вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/520/25
Розглянувши матеріли справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО»
про стягнення 647 919,19 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
від позивача: Носов К.В. (довіреність б/н від 06.02.2025);
від відповідача: Цукер І.Б.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» про стягнення 647 919,19 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2025 відкрито провадження у справі № 911/520/25, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/520/25 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
В ході підготовчого провадження позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.
Відповідач в ході підготовчого провадження подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/520/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
В ході розгляду справи по суті судом з'ясовано обставини та перевірено їх доказами.
У судовому засіданні 21.05.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 21.05.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроджет» подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» 647 919,19 грн., з яких 440 100,0 грн. боргу з повернення передплачених коштів, на які товар не було поставлено, 38 306,79 грн. 3% річних та 169 512,40 грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає та надає докази, що 10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроджет» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» (відповідач, Постачальник) був укладений Договір поставки № НПО-30/12/21-44 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію (далі - Продукція) відповідно до умов технічного завдання Покупця і додатків (специфікацій) до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
Ціни на Продукцію що поставляється, обумовлюються в додатках (специфікаціях) до Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору). Оплата за цим Договором проводиться на умовах, вказаних у додатках (специфікаціях) (п. 3.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Продукцію в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях).
10.01.2022 сторони Договору уклали Додаток № 1 до Договору поставки від 10.01.2022 № НПО-30/12/21-44 (Специфікацію), за умовами якої Продукцією, що поставляється є Ємність для аміаку, об'ємом 35м3, у кількості - 1 шт., загальною вартістю 875 610,0 грн. (у т.ч. ПДВ за ставкою 20% - 145 935,0 грн.); базисні умови поставки - EXW, м. Сєвєродонецьк, (склад Постачальника), відповідно до вимог міжнародних правил інтерпретації «Інкотермс 2010»; термін виконання послуги: 60 календарних днів з моменту надходження передоплати і узгодження технічної документації. Постачальник має право дострокової поставки продукції; Порядок та умови оплати:
50% - передоплата протягом 5-ти календарних днів з дати підписання цієї специфікації до договору;
50% - протягом 5-ти календарних днів від дати отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження;
Також, відповідною Специфікацією погоджені прилади та обладнання, які входять в комплект поставки.
Як зазначає позивач (ТОВ «АГРОДЖЕТ») на виконання умов Договору належним чином та у повному обсязі виконав обов'язки Покупця за Договором, а саме, перерахував Постачальнику попередню оплату у розмірі 440 100,0 грн. (платіжна інструкція від 10.01.2022 № 1072 на суму 300 000,0 грн., від 11.01.2022 № 1073 на суму 140 100,0 грн.). Відповідні передплати зроблені у межах п'ятиденного строку, визначеного умовами оплати.
Однак, як зазначає позивач, відповідач (Постачальник) свої зобов'язання з виготовлення та поставки позивачу замовленої Продукції (Ємність для аміаку, об'ємом 35м3) своєчасно та належним чином не виконав. Відповідач продовжує протягом тривалого часу утримувати передплачені позивачем кошти і не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання зобов'язання.
Також, позивач зазначає, що відповідач не повідомляв позивача про готовність Продукції до відвантаження, не повідомляв про неможливість виконати умови Договору, або настання випадків, які б унеможливлювали виконання зобов'язань за Договором.
Лише листом від 06.05.2022 № КО/238, який був отриманий позивачем засобами електронного зв'язку, відповідач повідомив про те, що станом на 05.05.2022 готовність Продукції складає 90%, виробничі потужності відповідача переміщені у м. Дніпро та про наявність складнощів із логістикою.
На вказаний лист відповідача, позивач електронною поштою повідомив про те, що потреба у отриманні Продукції не відпала, просив перемістити Продукцію у м. Дніпро, де знаходяться виробничі потужності відповідача, та заявив про готовність оплатити вартість такого переміщення.
Електронне листування проводилось шляхом обміну електронними листами на електронні поштові скриньки, зазначені сторонами у Договорі.
Однак, протягом тривалого часу відповідачем передплачена Продукція не поставлена, кошти не повернуті. У зв'язку з чим, позивач зазначає, що саме повернення попередньої оплати буде сприяти відновленню його порушених прав.
У позові позивач заявив до стягнення з відповідача 440 100,0 грн. передплачених коштів, на які Продукція не була поставлена.
Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 38 306,79 грн. 3% річних та 169 512,40 грн. інфляційних, нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення передплачених коштів, зокрема, коли зобов'язання з поставки мало, але не було виконане.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому заперечував позовні вимоги.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що виникнення обов'язку відповідача надати (відвантажити) товар позивачу обумовлюється діями, які мав здійснити позивач, а саме узгодженням технічної документації і надходженням передоплати у повному обсязі, визначеному Додатком №1 до Договору - 875 610,00 грн.
У відповіді на відзив позивач зауважив, що у Додатку № 1 (Специфікації) до Договору поставки від 10.01.2022 № НПО-30/12/21-44 у п. 3 Сторони домовились про те, що «Термін виконання послуги: 60 календарних днів з моменту надходження передоплати і узгодження технічної документації. Постачальник має право дострокової поставки продукції».
Позивач зауважує, що в п. 4 додатку № 1 (Специфікації) до Договору поставки від 10.01.2022 № НПО-30/12/21-44 передоплатою є платіж в розмірі 50%, який здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дати підписання Специфікації, що і було виконано позивачем.
Решта вартості Продукції у розмірі 50% є повною оплатою і здійснюється протягом 5-ти календарних днів від дати отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження.
Оскільки, відповідачем не було надіслано повідомлення про готовність продукції до відвантаження, у позивача не було підстав для здійснення її повної оплати. При цьому, повідомлення про готовність Продукції на 90% не вважається повідомленням про готовність Продукції до відвантаження.
В розумінні ст. 693 Цивільного кодексу України та відповідно до звичаїв ділового обороту попередня оплата це визначена домовленістю сторін часткова або повна оплата товару до його передання продавцем/постачальником.
Також позивач заперечує твердження відповідача про відсутність факту узгодження сторонами Договору поставки від 10.01.2022 № НПО-30/12/21-44 технічної документації на Продукцію, оскільки без такого узгодження приступити до виготовлення Продукції було б неможливо. Про погодження комплектації продукції (технічних вимог щодо неї) наголошує позивач у електронному листі, який був відправлений відповідачу 09.05.2022. Відповідач не висував жодних зауважень щодо непогодження сторонами технічних вимог чи технічної документації на продукцію до моменту подання відзиву на позов.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач наполягав на необхідності здійснення передоплати у розмірі повної вартості продукції та заперечував факт узгодження технічної документації.
При цьому, відповідачем фактично продубльовано позицію, викладену у відзиві на позов, на аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив відповідачем обґрунтованих пояснень та спростувань не наведено.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов'язання. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 925/125/14.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Визначене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару (певної партії товару) і виникає нове грошове зобов'язання.
Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Враховуючи, що позивач своєчасно та у відповідності до умов Договору та Спеціфікації здійснив попередню оплату Продукції у розмірі 50% її вартості у сумі 440 100,0 грн. (за платіжними інструкціями від 10.01.2022 № 1072 на суму 300 000,0 грн., від 11.01.2022 № 1073 на суму 140 100,0 грн.), однак, відповідачем в порушення договірних зобов'язань замовлена та передплачена Продукція протягом 60 календарних днів не була виготовлена та поставлена відповідачем, відповідач є таким, що порушив договірні зобов'язання, надає позивачу право на односторонню відмову від зобов'язання.
Виходячи з аналізу положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання з передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з обставин справи, відповідач у строк 60 календарних днів не повідомляв позивача про готовність Продукції до відвантаження, не заявляв про обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язання чи про необхідність додаткових узгоджень.
При цьому, суд враховує, що повідомлення відповідача про готовність Продукції на 90% не вважається повідомленням про готовність Продукції до відвантаження і надіслане позивачу після закінчення терміну виготовлення Продукції.
Тлумачення відповідачем визначених Договором (Специфікацією) умов оплати Продукції є маніпулятивним, оскільки відповідні умов чітко визначають передплату та остаточну оплату, для якої у позивача були відсутні підстави.
В цілому, суд критично оцінює заперечення відповідача, оскільки відповідачем не надано суду доказів вжиття необхідних та залежних від відповідача заходів для своєчасного та належного виконання зобов'язання у розумні строки. Зокрема, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогами чи нагадуваннями про необхідність узгодження технічної документації чи повідомленнями про готовність (ступінь готовності) Продукції протягом тривалого часу, що свідчить про відсутність у відповідача наміру належного виконання господарського зобов'язання. Передплачені позивачем кошти протягом тривалого часу (більше 3 років) безпідставно утримуються відповідачем, який не виявляє жодних намірів щодо виконання зобов'язання, що для позивача є достатньою підставою вважати, що зобов'язання не буде виконано належним чином.
Відтак, у позивача, в силу положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати. Тому позовна вимога про стягнення 440 100,0 грн. є правомірною і підлягає задоволенню.
При цьому, враховуючи, що 60-денний термін виготовлення та Поставки передплаченої Продукції сплинув 12.03.2022, з 13.03.2022 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання і у позивача виникло право вимагати повернення передплати.
Відповідна позиція також ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення ст. 625 Цивільного кодексу України розповсюджуються і на випадки, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19), вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 306,79 грн. 3% річних та 169 512,40 грн. інфляційних є правомірними і підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі у сумі 7 775,04 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» (08205, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Шевченка Тараса, 2 а, код ЄДРПОУ 35487040) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет» (61171, Харківська область, м. Харків, вул. Амосова,1, кв. 585, код ЄДРПОУ 41505638) 440 100,00 грн. боргу, 38 306,79 грн. 3% річних, 169 512,40 грн. інфляційних та 7 775,04 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.06.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін