вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/394/25
Господарський суд Київської області в складі
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.
розглянувши справу № 911/394/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Квінт ЛТД», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Рубежівська»,
с.Михайлівка-Рубежівка Київської області
про визнання права власності
за участю представників:
від позивача: Лісовський С.В., адвокат, ордер серії СВ № 1114770 від 28.01.2025
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінт ЛТД» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рубежівська» (далі-відповідач) з вимогами визнати за позивачем право власності на майбутній врожай дернини, що був засіяний у 2023 році на земельній ділянці, площею 25,44 га.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.01.2003 між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем укладено Договір оренди земельної ділянки, за яким позивачем була прийнята в оренду земельна ділянка, площею 8,51 га, з метою її сільськогосподарського використання. Однак, у зв'язку із закінченням строку дії договору та необхідністю звільнення земельної ділянки з метою цілісності майбутнього врожаю дернини, засіяної на земельній ділянці, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майбутній врожай.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2025 відкрито провадження у справі № 911/394/25, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 19.03.2025.
17.03.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 1995/25), в якому відповідач просить суд задовольнити позовну заяву, та не заперечує проти необхідності збору позивачем врожаю.
Ухвалою суду від 19.03.2025 закрито провадження у справі № 911/394/25 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2025.
Ухвалою суду від 09.04.2025 розгляд справи по суті був відкладений на 07.05.2025. Однак у зв'язку із оголошенням в місті Києва сигналу “повітряна тривога», яка тривала 3 год. 07 хв з 09:36 до 12:44, судове засідання з розгляду справи не відбулось, у зв'язку з чим засідання суду призначено на 28.05.2025, про що постановлено ухвалу суду від 07.05.2025.
Так, присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з'явився, однак 08.04.2025 та 01.05.2025 надав до господарського суду клопотання (вх. № 2505/25 та № 2985/25), в яких просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його повноважного представника. Разом з цим, відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву (вх. № 1995/25 від 17.03.2025).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -
01.01.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінт ЛТД» (далі-орендар) та Колективним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Рубежівська» (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Рубежівська» (далі- орендодавець) укладений Договір оренди земельної ділянки, за умовами п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користуванням земельну ділянку, площею 8,51 га, яка знаходиться в заплаві річки Бучанки.
Земельна ділянка передається в оренду з метою сільськогосподарського використання. Орендарю надається право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного її використання (п. 2.1 договору).
Умовами п. 2.2 договору визначено, що він укладається строком до 01.04.2004, починаючи з дати його реєстрації. По закінченні терміну договору, орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення (п. 2.2 договору).
У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду (п. 2.4 договору)
01.04.2004 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2003, за умовами якої між сторонами погоджено, що договір оренди земельної ділянки укладено на строк 20 років і діє до 01.04.2024 (п. 3.1 додаткової угоди).
Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди від 01.04.2004 в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 25,44 га, яка знаходиться в заплаві річки Бучанки, розташування та межі якої визначені на плані (схемі), який додається до договору і є невід'ємною його частиною.
16.01.2025 відповідач звернувся до позивача з вимогою № 1/3 щодо звільнення земельної ділянки, в якій, у зв'язку із закінченням у 2024 році строку дії Договору оренди земельної ділянки від 01.01.2003 та Додаткової угоди від 01.04.2004 до нього, повідомив про необхідність звільнення земельної ділянки, вивезення всієї техніки позивача, продукції та посівів. При цьому, відповідач зазначав, що у разі невиконання вимоги, земельна ділянка буде звільнена відповідачем від майна позивача самостійно.
У відповідь, позивач листом повідомив відповідача, що на земельній ділянці здійснено посів та проводяться роботи по вирощуванню врожаю. З урахуванням чого, позивач просив розглянути можливість надання часу для завершення агротехнічного циклу на зазначеній земельній ділянці, зокрема, збору врожаю після його дозрівання.
Однак, лист позивача залишений без відповіді та задоволення.
Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінт ЛТД» (замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінт Інвест» (виконавець) укладений Договір про надання послуг від 01.07.2021.
За умовами п. 1.1 вказаного договору виконавець прийняв на себе зобов'язання з надання послуг з вирощування та збору врожаю дернини на земельній ділянці, площею 25,44 га, що знаходиться за адресою: Україна, Києво-Святошинський район Київської області, с. Михайлівка-Рубежівка, заплава річки Бучанка, та орендується позивачем.
Виконавець виконує роботи з посіву, вирощування та збору врожаю власними силами, засобами та за рахунок замовника (пункт 1.2 договору).
Сторонами визначено, що право власності на врожай належить замовнику (п. 1.3 договору).
Порядок надання послуг передбачений сторонами у розділі 2 договору, за яким виконавець виконує роботи відповідно до наданих замовником технічних умов (ТУ У 01.1-23736519-001-2004).
Після посіву земельної ділянки сторони складають Акт про використаний посівний матеріал (п. 2.2 договору).
Після збору врожаю сторони складають Акт приймання-передачі послуг, у якому зазначаються фактичні обсяги виконаних робіт (п. 2.3 договору).
На виконання п. 2.2 договору комісією у складі представниківв ТОВ «Квінт ЛТД» та ТОВ «Квінт Інвест» було складено Акт посіву від 15.09.2023 № 21, згідно з яким, для засіву протягом серпня-вересня 2023 року земельної ділянки, яка орендується позивачем, був використаний посівний матеріалу, згідно із визначеного переліку.
Відповідно до Довідки ТОВ «Квінт Інвест» від 15.01.2025, складеної на підставі Акта документальної перевірки ТОВ «Квінт Інвест» Головного управління ДПС в м. Києві від 26.12.2024 р. №133990/Ж5/26-15-07-01-05-20/36590779, протягом 2023 та 2024 років ТОВ «Квінт Інвест» було витрачено на роботи з посіву та вирощування дернини на земельній ділянці, яку орендує позивач: суміш насіння газонних трав на суму 3 714 173,90 грн., добрива та засоби догляду за дерниною на суму 626 921,28 грн., загальновиробничі витрати на суму 1 263 515,02 грн., амортизація ОС на суму 290 163,80грн.
Отже, як вбачається з поданих доказів ТОВ «Квінт Інвест» як виконавцем за договором про надання послуг, було надано позивачу послуги з посіву врожаю та догляду за дерниною на земельній ділянці, яку використовує позивач на підставі Договору оренди земельної ділянки від 01.03.2003.
Так, статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права.
Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 325 Цивільного кодексу України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 775 Цивільного кодексу України, наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
Згідно зі статтею 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
У п. 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі №918/335/17 викладений правовий висновок про те, що особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінт ЛТД» має право власності на врожай дернини, посіяний у 2023р., що зріс на земельній ділянці площею 25,44 га, яка розташована в заплаві річки Бучанки та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Рубежівська» на праві приватної власності, оскільки був засіяний позивачем на виконання умов Договору про надання послуг від 01.07.2021.
Відповідач, з вимогами до якого звернувся позивач, не оспорює та не заперечує право власності позивача на врожай дернини.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, доказово підтвердженими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Квінт ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 23736519) на майбутній врожай дернини, що був засіяний у 2023 році на земельній ділянці, площею 25,44 га, яка знаходяться в заплаві річки Бучанки Києво-Святошинського району Київської області.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 26.06.2025.
Суддя О.О. Христенко