125/866/24
2/125/212/2024
09.06.2025 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В.,
за участі секретаря Войтюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 125/866/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Барський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання розірвання шлюбу фіктивним,
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання розірвання шлюбу фіктивним.
На обґрунтування позову зазначив, що 04.09.1999 вони з відповідачкою зареєстрували шлюб. Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 06.05.2003 вказаний шлюб між сторонами розірвано, про що 06.05.2003 складено актовий запис № 84. За даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу № 00044075443 від 15.03.2024, розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснено на підставі спільної заяви подружжя від 04.04.2003. Вважає, що зазначене розірвання шлюбу підлягає визнанню фіктивним, а актовий запис № 84 про розірвання шлюбу, складений 06.05.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Барського районного управління юстиції Вінницької області та свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 підлягають анулюванню, з таких підстав. Як відомо позивачу, у період 2002-2004 років відповідачка звернулася до Управління соціального захисту населення Жмеринської РДА щодо призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї. Вказана допомога була призначена відповідачці, але у подальшому стали відомі обставини, які унеможливлюють призначення такої соціальної допомоги, а тому отримані кошти були повернуті як помилково зараховані. Згодом відповідачка повідомила позивачу про те, що з метою призначення соціальної допомоги, вона самостійно здійснила розірвання шлюбу між ними. Однак, у зв'язку з тим, що 16.05.2003 було укладено договір купівлі-продажу, за яким відповідачка набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , у призначенні соціальної допомоги їй було відмовлено. Відповідачка запропонувала позивачу спільно звернутися до відділу ДРАЦС для повторного укладення шлюбу, оскільки сторони за весь період перебування у шлюбі та після його фіктивного розірвання продовжували проживати однією сім'єю як чоловік та жінка зі спільним бюджетом, побутом, взаємними правами та обов'язками, спільно виховували двох неповнолітніх дітей, дійсного наміру припинити подружні відносини не мали. 04.09.2007 вони з відповідачкою зареєстрували шлюб. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. 14.03.2024 заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду шлюб між сторонами було розірвано. 19.04.2024 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду заочне рішення від 14.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу було скасовано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 донька - ОСОБА_8 . Позивач зазначає, що у 2003 році сторони спільно придбали квартиру АДРЕСА_1 , власником житла за договором купівлі-продажу є відповідачка. Позивач вважає, що відповідачка набула право власності на квартиру після фіктивного розірвання шлюбу у відділі ДРАЦС, унаслідок чого, квартира не входить до спільного майна подружжя, а вважається особистою приватною власністю відповідачки, що порушує право позивача на частку у спільному майні. Також позивач вказує, що реєстрація місця проживання позивача у квартирі, яка зареєстрована за відповідачкою, здійснена у 2003 році, що додатково свідчить про те, що фактично подружні відносини між сторонами після фіктивного розірвання шлюбу не були припинені. До позовної заяви додаються фотографії, відзняті у період з 2003 по 2007 рік, на яких зображені позивач, відповідач та їхні спільні діти. Після фіктивного розірвання шлюбу, позивач, проживаючи у квартирі АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачкою, здійснював ремонт житла, що підтверджується копією локального кошторису на будівельні роботи на поточний ремонт квартири та копією акта виконаних робіт, де замовником вказаний позивач у справі. На підставі викладеного, просить визнати фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та анулювати актовий запис і свідоцтво про розірвання шлюбу.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві. Просила задовольнити позов у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову. Просив відмовити у його задоволенні повністю.
У судовому засіданні за клопотанням представника позивача та за згодою позивача, у якості свідка був допитаний позивач ОСОБА_1 . У якості свідка позивач надав такі показання.
04.09.1999 сторони у справі одружилися. Позивач вважав, що перебуває у зареєстрованому шлюбі аж до 2022 року, коли він подав до Барського суду заяву про розірвання шлюбу. При цьому зауважив, що до заяви про розірвання шлюбу долучив оригінал свідоцтва про укладення шлюбу від 1999 року. Після початку війни у лютому 2022 року, сторони вирішили забрати заяву про розірвання шлюбу з Барського суду, оскільки позивач пішов на війну. Через деякий час, оновлюючи застосунок «Дія», позивач отримав ухвалу про заочний розгляд Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області справи про розірвання шлюбу. Ознайомившись у Хмельницькому суді з матеріалами справи, він дізнався, що ОСОБА_2 подала позов про розірвання шлюбу, який укладений у 2007 році, про що до цього позивачеві не було відомо. Позивач зазначає, що після укладення шлюбу у 1999 році, вони жили однією сім'єю, виховували дітей, придбали у 2003 році квартиру, робили у ній ремонт, який закінчили у 2007 році.
На запитання представника відповідача позивач у якості свідка суду пояснив таке.
Про те, що між сторонами укладено шлюб у 2007 році, позивач дізнався, коли ознайомлювався з матеріалами справи в суді. Коли сам подавав на розлучення у 2022 році, то подавав оригінал свідоцтва про шлюб 1999 року, чи повернули йому оригінал свідоцтва не пам'ятає, оскільки був на війні, заяву від його імені подавала адвокат. У Хмельницькому суді позивач вказував про те, що шлюбу у 2007 році не укладав, у Хмельницький суд подавав копію свідоцтва про шлюб 1999 року. Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було розірвано шлюб, який укладений у 2007 році. Рішення набрало законної сили.
Позивач вказав, що до РАЦСу укладати шлюб ходив лише один раз - у 1999 році.
До 2018 року позивач пропрацював у правоохоронних органах 23 роки, чи подавав на роботу в особову справу інформацію про розірвання шлюбу у 2003 році не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомив, що більше 20 років знає сім'ю ОСОБА_10 , з батьком відповідачки свідок є сусідом по гаражу. Близько 20 років тому, коли ОСОБА_2 була в декретній відпустці, то оформила чи соціальну допомогу, чи субсидію, свідок точно не пам'ятає. Однак, оскільки вона купила квартиру, то не мала права отримувати допомогу, свідок складав про це акт. Також свідок пам'ятає, що кошти ОСОБА_10 повернули.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив, що знає ОСОБА_10 з 2000 року. У той час свідок працював у відділенні поліції у м. Бар у карному розшуці з 1994 року по 2010 рік, упродовж цього часу близько 4-5 років у поліції працював також ОСОБА_1 . Свідок спілкувався з сім'єю ОСОБА_10 , йому відомо, що у них народився син ОСОБА_7 , а згодом ще донька. ОСОБА_12 мешкали у квартирі по АДРЕСА_2 , а потім переїхали на вулицю ОСОБА_13 . Свідкові також відомо, що коли ОСОБА_1 перевівся працювати у Херсон, то забрав з собою сім'ю. Далі ОСОБА_1 працював у Кам'янці-Подільському, свідок приїздив до нього в гості, та бачив, що ОСОБА_10 ОСОБА_14 також жила у квартирі. На думку свідка, вони жили однією сім'єю.
На запитання учасників свідок суду пояснив, що він підтримує спілкування і з ОСОБА_14 , і з ОСОБА_15 , свідкові невідомо чи вони перебувають у офіційному шлюбі.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04.09.1999, що підтверджується даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу.
Сторони є батьками: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
06.05.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Барського районного управління юстиції Вінницької області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що у книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний актовий запис № 84, що підтверджується даними копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 06.05.2003 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу. Відповідно до даних останнього, шлюб було розірвано за спільною заявою подружжя від 04.04.2003.
Відповідно до даних копії договору купівлі-продажу від 16.05.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Любарською Л.С. та зареєстрований у реєстрі за № 1102, ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
На підтвердження тих обставин, що після розірвання шлюбу у 2003 році, позивач був зареєстрований, проживав та робив ремонт у квартирі АДРЕСА_1 , яку придбала відповідачка, ОСОБА_1 долучив до позовної заяви копії: локального кошторису на будівельні роботи № 1-1-4 на поточний ремонт квартири від 14.10.2006, акту виконаних робіт від 14.10.2006, та довідку Кооперативу «Весна» від 14.04.2024, що видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що він дійсно прописаний і проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 2003 року. Разом з ним прописані і проживають: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; син - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочка - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До позовної заяви позивач долучив фотознімки, на яких зображені він з відповідачкою та їхніми спільними дітьми, та з його слів, відзняті у період з 2003 по 2007 роки.
19.04.2024 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду було скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14.03.2024 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Відповідно до даних відповіді Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації № 1183/01-17/04/04.24 від 26.04.2024, наданої на адвокатський запит Мурис О. № 23 від 18.04.2024, згідно з даними програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ, громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01.06.2003-30.11.2003 та з 01.01.2004-30.06.2004 перебувала на обліку в Управлінні соціальної політики Барської районної державної адміністрації та отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2003 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги мало-забезпеченим сім'ям».
На виконання вимог ухвали Барського районного суду Вінницької області від 24.07.2024 про витребування доказів за клопотанням представника відповідачки, Барський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав копію актового запису про розірвання шлюбу за № 84, складеного 06.05.2003 відділом реєстрації актів громадянського стану Барського району Вінницької області на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Одночасно повідомляють, що згідно з Номенклатурою справ Барського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), документи про державну реєстрацію розірвання шлюбу на підставі ст. 106, 107 СК України зберігаються у відділі протягом 5 років, після закінчення терміну зберігання знищуються.
Дослідивши подані докази та заслухавши позиції сторін, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюють такі норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 106 СК України, подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Відповідно до ст. 108 СК України, за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюється органом державної реєстрації актів цивільного стану.
Зміст вказаної правової норми свідчить про те, що предметом доказування у даній справі є факт проживання жінки та чоловіка однією сім'єю після розірвання шлюбу та відсутність у них наміру припинити шлюбні відносини.
У постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 461/6692/16-ц зроблено висновок, що розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім'єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин. При цьому, для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім'ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У свою чергу предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77 ЦПК України).
Оцінюючи докази щодо відповідності критерію допустимості, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом, та ураховує, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Вирішуючи питання достатності поданих доказів, суд виходить з того, що відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; а питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На виконання положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд вважає, що предметом доказування у даній справі є - ті обставини, що шлюб у 2003 році було розірвано без наміру припинення шлюбних стосунків; що з 2003 року по 2007 рік, тобто до часу, коли між сторонами був укладений новий шлюб, у обох з подружжя існувала внутрішня воля до підтримання подальших шлюбних відносин та вони виявляли її у вигляді активних дій. Як висловився Верховний Суд, такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім'ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу.
Оцінюючи наявні у справі докази через призму наведених вище процесуальних норм права, суд дійшов такого.
Суд не приймає показання позивача у якості свідка, оскільки вони мали суттєві розбіжності. Зокрема, у позовній заяві позивач вказав, що саме відповідачка без його відома самостійно фіктивно розірвала шлюб у 2003 році, пізніше повідомила це позивачу, а згодом запропонувала одружитися повторно та вони спільно уклали шлюб у 2007 році. Під час допиту у якості свідка позивач вказував, що йому було невідомо про розірвання шлюбу у 2003 році та укладення нового шлюбу у 2007 році, і він, подаючи у 2022 році заяву про розірвання шлюбу до суду, вказував про розірвання шлюбу, що був укладений у 1999 році; про розірвання у 2003 році та укладення у 2007 році шлюбу позивач дізнався під час розгляду справи про розірвання шлюбу у Хмельницькому міськрайонному суді.
Щодо обставин звернення відповідачки до Управління соціального захисту з метою отримання допомоги як малозабезпеченій сім'ї, як свідок позивач вказав, що після придбання квартири йому довелося повертати кошти, які були виплачені у якості соціальної допомоги, тоді як у позовній заяві вказав, що у призначенні допомоги було відмовлено, у зв'язку з придбанням квартири.
Суд не приймає надані позивачем фотознімки як доказ у справі, оскільки під час судового розгляду не було надано доказів того, що дані знімки були відзняті у період з 2003 по 2007 роки, отже такі докази не відповідають критерію належності.
Оцінюючи подану позивачем довідку про реєстрацію його місця проживання, згідно з якою він з 2003 року прописаний і проживає у АДРЕСА_3 , суд звертає увагу на таке.
Довідка видана головою ЖБК «Весна» Літоміною О.Я. 14.04.2024, однак на бланку та відбитку печатки цієї юридичної особи зазначено: «Кооператив «Весна» Барська міська Рада народних депутатів», якої не існує. Крім того, дані цієї довідки суперечать інформації, яку вказав про себе позивач у позовній заяві, а також повідомив під час судового засідання про те, що місце його проживання зареєстроване у м. Хмельницькому. Дані довідки ЖБК «Весна» також суперечать даним паспорту позивача, де наявні відмітки про реєстрацію його місця проживання 25.01.2000 у АДРЕСА_4 ; 13.06.2003 - знятий з реєстраційного обліку; 13.06.2003 - зареєстрований АДРЕСА_5 ; 11.08.2008 - знято з реєстрації місця проживання; 11.08.2008 місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
У зв'язку з викладеними суперечностями, суд вважає, що даний доказ не відповідає критерію достовірності, тому не приймає його.
Таким чином, суд вважає, що позивач не довів ту обставину, що у період з 2003 року по 2007 рік він був зареєстрований у квартирі, яка була придбана відповідачкою.
Навпаки, дані його паспорту свідчать про те, що після розірвання шлюбу у 2003 році позивач був знятий з реєстрації у АДРЕСА_4 та зареєстрував своє місце проживання у с. Супівка; а у 2008 році, тобто після укладення нового шлюбу з відповідачкою, зареєстрував місце проживання у квартирі, яку вона придбала у 2003 році.
Поданий позивачем копії локального кошторису на будівельні роботи № 1-1-4 на поточний ремонт квартири АДРЕСА_1 від 14.10.2006, акту виконаних робіт від 14.10.2006, де замовником вказаний ОСОБА_18 , доводить те, що позивач підписував ці документи, однак не доводить того, хто оплачував ремонт та, на думку суду, не може бути доказом на підтвердження наявності внутрішньої волі обох з подружжя до підтримання шлюбних стосунків.
Оцінюючи письмовий доказ - відповідь Управління соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації № 1183/01-17/04/04.24 від 26.04.2024, суд виходить з такого.
Позивач надав цей документ на підтвердження того, що відповідачка розірвала шлюб не з метою припинення шлюбних стосунків, а з метою отримання соціальної допомоги. Однак, на думку суду, даний доказ не доводить таких обставин. Згідно з даними відповіді ОСОБА_2 перебувала на обліку в УПСЗН з 01.06.2003-30.11.2003 та 01.01.2004-30.06.2004 та отримувала державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям. При цьому під час судового розгляду не було надано доказів того, що такий статус відповідачка отримала саме у зв'язку з розірванням шлюбу, тому даний доказ, на думку суду, не відповідає критерію належності, отже не приймається судом.
Пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не містять обставин, що підлягають доказуванню у даній справі. Свідок Сторчак підтвердив ту обставину, що ОСОБА_2 отримувала соціальну допомогу, яку точно він не пам'ятає, та у зв'язку з придбанням квартири, ОСОБА_10 повернули кошти. А свідок ОСОБА_19 , який відвідував ОСОБА_10 у м. Кам'янець-Подільський, не зазначив коли це було, тобто це міг бути період після укладення нового шлюбу між сторонами, а також - це був лише один візит, і та обставина, що у квартирі на час візиту свідка перебували і ОСОБА_14 , і ОСОБА_15 не може свідчити про наявність між ними шлюбних стосунків.
Суд також ураховує те, що згідно з позицією позивача, йому не було відомо про розірвання шлюбу у 2003 році. Разом з тим, згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу усіх сторін правочину. Те саме стосується і розірвання шлюбу.
Оскільки позивач пояснює, що йому не було нічого відомо на момент розірвання шлюбу у 2003 році, то у нього був відсутній умисел на «фіктивне» розлучення з ОСОБА_2 . Відповідачка позов про визнання розірвання шлюбу фіктивним не визнала, отже ці обставини підлягають доказуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем докази на підтвердження обставин, на які він посилається, не відповідають критеріям достовірності, належності та достатності, не дають суду підстав для висновку про наявність підстав для визнання розірвання шлюбу фіктивним, тому у позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивача слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Барський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання розірвання шлюбу фіктивним відмовити повністю.
Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ).
Третя особа: Барський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (площа Пам'яті, 19, м. Бар, Вінницька область, 23000, ЄДРПОУ 20088468).
Повний текст рішення суду складено 25.06.2025, у зв'язку з перебуванням головуючої судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні № 125/1137/24 з 09.06.2025 по 12.06.2025, та відсутністю 13.06.2025 на підставі наказу № 13-В.
Суддя