про зупинення провадження у справі
14 травня 2025 року Справа № 915/1197/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради, вул. Веселинівська, 4, селище Надбузьке, Миколаївський район, Миколаївська область, 57130 (код ЄДРПОУ 01998390)
представник позивача: адвокат Зотіков Сергій Євгенович
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд», вул. Мечнікова, 3, офіс 808, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 40111046)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення зайво сплачених коштів
Представники сторін в підготовче засідання не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне некомерційне підприємство “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд», в якій просить суд:
1. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 2 від 15 серпня 2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради.
2. Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 3 від 19 вересня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради.
3. Визнати додаткову угоду № 4 від 13 жовтня 2022 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради - недійсною в частині пункту 3, щодо зменшення ціни (суми) договору на 1 452 631, 42 грн. та викладення пункту 5.2. Договору в наступній редакції: “Загальна ціна (сума) цього Договору становить 1 351 485, 58 грн., в тому числі ПДВ 225 247, 60 грн.».
4. Визнати додаткову угоду № 5 від 21 листопада 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14 грудня 2021 року № 256/2273/а, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд» та Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради - недійсною в частині пункту 1, щодо зменшення ціни (суми) договору на 26 364, 20 грн. та викладення пункту 2.1. Договору в наступній редакції: “Загальна сума Договору становить 1 325 121, 38 грн., в тому числі ПДВ 220 853, 56 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд» на користь Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради - 37 897, 07 грн. зайво сплачених коштів.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 12 112, 00 грн. - судових витрат по сплаті судового збору та 7 000, 00 грн. - витрат на правничу допомогу адвоката за ведення справи в Господарському суді Миколаївської області (господарському суді 1 інстанції).
Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.
14.12.2021 року між КНП «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради (споживач) та ТОВ «Євроенерготрейд» (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 256/2273/а, укладений за результатами процедури закупівлі ID: UA-2021-11-09-008474-b.
Протягом 2022 року сторонами вносились зміни до договору № 256/2273/а в частині зміни ціни електроенергії шляхом укладення додаткових угод № 1 від 15.02.2022, № 2 від 15.08.2022, № 3 від 19.09.2022, № 4 від 13.10.2022, № 5 від 21.11.2022.
19.06.2024 Управлінням південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області складений акт № 15-14-11/48 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП за період з 01.01.2021 по 31.03.2024 року, в тому числі щодо закупівлі електричної енергії в 2022 році (відкриті торги ДК 021:2015 09310000-5, Електрична енергія, UA-2021-11-09-008474-b), відповідно до договору № 256/2273/а, укладеного між позивачем та відповідачем. В акті ревізії встановлено, що протягом 2022 року до договору за додатковими угодами від 15.08.2022 року № 2 і від 19.09.2022 року № 3 внесені зміни щодо збільшення ціни за кВт*год на 17,57 % від первісної договірної ціни (з урахуванням підвищення з 01.01.2022 року на підставі додаткової угоди № 1 від 15.02.2022 року, постанови НКРЕКП від 01.12.2021 року № 2454 - від 3,35 грн за 1 кВт/год до 3,412044 грн за 1 кВт/год, або на 1,85 %).
В акті ревізії зроблений висновок, що підвищення додатковими угодами № 2, 3 ціни електроенергії проведено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922; фактична вартість отриманої електроенергії (377 259 кВт*год.) складає 1 287 224,31 грн. - за ціною 3,412044 грн./кВт*год з ПДВ (2 843,37 грн./кВт*год без ПДВ) з урахуванням підвищення ціни додатковою угодою № 1 від 15.02.2022 року), що на 37 897,07 грн. менше суми (1 325 121,38 грн.), сплаченої позивачем відповідачу, що призвело до безпідставної втрати бюджетних коштів у сумі 37 897, 07 грн.
Позивач зазначає, що договір виконувався сторонами з січня по липень 2022 на умовах ціни електроенергії 2 843,37 грн. без ПДВ або 3 412,044 грн. з ПДВ за 1 000 кВт*год, визначеної Додатковою угодою № 1 від 15.02.2022 року, якою збільшено первісну ціну на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, у зв'язку зі збільшенням з 01.01.2022 року тарифу на передачу електроенергії НЕК «Укренерго». Тому вказане збільшення ціни не було визнано незаконним за результатами ревізії, і не оскаржується в даній позовній заяві.
Втім, Додатковими угодами № 2 і № 3 ціну електричної енергії було поступово збільшено: за серпень - до 3 711,468 грн. з ПДВ за 1000 кВт*год (на 8,78 % порівняно з 3 412,044 грн.) та за вересень, жовтень - до 4 038,00 грн. з ПДВ за 1 000 кВт*год (на 8,8 %), а загалом за час дії договору - на 17,58 % (8,78 + 8,8), про що зазначено в акті ревізії.
Позивач зазначає про невідповідність додаткових угод № 2, № 3 вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, як наслідок, їх недійсність згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.
Позивач просить визнати недійсними додаткові угоди № 2 та № 3 повністю (не тільки в частині збільшення ціни електроенергії, але й щодо зменшення обсягу постачання, так як зменшення обсягу постачання було зумовлено необхідністю формального дотримання вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922 - щодо незбільшення загальної суми договору, тобто зменшення обсягу закупівлі одночасно зі збільшенням ціни за одиницю товару пов'язане єдиним умислом сторін.
Крім додаткових угод № 2 і № 3, недійсними слід визнати також додаткові угоди № 4 від 13.10.2022 в частині пункту 3 та № 5 від 21.11.2022 в частині пункту 1, оскільки вказані у додаткових угодах суми договору визначені з врахуванням незаконного збільшення ціни електричної енергії оскаржуваними додатковими угодами № 2 і № 3.
Оскільки з врахуванням недійсності додаткових угод № 2 і № 3 позивачем сплачено відповідачу суму 1 325 121,38 грн., що на 37 897,07 грн. більше вартості фактично поставленого обсягу електроенергії 377,259 тис. кВт*год з розрахунку ціни 2 843,37 грн. без ПДВ (3 412,04 грн. з ПДВ) за 1000 кВт*год, вказана різниця в ціні (37 897,07 грн.) підлягає стягненню з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 16, 203, 215, 236, 651, 652, 670, 714 ЦК України, ст. 275 ГК України, ст. 1, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», судовою практикою та умовами договору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер № 915/1197/24 та призначено головуючого суддю Коваля С.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 матеріали справи № 915/1197/24 за позовом Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроенерготрейд» про визнання недійсним додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2021 № 256/2273/а та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 37 897 грн. 07 коп., передано в електронній формі за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Київської області.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічний медичний центр» Миколаївської обласної ради задоволено, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.10.2024 про передачу на розгляд іншого суду матеріалів справи № 915/1197/24 скасовано.
Матеріали справи № 915/1197/24 передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.12.2024 матеріали справи передано головуючому судді Ковалю С.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2024 визнано заяву головуючого судді Коваля С.М. про самовідвід у справі № 915/1197/24 обґрунтованою. Задоволено заяву головуючого судді Коваля С.М про самовідвід у справі № 915/1197/24.
Справу № 915/1197/24 передано для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2024 № 148 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Підставою призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 915/1197/24 є ухвала суду від 10.12.2024 про самовідвід головуючого судді Коваля С.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 призначено головуючим суддею Олейняш Е.М.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 постановленою із занесенням до протоколу судового засідання ухвалено здійснити розгляд справи у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підготовче засідання відкладено на 15.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 14.05.2025.
В підготовче засідання 14.05.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату та час підготовчого засідання повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.
07.05.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (вх. № 6964/25 від 07.05.2025) про проведення підготовчого засідання, що призначене на 14.05.2025, за відсутності позивача та відкладення підготовчого засідання по даній справі на дату після 10.06.2025.
Заява в частині проведення підготовчого засідання 14.05.2025 за відсутності представника позивача судом відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України задоволена.
В підготовчому засіданні 07.03.2025 судом на вирішення учасників справи поставлено питання щодо зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 920/19/24.
В судовому засіданні 07.03.2025 та у заяві (вх. № 5735/25 від 15.04.2025) представник позивача повідомив, що не заперечує проти зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 920/19/24 питання щодо відступлення від висновків, викладених у постанові ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Судом встановлено наступне.
Предметом спору у даній справі № 915/1197/24 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в сумі 37 897,07 грн.
Підставою позову зазначено обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем додаткових угод № 2, № 3, що не відповідають вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, є недійсними згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України. Наслідком чого стало збільшення ціни електричної енергії з подальшим зменшенням обсягом постачання. Крім додаткових угод № 2 і № 3, позивач зазначає, що недійсними слід визнати також додаткові угоди № 4 від 13.10.2022 в частині пункту 3 та № 5 від 21.11.2022 в частині пункту 1, оскільки вказані у додаткових угодах суми договору визначені з врахуванням незаконного збільшення ціни електричної енергії оскаржуваними додатковими угодами № 2 і № 3. Оскільки з врахуванням недійсності додаткових угод № 2 і № 3 позивачем сплачено відповідачу суму, що є більше вартості фактично поставленого обсягу електроенергії 377,259 тис. кВт*год з розрахунку ціни 2 843,37 грн. без ПДВ (3 412,04 грн. з ПДВ) за 1000 кВт*год, різниця в ціні (37 897,07 грн.) підлягає стягненню з відповідача.
Судом встановлено, що в провадженні Верховного Суду знаходиться справа № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623, 48 грн.
Так, ухвалою КГС ВС від 29.01.2025 справу № 920/19/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема КГС ВС зазначив що:
- неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств;
- на думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений;
- Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
Підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:
- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021;
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 прийнято до розгляду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623, 48 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/1197/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/19/24.
Керуючись ст. 177, 181-182, 228, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зупинити провадження у даній справі № 915/1197/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 920/19/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Повну ухвалу складено 24.06.2025
Суддя Е. М. Олейняш