79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.06.2025 Справа № 914/3250/24
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк, розглянув матеріали заяви керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі
позивача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Інвест-Плюс», м. Львів,
предмет позову: стягнення 6 844 734,48 грн,
підстава позову: несплата пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури,
за участю представників:
прокурора: Наталія Цинайко,
позивача: Софія Поліщук,
відповідача: Ольга Галушко.
1. ПРОЦЕС
1.1. До Господарського суду Львівської області 31.12.2024 надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Інвест-Плюс» про стягнення 6 844 734,48 грн.
1.2. Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Хід судових засідань відображено в протоколах судових засідань та ухвалах суду. Зокрема, в судовому засіданні 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
1.3. Відводів складу суду не заявлено.
1.4. У судове засідання 26.06.2025 з'явилися всі учасники справи. Суд проголосив вступну і резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Прокурор стверджує, що відповідач, розпочавши у 2020 році будівництво багатоквартирних житлових будинків зобов'язаний був до прийняття їх в експлуатацію сплатити на рахунок міської ради кошти пайового внеску в розмірі 2 % вартості будівництва об'єкта. Тому заборгованими є кошти в розмірі 5 953 915,47 грн безпідставно збережених коштів, 623 603, 39 грн інфляційних втрат і 267 215,62 грн 3 % річних. Натомість Департамент економічного розвитку Львівської міської ради не вживав заходів щодо стягнення з відповідача коштів за пайову участь та не повідомляв про намір вживати такі, у зв'язку з чим інтереси держави захищає та представляє прокурор.
2.2. Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
2.3. Відповідач стверджує про відсутність обов'язку сплачувати внески, вважає, що розпочав будівництво по одному об'єкту у 2021 році, а не в 2020 році. Крім цього, стверджує, що розрахунок мав здійснюватися за вихідними даними, існуючими на початок будівництва, тобто на вересень 2020 року, а не на час здачі об'єкта в експлуатацію.
2.4. Також стверджує, що датою початку будівництва є дата здійснення перших будівельних робіт, зазначена в загальному журналі робіт, а не дата отримання дозволу на виконання робіт. Відповідно до його розрахунків по сертифікату ЛВ012200731915 розмір пайової участі становить 1 828 717,10 грн, а не 2 750 524,45 грн, а по сертифікату ЛВ122230915746 підстав здійснювати розрахунок немає. Крім цього, подав клопотання про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем, на 90 %.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Рішенням Львівської міської ради № 1209 від 27.12.2019 затверджено відповідачу містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземних гаражем на вул. Угорській, 14. Товариству з обмеженою відповідальністю «Львів-Інвест-Плюс» отримати технічні умови на інженерне забезпечення проектованого об'єкта, розробити робочий проект та провести його експертизу, розробити паспорт кольорового опорядження фасаду та погодити його у встановленому законодавством порядку, звернути у відповідний орган для отримання дозвільних документів, які дають дозвіл на початок виконання робіт.
3.2. Відповідно до відомостей з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва на підставі містобудівних умов та обмежень № 2365221208913347975 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 31.07.2020 видала дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ012200731915; дата початку будівництва - 31.07.2020, дата завершення будівництва - 31.08.2023; кошторисна вартість будівництва 145 909 тис. грн.
3.3. Надалі, 02.12.2022, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів серії ЛВ122221201736, відповідно до якого, серед іншого, дата початку будівництва - 31.07.2020, дата завершення будівництва - 27.10.2022; кошторисна вартість будівництва 112 574 тис. грн, загальна площа квартир - 6 813,45 кв. м.
3.4. Відповідно до сертифіката як додатку № 7 до Порядку вид будівництва - нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним гаражем на вул. Угорській, 14, загальна площа квартир - 7 094,1 м кв.
3.5. У розділі «пайова участь» зазначено підставу для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019.
3.6. Іншим рішенням Львівської міської ради № 143 від 21.02.2020 (МУ2365243886089012647) також затверджено відповідачу містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземних гаражем на вул. Угорській, 14.
3.7. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 31.07.2020 видала дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ012200731264.
3.8. Надалі, 20.09.2023, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів серії ЛВ122230915746, відповідно до якого, серед іншого, дата початку будівництва - 31.07.2020, дата завершення будівництва - 31.08.2023; кошторисна вартість будівництва 145 909 тис. грн, загальна площа приміщень - 14 064,03 (площа квартир + площа вбудованих нежитлових приміщень), загальна площа квартир - 7 404,08 кв. м.
3.9. Відповідно до сертифіката як додатку № 7 до Порядку вид будівництва - нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземним гаражем на вул. Угорській, 14, загальна площа квартир - 7 600,7 м кв.
3.10. Саме містобудівні умови 2365243886089012647 вказані в дозвільних документах від 31.07.2020 і від 20.09.2023.
3.11. У розділі «пайова участь» зазначено підставу для звільнення від сплати пайової участі - пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019.
3.12. Відповідач подав копії окремих сторінок Загальних журналів робіт № 1 як додаток А до ДБН А.3.1 - 5:2016 з будівництва об'єкта - багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями та підземними гаражами за адресою вул. Угорська, 14, відповідно до яких описані різного виду роботи, починаючи з 14.09.2020 і з 22.03.2021, та відповідно до яких найменування будівельної організації ТзОВ «ТВД».
3.13. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради здійснив розрахунок пайових внесків по двох об'єктах будівництва.
3.14. Так, по одному об'єкту 31.07.2020 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ012200731264 та здійснено будівництво об'єкта, який введено в експлуатацію 20.09.2023 відповідно до сертифіката ЛВ122230915746 із площею квартир 7 600,7 кв. м. Департамент врахував показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 27.07.2023 за № 647, у Львівській області, які становили 21 073,00 грн за 1 кв. м. Також у формулі розрахунку пайового внеску застосовано 2 %, що застосовуються до житлових будинків згідно з Ухвалою Львівської міської ради від 23.12.2019 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року». Відповідно пайовий внесок визначений в розмірі 3 203 391,02 грн.
3.15. По іншому об'єкту 31.07.2020 отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ012200731915 та здійснено будівництво об'єкта, який введено в експлуатацію 02.12.2022 відповідно до сертифіката ЛВ122221201736 із площею квартир 7 094,10 кв. м.
3.16. Позивач здійснив розрахунок пайового внеску із врахуванням цієї площі, із врахуванням показника опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 17.11.2022 за № 214, який у Львівській області становив 19 386,00 грн за 1 кв. м, та із застосуванням коефіцієнта 2 %, що застосовуються до житлових будинків згідно з Ухвалою Львівської міської ради від 23.12.2019 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року». Відповідно отримано розмір пайового внеску в розмірі 2 750 524,45 грн.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО ПІДСТАВ ЗВЕРНЕННЯ ПРОКУРОРОМ ІЗ ПОЗОВОМ
4.1. Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
4.2. Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
4.3. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 22.10.2019 у справі № 914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
4.4. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 806 від 17.09.2021 затверджено Положення про департамент економічного розвитку Львівської міської ради, відповідно до п. п. 1.4 якого Департамент є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства України та установах банків державного сектору, штампи і бланки, право набувати майнових і немайнових прав та обов'язків, право виступати позивачем і відповідачем, третьою особою, яка заявляє/не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача/відповідача у судах від свого імені, печатку з зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
4.5. Пунктами 2.1.1, 2.1.2 Положення також встановлено, що основними завданнями департаменту є, зокрема, реалізація заходів щодо збалансованого економічного і соціального розвитку Львівської міської територіальної громади та ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів, забезпечення у межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів міської громади.
4.6. Згідно з п. 4.1.16 Положення до компетенції Департаменту економічного розвитку належить залучення на договірних засадах у порядку, визначеному законодавством України, коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення на будівництво, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони довкілля та історичного середовища.
4.7. Надалі, 31.01.2025 затверджено нове Положення про Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, зазначені вище повноваження установи залишились актуальними в новому Положенні.
4.8. Крім цього, ухвалою Львівської міської ради № 1081 від 09.07.2021 затверджено Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, відповідно до якого до повноважень Департаменту економічного розвитку віднесено відтермінування (розтермінування) сплати пайового внеску та проведення перерахунку згідно з діючими договорами про пайову участь за зверненнями замовника/ забудовника до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію (п. 7).
4.9. Крім цього, Департамент економічного розвитку уповноважений надавати розрахунки пайової участі щодо об'єкта будівництва відповідно до п. 2.4 Ухвали Львівської міської ради від 23.12.2019 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року».
4.10. Прокурор долучає листування з позивачем, з Львівською міською радою, з Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Львові.
4.11. Так, листом від 09.09.2024 надано запит про отримання інформації, чи звертались забудовники до міської ради для визначення розмірів пайової участі, результати їх розгляду та вжиття заходів щодо стягнення цих коштів в судовому порядку.
4.12. Листом від 02.10.2024 виконавчий комітет Львівської міської ради надав прокуратурі відповідь, що відповідно до листа від 13.09.2024 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова повідомила, що замовниками будівництва ТзОВ «Львів Інвест Плюс», ТзОВ «КСФ Груп» в п. 12 акта готовності об'єкта до експлуатації зазначено, що пайова участь не сплачується.
4.13. Прокуратура потворно звернулась до міської ради із запитом від 16.10.2024 про надання інформації про вжиті заходи щодо стягнення із забудовників безпідставно збережених коштів.
4.14. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради листом від 06.11.2024 повідомив прокуратуру про відсутність судових проваджень про стягнення грошових коштів. У цьому ж листі здійснено нарахування сум пайових внесків.
4.15. Прокуратура зверталась із запитами також і до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Львові листом від 22.11.2024 та просила надати заяви і сертифікати стосовно об'єктів будівництва забудовника ТзОВ «Львів-Інвест Плюс». Повторно скеровано запит від 29.11.2024.
4.16. Листами від 28.11.2024 і від 04.12.2024 Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у м. Львові надала прокуратурі копії заяв, дозволів, сертифікатів, актів готовності об'єкта до експлуатації.
4.17. Листом від 16.12.2024 прокуратура повідомила Департамент економічного розвитку Львівської міської ради про встановлення достатніх підстав для звернення до суду в інтересах Департаменту про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 6 844 34,48 грн.
4.18. Суд також враховує, що згідно зі ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема стосовно організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах). Тобто позивач розпоряджається грошовими коштами на підставі закону та в межах своїх власних повноважень та є компетентним органом у спірних правовідносинах.
4.19. Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що прокурор обґрунтував підстави звернення з відповідним позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та не виступає альтернативним суб'єктом звернення з позовом про стягнення грошових коштів в дохід місцевого бюджету.
5. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
5.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.
5.2. Із 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
5.3. Проте, відповідно до розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
5.4. Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі № 903/601/24 у подібних правовідносинах вказав, що якщо замовниками зазначених об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.
5.5. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
5.6. Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
5.7. У постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абз.2 пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.
5.8. Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
5.9. З урахуванням зазначеного Верховний Суд погодився з постановою суду апеляційної інстанції про розрахунок пайового внеску за формулою: (Ов*м2)*2%, де
- Ов - показник опосередкованої вартості спорудження житла у Волинській області, грн. за 1 кв. м (відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17.11.2022 № 214);
- м2 - загальна площа квартир (відповідно до даних сертифікату від 29.12.2022 № ІУ123221221724);
- 2 % - розмір пайової участі для житлових будинків (пп. 2 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).
5.10. Крім цього, такий підхід до вирішення спорів такої категорії є усталеним, адже і раніше Верховний Суд стверджував, що законодавцем під час внесення змін до Закону (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у визначеному розмірі та порядку (постанова від 03.12.2022 у cправі № 910/21307/21).
5.11. Верховний Суд зазначив, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. це наша ситуація, думаю, що заперечення відповідача з журналами не спростує дати 31.07.2020
5.12. Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
5.13. Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
5.14. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
5.15. Відповідно до встановлених та не спірних обставин відповідач не звертався до органу місцевого самоврядування для отримання розрахунку пайового внеску по жодному зі спірних об'єктів будівництва. Тобто відповідач не виконав такого обов'язку, що не звільняє його від виникнення при здачі в експлуатацію будинків наступного обов'язку - сплати пайового внеску.
5.16. Перевіряючи розрахунок пайового внеску, суд зазначає, що застосовані позивачем площі квартир зданих в експлуатацію об'єктів не є спірними та відповідають тим, що відображені в сертифікатах готовності об'єктів до експлуатації від 02.12.2022 і від 20.09.2023.
5.17. Міністерство розвитку громад та територій України періодично затверджує положення «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України». Позивач застосовував показники станом на 17.11.2022 і на 01.07.2023 в розмірах 19 386 грн за 1 кв. м і 21 073,00 грн за 1 кв. м, які були чинним на час введення об'єктів в експлуатацію (02.12.2022 і від 20.09.2023).
5.18. Аналізуючи вказане та позицію відповідача про те, що потрібно застосовати показники, чинні на час існування обов'язку по зверненню для визначення розрахунку пайового внеску, суд зазначає, що така не є обґрунтованою.
5.19. Суд враховує, що відповідальності у виді примусу до звернення до органу місцевого самоврядування для розрахунку пайового внеску та здійснення такого розрахунку на той час упродовж десяти днів після початку виконання будівельних робіт законодавство не передбачає. Натомість підставою для стягнення грошових коштів у розмірі пайового внеску є настання іншої обставини - завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. Саме з наступного дня після введення в експлуатацію новозбудованого будинку відповідач вважається таким, що прострочив обов'язок сплати пайового внеску. Тому суд вважає законним і обґрунтованим здійснення розрахунку суми пайового внеску на час виникнення прострочення виконання зобов'язання, тобто на час введення об'єкта в експлуатацію. Крім того, в усталеній судовій практиці у тотожних правовідносинах відсутня протилежна позиція.
5.20. Надаючи правову оцінку іншим запереченням відповідача - щодо іншого часу початку будівельних робіт, ніж дата видачі дозволу на початок виконання будівельних робіт, суд зазначає таке.
5.21. Як встановлено вище, стосовно двох об'єктів Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт 31.07.2020.
5.22. Натомість відповідач вважає, що належним доказом початку виконання робіт у спірній ситуації є загальні журнали робіт, а не вказані дозволи. Відповідно до його загального журналу роботи по одному із об'єктів розпочато не 31.07.2020, а 22.03.2021 («Розробка грунта екскаватором під котлован. Секц. 4 - 5 на відм. 4,150»), у зв'язку з чим обов'язок по сплаті пайового внеску за будівництво, розпочате у 2021 році, відсутній.
5.23. Відповідно до іншого загального журналу робіт такі розпочато не 31.07.2020, а 14.09.2020 («Розробка грунта екскаватором під фундаментну плиту»), у зв'язку з чим застосуванню підлягали показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які були чинні на вересень 2020, а не на грудень 2022 року. Встановивши вище обґрунтованим застосування відповідного показника на час введення об'єкта в експлуатацію, вказані заперечення відповідача значення не мають та на розмір пайового внеску не впливають.
5.24. Надаючи правову оцінку доказав сторін стосовно початку виконання робіт по об'єкта, зданому в експлуатацію 20.09.2023, суд керується
5.25. Так, загальний журнал робіт є додатком А до ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва».
5.26. Відповідно до п. 4.8 ДБН Загальний журнал робіт (додаток А) належать до виконавчої документації. За результатами виконаних будівельних робіт має бути оформлена виконавча документація. Також виокремлені вказівки щодо ведення загального журналу робіт. Зокрема, загальний журнал робіт є основним первинним виробничим документом, який відтворює технологічну послідовність, терміни, якість і умови виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва. Тобто таке призначення журналу як фіксація початку виконання будівельних робіт не передбачено.
5.27. Крім цього, передбачено, що загальний журнал робіт ведеться на будівництві окремих або групи однотипних об'єктів, які розміщені в межах одного будівельного майданчика і споруджуються одночасно. Загальний журнал робіт веде особа, відповідальна за будівництво об'єкта (виконавець робіт, старший виконавець робіт) і заповнює його з першого дня роботи на об'єкті особисто або доручає керівникам змін. Спеціалізовані будівельні організації ведуть спеціальні журнали робіт, що знаходяться у відповідальних осіб, які виконують ці роботи. По закінченні робіт спеціальний журнал передається генеральній будівельній організації.
5.28. Відомості про виконання робіт (з початку і до їх завершення), що включаються в таблиці А.5, є основною частиною журналу. Ця частина журналу містить відомості про початок і закінчення роботи і відображає перебіг її виконання. Опис робіт повинен проводитись по конструктивних елементах об'єкта будівництва з зазначенням осей, позначок, поверхів, ярусів, секцій і приміщень, де роботи виконуються. Наводяться стислі відомості про методи виконання робіт, застосовані матеріали, готові вироби і конструкції, вимушені простої будівельних машин (із зазначенням вжитих заходів), випробування устаткування, систем, мереж і вимушені простої (випробування вхолосту або під навантаженням, подача електроенергії, випробування на міцність і герметичність тощо), відхилення від робочих креслень (із зазначенням причин) і їх погодження, зміни розміщення охоронних, захисних і сигнальних огорож, переноси транспортних і пожежних мереж, прокладання, перекладання, розбирання тимчасових інженерних мереж, наявність і виконання схем операційного контролю якості, виправлення і переробку виконання робіт (із зазначенням винних), а також метеорологічні та інші особливі умови виконання робіт.
5.29. Передбачено також, що загальний журнал повинен бути пронумерований, прошнурований, оформлений усіма підписами на титульному аркуші і скріплений печаткою будівельної організації, яка його видала.
5.30. Із зазначеного не вбачається, що основним призначенням загального журналу робіт є фіксація початку будівельних робіт, тоді як дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на підставі заяви замовника, є дозвільним документом, форма якого встановлена законом.
5.31. Крім цього, із поданих копій окремих сторінок журналів неможливо встановити, яких саме об'єктів вони стосуються, вчинені в розділі 5 записи скріплені підписом, не розшифрованим, без значення посади та прізвища відповідальної особи, на першій сторінці графи «початок робіт за планом (договором)» і «фактично» не заповнені, печатка будівельної компанії відсутня.
5.32. Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що порівняно із односторонньо веденим журналом відповідача більш вірогідно підтверджує дату початку виконання робіт саме дозвіл, виданий незалежним суб'єктом - Інспекціє державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові.
5.33. Тому суд погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком пайового внеску в розмірі 3 203 391,02 грн по об'єкту, введеному в експлуатацію 20.09.2023, і в розмірі 2 750 524,45 грн по об'єкту, введеному в експлуатацію 02.12.2023. Такі кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
5.34. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5.35. Послідовним та усталеним в судовій практиці є підхід, що приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Тому позивач має право нараховувати 3 % річних та інфляційні втрати на суму прострочених грошових коштів.
5.36. На суму 3 203 391,02 грн позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних за період з часу введення об'єкта в експлуатацію - з 21.09.2023 до 05.11.2024 і суми таких становлять 108 253,47 грн 3 % річних та 275 552,25 грн інфляційних втрат. Здійснивши перевірку такого розрахунку, суд зазначає, що періоди визначені правильно і суми пораховано також правильно. Зокрема, суд отримав розмір інфляційного збільшення в сумі 338 173,23 грн, що є більшим від заявленого позивачем. Суд не має підстав виходити за межі заявлених позовних вимог, тому задоволенню підлягають суми, визначені позивачем: 108 253,47 грн 3 % річних та 275 552,25 грн інфляційних втрат.
5.37. На суму пайового внеску 2 750 524,45 грн позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних за період з часу введення об'єкта в експлуатацію - 03.12.2022 по 05.11.2024 і суми таких становлять 348 051,14 грн і 3 % річних в сумі 158 962,15 грн. перевіривши розрахунок і періоди прострочення, суд погоджується із заявленими до стягнення сумами та визнає їх обґрунтованими. Зокрема, суд отримав розмір інфляційного збільшення в сумі 403 825,50 грн, що є більшим від заявленого позивачем. Суд не має підстав виходити за межі заявлених позовних вимог, тому задоволенню підлягають суми, визначені позивачем: 348 051,14 грн інфляційних втрат і 158 962,15 грн 3 % річних.
6. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ 3 % РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ
6.1. Відповідач просить врахувати, що заявлений розмір інфляційних втрат та 3% річних, окрім того, що є неспівмірним з сумою основної заборгованості та не відповідає його правовій природі, він також є непосильним тягарем для Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Інвест Плюс» у зв'язку з відсутністю грошових коштів. Задоволення судом заявлених прокурором інфляційних втрат та 3% річних може призвести до визнання відповідача неплатоспроможним та визнання банкрутом, що призведе до неможливості виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем та третіми особами.
6.2. Окрім цього, відповідач вважає, що значні фінансові збитки та втрати, яких товариство зазнало у зв'язку з карантинними обмеженнями, що діяли з 2020 року, та введенням воєнного стану з 2022 року, що супроводжувалося значним ростом цін на товари та послуги, енергоносії, обмеженнями у виробництві та поставках необхідних будівельних матеріалів, відсутністю кваліфікованих майстрів та робочих для виконання будівельних робіт, відсутністю попиту серед населення на купівлю житла, тощо також є тими обставинами, які свідчать про наявність правових підстав для зменшення заявлених вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних.
6.3. Крім цього, у розпорядженні відповідача наявна інформація щодо неналежного виконання Львівською міською радою своїх повноважень у сфері стягнення пайової участі на користь територіальної громади, що була встановлена за результатами проведення державного фінансового аудиту, а також що стало причиною ініціювання відкриття кримінального провадження проти Львівської міської ради за фактом неотримання до бюджету коштів пайової участі, яка на думку відповідача свідчить про те, що значний обсяг інфляційних втрат та 3% річних нарахований, в тому числі, у зв'язку з бездіяльністю кредитора, що також слід взяти до уваги під час вирішення питання про зменшення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
6.4. На підтвердження заявленого клопотання подано довідку АБ «Укргазбанк» від 10.06.2025 про залишок коштів по рахунку в сумі 10 624,54 грн.
6.5. Так, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
6.6. Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення
6.7. Відповідно до усталеної судової практики вказані положення можуть застосуватись як до неустойки, так і до процентів річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.
6.8. Щодо правової можливості зменшення розміру інфляційних втрат, то вказані відповідачем постанови Верховного Суду у справі № 922/977/22 і у справі № 902/43/24 про відмову в зменшенні розміру заборгованості не підтверджують вимоги відповідача про зменшення коштів з такою правовою природою, а викладений у клопотанні уривок є частиною розділу постанови про «зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції». Натомість Верховний Суд у справі № 922/977/22 вказав, що «у наведеній постанові від 24.01.2024 у справі № 917/991/22 також викладено правовий висновок щодо неможливості зменшення інфляційних втрат у порядку частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Цей же висновок Верховним Судом застосовано послідовно, зокрема у постанові від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23. При цьому Суд зауважує, що хоча висновки судів попередніх інстанцій в частині розгляду позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, у тому числі в частині висновку щодо неможливості їх зменшення, не ґрунтуються на неможливості зменшення інфляційних втрат в порядку частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, а містять лише висновки про те, що інфляційній втрати зменшенню не підлягають, адже положення частини 2 статті 625 ЦК України є мінімальною допустимою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання, це не вплинуло на прийняття правильного по суті рішення у відповідній частині».
6.9. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020), аналізуючи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, стверджує саме про можливість зменшення процентів річних. Так, колегія дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
6.10. Аналізуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, то відповідно до обставин справи та позиції сторони останній не визнавав наявності в нього обов'язку по сплаті пайового внеску, тобто не мав наміру добровільно сплачувати суму основного зобов'язання.
6.11. Подана довідка з банку за відсутності доказів відсутності/наявності у товариства рахунків в інших банківських установах та доказів руху грошових коштів по рахунках упродовж певного періоду часу не є належним доказом підтвердження тяжкого майнового стану відповідача.
6.12. Інші зазначені відповідачем обставини є суб'єктивним твердженням сторони та не підтверджені доказами.
6.13. Існування позиції Великої Палати також не дає суду підстав безапеляційного та автоматичного зменшення розміру процентів річних, адже обставини справи № 902/417/18 та справи, що розглядається, не є ідентичними. Так, Велика палата вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
6.14. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.
6.15. Крім цього, у справі № 902/417/18 встановленою була обставина, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару, що значно перевищує передбачений законом розмір (3 %).
6.16. Суд зауважує, що нічого з переліченого (ні непропорційного збільшення процентної ставки, ні майновий тягар, ні неспівмірного розміру 3 % річних, ні відсутність вини в несплаті основного зобов'язання) відповідач не доводить при заявленні клопотання про зменшення нарахованих сум.
6.17. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
6.18. Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
6.19. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
6.20. Підставою процесуальних вимог є як матеріальні, так і правові обставини, проте відповідач не довів наявність у нього обґрунтованого та реального права на зменшення нарахованих 3 % річних. Тому суд не має підстав задовольняти його клопотання. Водночас сторона не позбавлена можливості на реалізацію інших процесуальних прав, зокрема на розстрочення чи відстрочення рішення суду за наявності обґрунтованих підстав.
6.21. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що сплачений прокуратурою судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Інвест-Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 36659882, 79034, Львівська обл., місто Львів, вулиця Луганська, будинок 18) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 34814859, 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1) 6 844 734,48 грн заборгованості, з яких 5 953 915,47 грн безпідставно збережені кошти, 623 603, 39 грн інфляційні втрати і 267 215,62 грн 3 % річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Інвест-Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи 36659882, 79034, Львівська обл., місто Львів, вулиця Луганська, будинок 18) на користь Львівської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи 02910031, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19) 82 136,81 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 27.06.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.