПДВ 20% - 17470,23 грн?.
Проте, господарським судом критично оцінюють вказані докази - виписки по рахункам, оскільки з таких виписок вбачається, що сплата відповідачем - ТОВ “Будмаш Логістік? здійснювалася за рахунками № 2 та № 6, в той час як по даній справі позивач посилається на рахунок № 4. Крім того, із вказаних виписок не вбачається, що відповідачем здійснювалася оплата заборгованості саме за спірним договором транспортного експедирування № 080821/IS-1 від 08.08.2021 р., а не за будь-яким іншим. Більш того, позивачем не додано до матеріалів справи вказаних рахунків № 2 та № 6, за які відбувалася оплата відповідно до виписок. З огляду на викладене господарський суд доходить висновку, що виписки по рахунку, на які позивач посилається як на підставу підтвердження факту надання послуг відповідачу, не підтверджують надання позивачем таких послуг.
Крім того, господарським судом встановлено, що у п. 3.1 спірного договору від 08.08.2021 року сторони погодили, що заявка направляється клієнтом експедитору за 5 (п'ять) робочих дні до початку перевезення.
Пунктом п. 3.2 договору від 08.08.2021 року визначено, що експедитор зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання заявки підтвердити можливість її виконання або відмовитися від виконання заявки.
В п. 3.3 договору від 08.08.2021 року сторони передбачили, що заявка оформлюється у письмовому вигляді й повинна містити відомості, визначені в п. 1.1 цього договору.
Разом з тим господарський суд зауважує, що матеріали даної господарської справи не містять направленої клієнтом - ТОВ “Будмаш Логістік? за 5 робочих дні до початку перевезення заявки експедитору - ТОВ “Інтермодальний Сервіс?, як то погоджено сторонами в п. 3.1 договору, а також доказів виконання позивачем п. 3.2 договору - підтвердження можливість її виконання або відмови від виконання протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання такої заявки.
Також судом встановлено, що в п. 5.1 договору від 08.08.2021 року визначено, що оплата послуг експедитора по погодженим заявкам здійснюється клієнтом на умовах 30% попередньої оплати в розмірі прийнятої заявки па підставі рахунків експедитора, протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення рахунку експедитором.
Водночас, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем 30% попередньої оплати, погодженої п. 5.1 договору від 08.08.2021 року, як обов'язкової умови для надання послуг позивачем, передбачених договором транспортного експедирування.
Більш того, господарський суд наголошує, що п. 5.6 договору від 08.08.2021 року ТОВ “Будмаш Логістік? та ТОВ “Інтермодальний Сервіс? чітко передбачили, що експедитор починає виконувати свої зобов'язання за договором лише у разі зарахування усіх грошових коштів на рахунок експедитора та незалежно від строків вказаних у заявці.
Крім того, в п. 1.1 договору від 08.08.2021 року сторони погодили, що вартість послуг зазначається по кожній партії вантажу в залежності від об'єму, виду наданих послуг в відповідній додатковій угоді.
Водночас, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази укладання сторонами відповідної додаткової угоди, з огляду на що позивачем не підтверджено належним доказом вартість послуг.
Таким чином, з огляду на зазначене вище, відсутня можливість встановити факт надання позивачем послуг відповідно до умов договору транспортного експедирування № 080821/IS-1 від 08.08.2021 р., найменування таких послуг, технічних характеристик, кількості тощо.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України)осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з абз. 1 п. 2.3 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положеннями абз. 1 п. 2.4 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні?).
Отже, обов'язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.
Проте, всупереч наведеним приписам законодавства акт надання послуг № 4 від 30.11.2021 р. не містить особистого підпису особи, уповноваженої на здійснення господарської операції. При цьому позивачем взагалі не надано до матеріалів справи заявку відповідача та доказів погодження такої заявки позивачем, а також доказів здійснення відповідачем 30% попередньої оплати, погодженої договором від 08.08.2021 року, як обов'язкової умови для надання послуг позивачем, передбачених договором транспортного експедирування.
Таким чином, надані позивачем до суду акт надання послуг № 4 від 30.11.2021 р., рахунок на оплату № 4 від 30.01.2021 р., виписки по рахункам (а.с. 28, 29) не є належним та достатнім доказом підтвердження надання позивачем послуг за замовленням відповідача, заборгованість за які позивач просить стягнути.
Між тим суд додає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження виставлення відповідачу рахунку № 4 від 30.11.2021 року на суму 97737,15 грн., а також направлення акту наданих послуг № 4 від 30.11.2021 р. у попередні роки, наявності перешкод у виставленні рахунку/направленні акту чи ухилення відповідача від отримання такого рахунку та акту, натомість судом встановлено, що товариством направлені відповідні рахунок на оплату та акт наданих послуг лише у 2025 році.
Посилання позивача на податкову накладну № 2 від 30.11.2021 р. як на доказ надання послуг відповідачу судом не приймаються до уваги. Так, податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом у розумінні податкового обліку підприємства, проте не засвідчує факт надання послуг, оскільки складається в односторонньому порядку та не передбачає наявності підпису отримувача таких послуг.
Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази щодо наявності у відповідача заборгованості за несплату відповідачем наданих позивачем послуг відповідно до договору транспортного експедирування № 080821/IS-1 від 08.08.2021 р., рахунку на оплату № 4 від 30.11.2021 р., акту надання послуг № 4 від 30.11.2021 р., виписок по рахункам та податкової накладної № 2 від 30.11.2021 р., суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування у відповідача зобов'язання з оплати вказаних послуг.
Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 117246,18 грн. та інфляційних втрат в розмірі 53928,28 грн. на підставі ст. 549 та ст. 625 ЦК України, розрахунки яких наведено в позові, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Частинами 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способам захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, натомість застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені можливе у разі порушення стороною правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання.
Однак, з огляду на встановлення судом відсутності у відповідача зобов'язання з оплати основної заборгованості в сумі 97737,15 грн., відповідно відсутнє і прострочення такого зобов'язання, а також відсутнє порушення виконання відповідачем такого господарського зобов'язання, що в свою чергу виключає можливість застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування пені та інфляційних втрат, що заявлені до стягнення. Так, виходячи з системного аналізу положень ЦК України, обов'язок сплатити кредитору суму боргу з урахуванням відшкодування кредитору спричинених інфляцією збитків та пені виникає виключно у боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, що в даному випадку відсутнє.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс» не відповідають вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтермодальний Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмаш Логістік» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 268911,61 грн. відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 27 червня 2025 р.
Суддя В.С. Петров