вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2423/24
Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/2423/24
За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-Компані» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 14, оф. 1)
про стягнення 147552,81 грн,
без повідомлення (виклику) сторін.
Обставини справи:
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-Компані» (далі - відповідач) про стягнення 147552,81 грн, з яких 73593,00 грн основного боргу, 58595,11 грн пені, 4350,36 грн 3% річних та 11014,34 грн інфляційних втрат, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04 щодо здійснення розрахунку за вказаним договором у строк, встановлений договором.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2024 відкрито провадження у справі №911/2423/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв'язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.09.2024 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 18.09.2024 в його електронному кабінеті (модуль Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»).
В установлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 18.09.2024 строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
Між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Деревицькою Людмилою Олександрівною (далі - сторона-2) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04 (далі - договір), відповідно до умов якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 40-В (озеро Лебедине), (надалі - майданчик для паркування), що включає 102 (сто два) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 11 (одинадцять) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (п.1.1 договору).
Відповідно до п.2.1.3 договору сторона-1 має право безперешкодного доступу на майданчик для паркування для здійснення моніторингу та обстеження даної території в будь-який момент без попереднього повідомлення сторони-2. При цьому сторона-1 зобов'язується не перешкоджати господарській діяльності стороні-2.
Згідно з п.2.2.1 договору сторона-2 самостійно несе відповідальність за наявність необхідних дозволів для ведення власної господарської діяльності, пов'язаної з облаштуванням, утриманням, організацією та експлуатацією майданчика для паркування, здійсненням розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування автотранспорту, а також за нарахування та сплату податків.
Відповідно до п.2.2.2 договору сторона-2 за власні кошти здійснює облаштування та обладнання майданчика для паркування згідно з правилами паркування (дорожніми знаками, дорожньою розміткою, шлагбаумом, приміщенням для охорони, огорожею, тощо) у відповідності до схеми організації дорожнього руху.
Сторона-2 здійснює експлуатацію майданчика для паркування згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі правилами паркування, у відповідності до умов цього договору, схеми організації дорожнього руху, виключно за цільовим призначенням (п.2.2.3 договору).
Згідно з п.2.2.6 договору сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.2.2.9 договору сторона-2 зобов'язана звільнити майданчик для паркування після припинення дії договору в порядку та строки, передбачені договором.
Згідно з п.3.1 договору майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Відповідно до п.3.2 договору акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами з моменту погодження схеми ОДР у встановленому порядку відповідно до правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, але не пізніше ніж через 5 (п'ять) робочих днів з моменту затвердження. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним на 6-й день.
Майданчик для паркування вважається фактично повернутим стороні-1 з моменту підписання сторонами акту повернення з експлуатації майданчика для паркування у строки визначені п.7.13. У випадку не підписання стороною-2 акту повернення з експлуатації майданчика для паркування сторона-1 має право підписати даний акт в односторонньому порядку, направивши відповідне повідомлення стороні-2, після чого майданчик вважається повернутим стороні-1 (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 договору щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку непідписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 10 числа, акт приймання-передачі послуг, наданих в попередньому місяці, вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Згідно з п.4.1договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 (шість) грн 50 коп., у т. ч. ПДВ в сумі 1,08 (одна) грн 08 коп.
Відповідно до п.4.2 договору загальна ціна договору становить 726648,00 (сімсот двадцять шість тисяч шістсот сорок вісім) грн 00 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 121108,00 (сто двадцять одна тисяча сто вісім) грн 00 коп.
Оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахування кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця (п.4.3 договору).
Відповідно до п.4.4 договору сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату.
Відсутність рахунку на дату оплати визначену п.4.3 цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (п.4.5 договору).
Згідно з п.5.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства України.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п.7.1 договору).
Відповідно до п.7.2 договору строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування.
Додатковою угодою від 27.06.2022 №2 про заміну сторони договору від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04 (далі - додаткова угода 2) сторона-1, сторона-2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ-Компані» (далі - сторона-3) погодилися замінити одну із сторін договору, що укладений: між КП «Київтранспарксервіс» та Фізичною особою-підприємцем Деревицькою Людмилою Олександрівною, а саме передати стороні-3 усі права та обов'язки сторони-2 по договору (п.1 додаткової угоди 2).
Відповідно до п.2 додаткової угоди 2 з моменту набрання чинності додаткової угоди, сторона-3 змінює сторону-2 за договором, сторона-2 втрачає право вимагати від сторони-1 виконання своїх обов'язків, що виникають з договору, а сторона-3 набуває прав та починає нести обов'язки та відповідальність за їх невиконання за договором.
Згідно з п.3 додаткової угоди 2 права, обов'язки та відповідальність сторони-2 по договору переходять до сторони-3 в тому обсязі, в якому вони належали стороні-2 до набрання чинності додатковою угодою.
Згідно з п.4 додаткової угоди 2 сторона-2 зобов'язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення додаткової угоди передати стороні-3 оригінал договору, а також інші документи та інформацію, які є важливими для його виконання.
Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін і діє до закінчення терміну дії договору відповідно до його умов (п.5 додаткової угоди 2).
Відповідно до ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст.521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Отже, за додатковою угодою від 27.06.2022 №2 про заміну сторони договору від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04, з дати її укладання, Товариство з обмеженою відповідальністю «АМВ-Компані» (ідентифікаційний код 39365668) набуло всіх прав та обов'язків сторони договору - Фізичної особи-підприємця Деревицької Людмили Олександрівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04.
У пункті 1 акта приймання-передачі паркувального майданчика від 30.06.2022 сторони підтверджують, що «сторона-1» передала, а «сторона-2» прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 113 машиномісць за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 40-В (озеро Лебедине).
Відповідно до п.1 додаткової угоди від 20.10.2022 №3 до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04 сторона-1 та сторона-2 дійшли згоди, розірвати договір від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування з 20 жовтня 2022 року.
Відповідно до п.4 додаткової угоди від 20.10.2022 №3 до договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 22.09.2021 №ДНП-2021-09/04 додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та діє до закінчення строку дії договору.
У пункті 1 акта повернення паркувального майданчика від 20.10.2022 сторони підтверджують, що «сторона-2» повернула, а «сторона-1» прийняла з експлуатації паркувальний майданчик на 113 машиномісць за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, 40-В (озеро Лебедине).
В період з липня по жовтень 2022 року вартість експлуатації відповідачем машиномісць за договором склала 73593,00 грн, про що позивачем складено акти надання послуг від 31.07.2022 №2879 на суму 20553,00 грн, від 31.08.2022 №3500 на суму 20553,00 грн, від 30.09.2022 №4332 на суму 19890,00 грн та від 31.10.2022 №4947 на суму 12597,00 грн та сформовано рахунки на оплату від 01.07.2022 №2625 на суму 20553,00 грн, від 02.08.2022 №3476 на суму 20553,00 грн, від 01.09.2022 №4125 на суму 19890,00 грн та від 01.10.2022 №4746 на суму 12597,00 грн.
Оскільки відповідач свої зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення, зокрема, основного боргу у розмірі 73593,00 грн.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи, що відповідач свої грошові зобов'язання за укладеним договором своєчасно не виконав, сума основного боргу відповідачем не сплачена, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми 73593,00 грн основного боргу підлягають задоволенню, як такі, що є обґрунтованими, доведеними, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими.
З огляду на те, що відповідач оплату за договором своєчасно не здійснив, чим порушив умови вказаного договору, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 58595,11 грн пені, 4350,36 грн 3% річних та 11014,34 грн інфляційних втрат за загальним період прострочення з 16.07.2022 по 14.08.2024.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.5.2 договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 73593,00 грн основного боргу, 58595,11 грн пені, 4350,36 грн 3% річних та 11014,34 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не запереченими та належним чином не спростованими, отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-Компані» про стягнення 147552,81 грн, з яких 73593,00 грн основного боргу, 58595,11 грн пені, 4350,36 грн 3% річних та 11014,34 грн інфляційних втрат задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМВ-Компані» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 14, оф. 1, ідентифікаційний код 39365668) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код 35210739) 73593 (сімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн 00 коп. основного боргу, 58595 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 11 коп. пені, 4350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн 36 коп 3% річних, 11014 (одинадцять тисяч чотирнадцять) грн 34 коп. інфляційних втрат та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2025.
Суддя О.О. Третьякова