23 червня 2025 року Справа № 915/1250/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участі представників учасників справи:
від позивача (представник позивача) - Мокан О.О., адвокат,
від відповідача (представник відповідача) - Дабіжа О.І., адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/26; ідентифікаційний код 36487633)
про: стягнення 214 452,17 грн,
14.10.2024 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/183 від 30.09.2024 (з додатками), в якій визначає відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія», третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство розвитку громад та територій України, та просить суд:
1. Прийняту цю позовну заяву до розгляду та відкрити по ній провадження;
2. Залучити Міністерства розвитку громад та територій України (Мінінфраструктури) до розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на користь державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» суму заборгованості по сплаті за Договором від 21.07.2009 № 10-А на суму 214 452 (двісті чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві ) грн. 17коп.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТИВІДОРНА ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на користь державного підприємства «МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ» судовий збір у сумі 3216,78 (три тисячі двісті шістнадцять) грн.78коп.
В обґрунтування позову зазначає про укладання між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» Договору оренди № 10-А від 21.07.2009 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, який діє до 31.12.2026 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Позивач вказує, що договірні відносини за цим Договором мають сталий та багаторічний характер. За весь період їх існування, тобто з 2009 року, спори жодного разу не виникали.
Відповідно до п. 3.4. Договору орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування. Так, в межах Договору позивачем виставлені наступні рахунки: № 01482525 від 31.01.2024 на суму 34923,32 грн; № 03132525 від 29.02.2024 на суму 35028,10 грн; № 04832525 від 31.03.2024 на суму 35203,24 грн; № 06482525 від 30.04.2024 на суму 35273,64 грн; № 08122525 від 31.05.2024 на суму 35485,28 грн; № 09402525 від 30.06.2024 на суму 36265,96 грн; № 11332525 від 31.07.2024 на суму 36265,96 грн; № 12732525 від 31.08.2024 на суму 36483,55 грн.
За даними позивача розрахункові рахунки № 04832525 від 31.03.2024 та № 06482525 від 30.04.2024 на загальну суму 70476,88 грн були сплачені відповідачем в травні місяці 2024 року. Таким чином, загальна сума дебіторської заборгованості за Договором за розрахунком позивача становить 214 452,17 грн.
Починаючи з лютого місяця 2024 року від відповідача почали надходити листи (№14 від 02.02.2024, № 27 від 20.02.2024, № 40 від 08.03.2024) з вимогою про звільнення його від орендної плати на підставі пункту 10.1 Договору та частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
Щодо відсутності підстав звільнення відповідача від орендної плати на підставі пункту 10.1 Договору, позивач зазначає, що всупереч умовам Договору та діючому законодавству, відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, передбачених пунктом 10.1 Договору, а саме сертифікату РТПП. Інших положень, які передбачали б можливість відстрочення виконання договірних зобов'язань з орендної плати Договір не містить.
Щодо звільнення відповідача від орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України, позивач зазначає, що підставою для застосування положень вказаної норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з об'єктивно незалежних від нього причин, тобто для звільнення орендаря від плати за користування орендованим майном наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і що ці обставини від нього не залежать.
При цьому, на переконання позивача, відповідачем не надано жодного доказу прямого впливу дії воєнного стану на виконання ним договірних зобов'язань за Договором оренди від 21.07.2009 №10-А. Навпаки, рахунки виставлені позивачем в межах Договору за період з лютого 2022 року по грудень 2023 року, тобто в період дії військового часу та запроваджених обмежень, сплачені відповідачем в повному обсязі. Крім цього, Орендар сплатив рахунки за березень та квітень 2024 року.
Також позивач звертає увагу суду, що правовідносини, що діють між позивачем та відповідачем у розрізі Договору, є відносинами, які врегульовані Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, як спеціальним нормативно-правовим актом, а положення Постанови Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 «Про деякі питання оренди державного та комунального майна» та Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану спрямовані на його практичну реалізацію.
Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» виснує, що факт відсутності можливості використання майна не знайшов підтвердження, а встановлені обставини свідчать про ведення ТОВ «СІК» господарської діяльності. Тому очікування відповідача на звільнення від орендної плати за Договором оренди № 10-A від 21.07.2009 на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є безпідставним і не відповідають дійсності встановлених обставин.
Крім того, враховуючи відсутність у позивача документів, які є підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати відповідно до підпункту 3 пункту 127 Постанови КМУ №483, а саме заяви орендаря, до якої додані документи, що підтверджують існування відповідних обставин або рішення суду, а також наявність фактів, які свідчать про діяльність ТОВ «СІК» у порту Миколаїв, позивачем визначено, що розмір орендної плати за Договором №10-А від 21.07.2009 розраховується з урахуванням наданих орендних знижок, відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №634.
Ухвалою суду від 06.11.2024 (суддя Смородінова О.Г.), після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1250/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою було також відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про залучення Міністерства розвитку громад та територій України (Мінінфраструктури) до розгляду справи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву б/н від 21.11.2024 (вх. № 14596/24 від 21.11.2024), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» вважає позов Порту необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що був позбавлений можливості користуватись орендованим майном внаслідок незалежних від нього обставин: військової агресії РФ, мінування акваторії Чорного моря, зокрема Миколаївського порту, заборони руху всіх суден та плавзасобів по річкам Південний Буг, Інгул та від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, припинення морських та річкових перевезень в акваторії морського порту Миколаїв. Неможливість використання майна через ці обставини, на переконання відповідача, створює правові підстави для звільнення ТОВ «СІК» від внесення нарахованої позивачем протягом січня - лютого, а також травня - серпня 2024 року орендної плати за договором оренди від 21.07.2009 № 10-А на підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України. У долученому до відзиві документі, який має назву «Письмове опитування» відповідач керуючись приписами ст. 90 ГПК України, поставив позивачеві 5 запитань, з метою з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення спору.
Позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив б/н від 27.11.2024 (вх. № 14921/24 від 27.11.2024), у якому позивач заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві та посилається, зокрема, на те, що з метою врегулювання правовідносин оренди державного та комунального майна під час дії в Україні воєнного стану, Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Відповідно до підпункту 4-1 частини 1 Постанови, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24 лютого 2022 р. і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Положення цього підпункту не застосовуються з 1 серпня 2022 р. до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідка за період з 1 серпня по 30 вересня 2022 р. - не пізніше 10 листопада 2022 року.
Позивач наголошує, що сторонами Договору оренди №10-А від 21.07.2009 є державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (Орендодавець) та ТОВ «СІК» (Орендар). Балансоутримувач в даних договірних відносинах відсутній. Пункт 4-1п.1 Постанови КМУ №634 не містить положень які б вказували Орендодавцю підстави для прийняття рішення про звільнення від орендної плати без довідки балансоутримувача. Також, положення Постанови КМУ №634 не містить обов'язок Орендодавця щодо оформлення неприйнятого рішення про звільнення Орендаря від орендної плати.
Таким чином, позивач зазначає, що наявність лише звернення Відповідача про звільнення його від сплати орендної плати за Договором оренди №10-А 21.07.2009, без надання додаткових доказів невикористання орендованого майна, не може слугувати підставою для такого звільнення, у зв'язку із чим відповідне рішення Орендодавцем не прийнято, а сума заборгованості за Договором підлягає сплаті.
Крім того, позивач через систему «Електронний суд» надав суду заяву б/н від 29.11.2024 (вх. № 15021/24 від 29.11.2024), за змістом якої заявник реагує на поставлені відповідачем запитання, у порядку ст. 90 ГПК України.
Відповідач через систему «Електронний суд» надав заперечення на відповідь на відзив б/н від 02.12.2024 (вх. № 15152/24 від 03.12.2024), за змістом яких заявник наполягає на необґрунтованості позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.
Так, відповідач, зокрема, посилається на те, що саме позивач є балансоутримувачем майна, орендованого за Договором № 10-А. У матеріалах справи та інших доступних джерелах відсутня інформація, що свідчила б про передачу зазначеного майна з балансу Порту на баланс іншої особи. Також «відсутність балансоутримувача» не складала частину підстав, з яких Порт відмовив ТОВ «СІК» у звільненні від орендної плати. Тобто мотивація позивача в цій частині не відповідає його попередній поведінці.
Також відповідач наголошує, що оскільки морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв паралізовані, відповідач фактично позбавлений можливості використовувати орендоване за Договором № 10-А майно за цільовим призначенням, адже відсутні судна, які можна навантажувати чи розвантажувати.
Крім наведеного, відповідач посилається на те, що правомірність звільнення орендаря за аналогічних обставин на підставі частини 6 статті 762 ЦК України підтверджується висновками Верховного Суду у справах № № 915/458/23, 915/436/23.
Ухвалою суду від 18.12.2024 (суддя Смородінова О.Г.) було постановлено здійснити перехід до розгляду справи № 915/1250/24 за правилами загального позовного провадження; розпочати розгляд справи № 915/1250/24 зі стадії відкриття провадження у справі (підготовчого провадження); призначити підготовче засідання у справі на 21 січня 2025 року об 11:15.
У підготовчому засіданні, проведеному 21.01.2025 за участю представників обох сторін, судом (суддя Смородінова О.Г.) було оголошено перерву до 18 лютого 2025 року об 11:50.
Ухвалою суду від 18.02.2025 (суддя Смородінова О.Г.) було закрито підготовче провадження у справі № 915/1250/24 та призначено її до судового розгляду по суті на 18 березня 2025 року об 11:20.
За результатами проведеного 18.03.2025 засідання, ухвалою суду (суддя Смородінова О.Г.), яку занесено до протоколу судового засідання, було постановлено оголосити перерву в судовому засіданні до 16 квітня 2025 року об 11:30.
У зв'язку зі звільненням у відставку судді Смородінової О.Г. . (підстава - рішення Вищої ради правосуддя від 03.04.2025 №708/0/15-25) розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 31 від 07.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Смородінової О.Г.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 визначено головуючим у справі № 915/1250/24 суддю Семенчук Н.О.
Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Ухвалою суду від 15.04.2025 було прийнято справу № 915/1250/24 до провадження судді Семенчук Н.О.; призначено повторний розгляд справи по суті на 29.05.2025 об 11:00.
У зв'язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. 29.05.2025 у відрядженні, ухвалою суд від 23.05.2025 було постановлено розглянути справу № 915/1310/24 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у «розумний строк»; повідомити учасників справи про розгляд справи 19.06.2025 о 10:00.
Ухвалою від 19.06.2025, яку занесено до протоколу судового засідання, було оголошено перерву до 23.06.2025 о 15:30.
В судове засідання 23.06.2025 з'явилися представники обох учасників справи.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 23.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
21 липня 2009 року між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія», як Орендарем, був укладений Договір оренди № 10-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до предмету якого Орендодавець на підставі конкурсу, проведеного 21.07.2009 року передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: вантажопід'ємне обладнання, електроколонки, огороджувальні масиви та інший інвентар згідно Переліку в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору (надалі - Майно), яке знаходиться на балансі Орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська оціночна компанія», станом на 31.05.2009, і становить 1 069 784,00 гривень без ПДВ (п. 1.1). Майно передається в оренду з метою використання його за цільовим призначенням (п. 1.2). Орендодавець заявляє про відсутність прав третіх осіб на майно, що передається в оренду (сервітут, застава, арешт і т.і.) (п. 1.3).
Відповідно до п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном після підписання Сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Майна.
За умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору орендна плата визначена за результатами проведеного 21.07.2009 року конкурсу на право укладення договору оренди (протокол № 3 засідання конкурсної комісії по передачі в оренду окремого індивідуально визначеного рухомого державного Майна, затверджений начальником порту від 21.07.2009 року) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2009 р.) 9 000,00 грн. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плата за базовий місяць на індекси інфляції за кожний наступний місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць.
Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індекса інфляції за звітний місяць.
Умовами п. 5.3 Договору передбачено обов'язок Орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, наданих Орендодавцем. На вимогу Орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння.
Пунктом 7.1 Договору передбачено обов'язок Орендодавця передати Орендарю Майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі Майна протягом п'яти робочих днів після підписання Договору.
Згідно з п. 9.7 Договору Сторони погодили, що спори, які виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку згідно чинного законодавства України.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин, а саме: війни, блокади, ембарго, пожежі, землетрусу, повені та інших стихійних лих, страйків, нормативно-правових актів органів влади і т.і. - Сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань па час дії зазначених обставин.
Доказом виникнення і терміну дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Згідно з п. 11.1 Договору останній укладено строком на 7 років, що діє з 21 липня 2009 р. по 21 липня 2016 р. включно.
За змістом п. 11.5 Договору чинність нього Договору припиняється внаслідок: 1) закінчення строку, на який його було укладено; 2) загибелі орендованого Майна; 3) у разі невиконання Орендарем вимог пп. 5.8, 5.10 цього Договору; 4) достроково - за взаємною згодою Сторін або за рішенням Господарського суду; 5) банкрутства Орендаря; 6) ліквідації Орендаря-юридичної особи; 7) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 11.6 термін дії Договору може бути продовжений за взаємною згодою Сторін шляхом укладання Додаткової угоди.
Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох Сторін.
У день укладання Договору - 21.07.2009 між Сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі індивідуально визначеного державного рухомого майна відповідно до Договору № 10-А від 21.07.2009 року, у відповідності до якого Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято індивідуально-визначене майно відповідно до переліку.
Крім того, 21.07.2009 Сторони підписали висновок (акт) обстеження технічного стану індивідуально визначеного державного рухомого майна, зі змісту якого вбачається, що Орендодавець та Орендар підтверджують, що вище перелічене індивідуально визначене рухоме державне майно знаходиться у придатному технічному стані і може експлуатуватися відповідно до його функціонального призначення.
У подальшому, протягом строку дії Договору сторони неодноразово укладали Додаткові угоди до нього.
Так, додатковою угодою № 1 від 11.12.2012, Сторони доповнили умови Договору на випадок реорганізації Орендаря або Орендодавця до припинення чинності Договору;
Додатковою угодою № 2 від 18.07.2016 Сторони погодили викласти в новій редакції п. 3.1 та п. 11.1 Договору, а також внести зміни до Додатку № 1, зокрема:
- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 із змінами та доповненнями (надалі - Методика), за ставкою 25 % від вартості Майна, визначеної відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська оціночна компанія», станом на 30.06.2016 року, яка складає 1 154 926,00 гривень без урахування ПДВ і становить згідно з розрахунком (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною Договору) без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2016 р.) 24 243,34 грн (п. 3.1);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє по 21.07.2019 року включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 2.11).
Додатковою угодою № 3 від 29.12.2016 Сторони погодили викласти в новій редакції п. 3.1 та п. 11.1 Договору, а також внести зміни до Додатку № 1, зокрема:
- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 із змінами та доповненнями (надалі - Методика), за ставкою 30 % від вартості Майна, визначеної відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська оціночна компанія», станом на 30.06.2016 року, яка складає 1 154 926,00 гривень без урахування ПДВ і становить згідно з розрахунком (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною Договору) без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2016 р.) 29 055,53 грн (п. 3.1);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє по 31.12.2026 року включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 2.11).
Вищенаведені Додаткові угоди скріплені підписами та печатками обох сторін.
Позивач стверджує, що відповідач належним чином виконував договірні зобов'язання в частині сплати орендної плати за майно до січня 2024 року.
Матеріали справи свідчать, що у подальшому, у період з січня по серпень 2024 року позивач направляв на адресу електронної пошти відповідача рахунки на загальну суму 284 929,05 грн, зокрема:
- № 01482525 від 31.01.2024 щодо сплати за оренду у січні 2024 року на суму 34 923,32 грн;
- № 03132525 від 29.02.2024 щодо сплати за оренду у лютому 2024 року на суму 35 028,10 грн;
- № 04832525 від 31.03.2024 щодо сплати за оренду у березні 2024 року на суму 35 203,24 грн;
- № 06482525 від 30.04.2024 щодо сплати за оренду у квітні 2024 року на суму 35 273,64 грн;
- № 08122525 від 31.05.2024 щодо сплати за оренду у травні 2024 року на суму 35 485,28 грн;
- № 09402525 від 30.06.2024 щодо сплати за оренду у червні 2024 року на суму 36 265,96 грн;
- № 11332525 від 31.07.2024 щодо сплати за оренду у липні 2024 року на суму 36 265,96 грн;
- № 12732525 від 31.08.2024 щодо сплати за оренду у серпні 2024 року на суму 36 483,55 грн.
Починаючи з лютого 2024 року відповідач звертався до позивача з листами №14 від 02.02.2024, № 27 від 20.02.2024, № 40 від 08.03.2024, в яких просив надати довідки балансоутримувача для звільнення від орендної плати за процедурами, передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022.
Крім того, відповідач просив позивача звільнити його від орендної плати на підставі п.10.1 Договору оренди та ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, у зв'язку з неможливістю використання орендованого майна внаслідок встановлених під час воєнного стану обмежень, заблокований прохід з річки Південний Буг до Дніпровського лиману, а також наявні систематичні обстріли ворогом акваторії Дніпровського лиману, що унеможливлюють будь-який рух суден до Миколаївського морського порту.
Також листами № 24 від 20.02.2024, № 43 від 13.03.2024, № 76 від 16.04.2024, № 105 від 18.06.2024, № 112 від 17.06.2024, № 121 від 27.08.2024, № 126 від 18.09.2024 відповідач повертав позивачу рахунки № 01482525 від 31.01.2024, № 03132525 від 29.02.2024, № 04832525 від 31.03.2024, № 08122525 від 31.05.2024, № 09402525 від 30.06.2024, № 11332525 від 31.07.2024, № 12732525 від 31.08.2024 для їх переоформлення, з посиланням на раніші звернення з обґрунтованими та мотивованими проханнями не нараховувати орендну плату.
Матеріали справи також свідчать, що відповідачем здійснено оплату по виставленим рахунками за березень та квітень 2024 року на суму 70 476,88 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 169_00000/6c3d8259-9b14-4323-a197-0b6de0652208 від 15.05.2024 (призначення платежу: «за оренду майна згідно рахунку №0483,0648 від 31.03.-30.04.2024 р., у т.ч. ПДВ 20 % -11 746,15 грн. Сума 70 476,88 грн. ПДВ(20%) 11 746,15».
З пояснень відповідача вбачається, що морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв паралізовані, відповідач фактично позбавлений можливості використовувати орендоване за Договором № 10-А майно за цільовим призначенням, адже відсутні судна, які можна навантажувати чи розвантажувати.
Виключенням є період з березня по квітень 2024 року, коли силами ТОВ «СІК» було виконано вивантаження кукурудзи навалом за прямим варіантом з т/х AQUAMARINE (IMO: 9370135) на автомобільний транспорт. Це судно було заблоковано у Миколаївському морському порту з лютого 2022 року, де перебуває по цей час. Рішення про вивантаження кукурудзи було прийнято вантажовласником з метою мінімізації збитків: вантаж зберігався у закритих приміщеннях судна тривалий час, перебував у стані самозігрівання, що створює підвищену небезпеку негативного впливу на здоров'я людей, самозаймання тощо.
На підтвердження зазначених вище обставин відповідачем надано до матеріалів справи листи товариства № 46 від 18.03.2024 щодо погодження приймання до причалу № 11 т/х AQUAMARINE для вивантаження кукурудзи та № 80 від 22.04.2024 про завершення вантажних операцій.
Відповідач зазначає, що роботи з розвантаження т/х AQUAMARINE забезпечили можливість використання майна, орендованого за Договором № 10-А, чим обумовлені правові підстави для оплати рахунків за березень та квітень 2024 року. Тому рахунки за березень і квітень були оплачені товариством. Решту часу протягом січня - серпня 2024 року такої можливості використання майна, орендованого за Договором № 10-А у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» не було.
Позивач в свою чергу стверджує, що факт відсутності можливості використання майна не знайшов підтвердження, а встановлені обставини свідчать про ведення відповідачем господарської діяльності, а тому очікування відповідача на звільнення від орендної плати за Договором оренди на підставі ч.6 ст.762 ЦК України є безпідставним і не відповідають дійсності, з урахуванням таких обставин:
- рахунки, які виставлені позивачем в межах дії спірного Договору оренди в період з лютого 2022 року по грудень 2023 року, тобто в період дії військового часу та запроваджених обмежень, сплачені відповідачем в повному обсязі;
- за період з 24.02.2024 по 10.09.2024 на підставі чинних договорів відповідачем оформлено наступну загальну кількість перепусток на територію Миколаївського морського порту: на особу (разові, тимчасові) - 102 перепустки, транспортних (разові, тимчасові) - 134 перепустки, в тому числі і за період з 01.01.2024 по 10.09.2024;
- загальні обсяги вантажопереробки відповідача за період з 24.02.2024 по теперішній час становлять 36793,7 тис.тон;
- обсяги використання відповідачем електричної енергії за період з 24.02.2022 по 31.08.2024 становить 140481 кВт/год.
Позивачем направлено відповідачу претензію №06/806 від 20.06.2024 з вимогою сплатити спірну суму заборгованості, яка, за його твердженням, залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як орендодавця, щодо стягнення з відповідача, як орендаря, заборгованості зі сплати орендних платежів за період з січня по лютий 2024 року та з травня по серпень 2024 року.
Відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, суд зауважує, що спірним у даній справі виступає питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України до правовідносин між сторонами.
Так, відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Товариство зазначає, що 9 березня 2022 року Розпорядженнями капітана Миколаївського морського порту від № 15 та № 15/1 було заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.
Наведені вище розпорядження є дійсними, чинними та обов'язковими для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території Миколаївського морського порту.
При цьому, на переконання відповідача, про обґрунтованість вимог ТОВ «СІК» щодо звільнення від орендної плати за існуючих обставин свідчить усталена судова практика. Зокрема, постанови Верховного Суду у справах №915/458/23 від 19.03.2024 та № 915/436/23 від 03.04.2024.
Водночас, позивач не визнає право відповідача на звільнення від орендної плати протягом відповідного періоду, посилаючись, зокрема, на те, що положення статті 762 ЦК України є нормою загальною по відношенню до правовідносин оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності які склались між позивачем та відповідачем в межах Договору, а відповідно до судової практики викладеної у постановах Верховного у складі Касаційного господарського суду: від 22 травня 2019 року в справі № 914/1248/18, від 27 серпня 2019 року в справі № 914/2264/17, від 8 липня 2021 року в справі № 910/8040/20 та від 12 квітня 2023 року в справі №910/14244/20, відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що ч. 6 ст. 762 ЦК України дійсно не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання наймачем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання майна наймачем, який у даній справі є орендарем, з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Вказане mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.
Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 дійшов висновку про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Таким чином, для застосування ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі №910/8040/20).
Отже, якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Суд враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває станом по теперішній час.
24.02.2022 відбувся напад російських військ на Україну. Внаслідок військової агресії російської федерації з 24.02.2022 почалася окупація Херсонської області та війська агресора наблизилися в притул до м. Миколаєва. В період з березня по грудень 2022 року бойові дії відбувались у безпосередній близькості до м. Миколаїв. Незважаючи на звільнення міста Херсона, частина Миколаївської області та значна частина Херсонської області залишаються окупованими й по теперішній час, що перешкоджає судноплавству по річках Південний Буг та Інгул, а також суттєво ускладнює вихід суден у Чорне море.
Дані обставини підтверджуються, зокрема, відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75, від 22.12.2022 № 309, від 20.02.2023 №56.
Судом взято до уваги, що сама лише наявність Миколаївської області у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може вважатися обставиною, яка свідчить про те, що майно не могло бути використане, у зв'язку із чим судом було надано оцінку також і іншим доказам, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Так, суд враховує, що відповідач, є портовим оператором, що здійснює свою діяльність у Миколаївському морському порту з 2009 року.
Відповідач здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, інші пов'язані з цим види господарської діяльності в Миколаївському морському порту в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про морські порти України», Правилами надання послуг у морських портах України, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 №348.
Загальновідомим є факт того, що приміщення та територія Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт», в тому числі до яких віднесено причали порту, відносяться до об'єктів стратегічної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно яких запроваджено певні обмеження у використанні, з метою посилення обороноздатності країни.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №183-р з 25.02.2022 установлено рівень охорони 3 у морських та річкових портах України.
Крім того, матеріали справи містять копії розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1, якими заборонено рух суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул, також заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.
При цьому, за змістом ст. 79 КТМ України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.
Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.
За порушення законодавства і правил щодо безпеки мореплавства та порядку в морському порту капітан морського порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.
Крім того, згідно з ч. 2 розд. V Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 17.11.2021 № 621, розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії морського порту, та працівників Служби.
Чинність вищевказаних розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 № 15 та № 15/1 підтверджена листом Капітана Миколаївського морського порту № 35 від 04.11.2024.
З метою додаткового обґрунтування власної правової позиції відповідачем надано до матеріалів справи копії адвокатських запитів на адресу уповноважених органів та організацій та відповідей на них (лист Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 1375/18-04-05/Вих від 05.11.2024, лист, лист), зі змісту яких вбачається, що:
- в період з 01.01.2024 по 31.08.2024 у морському порту Миколаїв, у тому числі на 11-му причалі, судна під обробку вантажів не приймалися (лист Філії «Дельта Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» б/н та без дати);
- жодне судно не було прийнято під обробку вантажів у Миколаївському морському порту в період з 01.01.2024 по 31.08.2024 (лист Міністерства розвитку громад та територій України № 20990/46/10-24 від 12.11.2024);
- підписана 22.07.2022 у м. Стамбулі Ініціатива про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів передбачала здійснення прийому та відвантаження на судна закордонного плавання експортних вантажів з морських портів Чорноморськ, Одеса та Південний (лист Міністерства розвитку громад та територій України № 20990/46/10-24 від 12.11.2024);
- район на підході до Миколаївського морського порту, район Миколаївського морського порту, райони річок Південний Буг, Інгул, Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу заборонено для плавання через мінну небезпеку та загрозу піратства (лист Державної установи «Держгідрографія» № 1664/2484/12-1/24 від 12.11.2024 та лист Міністерства із завіреними копіями відповідних ПРИПів).
Таким чином, у зв'язку з введенням на території України воєнного стану було фактично паралізовано морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази вбачається, що рух всіх суден та плавзасобів по річками Південний Буг, Інгул та від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу заборонено. Ці обставини в свою чергу, унеможливили захід та вихід невійськових суден до Миколаївського морського порту, що підтверджується зокрема листом Капітана Миколаївського морського порту.
До того ж, судом враховано, що вказані обставини також неодноразово встановлювались у низці судових рішень, які набрали законної сили, зокрема у справах №915/436/23, №915/958/23, №915/1592/23, №915/867/24 та інших.
За своїми технічними характеристиками та призначенням орендовані за спірним договором грейфери (ківш з поворотними щелепами, за допомогою яких здійснюється захоплення вантажу або зачерпуються сипкі матеріали - вантажопід'ємне пристосування) експлуатуються лише з метою виконання перевантажувальних операцій.
Місцезнаходженням таких грейферів є територія Миколаївського морського порту.
Доказів переміщення (вивезення) такого обладнання за межі території Миколаївського морського порту та використання такого обладнання за його межами позивачем суду не надано.
В свою чергу, беручи до уваги, що морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв паралізовані, суд дійшов висновку, що відповідач фактично позбавлений можливості використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, адже відсутні судна, які можна навантажувати чи розвантажувати.
Крім того, суд зауважує, що неможливість використання відповідачем орендованого майна у спірний період зумовлена незалежними від сторін спору причинами, а саме військовою агресією Російської Федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та заборону руху всіх суден та плавзасобів по річками Південний Буг, Інгул та від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, що призвело до припинення морських та річкових перевезень в акваторії морського порту Миколаїв.
При цьому, позивач не довів жодними належними та допустимими доказами факти проведення відповідачем у спірний період (січень-лютий, травень-серпень 2024 року) вантажних операцій із застосуванням орендованого за Договором оренди обладнання чи переміщення (вивезення) такого обладнання за межі Миколаївського морського торговельного порту та використання такого обладнання за його межами.
Використання товариством відповідного обладнання у березні та квітні 2024 року пов'язане зі здійсненням робіт із розвантаження т/х AQUAMARINE (судно заблоковане у Миколаївському морському порту з лютого 2022 року), які й забезпечили можливість використання майна, орендованого за Договором. При цьому, протягом спірного періоду морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв паралізовані, жодне судно не було прийнято під обробку вантажів, тому можливості використання майна, орендованого за Договором № 10-А у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» не було.
Посилання ж позивача на лист Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 1199/18-04-05/Вих від 25.09.2024 щодо оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» перепусток на працівників та/або транспорт для доступу на територію Миколаївського морського порту за період з 01.01.2024 по 10.09.2024 оцінюється судом критично, оскільки забезпечення доступу на територію порту не підтверджує факту та можливості використання відповідачем орендованого майна.
Так само критично оцінюється судом посилання позивача на те, що у відповідача існує обов'язок сплачувати орендні платежі незалежно від результатів господарської діяльності, оскільки невиконання названого обов'язку відбувається в умовах військової агресії проти України та породжених нею заборон, які не могли бути передбачені сторонами під час укладення договору оренди. Поняття «незалежно від результатів господарської діяльності» потрібно застосувати у випадку, коли здійснення господарської діяльності є можливим, а результат (наявний/відсутній) такої діяльності залежить виключно від відповідача.
Підсумовуючи викладене вище суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зазначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження правомірності вимог Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за січень-лютий, травень-серпень 2024 року є менш вірогідними, ніж докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» на підтвердження обґрунтування своєї позиції, щодо об'єктивної неможливості використовувати орендоване майно через обставини, за які орендар не відповідає.
Такі висновки суду мотивовані передусім підтвердженням обставин захоплення ворожими військами рф територій Миколаївської та Херсонської областей, чим фактично паралізовано морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв, що негативно вплинуло можливість використання орендованого за Договором обладнання; а також відсутністю належних спростувань з боку позивача цих обставин.
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що відповідач спростував більш вірогідними доказами заявлені позивачем вимоги, аніж це підтвердив позивач.
Так на переконання суду матеріалами справи підтверджується факт неможливості використання відповідачем орендованого обладнання з незалежних від нього обставин, а, отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України та звільнення відповідача від сплати орендної плати за заявлений позивачем спірний період.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 27.06.2025.
Суддя Н.О. Семенчук