про зупинення провадження у справі
14 травня 2025 року Справа № 915/1543/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, вул. 228-ї Стрілецької Дивізії, 26, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500 (код ЄДРПОУ 01998443)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», вул. Погранична, буд. 39/1, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 42129888)
про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів
Представники сторін: не з'явились
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», в якій просить суд:
1. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 17.02.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 17.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 20.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
5. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 25.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
6. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 16.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/85 від 18.12.2020, укладеного між «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія».
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» безпідставно сплачені кошти в сумі 197 713, 25 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору у сумі 6 056, 00 грн.
Підставою позову зазначено наступні обставини.
Комунальне підприємство “Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» ВМР уклало із визначеним переможцем під час проведення відкритих торгів Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» договір про постачання електричної енергії № 50/85 від 18.12.2020.
Предметом вказаного договору є електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом 09310000-5, в обсязі 650000 кВт*год., за ціною 1,815312 грн з урахуванням ПДВ за 1 кВт*год. та тарифу на послуги з передачі електричної енергії, встановлений рішенням НКРЕКП, загальною вартістю Договору 1 179 952 грн.
В подальшому до договору укладено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення ціни.
Позивач зазначає, що додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України, ст. 653 ЦК України. Позивач зазначає, що постачальник мав можливість змінити ціну договору в межах до 10 %, натомість фактична вартість була збільшена на 89,7 %, що призвело до зменшення об'єму постачання електроенергії на 159 229 кВт.
Згідно наданих актів про прийняття-передавання товарної продукції позивачем в період з лютого по листопад включно 2021 року було використано електроенергії в обсязі 419 451 кВт. Згідно вищевказаних актів було сплачено 1 050 228, 78 грн. Надлишкова сплачена сума 197 713, 25 грн., яка заявлена до стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 5, 41 Закону України “Про публічні закупівлі», судовою практикою та умовами договору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2024 позовну заяву (вх. № 15729/24 від 12.12.2024) Комунального підприємства “Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.02.2025 відкладено підготовче засідання по справі на 07.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання по справі на 15.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.05.2025, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено здійснити розгляд справи в розумний строк, передбачений ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено підготовче засідання на 14.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.05.2025 повідомлено позивача про відкладення підготовчого засідання на 14.05.2025.
08.05.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 7026/25 від 08.05.2025) про проведення судового засідання без участі позивача.
14.05.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. № 7311/25 від 14.05.2025) про розгляд клопотання про зупинення провадження у справі № 915/1543/24 до прийняття рішення за результатами перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, без участі відповідача.
Подані заяви судом задоволено в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України. Підготовче засідання проводиться без участі представників сторін.
25.02.2025 до суду за допомогою підсистеми “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2794/25 від 25.02.2025) про зупинення провадження у справі, мотивоване наступним.
Відповідач зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року по справі № 922/2321/22.
Водночас Верховним Судом у складі колегії судів Касаційного господарського суду 29.01.2025 року було прийнято ухвалу про справі № 920/19/24, відповідно до якої справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, які врахували суди попередніх інстанцій.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, просить суд зупинити провадження у даній справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
26.02.2025 до суду за допомогою підсистеми “Електронний суд» від позивача надійшли заперечення (вх. № 2936/25 від 26.02.2025) на клопотання позивача про зупинення провадження у справі мотивоване тим, що клопотання про зупинення провадження у справі спрямоване на затягування процесу та не має відношення до даного спору, а саме відповідачем були порушені вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшена ціна за одиницю товару на суму, що перевищує 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за кожною окремою додатковою угодою (Додаткова угода № 2 від 17.02.2021 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.12.2020 року № 50/85 ціна була збільшена на 12,29%, за Додатковою угодою № 3 від 17.03.2021 року - на 12,044%, за Додатковою угодою № 4 від 20.08.2021 року - на 11,82%, за Додатковою угодою № 5 від 20.09.2021 року - на 11,63%, за Додатковою угодою №6 від 25.10.2021 року - на 8,5%, за Додатковою угодою № 7 від 16.11.2021 року - на 11,34%). В справі № 920/19/24 предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу, де загалом була збільшена ціна електричної енергії на 100,75% та не більше 10% в кожній окремій додатковій угоді.
Судом встановлено наступне.
Предметом спору у даній справі № 915/1543/24 є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення з відповідача безпідставно сплачених коштів в сумі 197 713, 25 грн.
Підставою позову зазначено обставини щодо укладання між позивачем та відповідачем ряду додаткових угод, якими було зменшено обсяги постачання електричної енергії з урахуванням збільшення цін, в результаті чого фактична вартість було збільшена на 89,7%, та зменшено об'єм постачання електроенергії на 159 229 кВт. Таким чином, за період з лютого по листопад включно 2021 було надлишково сплачено 197 713, 25 грн. На підставі викладеного позивач вважає, що додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України та ст. 653 ЦК України та є недійсними.
Судом встановлено, що в провадженні Верховного Суду знаходиться справа № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623, 48 грн.
Так, ухвалою КГС ВС від 29.01.2025 справу № 920/19/24 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема КГС ВС зазначив що:
- неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств;
- на думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений;
- Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
Підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:
- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021;
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 прийнято до розгляду справу № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсними додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів у сумі 692 623, 48 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на рішення Господарського суду Сумської області від 26.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.
Бажання економити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).
В той же час обґрунтованість тривалості проваджень повинна бути оцінена з урахування наступних критеріїв, заснованих практикою Суду: складність справи, внесок заявника і відповідних органів влади, а також предмет спору (Comingersoll S.A. v. Portugal [GC] (Комінгерсоль проти Португалії) [ВП]; Frydlender v. France [GC] (Фрайдлендер проти Франції) [ВП], § 43; Sьrmeli v. Germany [GC] (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 128).
Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень може виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).
Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 ГПК України з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується: єдністю судової практики.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній господарській справі № 915/1543/24 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду рішення у подібних правовідносинах у іншій справі № 920/19/24.
Керуючись ст. 177, 181-182, 228, 229, 233-235, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Зупинити провадження у даній справі № 915/1543/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 920/19/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (ст. 235, 255 ГПК України).
Повну ухвалу складено 24.06.2025
Суддя Е. М. Олейняш